Рішення № 87674465, 29.01.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 січня 2020 року Справа № 280/4716/19 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., при секретарі судового засідання Гопки Л.І.

за участю:

представника позивача – Дудник С.М.

представника відповідача – Прокоф`єв С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )

до Запорізької митниці ДФС (69041, м. Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, буд. 12, код ЄДРПОУ 39477764)

про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

26.09.2019 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі – позивач або ФОП ОСОБА_1 ) до Запорізької митниці ДФС (далі - відповідач), в якому позивач просить: визнати протиправним та скасувати Рішення Запорізької митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA112080/2019/000061/2 від 08.07.2019 та №UA112080/2019/000062/2 від 08.07.2019.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві посилається на приписи Митного кодексу України та зазначає, що позивачем для підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товару були подані всі документи, передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Позивачем було надано достатньо документів для підтвердження митної вартості товару за основним методом, а у митного органу навпаки були відсутні підстави для відмови позивачу в митному оформленні товару за основним методом і переходу до резервного. Беручи до уваги вищезазначене, вважає, що відповідачем неправомірно прийняті рішення про коригування митної вартості товарів №UA112080/2019/000061/2 від 08.07.2019 та №UA112080/2019/000062/2 від 08.07.2019, а тому просить скасувати спірні рішення відповідача.

Ухвалою суду від 01.10.2019 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 30.10.2019.

Ухвалою від 30.10.2019 підготовче судове засідання було відкладено на 02.12.2019.

Протокольною ухвалою від 02.12.2019 підготовче засідання було продовжене та відкладено підготовче засідання на 27.12.2019.

Ухвалою від 27.12.2019 провадження у справі було зупинене для примирення до 29.01.2020.

Протокольною ухвалою суду від 29.01.2020 закрито підготовче провадження та призначений судовий розгляд справи по суті у цей же день.

Враховуючи норми ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), у судовому засіданні 29.01.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та надав пояснення, аналогічні викладеним у адміністративному позові та відповіді на відзив.

Представник відповідача позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позов та запереченнях на відповідь на відзив. Зокрема зазначив, що при перевірці правильності визначення митної вартості товару митниця дійшла висновку, що документи які надані до митного оформлення товарів не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України одним з документів, що підтверджує заявлену митну вартість є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару (якщо рахунок сплачено). Надана до митного оформлення довідка про транспортні витрати від 25.06.2019 № 3582/1 видана TOB «Фрівей Логістикс Груп», але згідно наданої до митного оформлення автотранспортної накладної від 01.07.2019 № 1825/2 та № 1825/1 перевізником є TOB «MB ТРАНСПОРТ», що призвело до сумнівів щодо достовірності відомостей про складову митної вартості товарів - витрати на транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України. Взаємозв`язок між TOB «Фрівей Логістикс Груп» та TOB «MB ТРАНСПОРТ» не підтверджено; відповідно до п. 3.2 транспортно-експедиційного договору від 20.08.2014 № 20/08/2014/1 - Клиент оплачивает счета Экспедитора в течении 3-х банковских дней от даты предоставления счета Клиенту с переводом указаних в счете сумм на расчетный счет Экспедитора. Проте, до митного оформлення надано рахунок на оплату експедиційних послуг від 25.06.2019 № 3582, а платіжне доручення на оплату рахунку експедиційних послуг від 02.07.2019 № 1602, що є порушенням умов контракту; відповідно до ст. 58 МК України митною вартістю товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень ч. 10 цієї статті. До переліку витрат, які мають включатися до митної вартості товарів, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з п. 5 ч. 10 ст. 58 МК України входять витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. Відповідно до п. 2 ч. 11 ст. 58 МК України витрати на транспортування після ввезення не включаються до митної вартості за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню. Плата експедитору за надання ним послуг з організації та забезпечення перевезень імпортованих вантажів на умовах поставки, які передбачають оплату транспортних витрат за рахунок покупця товару, в тому числі в разі надання послуг на всьому шляху прямування вантажу від пункту відправлення до пункту його призначення, нерозділеної до та після перетину митного кордону України, є частина загальних витрат на транспортування, тому в межах вимог законодавства з питань державної митної справи (зокрема, ч. 4, 10 ст. 58 МК України) є обов`язковою для включення до бази оподаткування таких товарів. До митного оформлення надано рахунок на оплату експедиційних послуг від 25.06.2019 № 3582, який включає в себе фрахт Foshan-Одеса, навантажно - розвантажувальні роботи, транспортно- експедиторське обслуговування, автоперевезення Одеса-Запоріжжя, експедиторська винагорода. Всі ці надані послуги не мають розділення до та після перетину митного кордону України. До митної вартості товару включені лише витрати фрахт Foshan -Одеса.

Також, декларантом в надісланому електронному повідомленні зазначено про неможливість надання інших документів протягом 10 днів. Оскільки, до закінчення митного оформлення декларантом документи (чи відомості), що підтверджують митну вартість товарів у повному обсязі не надано, відповідачем здійснено коригування заявленої митної вартості товару з урахуванням цінової інформації, наявної в митному органі та прийняті рішення про коригування митної вартості із застосуванням резервного методу у відповідності до вимог ст. 64 Митного кодексу України. З урахуванням вищезазначеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

10.06.2014 року між ФОП ОСОБА_1 (далі - Покупець) та компанією «GUANGZHOU ROSE BUILDING MATERIAL LTD» (далі - Продавець) (Китай) було укладено Контракт №10-06/14 (далі - Контракт), відповідно до якого Продавець зобов`язується відвантажити, а Покупець - придбати на умовах поставки FOB CN Foshan (Китай) відповідно до Інкотермс 2010, товар: «Квадратики із скла для мозаїки різного тону, різного розміру, на паперовій основі...застосовується для облаштування басейнів, хамамів, інтер`єрів (код товару 7016100000) за ціною 0,73 S/кг.

04.07.2019 митним брокером TOB «Актів Консалтінг Груп» до митного контролю та митного оформлення було надіслано засобами електронного зв`язку згідно ст. 257 Митного кодексу України митну декларацію в режимі ІМ 40, якій присвоєно № UA112080/2019/019366 на товар: «Квадратики із скла для мозаїки різного тону, різного розміру, на паперовій основі: Розміром 20X20 mm: 20IR02 - 21,4 м2; 20IR17 -17,12 м2; 20L01 - 214 м2; 20L02 -107 м2; 20L09 - 34,24 м2; 20L14 - 21,4 м2; 20L15 - 21,4 м2; 20L20 - 8,56 м2; 20L30 - 47,08 м2; 20L36 - 12,84 м2; 20L42 - 21,4 м2; 20L63 - 21,4 м2; MDA546- 350,96 м2; 20Z19 - 21,4 м2; 20Z40 - 21,4 м2; MDA431 - 128,4 м2; Розміром 10X10 mm: IR02 - 4,05 м2. Застосовується для облаштування бассейнів, хаммамів, інтер`єрів. Виробник: GUANGZHOU ROSE BUILDING MATERIAL., LTD. Країна виробництва: Китай, CN».

До митного оформлення засобами електронного зв`язку надіслано документи зазначені в гр. 44 МД № UA112080/2019/019366 від 04.07.2019. а саме: 1) Пакувальний лист (Packing list) № б/н від 30.04.2019; 2) Рахунок-проформа (Proforma invoice) № 2019RS089 від 16.03.2019; 3) Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № 2019RS089 від 30.04.2019; 4) Коносамент (Bill of lading) №MRFB 19052252В від 26.05.2019; 5) Автотранспортна накладна (Road consignment note) № 1825/2 від 01.07.2019; 6) Сертифікат про походження товару (Certificate of origin) № 19С4401А0636/00016R від 23.05.2019; 7) Платіжне доручення в іноземній валюті № 60 від 02.04.2019; 8) Рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг № 3582 від 25.06.2019; 9) Платіжне доручення, про оплату транспортно-експедиційних послуг № 1602 від 02.07.2019; 10) Довідка про вартість транспортно-експедиційних послуг № 3582/1 від 25.06.2019; 11) Доповнення № 5 від 19.07.2018 до контракту № 10-06/14 від 10.06.2014; 12) Доповнення № 6 від 11.03.2019 до контракту № 10-06/14 від 10.06.2014; 13) Контракт № 10-06/14 від 10.06.2014; 14) Договір транспортного експедирування № 20/08/2014/1 від 20.08.2014; 15) Копія митної декларації країни відправлення № 518220190829004663 від 22.05.2019.

При перевірці правильності визначення митної вартості товару митниця дійшла висновку, що документи які надані до митного оформлення товарів не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України одним з документів, що підтверджує заявлену митну вартість є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару (якщо рахунок сплачено). Надана до митного оформлення довідка про транспортні витрати від 25.06.2019 № 3582/1 видана TOB «Фрівей Логістикс Груп», але згідно наданої до митного оформлення автотранспортної накладної від 01.07.2019 № 1825/2 перевізником є TOB «MB ТРАНСПОРТ», що призвело до сумнівів щодо достовірності відомостей про складову митної вартості товарів - витрати на транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України. Взаємозв`язок між TOB «Фрівей Логістикс Груп» та TOB «MB ТРАНСПОРТ» не підтверджено; відповідно до п. 3.2 транспортно-експедиційного договору від 20.08.2014 № 20/08/2014/1 - Клиент оплачивает счета Экспедитора в течении 3-х банковских дней от даты предоставления счета Клиенту с переводом указаних в счете сумм на расчетный счет Экспедитора. Проте, до митного оформлення надано рахунок на оплату експедиційних послуг від 25.06.2019 № 3582, а платіжне доручення на оплату рахунку експедиційних послуг від 02.07.2019 № 1602, що є порушенням умов контракту; відповідно до ст. 58 МК України митною вартістю товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень ч. 10 цієї статті. До переліку витрат, які мають включатися до митної вартості товарів, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з п. 5 ч. 10 ст. 58 МК України входять витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. Відповідно до п. 2 ч. 11 ст. 58 МК України витрати на транспортування після ввезення не включаються до митної вартості за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню. Плата експедитору за надання ним послуг з організації та забезпечення перевезень імпортованих вантажів на умовах поставки, які передбачають оплату транспортних витрат за рахунок покупця товару, в тому числі в разі надання послуг на всьому шляху прямування вантажу від пункту відправлення до пункту його призначення, нерозділеної до та після перетину митного кордону України, є частина загальних витрат на транспортування, тому в межах вимог законодавства з питань державної митної справи (зокрема, ч. 4, 10 ст. 58 МК України) є обов`язковою для включення до бази оподаткування таких товарів. До митного оформлення надано рахунок на оплату експедиційних послуг від 25.06.2019 № 3582, який включає в себе фрахт Foshan-Одеса, навантажно - розвантажувальні роботи, транспортно- експедиторське обслуговування, автоперевезення Одеса-Запоріжжя, експедиторська винагорода. Всі ці надані послуги не мають розділення до та після перетину митного кордону України. До митної вартості товару включені лише витрати фрахт Foshan -Одеса.

Враховуючи вищезазначене, декларанту було повідомлено про необхідність протягом 10 календарних днів надати згідно з ч. З ст. 53 МК України наступні документи для підтвердження заявленої митної вартості та обраний метод її визначення, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

05.07.2019 декларантом надано додаткові документи: 1) договір перевезення вантажу автомобільним транспортом від 11.11.2016 № 11/11/2016; 2) доповнення до транспортно-експедиційного договору від 10.06.2019 № 1; 3)лист до довідки від 25.06.2019 № 3582/1; 4) лист щодо вартості від 05.07.2019 № 089/4; 5) лист щодо виробника від 05.07.2019 № 089/1; 6) лист щодо матеріалу виробництва від 05.07.2019 № 089/3; 7) прас - лист від 05.07.2019 №089/5; 8) лист щодо бухгалтерської документації від 05.07.2019 № 089/2.

Під час розгляду додатково наданих документів, встановлено наступне: 1) Згідно загальноприйнятої світової практики прейскурант (прас - лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців та має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов`язковим зазначенням валюти, передбачені системи знижок, виробника/виробників, умови поставки, умови платежу, термін поставки, характер тари та упаковки, дата його складання або ж число, з якого дані ціни вводяться в дію, термін дії, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів, проте, додатково наданий прас - лист від 05.07.2019 № 089/5 не містить всіх достатніх відомостей; 2) Лист щодо бухгалтерської документації від 05.07.2019 № 089/2 містить інформацію про те, що інвойс та пакувальний лист і є бухгалтерською документацією, але даний документ не містить реквізитів форми бланка первинної бухгалтерської документації. За змістом даний документ не є витягом з первинного документу.

У відповідь на запит митниці декларантом також повідомлено, що інші документи надаватися не будуть, а саме: «... не маємо додаткових відомостей для надання до декларації № UA112080/2019/019366».

За результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості товарів митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA112080/2019/000061/2 від 08.07.2019.

Крім того, 10.06.2014 року між ФОП ОСОБА_2 (далі - Покупець) та компанією «FOSHAN GLOBAL BRIDGE BUILDING MATERIALS CO.,LTD» (далі - Продавець) (Китай) було укладено Контракт № 19-07/11 (далі - Контракт), відповідно до якого Продавець зобов`язується відвантажити товар, а Покупець - придбати на умовах поставки FOB CN Foshan (Китай) відповідно до Інкотермс 2010 за ціною 0,81$/кг.

04.07.2019 митним брокером TOB «Актів Консалтінг Груп» до митного контролю та митного оформлення було надіслано засобами електронного зв`язку згідно ст. 257 Митного кодексу України митну декларацію (далі - МД) в режимі IM 40, якій присвоєно № UA112080/2019/019369 (довідковий номер 1484) на товар: «Квадратики із скла для мозаїки різного тону, різного розміру, на основі: Розміром 20Х20Х4мм (на паперовій основі): GA463 - 12,84 м2; GA664 - 17,12 м2; ІА646 - 21,4 м2; ІА263 - 21,4 м2; Розміром 25X25X4 (на основі з сітки): М4СВ5403- 30 м2; М4СВ3402 - ЗО м2; 4СВ101 - ЗО м2; 4СВ209 - 10 м2; Розміром 20Х20Х4мм (на паперовій основі): NA101 - 479,36 м2; NA261 - 64,2 м2; NA301 - 102,72 м2; WA33/NA302 - 64,2 м2; WA31/NA304 - 64,2 м2; NA313NEW/NA313 - 8 5,6 м2; NA401 -42,8 m2;NA41 1 - 64,2 м2; NA500 - 205,44 м2; NA901 - 8,56 м2; NA962 - 21,4 м2; NA305 - 51,36 м2; MDA545 (DA501 (25,00%) + DA503 (25,00%) + DA5 04 (25,00%) + DA505 (25,00%)) -500,76 м2; MDA332 / MC 107 / MDA332 (DA305 (33,00%) + DA302 (33,00%) + DA303 (34,00%)) - 603,48 м2; Розміром 10X10X4 мм (на паперовій основі): DX962 - 4,04 м2; DX565 - 4,04 м2; FX161 - 2,02 м2; FX761 - 2,02 м2; FX765 - 2,02 м2; FX865 -2,02 м2; Розміром 25X25X4 мм (на основі з сітки): М4СВ2303 - 30 м2; М4СВ9405 -16 м2. Застосовується для облаштування басейнів, хамамів, інтер`єрів. Виробник: FOS HAN GLOBAL BRIDGE BUILDING MATERIALS CO., LTD. Країна виробництва: Китай, CN».

До митного оформлення засобами електронного зв`язку надіслано документи зазначені в гр. 44 МД № UA112080/2019/019369 від 04.07.2019. а саме: 1) Пакувальний лист (Packing list) № б/н від 21.05.2019; 2) Рахунок-проформа (Proforma invoice) № 19GB0129 від 16.05.2019; 3) Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № 19GB0129 від 21.05.2019; 4) Коносамент (Bill of lading) № MRFB19052252А від 23.05.2019; 5) Автотранспортна накладна (Road consignment note) № 1825/1 від 01.07.2019; 6) Сертифікат про походження товару (Certificate of origin) № 19C4406M0636/00033R від 23.05.2019; 7) Платіжне доручення в іноземній валюті № 59 від 29.03.2019; 8) Рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг № 3582 від 25.06.2019; 9) Платіжне доручення, про оплату транспортно-експедиційних послуг № 1602 від 02.07.2019; 10) Довідка про вартість транспортно-експедиційних послуг № 3582/1 від 25.06.2019; 11) Доповнення № 12 від 19.07.2018 до контракту № 19-04/11 від 19.07.2011; 12) Доповнення № 13 від 11.03.2019 до контракту № 19-07/11 від 19.07.2011; 13) Доповнення № 4 від 19.07.2011 до контракту № 19-07/11; 14) Контракт № 19- 07/11 від 19.07.2011; 15) Договір транспортного експедирування № 20/08/2014/1 від 20.08.2014; 16) Лист щодо помилки № 0129/1 від 29.06.2019; 17) Копія митної декларації країни відправлення № 518220190829004664 від 04.07.2019.

При перевірці правильності визначення митної вартості товару митниця дійшла висновку, що документи які надані до митного оформлення товарів не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України одним з документів, що підтверджує заявлену митну вартість є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару (якщо рахунок сплачено). Надана до митного оформлення довідка про транспортні витрати від 25.06.2019 № 3582/1 видана TOB «Фрівей Логістикс Груп», але згідно наданої до митного оформлення автотранспортної накладної від 01.07.2019 № 1825/1 перевізником є TOB «MB ТРАНСПОРТ», що призвело до сумнівів щодо достовірності відомостей про складову митної вартості товарів - витрати на транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України. Взаємозв`язок між TOB «Фрівей Логістикс Груп» та TOB «MB ТРАНСПОРТ» не підтверджено; відповідно до п. 3.2 транспортно-експедиційного договору від 20.08.2014 № 20/08/2014/1 - Клиент оплачивает счета Экспедитора в течении 3-х банковских дней от даты предоставления счета Клиенту с переводом указаних в счете сумм на расчетный счет Экспедитора. Проте, до митного оформлення надано рахунок на оплату експедиційних послуг від 25.06.2019 № 3582, а платіжне доручення на оплату рахунку експедиційних послуг від 02.07.2019 № 1602, що є порушенням умов контракту; відповідно до ст. 58 МК України митною вартістю товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень ч. 10 цієї статті. До переліку витрат, які мають включатися до митної вартості товарів, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з п. 5 ч. 10 ст. 58 МК України входять витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. Відповідно до п. 2 ч. 11 ст. 58 МК України витрати на транспортування після ввезення не включаються до митної вартості за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню. Плата експедитору за надання ним послуг з організації та забезпечення перевезень імпортованих вантажів на умовах поставки, які передбачають оплату транспортних витрат за рахунок покупця товару, в тому числі в разі надання послуг на всьому шляху прямування вантажу від пункту відправлення до пункту його призначення, нерозділеної до та після перетину митного кордону України, є частина загальних витрат на транспортування, тому в межах вимог законодавства з питань державної митної справи (зокрема, ч. 4, 10 ст. 58 МК України) є обов`язковою для включення до бази оподаткування таких товарів. До митного оформлення надано рахунок на оплату експедиційних послуг від 25.06.2019 № 3582, який включає в себе фрахт Foshan-Одеса, навантажно - розвантажувальні роботи, транспортно- експедиторське обслуговування, автоперевезення Одеса-Запоріжжя, експедиторська винагорода. Всі ці надані послуги не мають розділення до та після перетину митного кордону України. До митної вартості товару включені лише витрати фрахт Foshan -Одеса.

Враховуючи вищезазначене, декларанту було повідомлено про необхідність протягом 10 календарних днів надати згідно з ч. З ст. 53 МК України наступні документи для підтвердження заявленої митної вартості та обраний метод її визначення, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

05.07.2019 декларантом надано додаткові документи: 1) договір перевезення вантажу автомобільним транспортом № 11/11/16 від 11.11.2016 сторонами якого є TOB «Фрівей Логістикс Груп» та TOB «MB ТРАНСПОРТ»; 2) додаток № 1 від 10.06.2019 до договору № 20/08/2014/1 від 20.08.2014; 3)лист щодо матеріалу виробництва вхідний № 0129/4 від 05.07.2019; 4) лист щодо виробника вхідний № 0129/5 від 05.07.2019; 5) лист до довідки № 3582/1 від 25.06.2019; 6) лист щодо бухгалтерської документації вхідний № 0129/6; 7) лист щодо калькуляції вхідний №0129/2 від 05.07.2019.

Під час розгляду додатково наданих документів, встановлено наступне: Лист щодо бухгалтерської документації вхідний № 0129/6 містить інформацію про те, що інвойс та пакувальний лист і є бухгалтерською документацією, але даний документ не містить реквізитів форми бланка первинної бухгалтерської документації. За змістом даний документ не є витягом з первинного документу.

У відповідь на запит митниці декларантом також повідомлено: «у строк встановлений ст. 53, ч. 3 МКУ не маємо додаткових відомостей для надання до декларації № UA112080/2019/019369».

За результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості товарів митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA112080/2019/000062/2 від 08.07.2019.

Оформлення вищезазначеного товару декларантом було здійснено та випущено у вільний обіг за МД № UA112080/2019/019644 від 08.07.2019 та МД № UA112080/2019/019641 від 08.07.2019 з урахуванням Рішення про коригування митної вартості товарів №UA 112080/2019/000062/2 від 08.07.2019 та Рішення про коригування митної вартості товарів №UA 112080/2019/000061/2 від 08.07.2019. Випуск товарів у вільний обіг було здійснено шляхом надання гарантій відповідно розділу X МК України.

Вважаючи прийняті відповідачем Рішення про коригування митної вартості товарів від 08.07.2019 №UA 112080/2019/000062/2 та №UA 112080/2019/000061/2 протиправними, позивач звернувся до суду із позовом про їх скасування.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Спірні правовідносини між позивачем та відповідачем з питання митного оформлення товарів, які переміщуються через митний кордон України, регламентуються Митним кодексом України від 13 березня 2012 року №4495-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

У відповідності до частини першої статті 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

За правилами статті 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

У відповідності до статті 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно з частиною 2 статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною першою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 Митного кодексу України).

Статтею 57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою та другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, відповідно до частини 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, – банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності – інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, – страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно частини п`ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI “Про внесення змін до Закону України “Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур”, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до частин першої та другої статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, частиною першою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи (частина друга статті 58 Митного кодексу України).

Згідно з частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За приписами частини третьої статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина шоста статті 53 Митного кодексу України).

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п`ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов`язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Судом встановлено, що декларантом (позивачем у справі) для підтвердження обґрунтованості заявленої у деклараціях митної вартості товару були подані всі документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України.

Проте, при перевірці правильності визначення митної вартості товару, згідно вимог статті 53 Митного кодексу України митний орган дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення, містили розбіжності, а саме: відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України одним з документів, що підтверджує заявлену митну вартість є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару (якщо рахунок сплачено). Надана до митного оформлення довідка про транспортні витрати від 25.06.2019 № 3582/1 та № 3582/2 видана TOB «Фрівей Логістикс Груп», але згідно наданої до митного оформлення автотранспортної накладної від 01.07.2019 № 1825/1 перевізником є TOB «MB ТРАНСПОРТ», що призвело до сумнівів щодо достовірності відомостей про складову митної вартості товарів - витрати на транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України. Взаємозв`язок між TOB «Фрівей Логістикс Груп» та TOB «MB ТРАНСПОРТ» не підтверджено; відповідно до п. 3.2 транспортно-експедиційного договору від 20.08.2014 № 20/08/2014/1 - Клиент оплачивает счета Экспедитора в течении 3-х банковских дней от даты предоставления счета Клиенту с переводом указаних в счете сумм на расчетный счет Экспедитора. Проте, до митного оформлення надано рахунок на оплату експедиційних послуг від 25.06.2019 № 3582, а платіжне доручення на оплату рахунку експедиційних послуг від 02.07.2019 № 1602, що є порушенням умов контракту; відповідно до ст. 58 МК України митною вартістю товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень ч. 10 цієї статті. До переліку витрат, які мають включатися до митної вартості товарів, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з п. 5 ч. 10 ст. 58 МК України входять витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. Відповідно до п. 2 ч. 11 ст. 58 МК України витрати на транспортування після ввезення не включаються до митної вартості за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню. Плата експедитору за надання ним послуг з організації та забезпечення перевезень імпортованих вантажів на умовах поставки, які передбачають оплату транспортних витрат за рахунок покупця товару, в тому числі в разі надання послуг на всьому шляху прямування вантажу від пункту відправлення до пункту його призначення, нерозділеної до та після перетину митного кордону України, є частина загальних витрат на транспортування, тому в межах вимог законодавства з питань державної митної справи (зокрема, ч. 4, 10 ст. 58 МК України) є обов`язковою для включення до бази оподаткування таких товарів. До митного оформлення надано рахунок на оплату експедиційних послуг від 25.06.2019 № 3582, який включає в себе фрахт Foshan-Одеса, навантажно - розвантажувальні роботи, транспортно- експедиторське обслуговування, автоперевезення Одеса-Запоріжжя, експедиторська винагорода. Всі ці надані послуги не мають розділення до та після перетину митного кордону України. До митної вартості товару включені лише витрати фрахт Foshan -Одеса.

Так, суд зазначає, що твердження відповідача щодо порушення умов контракту стосовно оплати експедиційних послуг є необгрунтованим, оскільки порядок оплати за надання послуг жодним чином не впливають на розрахунок митної вартості. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни за надані послуги не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати експедиційних послуг не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Крім того, позивачем до матеріалів справи надано доповнення № 1 від 10.06.2019 до договору транспортного експедирування № 20/08/2014/1 від 20.08.2014, відповідно до якого оплата за послуги експедитора здійснюється по факту доставлення товару в контейнері протягом 10 днів від дати рахунку та надано рахунок експедитора ТОВ «Фрівей Логістік Груп» від 25.06.2019 № 3582 оплата за яким відбулася 02.07.2019 згідно платіжного доручення від 02.07.2019 № 1602.

Також в матеріалах справи наявні договір № 20/08/2014/1 транспортного експедирування від 20.08.2014, відповідно до умов якого експедитор (ТОВ «Фрівей Логістік Груп») має право: «…заключать договоры и соглашения с перевозчиками, портами, складами, судоходными компаниями/ее агентами, экспедиторськими и другими организациями, которые являются резидентами или нерезидентами Украины, для выполнения своих обязаностей по настоящему договору. П. 2.3.1 Привлекать к выполнению своих обязаностей по договору иные организации и лиц.»

Так 11.11.2016 між ТОВ «Фрівей Логістік Груп» та ТОВ «МВ Транспорт» було укладено договір перевезення товару автомобільним транспортом. Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «МВ Транспорт» зазначений у CMR № 1825/2 від 01.07.2019.

Позивачем також надані довідка № 3582/1 від 25.06.2019, відповідно до змісту якої витрати по перевезенню вантажа (у контейнері № PONU0917762, згідно коносаментам: MRFB1905225A, MRFB1905225B) за маршрутом Фошан, Китай – порт Південний складає 37977,24 грн. Витрати на вантажно-розвантажувальні роботи, а також по перевезенню вантажа автомобілем за маршрутом з порту Південний до міста Запоріжжя (відстань 350 км) складає сума 39286,81 грн. разом з ПДВ. (разом 77264,05 грн.).

Судом досліджені також лист до довідки № 3582/1 від 25.06.2019 та платіжне доручення від 02.07.2019 № 1602 на суму 77264,05 грн., рахунок на оплату № 3582 від 25.06.2019.

Згідно із ч. 1 статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч. 4 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Пунктом 5 частини десятої статті 58 МК України визначено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Тобто зміст наведеної норми вказує на те, що при визначенні митної вартості товару до фактурної вартості додаються, зокрема, витрати на транспортування цього товару лише до митного кордону України.

Частиною одинадцятою статті 58 МК України визначено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню:

1) плата за будівництво, спорудження, складення, технічне обслуговування або технічну допомогу, здійснені після ввезення імпортних товарів, таких як промислова установка, машини або обладнання;

2) витрати на транспортування після ввезення;

3) податки, які справляються в Україні.

Таким чином заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом під час декларування товарів.

При визначенні митної вартості товару до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

До митної вартості не включаються витрати на транспортування після ввезення на митну територію України за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню.

Натомість позивачем підтверджено належними доказами, що вартість послуг з перевезення товару, а саме фрахт Фошан-Одеса, були включені до вартості імпортованого товару під час його митного оформлення. Даний факт не заперечується відповідачем.

Судом встановлено, що складені та оформлені документи, що містять інформацію щодо витрат понесених суб`єктом господарювання під час транспортування товару та надають змогу відокремити витрати понесені за транспортування до митного кордону від витрат понесених за транспортування імпортованого товару після перетину митного кордону України та обчислити їх.

Відтак посилання відповідача про сумніви щодо достовірності відомостей про складову митної вартості товарів – витрати на транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України є необгрунтованим.

До переліку додаткових документів, визначених ч. 3 ст. 53 МК, входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, а також розрахунок ціни (калькуляція).

Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців.

Положеннями пункту 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом та з якої випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин, у тому числі свобода форми прайс-листа.

Отже, з огляду на засаду свободи підприємницької діяльності наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, умов поставки, не може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, якщо з інших поданих декларантом документів можливо встановити такі умови поставки.

Те ж саме стосується і посилання відповідача на відсутність всіх необхідних реквізитів в листі щодо бухгалтерської документації від 05.07.2019 № 089/2.

Відповідач не навів доводів, на підставі яких він вважає, що до ціни товару, перелік якого наведений в прайс-листі, включені не всі складові вартості цього товару або будь-яких інших доводів в обґрунтування критичної оцінки цього документа.

Суд також зазначає, що у всіх спірних випадках відповідачем скориговано митну вартість імпортованих товарів за резервним (шостим) методом визначення митної вартості.

Пунктом 2 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року передбачено, що у випадках, коли митна вартість не може бути визначена за «контрактною вартістю», як правило, повинен проводитися процес консультацій між митною адміністрацією та імпортером для визначення основи вартості. Наприклад, може статися так, що імпортер має інформацію про митну вартість ідентичних або подібних імпортних товарів, якої безпосередньо немає в митній адміністрації пункту перевезення. З іншого боку, митна адміністрація може мати інформацію про митну вартість ідентичних або подібних товарів, якої безпосередньо немає в імпортера. Процес консультацій між двома сторонами дозволить обмінятися інформацією за умови дотримання вимог комерційної конфіденційності для визначення належної основи визначення митної вартості для митних цілей.

У справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року, заява №29979/04, (пункт 71) Європейським судом з прав людини викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень та розкрито елементи змісту «доброго врядування». Зокрема, зазначено, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не повинні виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Під час розгляду справи до суду відповідачем було надано витяг з Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС із зазначенням митних декларацій, які слугували джерелами для коригування митної вартості товарів у спірних рішеннях.

Позивачем, для підтвердження протиправності рішень відповідача, додано до справи копії відповідних митних декларацій.

Суд зазначає, що позбавлення позивача права доступу до митних декларацій, які використовувала Митниця при прийнятті рішень про коригування митної вартості товарів, є порушенням принципу змагальних процесів, на що неодноразово звертає увагу в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини. Зокрема, суд звернув увагу на важливість змагальних процесів у справах, у яких матеріали, подані незалежним представником національних юридичних послуг у справі, не були завчасно представлені на розгляд сторін, позбавляючи їх можливості відповіді на них (Вермелен проти Бельгії, § 33; Лобу Машаду проти Португалії, § 31; Ван Орсховен прот Бельгії, § 41; Ґоч проти Туреччини, §§ 55-56; Кресс проти Франції, § 76; Іммебль Груп Коссер проти Франції, § 26).

У справі «Кресс проти Франції» ЄСПЛ наголошує, що повинні бути досліджені обставини, за яких відбулися провадження, а саме, чи було провадження змагальним і чи відповідало принципу рівності сторін для того, щоб з`ясувати чи виникла проблема через поведінку сторони чи ставлення держави, або законодавство, що застосовується у даному випадку.

У справі МакГінлі та Еган проти Сполученого Королівства (§§ 86 і 90) ЄСПЛ зазначив, що у заявника має бути доступ до відповідних документів, що знаходяться у розпорядженні адміністративних органів, за необхідності досягнутий шляхом процедури розкриття документів. Якщо держава без достатніх підстав не надає заявнику доступу до документів, що знаходяться у розпорядженні державних органів влади, що б дозволило їм захищатися у суді, або заперечує їх існування, то такі дії розглядаються як відмова у справедливому слуханні, що порушує статтю 6 Конвенції.

Аналізуючи копії митних декларацій, можливо зробити висновок, що митний орган при обранні таких декларацій за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, керувався тільки кодом за УКТЗЕД і країною походження імпортних товарів, та не враховував усі фактори, що впливають на рівень митної вартості товару (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови та обсяг поставок, наявність системи знижок тощо).

Це не відповідає вимогам ч.5 ст.VІІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, де вказано, що базис і методи визначення вартості товарів, які підпадають під обкладання митом чи іншими зборами або імпортні чи експортні обмеження, основані на вартості товару чи регульовані будь-яким способом на основі вартості, повинні бути стабільними і оприлюдненими достатньою мірою для того, щоб надати можливість комерсантам з достатньою впевненістю оцінити вартість товарів для митних цілей.

Визначальною обставиною при коригуванні митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості , резервний метод, є обставина ідентичності (подібності, аналогічності) товарів. Відповідно, орган доходів та зборів повинен довести обставину ідентичності (подібності, аналогічності) оцінюваних товарів, ціну яких бере за основу, якщо має намір застосувати один з наведених другорядних методів. Така обставина доводиться саме шляхом порівняння характеристик оцінюваних товарів та товарів, ціна яких береться за основу при коригуванні митної вартості.

Крім того, одним із принципів здійснення державної митної справи є принцип додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб (п.7 ч.1 ст.8 Митного кодексу України). У контексті процедури перевірки заявленої митної вартості під час митного контролю та митного оформлення згаданий принцип на думку колегії суддів, означає обов`язок органу доходів та зборів вживати заходів щодо забезпечення інтересів декларанта, зокрема, інтересу бути обізнаним із попередньою оцінкою, наданою органом доходів і зборів доказам у справі. Це означає, що орган доходів і зборів повинен довести до відома декларанта таку свою оцінку з тим, щоб декларант мін сформулювати власну правову позицію і стратегію її відстоювання у конкретній митній процедурі.

Ненаведення у рішеннях про коригування митної вартості товару інформації щодо товару, з яким здійснюється порівняння, та пояснень щодо самих коригувань суперечить принципу правової визначеності та позбавляє декларанта права спростувати наведену митним органом інформацію.

У спірних рішеннях про коригування митної вартості товару Запорізька митниця ДФС не навела порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості.

Частиною 7 статті 54 МК України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено не повні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі не вірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженим ним органом митна вартість вважається визнаною автоматично.

Зокрема, судом встановлено, що джерелом для коригування митної вартості товарів за рішеннями про коригування митної вартості слугували, серед іншого, митні декларації №UA100070/2019/236630 від 14.05.2019, №UA100070/2019/239427 від 26.06.2019, за якими товар розмитнено іншими суб`єктами господарювання за шостим (резервним) методом. При цьому, являється за неможливе встановити чи відповідне розмитнення відбулося за наслідками самостійного визначення методу митної вартості відповідним суб`єктом господарювання або стало наслідком відповідного корегування митним органом та в подальшому таке коригування оскаржено в судовому порядку.

Суд вважає за необхідним зазначити, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого позивачем та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

Та обставина, що подібний товар розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору.

З наведеного вбачається, що у наданих позивачем документах були відсутні розбіжності, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

У відповідності до частини шостої статті 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частин першої - третьої статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів – за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів – за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Приймаючи оскаржувані рішення про коригування митної вартості Запорізькою митницею у графі 33 спірного рішення, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не надано пояснень щодо зроблених коригувань на обсягів партії ідентичних товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначена докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядного методу.

Проте, за загальним правилом формально інший рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, сам по собі не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Отже, суд вважає, що позивачем подано відповідачу достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом, а тому заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам статті 58 Митного кодексу України. Натомість, митним органом безпідставно здійснено коригування митної вартості та застосовано другорядний метод визначення митної вартості товару - ґ) резервний.

Відповідачем під час судового розгляду справи не доведено суду, що документи подані позивачем для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З урахуванням дослідження доказів, які були подані сторонами, на підтвердження обставин, на які вони посилались, суд вважає, що у митного органу не було підстав для прийняття спірних рішень про коригування митної вартості товарів.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

В п.71 рішення ЄСПЛ у справі «Звежинський проти Польщі» (заява N 34049/96) суд повторює, що позбавлення майна, у значенні цього речення, може бути виправданим, лише якщо воно відбувається в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом. Крім того, будь-яке втручання у право власності має відповідати критерію пропорційності. Суд нагадує, що під час втручання необхідно дотримуватися «справедливої рівноваги» між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основних прав людини (рішення у справі «Pressos Compania Naviera S. .» та інші проти Бельгії» від 20 листопада 1995, серія A, N 332, с. 23, п. 38). Цю рівновагу буде порушено, якщо людині доведеться нести надто специфічний або надмірний тягар (рішення у справі Спорронга і Льонрота). При цьому, в п.73 Суд підкреслює, що, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (рішення у справі «Беєлер проти Італії»). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов`язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок.

ЄСПЛ прийняв низку рішень у справах щодо України, в яких було постановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, в яких причиною визнання порушення була серед іншого, нечіткість та неузгодженість законодавства.

Зокрема, згідно рішення у справі «TOB «Полімерконтейнер» проти України» (заява №23620/05) будь-яке втручання, включаючи те, яке виникло в результаті заходів для забезпечення сплати податків, не повинно порушувати «справедливого балансу» між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення такого балансу в цілому відображається в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на зацікавлену особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

У справах «Щокін проти України» (заява №23759/03 та №37943/05) від 14.10.2010р. та у справі «Серков проти України» (заява №39766/05) від 07.07.2011р.) ЄСПЛ дійшов висновку що, по-перше, національне законодавство не було чіткім та узгодженим і невідповідало вимозі «якості» закону і не забезпечувало адекватного захисту від свавільного втручання у майнові права заявника; по - друге, національними органами не було дотримано вимогу законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.

Крім того, у справі «Скордіно проти Італії» (заява №36813/97) ЄСПЛ визнає, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак зобов`язаний переконатись у тому, що спосіб, у якій тлумачиться та застосовується національне законодавство, приводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Разом з тим, як встановлено в ході судового розгляду справи відповідачем зазначених вище принципів при прийнятті оскаржуваних рішень дотримано не було.

Таким чином, суд дійшов висновку, що Рішення Запорізької митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA112080/2019/000061/2 від 08.07.2019 та №UA112080/2019/000062/2 від 08.07.2019 є такими, що підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суб`єктом владних повноважень у справі була Запорізька митниця ДФС, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати, документально підтверджені у сумі 1536,80 грн.

Керуючись статтями 2241, 243-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати Рішення Запорізької митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA112080/2019/000061/2 від 08.07.2019 та №UA112080/2019/000062/2 від 08.07.2019.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору в розмірі 1536 грн. 80 коп. (одну тисячу п`ятсот тридцять шість гривень 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької митниці ДФС (69041, м. Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, буд. 12, код ЄДРПОУ 39477764).

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення складено у повному обсязі 17.02.2020.

Суддя А.В. Сіпака