Ухвала суду № 87678628, 13.02.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 20/7/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

13.02.2020 Справа № 908/418/13-г

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі суду: судді Боєвої О.С., розглянувши заяву Житлово-будівельного кооперативу №354 "Електрод-2" про визнання таким, що не підлягає виконанню повністю наказу господарського суду Запорізької області від 26.02.2013 по справі № 908/418/13-г

за позовом: Концерну "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Хортицького району

до відповідача: Житлово-будівельного кооперативу № 354 "Електрод-2"

про стягнення суми 133127,35 грн.

Суддя Боєва О.С.

при секретарі судового засідання Бичківській О.О.

за участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача (заявника): Аворник Л.В., Ордер серія ЗП № 035694 від 12.02.2020; Слєсарь О.В., довіреність б/н від 10.02.2020

ВСТАНОВЛЕНО:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.02.2013 у справі №908/418/13-г задоволено позов Концерну «Міські теплові мережі» в особі філії Концерну «МТМ» Хортицького району, з Житлово-будівельного кооперативу № 354 «Електрод-2» на користь Концерну "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Хортицького району стягнуто суму 133127,35 грн. заборгованості за поставлену теплову енергію, суму 2662,55 грн. судового збору.

26.02.2013 на виконання вказаного рішення видано відповідний наказ.

03.02.2020 до Господарського суду Запорізької області надійшла заява Житлово-будівельного кооперативу № 354 "Електрод-2" про визнання наказу господарського суду Запорізької області від 26.02.2014 по справі № 908/418/13-г таким, що не підлягає виконанню повністю.

Згідно з Витягом з протоколу автоматизованого розподілу від 03.02.2020 заяву передано на розгляд раніше визначеному у судовій справі - головуючому судді ОСОБА_1.

Відповідно до пунктів 2.3.3, 2.3.47, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, враховуючи звільнення з посади судді-доповідача у справі ОСОБА_1 , призначено повторний автоматизований розподіл судової справи. Згідно з Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу від 03.02.2020 заяву визначено до розгляду судді Боєвій О.С.

Ухвалою суду від 04.02.2020 заяву прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 12.02.2020. В судовому засіданні 12.02.2020 оголошено перерву до 13.02.2020.

Заява, яка підтримана ЖБК № 354 «Електрод-2» в повному обсязі, мотивована тим, що наказ господарського суду Запорізької області у справі №908/418/13-г, виданий 26.02.2013, був дійсним до пред`явлення до 26.02.2014, та 30.06.2017 був повернутий держаним виконавцем стягувачу. Повторно вказаний наказ був поданий стягувачем до органу виконання 15.11.2019, тобто з порушенням строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, визначеного у наказі та ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження». 18.11.2019 відкрито виконавче провадження за наказом. Заявник, посилаючись на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 у справі № 755/15479/14-ц, вказав, що пред`явлення виконавчого листа до виконання після закінчення строку на його пред`явлення, є процесуально-правою підставою для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

12.02.2020 від позивача (стягувача) надійшло заперечення на заяву, яке представник Концерну "Міські теплові мережі" підтримав та зазначив, зокрема, про наступне. Відповідно до п. 5 Перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016, виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом (протягом 3-х років). Відтак стягувачем не пропущено трирічний строк пред`явлення наказу Господарського суду Запорізької області № 908/418/13-г до виконання.

13.02.2020 відповідачем (заявником) подано письмове пояснення на заперечення стягувача.

Розглянувши заяву Житлово-будівельного кооперативу № 354 "Електрод-2", вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані сторонами документи, суд дійшов до висновку про відмову у її задоволенні, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Як вже зазначалось, рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.02.2013 у справі №908/418/13-г задоволено позов Концерну «Міські теплові мережі» в особі філії Концерну «МТМ» Хортицького району, з Житлово-будівельного кооперативу № 354 «Електрод-2» на користь Концерну "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Хортицького району стягнуто суму 133127,35 грн. заборгованості за поставлену теплову енергію, суму 2662,55 грн. судового збору.

26.02.2013 на виконання вказаного рішення видано відповідний наказ. В наказі вказано строк пред`явлення його до виконання - до 26.02.2014.

З матеріалів справи вбачається, що позивач (стягувач за наказом), починаючи з березня 2013 року, неодноразово звертався до Хортицького відділу державної виконавчої служби з заявами про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 26.02.2013 у справі № 908/418/13-г. Виконавче провадження з виконання наказу декілька разів відкривалось, але у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, приймались постанови про повернення виконавчого документа стягувачу.

Так, зокрема, Постановою головного державного виконавця Хортицького відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області від 30.06.2017 наказ господарського суду Запорізької області № 908/418/13-г на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» був повернутий стягувачу - Концерну «МТМ». В постанові зазначено, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений до виконання в строк до 30.06.2019.

Постановою від 18.11.2019 за заявою стягувача було відкрито виконавче провадження з примусового виконання вказаного наказу.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 22, ч. 1 ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-ХІV, який був чинним на момент видачі наказу від 26.02.2013 у справі № 908/418/13-г, було встановлено, що виконавчі документи можуть бути проявлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються, зокрема, пред`явленням виконавчого документа до виконання.

05.10.2016 року набув чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII, а Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року втратив чинність (крім статті 4).

Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VІІІ від 02.06.2016 встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років.

Відповідно до п. 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016, виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Закоти пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Отже, відповідно до приписів п. 5 XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» на час винесення державним виконавцем Хортицького ВДВС міста Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області постанови про відкриття виконавчого провадження від 18.11.2019, строк пред`явлення до виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 26.02.2013 у справі № 908/418/13-г не було пропущено.

Згідно зі ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Отже Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР) є частиною національного законодавства України.

В силу приписів ч. 4 ст. 11 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" рішення Європейського суду з прав людини та Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є пріоритетним джерелом права для національного суду.

У преамбулі та статті 6 §1 Конвенція гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд". Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід`ємною частиною «права на суд», а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов`язання адміністративних органів виконувати рішення (пункт 40 рішення від 19 березня 1997 у справі «Горнсбі проти Греції»).

Суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (рішення Суду у справі Глоба проти України, № 15729/07, від 05.07.2012).

На підставі усього вищевикладеного, судом відмовляється у задоволенні заяви Житлово-будівельного кооперативу № 354 "Електрод-2" про визнання наказу господарського суду Запорізької області від 26.02.2013 по справі № 908/418/13-г таким, що не підлягає виконанню повністю.

Керуючись ст. ст. 234, 235, 328 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Житлово-будівельного кооперативу № 354 "Електрод-2" про визнання наказу господарського суду Запорізької області від 26.02.2013 по справі №908/418/13-г таким, що не підлягає виконанню повністю, - відмовити.

Повний текст ухвали складено та підписано 18.02.2020.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення (повного тексту ухвали) в порядку, встановленому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С.Боєва