Ухвала суду № 87675062, 19.02.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1271/20

УХВАЛА

19 лютого 2020 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Свида Л.І., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Товариство з обмеженою відповідальністю «МОРСЬКИЙ КЛУБ ТЦФ» про визнання протиправним невжиття заходів, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення матеріальної шкоди, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Товариство з обмеженою відповідальністю «МОРСЬКИЙ КЛУБ ТЦФ» про визнання протиправним невжиття заходів Державою Україна в особі Кабінету Міністрів України щодо забезпечення прав і свобод людини та громадянина, яке призвело до порушення Південно-західним апеляційним господарським судом правового порядку в Україні та принципу процесуальної економії господарського судочинства через протиправний примус особи з інвалідністю ОСОБА_1 до понесення додаткових матеріальних витрат і докладання додаткових зусиль для отримання доступу до правосуддя, зобов`язання Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України в межах дискреційних повноважень, визначених ст. 13 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», вжити заходів загального характеру для припинення Південно-західним апеляційним господарським судом подальшого порушення правового порядку в Україні і принципу процесуальної економії господарського судочинства через протиправний примус особи з інвалідністю ОСОБА_1 до понесення додаткових матеріальних витрат і докладання додаткових зусиль для отримання доступу до правосуддя, стягнення з держави в особі Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь позивача 20 грн. матеріальної шкоди, зобов`язання Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України виставити солідарні регресивні вимоги суддям Південно-західного апеляційного господарського суду Ярош А.І., ОСОБА_2 Г.І., Принцевській Н.М., дії яких призвели до списання за рішенням суду коштів з єдиного казначейського рахунку для компенсації позивачу матеріальної шкоди у розмірі 20 грн.

Відповідно до п.п.3, 5, 6 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Суддя вважає, що у відкритті провадження по даній позовній заяві слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Згідно із п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб`єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єктів, а вказані суб`єкти відповідно зобов`язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб`єкта.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що підставою для звернення позивача – ОСОБА_1 до Одеського окружного адміністративного суду з даною позовною заявою слугувало залишення апеляційної скарги ОСОБА_1 без руху відповідно до ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 року по справі №916/1288/19, зі змістом якої позивач не погоджується.

Відповідно до ст. 124 Конституції України делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно із ч. 1, 3 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.

Оскарження діянь суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, а також про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ.

Згідно з пунктом 57 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.

Відповідно до пункту 55 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду, у визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції; інші суддівські порушення, які неможливо виправити в такий спосіб (наприклад надмірне затримання вирішення справи), повинні вирішуватися щонайбільше поданням позову незадоволеної сторони проти держави.

Згідно з пунктом 21 Великої хартії суддів (Основоположних принципів), затвердженої Консультативною радою європейських суддів 17 листопада 2010 року, засоби для виправлення суддівських помилок мають бути передбачені відповідною системою апеляційного оскарження. Виправлення будь-яких інших помилок в адмініструванні правосуддя є виключною відповідальністю держави.

Отже, вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені.

Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди під час розгляду та вирішення справи, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені.

Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу із встановленням за судовим рішенням юридичних фактів щодо суду (судді).

За змістом пункту 19 Великої хартії суддів (Основоположних принципів) у кожній державі закон чи фундаментальна хартія суддів повинні визначати неналежну поведінку, яка може мати наслідком дисциплінарну відповідальність та відкриття дисциплінарного провадження щодо судді.

Тобто, за наявності для цього підстав і у визначеному законом порядку суддя може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за відповідну неналежну поведінку.

Виходячи з викладеного, суд констатує неможливість встановлення в іншій (новій) справі фактів вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень, шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді) за правилами будь-якого судочинства.

Аналогічні висновки висловлені Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у постановах від 21 листопада 2018 року (провадження № 14-399цс18), а також від 20 березня 2019 року (провадження № 14-655цс18), які в силу ч.5 ст.242 КАС України підлягають врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Враховуючи вищевикладені обставини, позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з п.1 ч.1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Таким чином, у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Товариство з обмеженою відповідальністю «МОРСЬКИЙ КЛУБ ТЦФ» про визнання протиправним невжиття заходів, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення матеріальної шкоди, зобов`язання вчинити певні дії, належить відмовити.

На підставі викладеного та керуючись п.1 ч.1 ст.170, ст. 256, 293 КАС України, суддя,-

УХВАЛИВ:

У відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Товариство з обмеженою відповідальністю «МОРСЬКИЙ КЛУБ ТЦФ» про визнання протиправним невжиття заходів, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення матеріальної шкоди, зобов`язання вчинити певні дії,- відмовити.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до ч. 5 ст. 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Роз`яснити позивачу, що заявлені позовні вимоги підлягають розгляду в порядку, визначеному процесуальним законодавством.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала суду може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.І. Свида