Постанова № 8767912, 23.12.2008, Луганський окружний адміністративний суд

Справа №2а-19878/08

Категорія №33

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 грудня 2008 року.

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді Качуріної Л..С.

при секретарі Лемба A.M.,

в присутності сторін:

від позивача: Шмигленко В.О., довіреність №863-10 від 02.01.08, Бондарева І.М.,

довіреність №863-33 від 29.04.08; від відповідача: Запорожець Н.А., довіреність №16070/10-013 від 06.08.08., Мордоненко В.І., довіреність №20085/10/10-013 від 02.09.08;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Холдінгова компанія «Луганськтепловоз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 22.08.2008р., -

ВСТАНОВИВ:

02 вересня 2008 року до Луганського окружного адміністративного суду звернулось Відкрите акціонерне товариство «Холдінгова компанія «Луганськтепловоз» з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 22.08.2008р.

У позовній заяві позивач просив суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 22.08.2008 року №00013608013/0, а також акт від 14.08.2008 року №577/08-3/05763797 про результати виїзної позапланової перевірки ВАТ «ХК «Луганськтепловоз» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за травень 2008 року в частині оподаткування операцій по металобрухту.

Позивач у судовому засіданні свої позовні вимоги підтримав та пояснив, що податковим повідомленням-рішенням Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську від 22.08.2008 року №00013608013/0, винесеним на підставі акту перевірки від 14.08.2008 року №577/08-3/05763797 про результати виїзної позапланової перевірки з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок у банку за травень 2008 року, безпідставно визначено завищення суми бюджетного відшкодування на 33749 грн.

У акті вказується на порушення норм п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.2., п.п.7.4.3. ст. 7, ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР і п. 5.7. ст.5 Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України №213, в результаті чого завищено податковий кредит по ПДВ за травень 2008 року на 33749 грн., у результаті чого занижено податок на додану вартість у розмірі 33749 грн.

Позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення №00013608013/0 від 22.08.208 року і акт від 14.08.2008 року №577/08-3/05763797 прийняті податковим органом з порушенням норм матеріального права України, чим порушені права та інтереси ВАТ «ХК Луганськтепловоз».

Відповідач у судовому засіданні проти адміністративного позову заперечував та просив суд відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог у повному обсязі у зв'язку з тим, що ВАТ «ХК Луганськтепловоз» необгрунтовано користувалося пільгою з ПДВ у травні 2008 року відповідно до п. 11.44 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку відходів і брухту чорних металів, операції з поставки яких, у тому числі операції з імпорту, звільняються від обкладення податком на додану вартість» від 31.01.2007 року №104, згідно якої звільняються операції з постачання, у тому числі операції по імпорту, відходів та брухту чорних металів.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що відповідач - Відкрите акціонерне товариство «Холдінгова компанія Луганськтепловоз» (ВАТ «ХК Луганськтепловоз») зареєстровано управлінням держаної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради 18.06.2003 року за №25370169100043439, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 05763797, юридична адреса: 91005, м. Луганськ, вул. Фрунзе, 107, взято на податковий облік у СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську 01.09.2004 року.

В період з 18.07.2008 року по 31.07.2008 року фахівці Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську на підставі ч.6 п.9 ст. 11-1 Закону України від 12.04.1990 року №509 «Про державну податкову службу в Україні», а також п.п. 7.7.5 п.7.7. ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» провели позапланову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ВАТ «ХК Луганськтепловоз» з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 24 920 314 грн. за травень 2008 року на розрахунковий рахунок платника у банку.

За результатами перевірки складено акт №577/08-3/05763797 від 14.08.2008 року у висновках якого вказується, що в порушення п.п. 7.7.1. п.7.7. ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» підприємством до декларації за травень 2008 року зайво зараховано до складу податкового кредиту від'ємне значення попереднього звітного (податкового) періоду у сумі 33749 грн., а також в порушення абзацу «а» п.п. 7.7.2. п.7.7. ст.7 цього ж Закону та п.5.12.2 Порядку заповнення податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.2005 року в редакції наказу ДПА України від 15.06.2005 року №231, зареєстрованого в міністерстві юстиції України 30.06.2005 року №702/1098, підприємством у декларації за травень 2008 року зайво задеклароване бюджетне відшкодування на рахунок платника у банку у сумі 33749 грн. чим завищено суму бюджетного відшкодування у травні 2008 року на 33749 грн.

Керівником СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську на підставі висновків акту від 14.08.2008 року №577/08-3/05763797 було прийняте податкове повідомлення-рішення №00013608013/0 від 22.08.2008 року про зменшення бюджетного відшкодування у розмірі 33749 грн. по декларації з ПДВ №6346 від 22.06.2008р. за травень 2008 року.

У п. 3.3 акту, зокрема зазначено, що перевіркою даних у додатку №3 до податкової декларації з ПДВ за травень 2008 року «Розрахунок бюджетного відшкодування» вх.№ б/н від 20.05.2008р. встановлено наступне: сума податкового кредиту у травні 2008 року фактично сплачена ВАТ «ХК Луганськтепловоз» у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) склала 25 140 177 грн. Підприємством надані платіжні доручення, які підтверджують сплату постачальникам товарів.

Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню заявлена підприємством -24920314 грн., за результатами перевірки складає 24886565 грн., різниця - 33749 грн. указана в межах суми, фактично сплаченої ВАТ «ХК Луганськтепловоз» постачальникам товарів.

Податковий орган робить висновок, що в порушення абзацу «а» п.п. 7.7.2. п.7.7. ст.7 Закону №168/97-ВР та п.5.12.2 Порядку заповнення податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.2005 року в редакції наказу ДПА України від 15.06.2005 року №231, зареєстрованого в міністерстві юстиції України 30.06.2005 року №702/1098, підприємством у декларації за травень 2008 року зайво задеклароване бюджетне відшкодування на рахунок платника у банку у сумі 33749 грн.

Але, суд погоджується з позивачем в тому, що податкове повідомлення-рішення №000113608013/0 від 22.08.2008 року, винесене за результатами перевірки, викладеними в акті від 14.08.2008 року №577/08-3/05763797, прийнято податковим органом необгрунтовано.

Суд сприяв сторонам, які брали участь у справі, у доказуванні шляхом витребування та надання доказів, уточнення з урахуванням гіпотези норми матеріального права, яка підлягає застосуванню, кола фактів, які необхідно доказати.

Проте, відповідач не довів у суді обгрунтованість прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

При цьому, частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Стаття 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює право і обов'язок суду оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і повному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

У зв'язку з цим, завданням суду, як одного з різновидів державної влади в системі розподілу влад є вирішення спору про право, поновлення порушених суб'єктивних прав громадян і організацій, зміцнення законності в державі.

Вирішуючи дану справу суд виходить з того, що Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Як свідчать матеріали справи, позивач є тепловозобудівним підприємством і купує метал для виготовлення своєї основної продукції - тепловозів, електровозів, дизель-поїздів та у своїй господарсько-виробничий діяльності використовує метал, в наслідок чого, при виготовленні продукції утворюються відходи (металобрухт) які реалізуються підприємством.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про металобрухт» металобрухт - це непридатні для прямого використання вироби або частини виробів, які за рішенням власника втратили експлуатаційну цінність внаслідок фізичного або морального зношування і містять у собі чорні або кольорові метали, або їхні сплави, а також вироби з металу, що мають непоправний брак, залишки чорних і кольорових металів і їхніх сплавів.

Отже, виходячи із аналізу даної норми, металобрухтом можна вважати всі відходи, що утворилися внаслідок використання металу у господарській діяльності підприємства.

Підпункт 7.4.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачає, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо надалі такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення).

Суд погоджується з позивачем, що таким чином купуючи сировину для виготовлення основної продукції (тепловозів, електровозів, дизель-поїздів - металевих виробів) не міг і не повинен розцінювати дану операцію як придбання сировини для виробництва «пільгового» металобрухту.

У звязку з цим, металобрухт, як вже зазначено вище - це відходи, які неминучі при переробці сировини та виготовленні з неї металевих виробів.

За таких обставин суд приходить до висновку, що норма п.п. 7.4.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не обмежує право на податковий кредит.

Нормою підпункту 7.4.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість передбачено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 та пунктом 11.44 статті 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Тому, суд погоджується з позивачем, що норма п.п. 7.4.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не може бути застосована у даному випадку, оскільки в цій нормі прямо вказується на пільгові операції по поставці товарів (послуг), зазначених у ст. 5, і операції, які не є обєктом обкладання ПДВ згідно ст.3 Закону, а тимчасова пільга по операціях по поставці брухту чоргних металів установлена ст. 11 цього Закону.

Підпунктом 7.4.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що у разі, коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Дана норма не вказує ні на статтю 3 ні на статтю 5, а тільки вказує про оподатковувані і неоподатковувані податком операції на «вихіді ПДВ».

Суд погоджується з позицією позивача, що при оподаткуванні необхідно враховувати технологію та процес виробництва виробів, при виготовленні яких використовується метал.

З матеріалів справи вбачається, що ВАТ «ХК Луганськтепловоз» спеціально не виробляє, не випускає та не виготовляє відходи металу, хоча ці відходи згодом реалізуються як металобрухт.

Позивач, купуючи сировину (метал) і виготовляючи з неї продукцію (тепловози, електровози, дизель-поїзди), відповідно до технологічного процесу та при її виготовленні одержує відходи у вигляді металобрухту, тобто очевидно, що без наявності таких відходів виготовлення основного виробу неможливо.

Таким чином, застосовувати до операції з купівлі сировини (металу для виготовлення готової продукції) норму п.п. 7.4.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» і не визнавати права на податковий кредит у тій частині ПДВ, що відповідає вартості металобрухту, що утворився - є незаконним.

Із аналізу норм Закону України від 03.03.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» суд робить висновок, що Закон не вказує на а ні про «самостійне» формування вартості відходів (зокрема металобрухту), а ні про використання даних бухгалтерського обліку. Тому, порушення норми п.п. 7.4.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» збоку ВАТ «ХК Луганськтепловоз» не допущено.

Пунктом 11.44 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що тимчасово до 1 січня 2008 року операції по поставці відходів і брухту чорних металів, у тому числі і операції по імпорту таких товарів, звільняються від оподаткування.

Отже, господарська операція з поставки металобрухту підлягає оподаткуванню у загальному порядку згідно положень, передбачених Законом України «Про податок на додану вартість», який у свою чергу п. 11.44 тимчасово, до 1 січня 2008 року, операції з поставки відходів і брухту чорних металів, у тому числі операції з імпорту таких товарів, звільнив від оподаткування.

Враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що ВАТ «ХК Луганськтепловоз» декларації по ПДВ за квітень та травень 2008 року заповнені у відповідності до норм чинного законодавства з питань оподаткування, тобто сума 24920314 грн., вказана у рядку 25.1 в податковій декларації №6347 від 20.06.2008 року підлягають бюджетному відшкодуванню згідно Закону України «Про податок на додану вартість».

У цьому випадку наявна ситуація, коли брухт утворився у позивача в результаті переробки металу, тобто є продуктом переробки і процес його утворення при виробництві готової продукції супроводжує процес виходу такої готової продукції. В результаті відбувається наступне: в процесі виробництва виходить продукція, оподатковувана ПДВ по повній ставці, і відходи, які згодом реалізуються, операція по поставці яких пільгується відповідно до норм п. 11.44. ст. 11 Закону №168/97-ВР.

В подальшому, готова продукція позивача, вироблена з такої сировини, бере участь винятково в оподатковуваних операціях, і тому вся сума сплаченого при її придбанні ПДВ зберігається в складі податкового кредиту, що відповідає абзацу 1 п.п. 7.4.1. ст. 7 Закону №168/97-ВР.

Таким чином суд дійшов висновку, що позивачем не порушувався Порядок заповнення та подачі податкової декларації по податку на додану вартість, тобто не завищений податковий кредит і не занижений податок на додану вартість у сумі 33749 грн., що дає підстави суду визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 22.08.2008 року №00013608013/0.

Що стосується вимоги позивача визнати недійсним акт перевірки від 14.08.2008 року №577/08-3/05763797 про результати позапланової документальної перевірки фінансово-господарської діяльності ВАТ «ХК Луганськтепловоз».

Наказом ДПА України №327 від 10.08.2005 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року за номером №925/11205 затверджений Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (далі -Порядок №327).

Згідно пункту 1.3. Порядку №327 за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства довідка.

Акт це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

За таких обставин суд вважає, що акт - це форма службового документу, в якому викладаються факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, які повинні бути викладені об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Як вбачається з матеріалів справи фахівцем податкового органу відповідно до вимог Порядку №327 у акті перевірки від 14.08.2008 року №577/08-3/05763797 викладені обставини фінансово-господарської діяльності позивача за травень 2008 року з посиланням на нормі діючого законодавства України, в якому досліджені питання достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за травень 2008 року.

При цьому, зазначений акт перевірки сам по собі не містить рішення субєкта владних повноважень - податкового органу щодо визначення суми податкового зобовязання та припису платнику податку сплатити в бюджет таке зобов'язання, а також застосування санкцій за порушення норм законодавства. Такий припис міститься саме у податковому повідомленні-рішенні, оскільки воно є засобом реалізації податковим органом наявних у нього владних повноважень на підставі чинного законодавства України з питань оподаткування, тому підстав, для визнання недійсним акту перевірки від 14.08.2008 року №577/08-3/05763797 суд не вбачає і вимога позивача в цій частині задоволенню не підлягає.

Тому, суд при вирішенні даної справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд дійшов висновку що позовні вимоги позивача щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 22.08.2008 року №00013608013/0, а також акту від 14.08.2008 року №577/08-3/05763797 про результати виїзної позапланової перевірки ВАТ «ХК «Луганськтепловоз» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за травень 2008 року, відповідають чинному законодавству України, підтверджені матеріалами справи та підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету.

Відповідно до частини 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, у якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158, - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Холдінгова компанія Луганськтепловоз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську задовольнити частково.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої

державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську від 22.08.2008 року №00013608013/0, прийняте до Відкритого акціонерного товариства «Холдінгова компанія «Луганськтепловоз», ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 05763797, юридична адреса: 91005, м. Луганськ, вул. Фрунзе, 107, щодо зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за травень 2008 року на 33749 грн. в частині оподаткування операцій з металобрухтом.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути з Державного бюджету України на користь до Відкритого акціонерного товариства «Холдінгова компанія Луганськтепловоз» державне мито у сумі 1грн.70коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня проголошення постанови, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.. 160 цього Кодексу-з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 28 грудня 2008 року.

Копію постанови направити сторонам.