Рішення № 87674467, 14.02.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 лютого 2020 року Справа № 280/6141/19 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )

до Головного управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області (пр.Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 20490012)

про зобов`язати вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області (далі – відповідач), в якій позивач просить суд зобов`язати відповідача щомісячно, починаючи з 01.01.2016 року здійснювати нарахування та виплату пенсії в розмірі 61% відповідних сум грошового забезпечення.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає про те, що є пенсіонером органів внутрішніх справ України. Проходив службу в Мелітопольському міському відділі ГУ МВС України в Запорізькій області до 21.09.2015 року. Був звільнений з ОВС України на пенсію згідно з «Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України» в запас Збройних сил України за ст. 64 п. «б» (через хворобу) при вислузі у календарному обчисленні - 22 роки, із посади начальника спец приймальника для осіб підданих адміністративному арешту ГУ МВС України в Запорізькій області, в званні підполковник міліції. З 22.09.2015 року перебуває на пенсійному обліку у відповідача, та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ у розмірі - 56% грошового забезпечення. В зв`язку з тим, що пенсія йому призначена в розмірі 56% від грошового забезпечення, а з 01 січня 2016 року у позивача виникло законне право на включення до розрахунку пенсії за вислугу років 5%, так як він був звільнений через хворобу, тобто пенсію в розмірі 61 % відповідних сум грошового забезпечення відповідачем йому не перерахував та не виплатив. 12 листопада 2019 року, позивач звернувся до пенсійного фонду з заявою за роз`ясненням щодо не проведення перерахунку з включенням 5% до грошового забезпечення, на що йому листом від 20 листопада 2019 року за № 2704/Р-9 Пенсійний фонд відмовив в збільшенні основного розміру пенсії на 5%. Позивач, не погоджуючись із відмовою відповідача тому, що відповідно з пунктом 15 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VІІІ за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб. {Пункт 15 розділу XI доповнено абзацом другим згідно із Законом № 900-УІІІ від 23.12.2015} , звернувся із даним позовом до суду.

Ухвалою суду від 16.12.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду згідно статті 263 КАС України за правилами спрощеного позовногс провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) в судовому засіданні 15.01.2020. також вказаною ухвалою суду відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

23.12.2019 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№54521), в якому представник просив відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі та зазначив, що відповідно до пункту «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено, що пенсії призначаються особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я, особам, звільненим зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", звільненим зі служби у Службі судової охорони за віком чи через хворобу - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення; за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення. Тобто, зазначена норма передбачає 55 % грошового забезпечення при звільненні у відставку. Відповідно до ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється:а) у запас, якщо військовослужбовці не досягай граничного віку перебування в запасі і за станом здоров`я придатні до військової служби; б) у відставку, якщо військовослужбовці досягай граничного віку перебування в запасі та у військовому резерві або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров`я до військової служби з виключенням з військового обліку. Відповідно до витягу з наказу від 21.09.2015 № 346о/с позивача було звільнено у запас через хворобу. Оскільки обчислення з 55 % грошового забезпечення можливе лише при звільненні у відставку, а Позивача звільнено у запас, застосування до нього норми, яка передбачає обчислення грошового забезпечення з 55 % є безпідставним. Отже, дії відповідача щодо застосування 56 % грошового забезпечення, передбаченого Законом 2262 є такими, що повністю відповідають вимогам діючого законодавства.

Ухвалою суду від 15.01.2020 здійснено перехід розгляду справи №280/6141/19 зі спрощеного позовного провадження без виклику сторін у спрощене позовне провадження з викликом сторін, призначено судове засідання на 13.02.2020 та витребувано від Головного управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області завірену належним чином копію витягу з наказу Головного управління МВС України від 21.09.2015 №346 о/с.

27.01.2020 від представника відповідача до суду надійшла копія пенсійної справи позивача (вх.№4010).

06.02.2020 від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності (вх. №5725).

13.02.2020 від представника відповідача на виконання вимог ухвали суду від 15.01.2020 надійшов витребуваний документ (вх. №6938).

У судове засідання призначене на 13.02.2020 представник відповідача не з`явився.

Відповідно до довідки Запорізького окружного адміністративного суду від 14.02.2020 302-35/20/12 суддя Сіпака А.В. в період з 30.01.2020 по 13.02.2020 перебував на лікарняному.

Враховуючи те, що сторонами подані всі докази та пояснення по суті спору, суд у вважає за можливе завершити розгляд справи без участі сторін у порядку письмового провадження та на підставі наявних у ній доказів в перший робочий день – 14.02.2020.

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Відповідно до наказу начальника Головного УМВС України в Запорізькій області від 21.09.2015 за №346 о/с підполковник міліції ОСОБА_1 з 21.09.2015 на підставі пункту "б" статті 64 "Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ" звільнений у запас Збройних Сил через хворобу з органів внутрішніх справ. Вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні становила 22 роки 01 місяць 07 днів.

Згідно подання про призначення пенсії від 12.10.2015, виданого Головним УМВС України в Запорізькій області за №19553, вислуга років ОСОБА_1 станом на 21.09.2015 для призначення пенсії складала 22 роки 01 місяців 18 днів.

На підставі поданих до Головного управління ПФУ в Запорізькій області документів, позивачу згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" №2262-XII від 09.04.1992, в редакції станом на вересень 2015 року, призначена пенсія за вислугу років у розмірі 56% грошового забезпечення в сумі 2919,08 гривень, що підтверджується протоколом за пенсійною справою №0803010033 (МВС), наявного в матеріалах адміністративної справи.

З 22.09.2015 року позивач перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Запорізькій області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 56% грошового забезпечення (вислуга років 22).

Із поданих позивачем доказів судом встановлено, що за наслідками медичного огляду Військово-лікарською комісією Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Запорізькій області Рябоконь Олександру Анатолійовичу видано свідоцтво про хворобу №347/с від 15.09.2015, за змістом якого встановлене захворювання визначено таким, що повязане з проходженням служби в органах внутрішніх справ

12.11.2019, ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області з заявою, в якій просив здійснити перерахунок його пенсії з 01.01.2016 із урахуванням додаткових 5 процентів до пенсії як пенсіонеру по хворобі.

Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області листом від 20.11.2019 за №2704/р-9 повідомило позивача про те, що з 22.09.2015 року позивач отримує пенсію за вислугу років згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" . Згідно документів пенсійної справи позивача вислуга складає 22 років, у зв`язку з чим йому виплачується пенсія в розмірі 56% грошового забезпечення. При цьому, згідно до вимог п."а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", розмір пенсії особам, які мають право на пенсію за цим Законом та які звільнені зі служби у відставкл за віком або за станом здоров`я, становить 55% грошового забезпечення. На підставі наказу від 21.09.2015 №346 о/с позивача звільнено з військової служби у запас відповідно до ст, 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232 ст. 64 п.п. "6-1" (за станом здоров`я). Пенсія обчислена та виплачується згідно законодавства України.

Не погоджуючись із такою відмовою відповідача у проведенні перерахунку пенсії, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступного.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Суд відзначає, що на час звільнення позивача зі служби в червні 2015 року порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки визначався "Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ", затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 за №114 (надалі по тексту також Положення №114).

За змістом вимог статті 62 Положення №114 звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби провадиться:

а) у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік), якщо звільнені особи не досягли граничного віку, встановленого Законом України "Про військовий обовязок і військову службу" для перебування в запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров`я придатні до військової служби;

б) у відставку, якщо звільнені особи досягли граничного віку, встановленого Законом України "Про військовий обовязок і військову службу" для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров`я до військової служби (із зняттям з військового обліку).

Таким чином, станом на 30.06.2015 року Положення №114 передбачало два види звільнення, а саме: в запас (з постановкою на військовий облік) і у відставку (із зняттям з військового обліку).

Пунктами "а" "б", і "в" статті 64 Положення №114 визначено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу, поряд з іншим, звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік):

а) за віком - при досягненні віку, встановленого для них пунктом 7 цього Положення. Крім того, за віком можуть бути звільнені особи середнього начальницького складу, які мають вислугу 20 і більше років (у пільговому обчисленні), і яким до досягнення встановленого віку перебування на службі залишилося 3 роки і менше, а за їх бажанням при досягненні цього віку - незалежно від наявності вислуги років;

б) через хворобу - у разі визнання їх непридатними до військової служби в мирний час (у військовий час - обмежено придатними 2-го ступеня) за рішенням військово-лікарської комісії;

в) через обмежений стан здоров`я - у разі визнання їх придатними до військової служби поза строєм у мирний час (у військовий час обмежено придатними 1-го ступеня) за рішенням військово-лікарської комісії при неможливості використання їх на службі у зв`язку з відсутністю відповідних вакантних посад.

Згідно статті 65 Положення №114 особи рядового і начальницького складу звільняються зі служби у відставку (із зняттям з військового обліку):

а) за віком - при досягненні граничного віку, встановленого пунктом 7 цього Положення та Законом України "Про військовий обовязок і військову службу" для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання;

б) через хворобу - у разі визнання їх непридатними до військової служби за рішенням військово-лікарської комісії, винесеним до звільнення особи із служби.

Системний аналіз коментованих норм свідчить, що при наявності відповідних підстав і дійсних обставин особи рядового і начальницького складу можуть бути звільнені зі служби в запас (з постановкою на військовий облік), у відставку (із зняттям з військового обліку) -"через хворобу" або "через обмежений стан здоров`я".

Як свідчить зміст витягу з наказу начальника Головного УМВС України в Запорізькій області від 21.09.2015 за №346 о/с підполковник міліції ОСОБА_1 з 21.09.2015 звільнено з органів внутрішніх справ "через хворобу" на підставі пункту "б" статті 64 Положення №114 саме у запас Збройних Сил, а не у відставку.

Дана обставина не заперечується ні позивачем, ні відповідачем.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 23-1 Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 за №565-ХІІ (чинного на час звільнення позивача і призначення йому пенсії) пенсійне забезпечення працівників міліції після звільнення їх зі служби в органах внутрішніх справ здійснюється в порядку та на умовах, встановлених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ, визначено Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 за №2262-ХІІ (надалі по тексту також Закон №2262-ХІІ).

Згідно пункту "а" частини 1 статті 12 Закону №2262-ХІІ (в редакції на час призначення позивачу пенсії) пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше.

Відповідно до пункту "а" частини 1 статті 13 Закону №2262-ХІІ (в редакції на час призначення позивачу пенсії) пенсії за вислугу років призначаються, серед іншого, в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоровя - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Такими чином, вказані вище норми Закону №2262-ХІІ передбачали, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільнені зі служби в період з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мали вислугу 22 календарних роки і більше, пенсія за вислугу років призначається в розмірі 50 процентів відповідної суми грошового забезпечення. При цьому за кожний рік вислуги понад 20 років призначається 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

В свою чергу, при звільненні особи рядового і начальницького складу зі служби "у відставку" за віком або за станом здоров`я, пенсія за вислугу років призначається в розмірі 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення.

Як зазначив суд вище "відставка" (із зняттям з військового обліку) є одним із різновидів звільнення із органів внутрішніх справ, яка може відбуватися як за віком так і через хворобу (статті 65 Положення №114).

Звільнення ж зі служби "в запас" (з постановкою на військовий облік) можливе, серед іншого, "через хворобу", а також "через обмежений стан здоров`я".

Отже, перша частина пункту "а" частини 1 статті 13 Закону №2262-ХІІ свідчить, що пенсія за вислугу років в розмірі 55 процентів відповідної суми грошового забезпечення призначається виключно особам, які звільненні зі служби в органах внутрішніх справ у відставку (за віком або за станом здоров`я).

У всіх інших випадках згідно першої частини пункту "а" частини 1 статті 13 Закону №2262-ХІІ особам, які на день звільнення зі служби органів внутрішніх справ мали вислугу 20 років і більше, пенсія за вислугу років призначається в розмірі 50 процентів відповідної суми грошового забезпечення, навіть особам, звільненим зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) "через хворобу" або "через обмежений стан здоров`я".

Враховуючи те, що ОСОБА_1 звільнено зі служби на підставі пункту "б" статті 64 Положення №114, тобто "через хворобу" саме в запас (з постановкою на військовий облік), то суд приходить до висновку про правомірність дій відповідача в частині призначення позивачу пенсії за вислугу років на підставі пункту "а" частини 1 статті 13 Закону №2262-ХІІ в розмірі 50 процентів відповідної суми грошового забезпечення та з урахуванням 2-ох років понад 20 років вислуги, що в загальному становить 56% сум грошового забезпечення.

Суд звертає увагу на те, що позивач не надав ні суду, ні відповідачу будь яких доказів про зміну підстав звільнення з органів внутрішніх справ, доказів внесення змін до наказу начальника Головного УМВС України в Запорізькій області від 21.09.2015 за №346 о/с , його скасування та прийняття нового наказу, яким би визначено підстави звільнення відповідно до статті 65 Положення №114 - "у відставку" за віком або за станом здоров`я.

Зважаючи на вказане у відповідача, при розгляді в листопаді 2019 року звернення позивача, не було жодної правової підстави для зміни причин звільнення ОСОБА_1 , в тому числі для проведення перерахунку його пенсії за вислугу років з 50 на 55 процентів суми грошового забезпечення.

Необґрунтованим є посилання позивача на Закону України "Про Національну поліцію України", оскільки вказаний Закон набрав чинності після звільнення позивача зі служби в органах внутрішніх справ, не може змінити підстави звільнення особи зі служби та змінити підстави призначення пенсії, а визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Розглядаючи заяву позивача та відмовляючи у перерахунку пенсії, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак, перерахунок пенсії шляхом зміни розміру процентів суми грошового забезпечення в спосіб, який визначений позивачем у адміністративному позові, є не вірним та помилковим, а такі вимоги суд вважає безпідставними та необґрунтованими.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, призначаючи ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту "а" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" як колишньому працівнику міліції, звільненого зі служби в запас (через хворобу), а не у відставку, діяло правомірно та у межах наданих йому повноважень, а тому позовні вимоги позивача є не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 139 КАС України повернення судових витрат позивачу, якому відмовлено у задоволенні позову не передбачено.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 90, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 20490012) про зобов`язати вчинити певні дії - відмовити.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 14.02.2020.

Суддя А.В. Сіпака