Ухвала суду № 87675700, 19.02.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

19 лютого 2020 р. Справа № 520/1187/2020

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Ніколаєва О.В., розглянувши позовну заяву і додані до неї документи

за позовомОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Харківській областіпровизнання дій протиправними та зобов`язання чинити певні дії,В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач, ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) 30.01.2020 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області (далі по тексту – відповідач, ГУ ДПС в Харківській області, вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ: 43143704), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рапорт про звільнення ОСОБА_1 за власним бажанням за підпунктом «ж» пункту 64;

- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у звільненні ОСОБА_1 за власним бажанням за підпунктом «ж» пункту 64;

- зобов`язати ГУ ДПС в Харківській області здійснити дії, а саме - видати інший наказ про звільнення ОСОБА_1 у відповідності до підпункту «А» пункту 65 VII розділу «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української Радянської Соціалістичної Республіки від 29.07.1991 №114.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2020 позовну заяву позивача залишено без руху

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2020 про залишення позовної заяви без руху отримано позивачем 08.02.2020, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Позивачем 13.02.2020 подано до Харківського окружного адміністративного суду заяву про усунення недоліків позову. До позовної заяви позивач додав заяву про поновлення строків позовної давності.

У заяві позивач просить суд поновити місячний строк звернення до адміністративного суду, як пропущений з поважних причин. Поважність пропуску процесуального строку звернення до адміністративного суду обґрунтовує тим, що лише 11.12.2019 дізнався про порушення своїх прав, а саме під час ознайомлення з матеріалами адміністративної справи №520/9083/19 в Харківському окружному адміністративному суді.

Правовідносини з приводу строків звернення до адміністративного суду унормовані, зокрема, статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами

Таким чином, чинне законодавство обмежує право позивача на звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, визначено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків пов`язане з необхідністю досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

Отже, дотримання строку звернення з позовом, є однією з умов реалізації права на подання позову у публічно-правових відносинах.

Положеннями частин 2 і 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено загальний та спеціальний строк звернення до суду, зокрема для звернення до адміністративного суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно пудпункту 1.1. частини першої Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом від 29.07.93 №58 (далі по тексту – Інструкція №58) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Положеннями підпункту 2.4. частини другої Інструкція №58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення – у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Відповідно до підпункту 2.26 пункту «д» частини 2 Інструкції №58 записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

З правового аналізу викладених нормативних приписів вбачається, що роботодавцем у трудовій книжці будь-якого працівника в обов`язковому порядку відображається у точній відповідності до тексту наказу про звільнення дані про причини звільнення із посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Позивач в обґрунтування доводів про поважність причин пропуску законодавчо встановленого строку звернення до суду з даним позовом вказує, що про існування наказу від 09.10.2008 №550-0 про звільнення його на пенсію з 04.10.2008 за пунктом 64 підпунктом «Ж» йому стало відомо лише після ознайомлення з матеріалами справи №520/9083/19, а саме: 13.11.2019.

Водночас, позивач залишив поза увагою той факт, що підстави його звільнення в обов`язковому порядку у точній відповідності до виданого відповідачем наказу про звільнення з посиланням на відповідні пункти і статті закону відображені у його трудовій книжці.

Таким чином про причини та підстави звільнення позивачу стало відомо не під час ознайомлення з матеріалами адміністративної справи №520/9083/19, а – під час отримання трудової книжки, що вказує на його ознайомленість з такими причинами і підставами.

Оскільки позивач не навів будь-яких обставин і не надав відповідних доказів, які б свідчили про об`єктивну неможливість вчасного звернення до суду, суд не вбачає жодних належних підстав для поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Суд зазначає, що поновлення процесуального строку зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими може порушити принцип юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України».

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Як зазначено у пункті 41 рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Також у рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим в пункті 47 Рішення ЄСПЛ, Високий Суд вказав, якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 03.04.2008).

Отже, у разі оскарження рішення суб`єкта владних повноважень зі спливом значного періоду часу, позивачем має бути наведено переконливі підстави для поновлення пропущеного процесуального строку.

Позивач не навів обґрунтованих доводів щодо поважності причин пропуску строку - більше ніж 12 років звернення до суду з даними позовними вимогами.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що строк звернення до суду пропущений позивачем без поважних причин.

Положеннями частини 2 статті 123 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області визнання дій протиправними та зобов`язання чинити певні дії, підлягає поверненню позивачу.

Керуючись статтями 121, 122, 240, 248, 256, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 - повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із позовною заявою.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Другого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (підписання).

Суддя О.В. Ніколаєва