Рішення № 87674666, 19.02.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2020 року справа № 320/3709/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Київській області), у якому з урахуванням заяви про зміну предмету позову (а.с. 133-139) просить визнати протиправним та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області №0265282-5005-1027 від 22.08.2019 про визначення суми податкового зобов`язання у розмірі 19473,01 грн.;

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області №0265283-5005-1027 від 22.08.2019 про визначення суми податкового зобов`язання у розмірі 12574,19 грн.;

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області №0265284-5005-1027 від 22.08.2019 про визначення суми податкового зобов`язання у розмірі 11459,02 грн.;

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області №0265287-5005-1027 від 22.08.2019 про визначення суми податкового зобов`язання у розмірі 11269,93 грн.;

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області №0265289-5005-1027 від 22.08.2019 про визначення суми податкового зобов`язання у розмірі 352,39 грн.;

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області №0265290-5005-1027 від 22.08.2019 про визначення суми податкового зобов`язання у розмірі 694,03 грн.;

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області №0265291-5005-1027 від 22.08.2019 про визначення суми податкового зобов`язання у розмірі 1004,43 грн.;

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області №0265292-5005-1027 від 22.08.2019 про визначення суми податкового зобов`язання у розмірі 17333,56 грн.;

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області №0265281-5005-1027 від 22.08.2019 про визначення суми податкового зобов`язання у розмірі 3912,78 грн.;

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області №0265295-5005-1027 від 22.08.2019 про визначення суми податкового зобов`язання у розмірі 950,48 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.09.2019 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, витребувано докази від сторін, Потіївської сільської ради Білоцерківського району Київської області; встановлено строк для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.10.2019 прийнято до розгляду заяву про зміну предмету позову від 23.10.2019, встановлено строк для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, витребувано докази від відповідача, Потіївської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.02.2020 замінено відповідача Головне управління ДФС у Київській області на його правонаступника Головне управління ДФС у Київській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з отриманих податкових повідомлень-рішень та доданого до них розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, випливає, що позивач повинен сплатити податок з належного позивачу нерухомого майна: нежитлова будівля №2-а по вул. Радянській в селі Потіївка Білоцерківського району Київської області, площею 703,20 кв.м.; нежитлова будівля № 53 по вул. Зелена в селі Потіївка Білоцерківського району Київської області, площею 585,20 кв.м.; нежитлова будівля № 56 по вул. Зелена в селі Потіївка Білоцерківського району Київської області, площею 533,30 кв.м.; нежитлова будівля № 57 по вул. Зелена, в селі Потіївка Білоцерківського району Київської області, площею 524,50 кв.м.; нежитлова будівля № 41 по вул. Зелена, в селі Потіївка Білоцерківського району Київської області, площею 16,40 кв.м.; нежитлова будівля № 35 по вул. Зелена, в селі Потіївка Білоцерківського району Київської області, площею 32,30 кв.м.; нежитлова будівля № 49 по вул. Зелена, в селі Потіївка Білоцерківського району Київської області, площею 51,40 кв.м.; нежитлова будівля № 54 по вул. Зелена, в АДРЕСА_1 , площею 806,7 кв.м.

22 серпня 2019 року ГУ ДФС у Київській області прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими позивачу нараховано до сплати суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017 та 2018 рік.

Позивач зауважив, що податковим повідомленням-рішенням від 04.07.2018 №0265282-5005-1027 від 22.08.2019 визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки щодо нежитлової будівлі АДРЕСА_1 , площею 703,20 кв.м. у розмірі 19473,01 грн., яка не перебуває у власності позивача.

Крім того, право власності на будівлі № 35, 36, 41, 49, 53, 54, 56 та 57 по АДРЕСА_2 . АДРЕСА_1 району позивач набув в результаті мирової угоди, затвердженої ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11.12.2008 року у справі № 2-7917, скасованої ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.09.2016.

Також, відповідачем включено до складу податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за квартиру АДРЕСА_3 , суму сплаченого у 2018 році податку у розмірі 366,40 грн.

Відповідач позов не визнав та подав відзив на заяву про зміну предмета позову (а.с. 166-169), у якому зазначено, що в серпні 2019 року від органів державної реєстрації прав на нерухоме майно було отримані відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку, згідно яких 20.08.2018 було припинено право власності на 8 нежитлових приміщень, які належали позивачу, що знаходилися за адресою с. Потіївка Білоцерківського району вул. Зелена та сформовані нові податкові повідомлення-рішення по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017-2018 роки з урахуванням відповідних змін в майновому стані та враховуючи рішення Потіївської сільської ради щодо ставок податку за 2017 рік на об`єкти нежитлової нерухомості 0,4% мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року; за 2018 рік на об`єкти нежитлової нерухомості 0,4% мінімальної заробітної плати.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Міським відділом №1 Білоцерківського МУ ГУ МВС України у Київській області 09.04.1999 (а.с. 11-12).

14 липня 2017 року Потіївською сільською радою Білоцерківського району Київської області на десятій сесії VІI скликання було прийняте рішення №14-102 «Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2018 рік» (а.с. 178), яким затверджено Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (а.с. 179-184)

Згідно пункту 5.1, 5.1.1., 5.1.2. вказаного Положення ставка податку для об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв. метр бази оподаткування і визначені в наступних розмірах, зокрема, для фізичних осіб: а) 0,1 відсоток для житлової нерухомості; б) 0,0 відсотка нежитлова нерухомість (присадибні господарські будівлі); в) 0,4 відсотка інші будівлі; для юридичних осіб: а) 0,1 відсоток для житлової нерухомості; б) 0,4 відсотка нежитлові приміщення (а.с. 181).

На підставі наведених показників ГУ ДФС у Київській області, із посиланням у відзиві на заяву позивача про проведення звірки нарахованих сум по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та відомості, отримані від органів державної реєстрації прав на нерухоме майно, обраховано суми податку за 2017, 2018 рік на нерухоме майно та винесено:

податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області №0265282-5005-1027 від 22.08.2019 про визначення суми податкового зобов`язання у розмірі 19473,01 грн. за нежитлову будівлю АДРЕСА_1 ;

податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області №0265283-5005-1027 від 22.08.2019 про визначення суми податкового зобов`язання у розмірі 12574,19 грн. за нежитлову будівлю АДРЕСА_2 ;

податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області №0265284-5005-1027 від 22.08.2019 про визначення суми податкового зобов`язання у розмірі 11459,02 грн. за нежитлову будівлю АДРЕСА_2 ;

податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області №0265287-5005-1027 від 22.08.2019 про визначення суми податкового зобов`язання у розмірі 11269,93 грн. за нежитлову будівлю АДРЕСА_2 ;

податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області №0265289-5005-1027 від 22.08.2019 про визначення суми податкового зобов`язання у розмірі 352,39 грн. за нежитлову будівлю АДРЕСА_2 ;

податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області №0265290-5005-1027 від 22.08.2019 про визначення суми податкового зобов`язання у розмірі 694,03 грн. за нежитлову будівлю АДРЕСА_2 ;

податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області №0265291-5005-1027 від 22.08.2019 про визначення суми податкового зобов`язання у розмірі 1004,43 грн. за нежитлову будівлю АДРЕСА_2 ;

податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області №0265292-5005-1027 від 22.08.2019 про визначення суми податкового зобов`язання у розмірі 17333,56 грн. за нежитлову будівлю АДРЕСА_2 ;

податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області №0265281-5005-1027 від 22.08.2019 про визначення суми податкового зобов`язання у розмірі 3912,78 грн. за нежитлову будівлю АДРЕСА_2 ;

податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області №0265295-5005-1027 від 22.08.2019 про визначення суми податкового зобов`язання у розмірі 950,48 грн. за квартиру АДРЕСА_4 . (а.с. 171-174).

Не погоджуючись з правомірністю прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання їх протиправними та скасування, з приводу чого суд зазначає таке.

20 грудня 2016 року прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» №1791-VIII.

Пунктом 4 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону установлено, що в 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання цього Закону, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 ПК України та Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Також, 07 грудня 2017 року прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» №2245-VIII.

Пунктом 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону установлено, що у 2018 році до рішень про встановлення місцевих податків і зборів, прийнятих органами місцевого самоврядування, у тому числі радами об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, після 15 липня 2017 року та у 2018 році, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України (далі ПК України; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено принцип стабільності, відповідно до якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Відповідно до пункту 4.5 статті 4 ПК України при встановленні або розширенні існуючих податкових пільг такі пільги застосовуються з наступного бюджетного року.

За приписами підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Відтак, рішення Потіївської сільської ради Білоцерківського району Київської області від 14.07.2017 №14-102, яким встановлено ставки податку для об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, може застосовуватися контролюючим органом у 2018 році для визначення податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017 та 2018 рік.

Аналогічні висновки про застосування норм права до спірних правовідносин викладені у постанові Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №460/2565/18 (провадження №К/9901/11552/19), які в силу вимог частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають врахуванню судом у даній справі.

Питання справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки врегульовано положеннями статті 266 ПК України.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпунктом 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України встановлено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема, документів на право власності (пп. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України).

Підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України визначено, що ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Відповідно до підпункту 266.7.2 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Стосовно податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Київській області №0265283-5005-1027 від 22.08.2019; №0265284-5005-1027 від 22.08.2019; №0265287-5005-1027 від 22.08.2019; №0265289-5005-1027 від 22.08.2019; №0265290-5005-1027 від 22.08.2019; №0265291-5005-1027 від 22.08.2019; №0265292-5005-1027 від 22.08.2019; № 0265281-5005-1027 від 22.08.2019 суд виходить із такого.

Згідно податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області №0265281-5005-1027 від 22.08.2019 визначено позивачу грошове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 3912,78 грн., у тому числі за 2017 рік в сумі 2330,88 грн., за 2018 рік у розмірі 1581,90 грн. (а.с. 148).

Згідно податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області №0265283-5005-1027 від 22.08.2019 визначено позивачу грошове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 12574,19 грн., у тому числі за 2017 рік в сумі 749,56 грн., за 2018 рік у розмірі 5083,63 грн. (а.с. 141).

Згідно податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області №0265284-5005-1027 від 22.08.2019 визначено позивачу грошове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 11459,02 грн., у тому числі за 2017 рік в сумі 6826,24 грн., за 2018 рік у розмірі 4632,78 грн. (а.с. 142).

Згідно податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області №0265287-5005-1027 від 22.08.2019 визначено позивачу грошове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 11269,93 грн., у тому числі за 2017 рік в сумі 6713,60 грн., за 2018 рік у розмірі 4556,33 грн. (а.с. 143).

Згідно податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області №0265289-5005-1027 від 22.08.2019 визначено позивачу грошове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 352,39 грн., у тому числі за 2017 рік в сумі 209,92 грн., за 2018 рік у розмірі 142,47 грн. (а.с. 144).

Згідно податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області №0265290-5005-1027 від 22.08.2019 визначено позивачу грошове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 694,03 грн., у тому числі за 2017 рік в сумі 413,44 грн., за 2018 рік у розмірі 280,59 грн. (а.с. 145).

Згідно податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області №0265291-5005-1027 від 22.08.2019 визначено позивачу грошове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 1104,43 грн., у тому числі за 2017 рік в сумі 657,92 грн., за 2018 рік у розмірі 446,51 грн. (а.с. 146).

Згідно податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області №0265295-5005-1027 від 22.08.2019 визначено позивачу грошове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 17333,56 грн., у тому числі за 2017 рік в сумі 10325,76 грн., за 2018 рік у розмірі 7007,80 грн. (а.с. 147).

Порядок розрахунку податку за 2018 рік зазначено у Розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 (а.с. 150-151).

Надаючи правову оцінку податковим повідомленням-рішенням суд виходить із такого.

Відповідно до рішення Потіївської сільської ради Білоцерківського району Київської області від 14.07.2017 №14-102, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об`єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, встановлений у розмірі 0,1% від мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року за 1 квадратний метр, житлової нерухомості 0,1 %; нежитлової нерухомості (присадибні господарські будівлі) 0,0%, інші будівлі 0,4%. Ставка податку для юридичних осіб встановлена в таких розмірах: для житлової нерухомості - 0,1% від мінімальної заробітної плати станом на 1 січня 2017 року за 1 квадратний метр, для нежитлових приміщень 1 %, 0,4% - інші будівлі.

Таким чином податок був розрахований податковим органом у розмірі 0,4% від мінімальної заробітної плати станом за 1 квадратний метр, що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком (а.с. 150-151).

Отже, відповідачем при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень застосовано до позивача ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік на рівні 0,4 % від мінімальної заробітної плати станом на 1 січня 2018 року за 1 квадратний метр. Розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік контролюючим органом до суду надано не було.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що нежитлові будівлі № 53, 36, 56, 44, 42, 57, 45, 41, 35, 49, АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 по АДРЕСА_2 , які були об`єктами оподаткування згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, були набуті позивачем внаслідок мирової угоди між ним та ОСОБА_2 , затвердженої ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2008 року.

Судом встановлено, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24.11.2008 у справі № 2-7917/2008 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 240000,00 грн. та 1700,00 грн. судових витрат (а.с. 86-87).

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11.12.2008 задоволено подання державного виконавця про затвердження мирової угоди між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про що зазначено в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 2-7917/2008 від 21.09.2016 (а.с. 38).

Згідно умов мирової угоди, ОСОБА_2 визнає заборгованість перед ОСОБА_1 в сумі 240000,00 грн, в рахунок погашення заборгованості передає у приватну власність та визнає за ОСОБА_1 право власності на об`єкти нерухомого майна, а саме ,нежитлові будівлі № 53, 36, 56, 44, 42, 57, 45, 41, 35, 49, АДРЕСА_5 , 46 по АДРЕСА_2 (а.с. 78-79).

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 27.01.2016 рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24.11.2008 у справі № 2-7917/2008 та ухвала Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11.12.2008 залишені без змін (а.с. 105-107).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 2-7917/2008 від 21.09.2016 рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24.11.2016, ухвалу Апеляційного суду Київської області від 27.01.2016; ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11.12.2008, ухвалу Апеляційного суду Київської області від 27.01.2016 скасовано, справу передано до суду першої інстанції на новий розгляд (а.с. 38-40).

Заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01.12.2017 у справі № 357/11170/16-ц стягнуто на користь позивача ОСОБА_1 241700,00 грн. (а.с. 101-104).

Постановою Апеляційного суду Київської області від 12.06.2018 заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01.12.2017 залишено без змін (а.с. 80-85).

Постановою Верховного Суду від 28.01.2019 заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01.12.2017, постанову Апеляційного суду Київської області від 12.06.2018 залишено без змін (а.с. 88-94).

Згідно Інформаційної довідки № 189466761 від 20.11.2019 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо позивача, за РНОКПП НОМЕР_2 ,

право власності позивача на нежитлову будівлю АДРЕСА_2 , площею 32,3 кв.м. скасовано на підставі ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 2-7917/2008 від 21.09.2016; дата державної реєстрації 20.08.2018 (а.с. 194-195);

право власності позивача на нежитлову будівлю АДРЕСА_2 , площею 182,1 кв.м. скасовано на підставі ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 2-7917/2008 від 21.09.2016; дата державної реєстрації 20.08.2018 (а.с. 193-194);

право власності позивача на нежитлову будівлю АДРЕСА_2 , площею 16,4 кв.м. скасовано на підставі ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 2-7917/2008 від 21.09.2016; дата державної реєстрації 20.08.2018 (а.с. 191-192);

право власності позивача на нежитлову будівлю АДРЕСА_2 , площею 51,4 кв.м. скасовано на підставі ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 2-7917/2008 від 21.09.2016; дата державної реєстрації 20.08.2018 (а.с. 190-191);

право власності позивача на нежитлову будівлю АДРЕСА_2 , площею 585,2 кв.м. скасовано на підставі ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 2-7917/2008 від 21.09.2016; дата державної реєстрації 20.08.2018 (а.с. 189);

право власності позивача на нежитлову будівлю АДРЕСА_5 , площею 806,7 кв.м. скасовано на підставі ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 2-7917/2008 від 21.09.2016; дата державної реєстрації 20.08.2018 (а.с. 187-188);

право власності позивача на нежитлову будівлю АДРЕСА_2 , площею 533,3 кв.м. скасовано на підставі ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 2-7917/2008 від 21.09.2016; дата державної реєстрації 10.10.2018 (а.с. 185-186);

право власності позивача на нежитлову будівлю АДРЕСА_2 , площею 524,5 кв.м. скасовано на підставі ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 2-7917/2008 від 21.09.2016; дата державної реєстрації 20.08.2018 (а.с. 186);

Згідно з частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 216 Цивільного кодексу України вказує, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

За правилами статті 236 цього Кодексу, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Отже позивач у 2017-2018 роках не був власником зазначеного нерухомого майна (нежитлові будівлі № 53, 36, 56, 44, 42, 57, 45, 41, 35, 49, 54, 46 по АДРЕСА_2 ), а тому не може бути платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за ці об`єкти нерухомості за 2017-2018 роки.

З огляду на встановлені судом обставини, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області №0265283-5005-1027 від 22.08.2019; №0265284-5005-1027 від 22.08.2019; №0265287-5005-1027 від 22.08.2019; №0265289-5005-1027 від 22.08.2019; №0265290-5005-1027 від 22.08.2019; №0265291-5005-1027 від 22.08.2019; №0265292-5005-1027 від 22.08.2019; № 0265281-5005-1027 від 22.08.2019 є протиправними та підлягають скасуванню.

Стосовно податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області №0265282-5005-1027 від 22.08.2019 суд виходить із такого.

Згідно податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області №0265282-5005-1027 від 22.08.2019 визначено позивачу грошове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за нежитлову будівлю АДРЕСА_1 , у розмірі 19473,01 грн., у тому числі за 2017 рік в сумі 9000,96 грн., за 2018 рік у розмірі 10472,05 грн. (а.с. 140).

Натомість судом встановлено, що право власності позивача на нежитлову будівлю АДРЕСА_7 а АДРЕСА_8 АДРЕСА_1 , площею 703,2 кв.м. припинено на підставі договору купівлі-продажу № 972 від 18.08.2018, посвідченого приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Кривеньким С.А. дата державної реєстрації 18.08.2015, про що свідчить Інформаційна довідка № 189466761 від 20.11.2019 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо позивача, за РНОКПП НОМЕР_2 (а.с. 203-204).

Відтак, матеріалами справи підтверджено, що позивач у 2017-2018 роках не був власником нежитлової будівлі № 2а по АДРЕСА_9 . Радянська АДРЕСА_10 с АДРЕСА_1 , площею 703,2 кв.м., а тому не може бути платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за ці об`єкти нерухомості за 2017-2018 рік.

З огляду на встановлені судом обставини, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області №0265282-5005-1027 від 22.08.2019 є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області №0265295-5005-1027 від 22.08.2019 суд виходить із такого.

Згідно податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області №0265295-5005-1027 від 22.08.2019 визначено позивачу грошове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 950,48 грн., у тому числі за 2016 рік в сумі 157,78 грн., за 2017 рік в сумі 366,40 грн., за 2018 рік у розмірі 426,28 грн. (а.с. 149).

Судом встановлено, що позивачеві на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_11 за АДРЕСА_12 , підстава виникнення права власності договір дарування № 466 від 14.05.2005, про що свідчить Інформаційна довідка № 189466761 від 20.11.2019 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо позивача, за РНОКПП НОМЕР_2 (а.с. 215), договір дарування квартири від 14.05.2005 № 466, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Губенко Т.А. (а.с. 113), Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 7246537 від 16.05.2005 (а.с. 114).

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем 11.10.2018 було сплачено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017 рік за квартиру АДРЕСА_3 , у розмірі 366,40 грн., про що свідчить квитанція № 19 від 11.10.2018 (а.с. 152).

Податок за квартиру АДРЕСА_3 , розрахований податковим органом у розмірі 0,5% від мінімальної заробітної плати за 1 квадратний метр за 2016, 2017, 2018 роки, з урахуванням пільгової площі 60 кв.м., яка не є об`єктом оподаткування, тобто на різницю у площі, яка є базою оподаткування 22,9 кв.м. (82,90 – 60,00), про що свідчить наявний в матеріалах справи розрахунок (а.с. 150-151).

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наслідком встановлення судом відповідності чи невідповідності рішення суб`єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта законним або протиправним, при умові, якщо є можливість ідентифікувати, виокремити та назвати таку невідповідність чи відповідність. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 10.10.2019 у справі №0670/4011/12.

Оскільки в даному випадку суд не позбавлений можливості виокремити частину суми нарахування податку, протиправно нарахованої контролюючим органом, спірне податкове повідомлення-рішення слід скасувати частково.

З огляду на встановлені судом обставини, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області №0265295-5005-1027 від 22.08.2019 є протиправним та підлягає скасуванню в частині визначення зобов`язання по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017 рік за квартиру АДРЕСА_3 , у розмірі 366,40 грн., оскільки сума податку за 2017 рік була сплачена позивачем згідно квитанції № 19 від 11.10.2018 ще до прийняття податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області №0265295-5005-1027 від 22.08.2019.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, доказів, які б спростовували доводи позивача, не надав.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір на суму 1006,13 грн., що підтверджується квитанцією від 13.06.2019 №93, оригінал якої міститься в матеріалах справи (а.с.3).

Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011 передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 4 Закону №3674 за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою-підприємцем встановлюється ставка судового збору - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ціна позову з урахуванням заяви про зміну предмету позову становить 79023,82 грн., судом задоволені позовні вимоги на суму 78657,42 грн., отже судовий збір у розмірі 786,57 грн. (78657,42 грн.*1%) підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - відповідача у справі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати

податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області №0265282-5005-1027 від 22.08.2019 про визначення суми податкового зобов`язання у розмірі 19473,01 грн.;

податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області №0265283-5005-1027 від 22.08.2019 про визначення суми податкового зобов`язання у розмірі 12574,19 грн.;

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області №0265284-5005-1027 від 22.08.2019 про визначення суми податкового зобов`язання у розмірі 11459,02 грн.;

податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області №0265287-5005-1027 від 22.08.2019 про визначення суми податкового зобов`язання у розмірі 11269,93 грн.;

податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області №0265289-5005-1027 від 22.08.2019 про визначення суми податкового зобов`язання у розмірі 352,39 грн.;

податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області №0265290-5005-1027 від 22.08.2019 про визначення суми податкового зобов`язання у розмірі 694,03 грн.;

податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області №0265291-5005-1027 від 22.08.2019 про визначення суми податкового зобов`язання у розмірі 1004,43 грн.;

податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області №0265292-5005-1027 від 22.08.2019 про визначення суми податкового зобов`язання у розмірі 17333,56 грн.;

податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області №0265281-5005-1027 від 22.08.2019 про визначення суми податкового зобов`язання у розмірі 3912,78 грн.;

податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області №0265295-5005-1027 від 22.08.2019 про визначення суми податкового зобов`язання у розмірі 950,48 грн. в частині визначення зобов`язання по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017 рік за квартиру АДРЕСА_3 , у розмірі 366,40 грн.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_13 ) судовий збір у сумі 786,57 грн. (сімсот вісімдесят шість грн. 57 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код 43141377, місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд. 5а).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 19.02.2020.

Суддя Кушнова А.О.