Рішення № 87678592, 05.02.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/158/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2020 справа № 908/2726/19

м. Запоріжжя Запорізької області

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Механічний завод № 1" (69006, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 6-А)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Запорожснабпромконтакт" (юридична адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Електрозаводська, 3; адреса для листування: 69124, м. Запоріжжя, вул. Рубана, 18/132)

про визнання недійсним договору поворотної фінансової допомоги від 03.09.2015 № 03/09,

господарський суд Запорізької області у складі судді Левкут В.В.

при секретарі судового засідання Непомнящій Н.П.

учасники справи:

від позивача: не з`явився (в судовому засіданні 15.01.2020 - Гайдук С.П., довіреність № 10 від 27.08.2019)

від відповідача: Загорський Д.Д., ордер ЗП № 095932 від 31.07.2019

Товариство з обмеженою відповідальністю "Механічний завод № 1" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом про визнання недійсним з моменту укладання договору поворотної фінансової допомоги від 03.09.2015 № 03/09.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2019 справу № 908/2726/19 передано на розгляд судді Носівець В.В. (після зміни прізвища - Левкут В.В.).

Ухвалою суду від 07.10.2019 відкрито загальне позовне провадження у справі №908/2726/19, присвоєно справі номер провадження 18/158/19, підготовче засідання призначено на 06.11.2019; оголошувалась перерва у підготовчому засіданні до 04.12.2019, 15.01.2020; строк підготовчого провадження продовжувався; ухвалою від 15.01.2020 підготовче провадження закрито, розгляд справи по суті призначено на 05.02.2020.

В судовому засіданні 05.02.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача у судове засідання 05.02.2020 не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений у судовому засіданні 15.01.2020 під розписку. У судовому засіданні 15.01.2020 представник позивача був присутній, мав можливість висловити свої доводи, позовні вимоги підтримував.

Позовні вимоги позивач обґрунтовував наступним. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 02.10.2018 у справі №808/865/17, залишеним без змін за результатами апеляційного оскарження, скасовано реєстраційні дії, вчинені на підставі рішень загальних зборів Товариства, визнаних недійсними судовими рішеннями у господарських справах №№ 908/1322/15, 908/102/16, 908/3291/16, 904/8813/17. Судове рішення у справі № 808/865/17 виконано 16.04.2019 суб`єктом державної реєстрації, статут ТОВ "Механічний завод № 1" повернуто до першої редакції. Рішенням господарського суду Запорізької області від 13.06.2017 у справі № 908/75/17 залишеним без змін апеляційною інстанцією, переведено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 права та обов`язки покупця за договором від 21.10.2014 про відступлення 36,36% часток у статутному капіталі ТОВ "Механічний завод № 1". Рішенням загальних зборів учасників Товариства від 13.08.2019 директором ТОВ "Механічний завод № 1" призначено Харченко М .Ю., 14.08.2019 проведено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу. У серпні 2019 року під час прийняття справ директором Товариства з`ясовано наявність оспорюваного правочину. За доводами позивача, договір поворотної фінансової допомоги від 03.09.2015 № 03/09, укладений ТОВ "Механічний завод № 1" та ТОВ "Запорожснабпромконтакт", підписаний директором ОСОБА_2, проте, підпис на договорі йому не належить. Крім того, повноважень на його підписання останній не мав, оскільки згідно п.п. ґ п. 8.9 Статуту питання затвердження угод більш ніж на 25% активів належить до виключної компетенції Зборів учасників товариства, а зборами учасників договір від 03.09.205 № 03/09 не затверджувався. Також позивач вказав на відсутність у ТОВ "Запорожснабпромконтакт" ліцензії на надання фінансових послуг, у тому числі поворотної фінансової допомоги. Посилаючись на ст.ст. 88, 97, 203, 215, 227, 236 Цивільного кодексу України, позивач просив позов задовольнити.

В судовому засіданні 06.11.2019 представник відповідача надав до матеріалів справи оригінал договору поворотної фінансової допомоги № 03/09 від 03.09.2015.

Заявою від 04.12.2019 відповідач тимчасово, на час розгляду справи, надав оригінали бухгалтерських документів з підписом ОСОБА_2 .

В наданій 04.12.2019 заяві про застосування строків позовної давності відповідач зазначив, що з часу укладення спірного договору пройшов значний проміжок часу, наявності об`єктивних обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску позовної давності позивачем не надано, договір розпочав перебіг з моменту укладення і позивачем здійснювались дії на його виконання.

У відзиві на позов відповідач вказав на розгляд господарським судом Запорізької області одночасно з даним спором справи № 908/2031/19 про стягнення з ТОВ "Механічний завод № 1" суми неповернутої фінансової допомоги за договором № 03/09 від 03.09.2015, тому подання позову про визнання недійним договору відповідач вважає зловживанням позивачем своїми процесуальним правами. Доводи позивача щодо недійсності договору спростовує тим, що позивач за оспорюваним договором не тільки отримав поворотну фінансову допомогу, а й частково її повертав, і жодних сумнівів щодо дійсності договору у нього не виникало. За доводами відповідача, договір № 03/09 від 03.09.2015 підписано власноруч ОСОБА_2, який на той час займав посаду директора ТОВ "Механічний завод № 1", що підтверджується наданою до матеріалів справи нотаріально завіреною заявою свідка. Посилання на п. 8.9 Статуту визнав необґрунтованим, оскільки позивач не зазначає, чи діяла дана редакція статуту на час укладення договору, та не наводить відомості про вартість активів підприємства на цей час. Просив в позові відмовити.

Відповідачем 05.02.2020 подано до суду заяву про поновлення процесуального строку на подання відзиву та додаткові пояснення по суті спору.

Згідно із ч. 8 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

За визначенням ч. 1ст. 118 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Розглянувши заяву відповідача про поновлення процесуального строку, суд не визнав поважними причини такого пропуску, у задоволенні заяви відмовив. Подані до відзиву докази судом приймаються, проте, відзив до уваги не прийматиметься.

Також представник відповідача у судовому засіданні 05.02.2020 повідомив суду про те, що докази на підтвердження понесених відповідачем витрат на правничу допомогу будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, про що надано відповідну заяву.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Запорожснабпромконтакт" (Сторона 1, відповідач у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю "Механічний завод № 1" (Сторона 2, позивач у справі) 03.09.2015 укладений договір поворотної фінансової допомоги № 03/09 (надалі - Договір).

Відповідно до пунктів 1.1. - 1.5. Договору на умовах, визначених у даному договорі, Сторона 1 надає поворотну фінансову допомогу Стороні 2 в орієнтовному загальному розмірі до 100000,00 (сто тисяч грн. 00 коп.), а Сторона 2 зобов`язується повернути суму допомоги в строк, визначений у даному договорі. Поворотна фінансова допомога надається у безпроцентному порядку. Крайній строк повернення суми допомоги - 03 березня 2018 року. Сума конкретної допомоги буде визначатися виходячи з господарських потреб Сторони 2. Сторона 2 використовує поворотну фінансову допомогу на господарські потреби підприємства.

Згідно із п.п. 2.1.1. п. 2.1. Договору Сторона 1 зобов`язана перераховувати Стороні 2 суму поворотної фінансової допомоги на розрахунковий рахунок Сторони 2 впродовж строку дії даного Договору до досягнення суми заборгованості Сторони 2 перед Стороною1 - 100000,00 (сто тисяч грн. 00 коп.).

Умовами п.п. 2.3.1. п. 2.3. Договору передбачено, що Сторона 2 зобов`язана повернути суму допомоги в строк до 03 березня 2018 року.

Згідно із п. 4.1. Договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 03 березня 2018 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх обов`язків за договором.

Посилаючись на те, що підпис директора ТОВ "Механічний завод № 1" ОСОБА_2 , на оспорюваному договорі поворотної фінансової допомоги № 03/09 від 03.09.2015 не відповідає дійсності, а також на перевищення директором Товариства повноважень при укладенні договору, оскільки п.п. ґ п. 8.9 Статуту Товариства містить застереження, що питання затвердження угод більш ніж на 25% активів належить до виключної компетенції Зборів учасників товариства, позивачем заявлено вимогу про визнання недійсним договору поворотної фінансової допомоги № 03/09 від 03.09.2015.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши надані докази, суд визнав позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Визнання договору недійсним є одним із способів захисту порушеного права (охоронюваного законом інтересу), який застосовується судом у випадках та порядку, визначеному цивільним законодавством.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення його сторонами вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України (ст. 215 ЦК України).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, необхідно встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства, обов`язковими умовами визнання договору недійсним є наявність у позивача певного суб`єктивного права (охоронюваного інтересу) - об`єкту судового захисту, порушення у зв`язку з укладенням відповідного договору таких прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі, та належність обраного способу судового захисту. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обов`язки. Обов`язки відповідача виразились у наданні безпроцентної строкової поворотної фінансової допомоги, а обов`язки позивача полягають у її поверненні у визначений договором строк.

За своєю правовою природою укладений сторонами договір є договором позики.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни.

Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк дії договору, а тому відповідно до вимог ст.ст. 638, 639, 1046 ЦК України та ст.ст. 180, 181 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Згідно преамбули спірного договору, договір укладено товариством з обмеженою відповідальністю "Механічний завод № 1" в особі директора ОСОБА_2, що діє на підставі Статуту.

З наведеного вбачається, що повноваження особи на вчинення правочину від імені юридичної особи підтверджується установчими документами цієї юридичної особи, зокрема, статутом.

Підпунктом ґ) п. 8.9 Статуту ТОВ "Механічний завод № 1", на який посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, встановлено, що збори можуть приймати рішення з будь-яких питань діяльності Товариства. Виключною компетенцією є затвердження угод на суму більш як 25 відсотків активів.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на момент укладення спірного договору повноваження директора ТОВ "Механічний завод № 1" ОСОБА_2, як керівника та особи, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, жодним чином не обмежуються.

В обґрунтування своєї позиції щодо перевищення повноважень директором Товариства ОСОБА_2 при укладенні договору позивач зазначив, що сума договору складає 100000,00 грн., а активи ТОВ "Механічний завод № 1" (основний капітал) складають 250000,00 грн. Проте наданий позивачем фінансовий звіт (Баланс) підприємства на 31 грудня 2014 року не є доказом того, що сума договору на 100000,00 грн. перевищує 25 відсотків активів товариства, оскільки згідно Фінансового звіту сума 250000,00 грн. є зареєстрованим (пайовим) капіталом. Доказів на підтвердження розміру активів ТОВ "Механічний завод №1" станом на час укладення оспореного договору позивачем не надано.

Таким чином, наданими позивачем доказами не підтверджуються, що правочин з боку ТОВ "Механічний завод № 1" укладено неуповноваженою особою (з перевищенням повноважень).

Щодо доводів, що підпис директора ТОВ "Механічний завод №1" ОСОБА_2 на договорі поворотної фінансової допомоги № 03.09 від 03.09.2015 не відповідає дійсності суд зазначає, що в матеріалах справи міститься нотаріально засвідчена копія заяви свідка - ОСОБА_2 , згідно з якою останній повідомляє, що на момент укладення договорів поворотної фінансової допомоги № 03/09 від 03 вересня 2015 року, №13/12 від 13 грудня 2016 та № 14/09 від 14 вересня 2014 року він був директором ТОВ "Механічний завод №1" та підтверджує, що перелічені договори підписані ним власноручно при повному розумінні їх змісту і значення, кошти за зазначеними договорами отримано ТОВ "Механічний завод №1" на розрахунковий рахунок підприємства.

Крім того, частиною 1 ст. 241 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією собою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Частина друга вказаної норми передбачає, що наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з`ясовувати пов`язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а собою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним судом України в постанові від 06.04.2016 року №3-84гс16, законодавець не ставить схвалення правочину в обов`язкову залежність від наявності рішень окремих органів управління товариства, оскільки утвердженням такого схвалення закон визначає вчинені на його виконання дії особи, в інтересах якої його було укладено. Такі дії повинні свідчити про прийняття правочину до виконання.

Також, у постановах Верховного суду України від 19 серпня 2014 року у справі № 3-38гс14 і від 19 серпня 2014 року у справі № 3-59гс14 висловлено позицію про те, що за змістом статті 241 ЦК схвалення правочину не залежить від прийняття юридичного рішення про таке схвалення, підтвердженням схвалення правочину можуть бути дії з його виконання, вчинені особою, в інтересах якої його укладено; схвалення може також відбутися у формі мовчазної згоди чи у вигляді певних поведінкових актів (конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу).

Разом з тим, договір позики є двостороннім правочином, права та обов`язки за ним виникають як у позикодавця, так і у позичальника, а відтак необхідно оцінити дії обох сторін, які вчинялись на виконання такого правочину.

Як підтверджується матеріалами справи, сторонами вчинялись дії, направлені на схвалення правочину, оскільки спірний договір виконувався протягом тривалого часу, зокрема, на виконання умов цього договору, відповідач перерахував позивачу фінансову допомогу в загальні сумі 117450,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №309 від 03.09.2015 на суму 43000,00 грн.; №988 від 26.10.2015 на суму 20000,00 грн.; №989 від 02.11.2015 на суму 8000,00 грн.; №1000 від 24.11.2015 на суму 16000,00 грн.; №1007 від 14.12.2015 на суму 3200,00 грн.; №1019 від 21.01.2016 на суму 7150,00 грн.; №1024 від 01.02.2016 на суму 20100,00 грн. (арк. справи 103-109).

Також, з матеріалів справи вбачається, що позивачем здійснювалось часткове повернення фінансової допомоги за оспорюваним договором на загальну суму 22200,00 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку відповідача від 05.07.2016 на суму 5200,00 грн., від 11.07.2016 на суму 3000,00 грн., від 25.07.2016 на суму 5000,00 грн., від 25.11.2016 на суму 5000,00 грн., від 28.04.2017 на суму 4000,00 грн. (арк. справи 98-102).

Наведені дії ТОВ "Механічний завод № 1" щодо виконання умов договору поворотної фінансової допомоги № 03/09 від 03.09.2015 свідчать про його наступне схвалення.

Таким чином суд дійшов висновку, що вчинення конклюдентних дій сторін щодо виконання правочину свідчить про схвалення позивачем спірного договору.

Аргументи позивача щодо відсутності у відповідача ліцензії на надання фінансових послуг зводяться до констатації такого факту, проте, не обґрунтовані та не знайшли свого підтвердження.

Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Тобто, приписами даної правової норми встановлено, що договір є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або він не визнаний судом недійсним.

Отже, в силу приписів діючого законодавства правомірність правочину презюмується і обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача. Доводи позивача щодо невідповідності договору поворотної фінансової допомоги № 03/09 від 03.09.2015 вимогам ст.ст. 8, 97, 203 ЦК України не знайшли свого підтвердження.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За наведених у позовній заяві та доповненнях до неї підстав, позовні вимоги позивача не є обґрунтованими.

Щодо заяви відповідача про застосування судом наслідків спливу позовної давності, господарський суд виходить з наступного.

Статтею 256 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 цього Кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Враховуючи, що судом не встановлено порушених прав позивача, заява відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності задоволенню не підлягає.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 42, 46, 74, 76-80, 123, 129, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 17.02.2020.

Суддя В.В. Левкут