Рішення № 87675701, 19.02.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар`їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код за ЄДРПОУ 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2020 р. справа № 520/701/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколаєвої О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом доПолякова Ігоря Миколайовича Харківського обласного військового комісаріату, за участю третьої особи - Головного управління Пенсійного фонду України в Харківські області,провизнання дій протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач, ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківського обласного військового комісаріату (далі по тексту – відповідач, вул. Коцарська, 56, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ: 08166355), за участю третьої особи – Головного управління Пенсійного фонду України (далі по тексту – третя особа, майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61002 ), в якому просить:

- визнати протиправними дії Харківського обласного військового комісаріату щодо зменшення розміру грошового забезпечення шляхом арифметичних помилок та неврахування надбавки, передбаченої Указом Президента України «Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ» від 23.02.2002 №173 (далі по тексту – Указ Президента України №173), що призвело до зменшення розміру грошового забезпечення та пенсії при її нарахуванні з 01.01.2003 по 01.04.2006;

- зобов`язати Харківський обласний військовий комісаріат провести перерахунок грошового забезпечення з врахуванням 100% надбавки, передбаченої Указом Президента України №175 та ліквідувати арифметичні помилки з 01.01.2003 по 01.04.2006;

- зобов`язати Харківський обласний військовий комісаріат усі отримані довідки про перерахунок розмірів грошового забезпечення направити ОСОБА_1 та третій особі - Головному управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області, для проведення перерахунку раніше призначеної пенсії та виплати ОСОБА_1 виниклої заборгованості однією сумою з нарахуванням компенсації втрати частини доходів з врахуванням інфляції.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він звільнений у запас з військової служби у 2000 році. За час після його звільнення неодноразово підвищувалось грошове забезпечення військовослужбовців, у зв`язку з чим відповідно підвищувались пенсії особам, що звільнились з військової служби після запровадження вказаних надбавок до грошового забезпечення військовослужбовців. Позивач вважає, що відповідач повинен включити до складу його грошового забезпечення з 01.01.2003 по 01.04.2006 100% надбавку, передбачену Указом Президента України №173, а тому звернувся до суду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2010 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи у адміністративній справі №520/701/2020. Копію ухвали про відкриття провадження у справі позивач отримав 03.02.2020, відповідач – 03.02.2020, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому висловив незгоду із заявленими позовними вимогами, вказавши на відсутність підстав для перерахунку пенсії позивача та зазначив, що у 2004 було повідомлено позивача листом від 08.04.2004 №106362 про відмову у перерахунку пенсії позивача.

У поясненнях третьої особи зазначено, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки повноваження щодо призначення та виплати пенсій військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу, які мають право на пенсійне забезпечення на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII (далі – Закон України №2262-ХІІ) перейшли до органів Пенсійного фонду з 01.01.2007, а пенсійна справа №ФХ106362 надійшла вже сформованою. Крім того, зазначив, що органи Пенсійного фонду України самостійно не визначають розмірів грошового забезпечення, а лише призначають та перераховують пенсії пенсіонерам на підставі документів у передбаченому законодавством порядку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Харківський окружний адміністративний суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач проходив дійсну військову службу на прокурорських засадах у військовій прокуратурі Харківського гарнізону, є пенсіонером Міністерства оборони України, перебуває на обліку ГУ ПФ України в Харківській області як отримувач пенсії за вислугу років призначеної з 01.09.2000 згідно Закону України №2262-XII.

Відповідно до розрахунку за пенсійною справою №ФХ106362 (Міноборони), грошове забезпечення для обчислення пенсії позивача становило: посадовий оклад – 160,00 грн., оклад за військовим званням – 130,00 грн., процентна надбавка за вислугу років (40%) – 116,00 грн., надбавка учасника бойових дій – 24,93 грн., надбавка за двох утриманців 33,24 грн. Загальний розмір пенсії позивача становив – 395,15 грн.

Указом Президента України №173 військовослужбовцям та працівникам органів внутрішніх справ установлені щомісячні надбавки у розмірі 100% грошового забезпечення та надбавки за вислугу років.

Позивач 31.03.2004 звернувся із заявою до відповідача про перерахунок пенсії з 01.01.2003 на підставі Указу Президента України №173.

Листом від 05.04.2004 №176 відповідачем розглянуто питання перерахунку пенсії позивача та відмовлено у такому перерахунку пенсії з 01.01.2003, з тих підстав, що дія Указу Президента України № 173 на нього не поширюється.

Виходячи з викладеного, між сторонами виник спір щодо права позивача на включення у склад грошового забезпечення 100% надбавки, передбаченої Указом Президента України №173 з 01.01.2003.

З приводу своєчасності строків звернення до суду, суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Положеннями частини третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень статті 55 Конституції України, держава кожному гарантує право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної власності, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно частини першої 1 статті шостої Європейської Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Зі змісту Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Проніна проти України» вбачається: суд зобов`язаний надавати відповідь на кожен з специфічних, доречних та важливих доводів заявника, а також давати обґрунтування своїх рішень.

Водночас, відповідно до частини третьої статті 51 Закону №2262-XII перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Вказаний висновок також наведений у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.02.2018 у справі №240/5401/18.

З метою запобігання обмеження прав позивача на доступ до правосуддя, суд не вбачає підстав для залишення позову без розгляду.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України, які перебували на військовій службі, та мають право на пенсію здійснює Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ).

Відповідно до частини третьої статті 43 Закону України №2262-ХІІ (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей обчислюються з грошового забезпечення цих військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу.

При цьому для обчислення їм пенсій враховуються відповідні оклади за посадою, військовим чи спеціальним званням, процентна надбавка за вислугу років, надбавки за вчене звання і вчену ступінь, кваліфікацію і умови служби у порядку і розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

У законі будь-яких обмежень щодо розміру пенсії не встановлено, а вирішення цього питання віднесено на розсуд Кабінету Міністрів України.

У відповідності до пункту 7 Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» від 17.07.1992 №393 (далі по тексу – Постанова №393) пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: окладу за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; окладу за військове або спеціальне звання; процентної надбавки за вислугу років; додаткових видів грошового забезпечення, що надаються щомісяця (надбавки за вчене звання і науковий ступінь, кваліфікацію та умови служби).

При цьому розмір додаткових видів грошового забезпечення визначається (за вибором тих, хто звернувся за пенсією) за останні календарні місяці служби підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців служби підряд протягом усієї служби перед зверненням за пенсією, незалежно від наявних перерв у службі.

Так, пенсія позивачу призначена у відповідності до статті 43 Закону України №2262-ХІІ та пунктів 6, 7 Постанови №393.

З правового аналізу наведених норм вбачається, що пенсія позивача обчислена з грошового забезпечення, яке виплачувалось на день звільнення: посадового окладу, окладу за військове звання, процентної надбавки за вислугу років додаткових видів грошового забезпечення у порядку та розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, щомісячна надбавка за безперервну службу, запроваджена Указом Президента України №173 у розмірі 100% належить до додаткових видів грошового забезпечення і враховується при нарахуванні пенсії особам, які отримували її під час проходження служби й звільнення після її запровадження. Посадові оклади, оклади за військове або спеціальне звання; процентні надбавки за вислугу років, премії вказаним Указом Президента України №175 і наказом не змінювалися.

Суд звертає увагу, що згідно з вимогами статті 63 Закону України №2262-ХІІ призначені військовослужбовцям пенсії перераховуються з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців. Перерахунки пенсії проводяться з підвищенням тих видів грошового забезпечення, що передбачені статтею 43 вказаного Закону.

Положеннями пункту восьмого постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.04.2005 № 4 «Про окремі питання застосування судами України законодавства про пенсійне забезпечення військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» роз`яснено, що «законодавством з питань пенсійного забезпечення, яке діяло до 1 січня 2005 року, не було передбачено можливості перерахунку раніше призначених пенсій у зв`язку із запровадженням після звільнення військовослужбовців та осіб, котрі мають право на пенсію згідно із Законом №2262-ХІІ нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, яких вони не отримували під час служби, а також премій. Закон №1769-ІУ, який набув чинності 1 січня 2005 року не має зворотної сили, тому вимоги щодо перерахунку пенсії з урахуванням запроваджених після звільнення зі служби нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій за минулий час, тобто до 1 січня 2005 року, задоволенню не підлягають».

Із матеріалів справи вбачається, що позивач був звільнений у запас у 2000 році і з цього ж часу він отримує пенсію за вислугу років, а отже при проходженні служби позивач спірної надбавки не отримував і тому дія зазначеного Указу Президента України №173 на нього не поширюється.

Згідно із Законом України «Про внесення змін до статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 15.06.2004 №1769-ІV і роз`яснень, які містяться у пункті 8 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України, особи, яким раніше призначені пенсії, відповідно до цього Закону, мають право на перерахунок пенсій з урахуванням премій відповідно до положень цього Закону лише з 01.01.2005.

Виходячи з викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення розміру грошового забезпечення позивача не знайшли свого відображення в ході розгляду справи.

Оскільки вимога позову про направлення нових довідок є похідною від вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення розміру грошового забезпечення позивача, обґрунтованість якої не знайшла свого підтвердження судовим розглядом, то ці вимоги також належить залишити без задоволення.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд дійшов висновків, що відповідачем доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного правового аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», тому розподіл судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства судом не здійснюється.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

У задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) до Харківського обласного військового комісаріату (вул. Коцарська, 56, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ: 08166355), за участю третьої особи – Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61002 ) – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 19.02.2020.

Суддя О.В. Ніколаєва