Рішення № 87673845, 19.02.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2020 року Справа № 160/12493/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горбалінського В.В., розглянувши у місті Дніпрі у порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, -

ВСТАНОВИВ:

11.12.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ №Ф-4075-51 від 07.11.2019 року, винесену ГУ ДПС у Дніпропетровській області, зобов`язавши ГУ ДПС у Дніпропетровській області привести у відповідність до рішення суду інтегровану картку платника в частині зменшення заборгованості з ЄСВ.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 07.11.2019 року відповідачем складено вимогу № Ф-4075-51 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 18 286,81 грн на ім`я ОСОБА_1 , у зв`язку із тим, що останній є самозайнятою особою, проте позивач з даною вимогою не погоджується з огляду на таке.

З 21.08.2013 року, на підставі рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області №7 від 09.11.2010 року, позивач має право на заняття адвокатською діяльністю, що підтверджується свідоцтвом №2201 від 21.08.2013 року. В той же час, протягом 2017 року по лютий 2019 року позивач був працевлаштований на підставі трудового договору на Дніпропетровському учбово-виробничому об`єднанні «ЛУЧ». При цьому, за основним місцем роботи роботодавцем позивача здійснювалось нарахування та перерахування ЄСВ на заробітну плату останнього: за 2017 рік на загальну суму 7 946, 98 грн; за 2018 рік – 9 707, 53 грн; за січень-лютий 2019 року – 2 990, 95 грн. В подальшому, починаючи з 15.02.2019 року позивачем здійснювались самостійні сплати ЄСВ у визначеному законом порядку та у визначений строк.

02.12.2019 року позивач звернувся до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з метою надання детального розрахунку суми недоїмки з ЄСВ, розрахованої згідно з вказаної вимоги з зазначенням правових підстав її нарахування.

06.12.2019 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області надано відповідь №40820/04-36-51-60, в якій надано детальну інформацію в частині нарахування єдиного внеску.

Позивач не погоджується зі складеною вимогою та зазначає, що останній не здійснював незалежну професійну адвокатську діяльність протягом 2017 року по лютий 2019 року, у зв`язку з чим не мав відповідного доходу, а тому наявність свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю не є підставою для нарахування єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне страхування.

На виконання вимог вищенаведеної ухвали позивачем 20.12.2019 року подано до адміністративного суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.

23.12.2019 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у даній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подачі відзиву з моменту отримання копії зазначеної ухвали.

11.01.2020 року на виконання вимог вищенаведеної ухвали представником Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач щодо задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі.

В обґрунтування своєї позиції зазначено, що позивач перебуває на обліку, як особа, що здійснює незалежну професійну діяльність відповідно до положень п.п. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України. Інформація щодо припинення/зупинення незалежної професійної діяльності в управління відсутня. За даними з інтегрованої картки платника податків органом контролю сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2019 року № Ф-4075-51, у відповідності до норм чинного законодавства. З огляду на викладене, відповідач вважає оскаржувану вимогу такою, що скасуванню не підлягає.

Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , відповідно до рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області №7 від 09.11.2010 року має право на зайняття адвокатською діяльністю з 21.08.2013 року, що підтверджується свідоцтвом №2201 від 21.08.2013 року, копія якого міститься в матеріалах справи. Доказів зупинення/скасування зазначеного свідоцтва до суду не надано.

З 16.11.2010 року перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області (правонаступник Головного управління ДФС у Дніпропетровській області), Шевченківське управління, Шевченківська ДПІ, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією довідки форми №34 ОПП від 26.02.2019 року №1904621400005.

Відповідно до наказу (розпорядження) №11 від 06.02.2015 року позивач прийнятий на роботу в Українське товариство сліпих Дніпропетровське учбово-виробниче об`єднання «Луч» на посаду юрисконсульта.

Наказом (розпорядженням) №27 від 14.05.2015 року позивач переведений на посаду помічника генерального директора з правових питань.

Згідно з наказом (розпорядженням) від 15.02.2019 року позивач звільнений з посади помічника генерального директора з правових питань в Українському товариство сліпих Дніпропетровське учбово-виробниче об`єднання «Луч».

Згідно з інтегрованої картки платника податків, наданої до матеріалів справи відповідачем, станом на 31.10.2019 року за позивачем рахується борг зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування та недоїмки у сумі 18 286, 61 грн.

07.11.2019 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, на підставі даних інтегрованої картки позивач,а складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4075-51 на суму 18 286, 61 грн.

02.12.2019 року позивач звернувся до відповідача з клопотання про надання детального розрахунку недоїмки з єдиного соціального внеску.

06.12.2019 року відповідачем направлено на адресу позивача лист №40820/04-36-51-60, яким повідомлено, що станом на 02.12.2019 року за даними інтегрованої картки платника по коду бюджетної класифікації 71040000 по ОСОБА_1 були автоматично розраховані нарахування єдиного внеску, а саме:

- по строку 19.04.2018 року єдиний внесок за І квартал 2018 року у сумі 2 457,18 грн. Станом на 19.04.2018 року недоїмка 2 457,18 грн;

- по строку 02.05.2018 року єдиний внесок за 2017 рік у сумі 8448,00 грн. Станом на 02.05.2018 року недоїмка - 10 905,18 грн, яку частково погашено 31.05.2018 року у сумі 1 367,00 грн. За несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 20.04.2018 року - по 31.05.2018 року додатково розрахована пеня - 57,41 грн та штрафна санкція за невчасну сплату платежу (20%) - 273,40 грн;

- по строку 19.07.2018 єдиний внесок за II квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн. Недоїмка станом 19.07.2019 – 11 995,36 грн;

- по строку 19.10.2018 єдиний внесок за III квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн. Недоїмка станом на 19.10.2018 року 14 452,54 грн;

- по строку 21.01.2019 єдиний внесок за IV квартал 2018 року у сумі 2 457,18 грн. Недоїмка станом на 21.01.2019 року 16 909,72 грн, яку частково погашено 04.04.2019 у сумі 1 377,09 грн. За несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 20.04.2018 по 04.04.2019 додатково розрахована пеня - 381,56 грн та штрафна санкція за несвоєчасну сплату платежу (20%) – 218,04 грн, за період з 03.05.2018 по 04.04.2019 додатково розрахована пеня - 96,69 грн. та штрафна санкція за несвоєчасну сплату платежу (20%) -5738 грн;

- по строку 19.04.2019 єдиний внесок за І квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн. Недоїмка станом на 19.04.2019 року 18 286,81 грн, яку частково погашено 01.07.2019 у сумі 2 754,18 грн; За несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 03.05.2018 по 01.07.2019 додатково розрахована пеня – 1 170,53 грн та штрафна санкція за невчасну сплату платежу (20%) - 550,84 грн.

- по строку 19,07.2019 єдиний внесок за ІІ квартал 2019 року у сумі 2 754,18 грн Недоїмка станом на 19.07.2019 року 18 286,81 грн, яку частково погашено 30.09.2019 у сумі 2 754,18 грн; за несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 03.05.2018 по 30.09.2019 додатково розрахована пеня 1 421,16 грн та штрафна санкція за невчасну сплату платежу (20%) - 550,84 грн;

- по строку 21.10.2019 єдиний внесок за III квартал 2019 року у сумі 2 754,18 грн Недоїмка станом на 21.10.2019 року 18 286,81 грн.

Загальна сума нарахованої штрафної санкції та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 20.04.2018 по 30.09.2019 складає 4777,85 грн (штрафна санкція - 1650,50 грн, пеня — 3127,35 грн).

З огляду на викладене вище, з метою захисту свої порушених прав та законних інтересів, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Отже, спір між сторонами виник з підстав правомірності та обґрунтованості винесення відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2019 року №Ф-4075-51.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 6 Конституції України встановлено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.

Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. (ч. 1 ст. 68 Конституції України).

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон №2464, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин)

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (п. 2 ч. 1 ст.1 Закону №2464).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону №2464, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з п. 4, 5 ч. 1 ст. 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Отже, з аналізу наведеної норми вбачається, що законодавець розмежовує платників єдиного внеску на фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

Тобто, означене свідчить про те, що Закон № 2464-VI не визначає такого платника єдиного внеску, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. Фізична особа-підприємець та особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, є різними платниками єдиного внеску.

Пунктом 3 ч. 1 ст.7 Закону №2464 визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону №2464 встановлено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону №2464, платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Приписами п. 2. ч. 1 ст. 7 Закону №2464 передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Згідно з п. 4 ст. 25 Закону №2464, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову політику і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом, а його стягнення відповідно до ст. 25 Закону здійснюють органи державної виконавчої служби України.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів, визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (далі - Інструкція №449, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, положеннями п. 1 Розділу VI Інструкції №449 визначено, що до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції (абз. 2 п. 2 Розділу VI Інструкції №449).

Відповідно до п. 3 Розділу VI Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

- дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

- платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

- платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):

- платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);

- платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

За визначенням пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – ПК України), незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою-підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Пунктом 63.1, 63.2 ст. 63 ПК України встановлено, облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 63.5 ст. 63 ПК України визначено, що всі фізичні особи-платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом.

Разом з тим, згідно з п. 65.2 ст. 65 ПК України, облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, що передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначені Законом України «Про адвокатуру».

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про адвокатуру» адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Аналізуючи наведені вище норми, суд робить висновок, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема адвокати. Проте, обов`язковою підставою для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої роботи.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.11.2018 року у справі №820/1538/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У випадку не своєчасного нарахування та/або сплати платником сум єдиного внеску, він обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач має право на зайняття адвокатською діяльністю, що підтверджується відповідним свідоцтвом №2201 від 21.08.2013 року.

Водночас, позивач з 06.02.2015 року по 15.02.2019 року позивач працював за трудовим договором в Українському товаристві сліпих Дніпропетровського учбово-виробничого об`єднання «Луч», що підтверджується копіями наказів про прийняття на робота та звільнення, які містяться в матеріалах справи.

Зокрема, відповідно до копій довідок про доходи позивача, Українським товариством сліпих Дніпропетровського учбово-виробничого об`єднання «Луч» нараховувались та сплачувались суми ЄСВ за ОСОБА_1 , а саме: в 2017 році – 7 946, 98 грн; в 2018 році – 9 707, 53 грн та в 2019 році – 2 990, 95 грн.

Такж, в матеріалах справи містяться платіжні доручення №5 від 04.04.2019 року на суму 1 377,09 грн, №10 від 01.07.2019 року на суму 2 754, 18 грн та №15 від 30.09.2019 року 2 754, 18 грн, що підтверджують самостійну оплату ЄСВ починаючи з 14.02.2019 року.

Крім цього, суд звертає увагу, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.06.2019 року у справі №160/3098/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ №Ф-4075-51 від 21.11.2018 року.

Судом було встановлено, що Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області було нараховано заборгованість по сплаті єдиного соціального внеску за 2017 рік та І-ІІІ квартал 2018 року, на підставі чого і була сформована скасована вимога.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, зазначене вище рішення суду набрало законної сили 20.09.2019 року.

Отже, вимога про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 21.11.2018 року №Ф-4075-51 є скасованою.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Аналогічні приписи містяться в ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, питання щодо незаконного нарахування єдиного соціального внеску за загальнообов`язкове страхування за період 2017 року та І-ІІІ квартал 2018 року вже вирішувалось Дніпропетровським окружним адміністративним судом у справі №160/3098/19, в якій винесено рішення, яке набрало законної сили і є обов`язковим до виконання.

Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

З огляду на викладене, суд вважає неправомірним повторне нарахування єдиного соціального внеску за періоди 2017 року та І-ІІІ квартал 2018, які були предметом оскарження в іншій судовій справі, де є рішення яке набрало законної сили.

Як вже зазначалося вище, обов`язковою умовою для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності.

Судом встановлено, в період до 15.02.2019 року позивач був найманим працівником, який не провадив адвокатську діяльність і єдиний соціальний внесок за нього сплачувало підприємство, де останній був працевлаштований.

Крім того, матеріали справи містяться докази, що починаючи з 14.02.2019 року позивач здійснює сплату єдиного соціального внеску, як само зайнята особа.

Отже, наведені обставини дають підстави для суду прийти до висновку, що вимога складена Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області №Ф-4075-51 від 07.11.2019 року є протиправною та підлягає скасуванню.

Разом з тим, суд враховує практику ЄСПЛ, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, а саме, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи «Серков проти України», «Щокін проти України»).

При цьому, суд звертає увагу, що позивачем заявлена вимога лице про скасування оскаржуваної вимоги.

Відповідно до п.п. 1-4 ч. 2 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною 2 ст. 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на викладене вище, з метою належного способу захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та викласти їх в наступній редакції:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску №Ф-4075-51 від 07.11.2019 року, винесену Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання ГУ ДПС у Дніпропетровській області привести у відповідність до рішення суду інтегровану картку платника в частині зменшення заборгованості з ЄСВ, суд зазначає наступне.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 13.02.2018 року у справі №816/2042/16, у платника податків наявний матеріально-правовий інтерес в тому, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, реальну структуру податкових вигод та податкових зобов`язань платника податків.

У зв`язку з наведеним, суд вважає за необхідне задовольнити зазначену позовну вимогу та зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області внести коригування до особового рахунку ОСОБА_1 шляхом виключення з особового рахунку платника податків недоїмки з єдиного внеску у сумі 18 286,81 грн., як такої що не підлягає сплаті.

В силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску №Ф-4075-51 від 07.11.2019 року, винесену Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області внести коригування до особового рахунку ОСОБА_1 шляхом виключення з особового рахунку платника податків недоїмки з єдиного внеску у сумі 18 286,81 грн., як такої що не підлягає сплаті.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 768,40 грн.

Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, проте, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В.В. Горбалінський