Рішення № 87673815, 17.02.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2020 року Справа № 160/291/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, бездіяльності, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

10.01.2020 року ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі – відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними, дискримінаційними та скасувати рішення відповідача про незаконну відмову у виплаті пенсії на визначений позивачкою банківський рахунок, в тому числі, якщо воно було прийнято, але не передано позивачці;

- визнати дії відповідача по невиплаті пенсії позивачки на визначений нею банківський рахунок - протиправними та дискримінаційними;

- визнати бездіяльність відповідача щодо не виплати пенсії позивачці на банківський рахунок з жовтня 2019 року - протиправною та дискримінаційною;

- зобов`язати відповідача виплатити на визначений позивачкою банківський рахунок усі недотримані позивачкою пенсійні виплати з урахуванням усіх підвищень з жовтня 2019 року до фактичного виконання відповідачем рішення по цій справі, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів на усі несвоєчасно виплачені суми позивачки, починаючи з жовтня 2019 року до їх фактичної виплати та продовжити виплату пенсії позивачці на банківський рахунок довічно.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.01.2020 року відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами на 14.02.2020 року, відповідно до ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою відповідачам було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що їй була призначена пенсія за віком, яка виплачувалась до виїзду за кордон. В жовтні 1997 року вона виїхала з України до Ізраїлю на постійне місце проживання та після виїзду за кордон виплата пенсії їй була припинена. Проте, постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20.09.2017 року у справі №200/10189/17 пенсійний орган було зобов`язано провести поновлення та виплату її пенсії з 07.10.2009 року. В подальшому, вона звернулась до відділення AT «Ощадбанк» та відкрила відповідний банківський рахунок для отримання саме на нього своїх пенсійних виплат, реквізити якого, співробітниками банку 09.10.2019 року відповідно до Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999р. №1596, було передано безпосередньо до пенсійного органу. Крім того, 06.12.2019 року її представник особисто передав до пенсійного органу оригінал заяви про відкриття банківського рахунку з його реквізитами. Проте, 18.12.2019 року відповідач своїм листом № 2860/04.4/06 від 11.12.2019 року повернув заяву та відмовив у виплаті пенсії на банківський рахунок, оскільки заява подана не нею особисто або банківською установою. Позивач не погоджується з таким рішенням пенсійного органу про відмову у виплаті їй пенсії на визначений нею банківський рахунок, вважає такі дії неправомірними, дискримінаційними та такими, що суперечать чинному законодавству, у зв`язку з чим вимушена звернутись до суду з даним позовом.

06.02.2020 року представником відповідача подано письмовий відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що за нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення» позивачу була призначена пенсія за віком, проте в жовтні 1997 року остання виїхала з України до Ізраїлю на постійне місце проживання, у зв`язку із чим в порядку ст. 49 Закону України «Про пенсійне забезпечення» їй було припиненно виплату пенсії. Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20.09.2017 року у справі №200/10189/17 пенсійний фонд зобов`язано провести поновлення та виплату пенсії ОСОБА_1 з 07.10.2009 року. На виконання даної постанови управлінням нараховано та поновлено ОСОБА_1 пенсію за віком з 07.10.2009 року через відділення поштового зв`язку. За період з 09.10.2009 року по 31.03.2019 року ОСОБА_1 нараховано пенсію у розмірі 115 189,91 грн. та за звітними даними підприємства поштового зв`язку борг у сумі 115 189,91 грн. виплачено в квітні 2019 року. У вересні 2019 року пенсію у розмірі 10 481,00 грн. виплачено разом з нарахованим боргом з травня 2019 року по серпень 2019 року. Однак, за звітними даними підприємства поштового зв`язку з жовтня 2019 року по січень 2020 року пенсія позивачем не була отримана. Відповідач зазначає, що заява про відкриття рахунку для зарахування суми пенсії ОСОБА_1 листом надіслана її представником, чим порушено вимоги чинного пенсійного законодавства щодо подання такої заяви. У зв`язку з чим управління листом № 2860/04.44/06 від 11.12.2019 року повернуло її представнику оригінал заяви про відкриття банківського рахунку для виплати пенсії та відмовило у виплаті пенсії через установу банку з вищезазначених підстав. Також, відповідач наголошував, що в матеріалах пенсійної справи відсутні відомості про відкриття розрахункового рахунку, які начебто було передано співробітником банку Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 09.10.2019 року. Відповідач вважає вимоги щодо визнання протиправними та дискримінаційними дій та визнання протипраним та дискримінаційним рішення про відмову у виплаті пенсії не обгрунтованими та такими, що суперечать діючому законодавству, оскільки управління, як суб`єкт владних повноважень, що повинен здійснювати власну діяльність на підставі чинного законодавства та у спосіб передбачений законом, не може на власний розсуд нараховувати та виплачувати пенсію. На підставі викладеного у задоволенні позову просили відмовити у повному обсязі.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянкою України, відповідно до паспорту громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 , виданого 2ISR 24.04.2007 року, та з жовтня 1997 року постійно проживає в Ізраїлі, що підтверджується посвідченням особи № 319616686, виданим 29.12.1997 року органом МВС Держави Ізраїль в м. Єрксалімі, ІПН НОМЕР_2 .

01.09.1994 року ОСОБА_1 призначена пенсія за віком відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», яка виплачувалась їй до виїзду за кордон на постійне місце проживання.

06.08.1997 року ОСОБА_1 звернулась до пенсійного органу із заявою про припинення виплати пенсії у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон.

На підставі поданої заяви виплата пенсії ОСОБА_1 була припинена на час її перебування за кордоном.

14.03.2017 року представник позивача звернувся до Центрального об`єднаного управління ПФУ в м. Дніпрі із заявою про поновлення раніше призначеної пенсії її довірителю ОСОБА_1 , проте пенсійний орган відмовив у поновленні виплати пенсії, у зв`язку із чим ОСОБА_1 звернулася до суду.

Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20.09.2017 року у справі №200/907/17 за позовом ОСОБА_1 до Центрального об`єднаного управління ПФУ в м. Дніпрі про зобов`язання поновити виплату пенсії, адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково, а саме: зобов`язано Центральне об`єднане управління ПФУ в м. Дніпрі поновити ОСОБА_1 пенсію за віком з 07 жовтня 2009 року, в задоволенні решти позову було відмовлено.

Постанова Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20.09.2017 року є такою, що набрала законної сили 03.10.2017 року.

Судом встановлено, що на виконання вказаної постанови суду Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області здійснювало виплату пенсії ОСОБА_1 шляхом перерахування на поштове відділення та за звітними даними підприємства поштового зв`язку до жовтня 2019 року регулярно отримувалась останньою.

06.12.2019 року представник позивача звернувся засобами поштового зв`язку до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перерахування нарахованої пенсії на особистий банківський рахунок ОСОБА_1 .

Проте, листом від 11.12.2019 року № 2860/04.4/06 пенсійний фонд повернув заяву та відмовив у виплаті пенсії на банківський рахунок, оскільки заява подана не особисто ОСОБА_1 або банківською установою, грошові кошти на банківський рахунок на перераховано.

Отже, спір між сторонами виник з підстав правомірності та обґрунтованості прийняття відповідачем рішення про відмову у виплаті пенсії на банківський рахунок позивача.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями Конституції України, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV, Порядком виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 року №1596.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку.

Згідно із ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV (далі – Закон №1058-ІV) визначено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється, зокрема, за «принципом рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов`язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Після того, як рішенням Конституційного суду України №25-рп/2009 від 07.10.2009 (далі - Рішення КСУ) із Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» були виключені норми п. 2 ч. 1 ст. 49 та друге речення ст. 51, які забороняли виплату пенсій особам, що виїхали на місце постійного проживання за кордон, в Законі України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не міститься жодної норми, яка б скасовувала право пенсіонера на отримання ним пенсії в результаті того, що він проживає не в Україні.

Порядком виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999р. №1596 (далі – Порядок №1596), визначено механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, об`єднаними управліннями (далі - органи Пенсійного фонду), головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві та структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення), а також інших грошових виплат, що фінансуються органами соціального захисту населення за рахунок відповідних бюджетів (далі - пенсія та грошова допомога), шляхом зарахування на поточні рахунки одержувачів пенсії та грошової допомоги (далі - одержувачі) в уповноважених банках.

Відповідно до п. 6 Порядку №1596, одержувачі самостійно вибирають уповноважений банк для відкриття поточного рахунка.

За п.8, п.9 Порядку №1596 поточні рахунки одержувачам відкриваються уповноваженими банками згідно з вимогами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку, що регулюють порядок відкриття рахунків у національній та іноземній валюті. Між уповноваженим банком і одержувачем укладається договір банківського рахунка. Положеннями договору не можуть погіршуватися умови виплати пенсій та грошової допомоги, встановлені цим Порядком. Умови договору повинні передбачати можливість його розірвання за ініціативою однієї із сторін.

Згідно із п.10 Порядку №1596 заява про виплату пенсії або грошової допомоги подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду чи органу соціального захисту населення за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті у межах України або приймається органом Пенсійного фонду чи органом соціального захисту населення від установи уповноваженого банку. Заяви приймаються за умови пред`явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу і підтверджує її вік, та документа, визначеного законодавством, для з`ясування місця її проживання, і реєструються в установленому порядку.

За змістом приписів п.12, п.13 Порядку №1596 органи Пенсійного фонду та органи соціального захисту населення на підставі заяв, передбачених пунктом 10 цього Порядку, складають:

- списки на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки у двох примірниках;

- опис списків на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки у трьох примірниках.

Списки та описи складаються окремо за пенсіями та грошовою допомогою, що фінансуються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, і за грошовою допомогою та іншими грошовими виплатами, що фінансуються органами соціального захисту населення за рахунок відповідних бюджетів. Перший примірник списків формується за датою виплати в порядку зростання номерів поточних рахунків, другий - за датою виплати в порядку зростання номерів пенсійних (особових) справ. Дати і виплатний період визначаються органами Пенсійного фонду та органами соціального захисту населення. Списки у двох примірниках за один день до початку кожного виплатного періоду, за який виплачується пенсія та грошова допомога, подаються органами Пенсійного фонду та органами соціального захисту населення відповідним установам уповноважених банків разом з двома примірниками описів.

З аналізу викладеного вбачається, що підставою для виплати пенсії через поточні рахунки в банках є заява про виплату пенсії або грошової допомоги, яка може бути подана пенсійному органу відповідно до п.10 Порядку №1596 двома шляхами, а саме:

- особисто пенсіонером до органу Пенсійного фонду;

- від установи уповноваженого банку.

Аналогічні положення закріплені у п. 4.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі – Порядок №22-1), яким передбачено, що заяви про виплату пенсії реєструються в журналі вхідної кореспонденції. Заява про виплату пенсії через банківський рахунок подається заявником згідно з Порядком виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їхні поточні рахунки у банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року №1596 (зі змінами).

Під час розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_1 відкрито поточний рахунок у відділенні АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_3 у ОПЧ ТВБВ №10003/0310 м. Дніпропетровськ, пр. Гагаріна, 115.

Як вбачається з тексту позовної заяви, реквізити вказаного рахунку співробітниками банку 09.10.2019 року, відповідно до Порядку №1596, були передані до ГУ ПФУ у Дніпропетровській області для здійснення виплати пенсії саме на цей рахунок.

Разом з тим, представником позивача не надано жодних доказів в підтвердження вказаної обставини.

При цьому, в матеріалах пенсійної справи ОСОБА_1 , копія якої долучена до матеріалів даної справи, також відсутня інформація з реквізитами банківського рахунку, що начебто передана співробітниками банку 09.10.2019 року.

Щодо заяви представника ОСОБА_1 про перерахування нарахованої пенсії на особистий банківський рахунок останньої від 06.12.2019 року, направленої на адресу пенсійного органу засобами поштового зв`язку, суд зазначає наступне.

Відмовляючи перераховувати позивачу пенсію на визначений нею банківський рахунок, відповідач посилається на те, що останньою не була дотримана вимога особистого звернення про виплату пенсії та заява направлена представником засобами поштового зв`язку.

Проте, суд вважає такі доводи відповідача помилковими з огляду на те, що особиста заява позивача про виплату пенсії, надіслана як додаток до заяви представника, повністю відповідає формі, яка встановлена додатком 1 Порядку №1596, що не заперечувалось відповідачем.

Також, відповідач не заперечував проти того, що підпис на заяві про виплату пенсії належить саме ОСОБА_1 , особа якої була посвідчена паспортом громадянина України для виїзду за кордон та підпис якої посвідчено нотаріально та апостильовано.

Таким чином, під «особистим зверненням пенсіонера», про що йде мова у п. 10 Порядку №1596, необхідно розуміти особисте підписання пенсіонером заяви про виплату пенсії, а не фізичне переміщення цієї особистої заяви пенсіонером до приймальні відповідача.

Доводи відповідача про те, що особисто підписана заява пенсіонера може бути передана в пенсійний фонд тільки ним особисто не просто звужує конституційне право на звернення за допомогою через уповноваженого представника відповідно до Закону України «Про звернення громадян», а й взагалі унеможливлює право пенсіонера, який проживає за кордоном, на отримання пенсії.

Вказані норми Порядку №1596 звужують право позивача на пенсію у порівнянні з нормами, викладеними у спеціальному Законі України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що має вищу юридичну силу.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14.07.2015 року у справі К/800/19411/1412, в якій зазначено, що «безпідставним є посилання УПФ на Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846, оскільки Закон має вищу юридичну силу і ним не встановлено обов`язку подання заяви для виплати пенсії особисто».

Крім того, відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.06.2016 року у справі №К/800/6581/1613 визначено, що пенсія повинна бути виплачена на банківський рахунок, який було вказано пенсіонером, зокрема: «...виплата пенсії повинна проводитися незалежно від місця проживання пенсіонера».

Таким чином, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем була дотримана вимога щодо особистої подачі заяви про виплату пенсії на банківський рахунок.

За таких обставин, позовні вимоги в частині визнання протиправним рішення про відмову у виплаті пенсії на банківський рахунок є обгрунтованими, а рішення, викладене у формі листа від 11.12.2019 року № 2860/04.4/06 є таким, що підлягає скасуванню.

При цьому, у задоволенні вимоги про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплати пенсії на банківський рахунок з жовтня 2019 року, суд вважає за необхідне відмовити, оскільки на звернення представника позивача з заявою про перерахування коштів пенсійний фонд прийняв відповідне рішення, викладене у формі листа, яким відмовив у такому перерахуванні.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що з боку відповідача не було допущено бездіяльності у невиплаті пенсії на банківський рахунок, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про визнання протиправними дій відповідача по невиплаті пенсії на визначений банківський рахунок, необхідно зазначити, що пенсійним фондом було прийнято рішення щодо відмови у перерахуванні коштів на банківський рахунок, при цьому, суд зазначає, що ОСОБА_1 сама припинила отримувати пенсійні виплати на поштовому відділенні до вирішення питання щодо перерахування коштів на банківський рахунок, тому підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.

Разом з тим, суд звертає увагу, що із заявою до пенсійного органу про перерахування нарахованої пенсії на особистий банківський рахунок ОСОБА_1 представник позивача звернувся саме 06.12.2019 року, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити на визначений ОСОБА_1 банківський рахунок пенсійні виплати саме з 06.12.2019 року, тобто з моменту звернення з відповідною заявою, а не починаючи з жовтня 2019 року, коли позивач припинила отримувати пенсійні виплати у поштовому відділенні.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та дискримінаційним рішення пенсійного органу про незаконну відмову у виплаті пенсії на визначений позивачем банківський рахунок, в тому числі якщо воно було прийнято, але не передано позивачу, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень пп.2 ч.1 ст. 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» дискримінація визначена як ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Представником позивача не доведено в чому саме полягають дискримінаційні дії управління стосовно позивача та не надано доказів, які б підтверджували вказані обставини,

Отже, на думку суду, підстави прийняття оскаржуваного рішення виключають ознаки дискримінації по відношенню до позивача, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача виплатити на банківський рахунок усі недотримані пенсійні виплати з урахуванням усіх підвищень з жовтня 2019 року до фактичного виконання відповідачем рішення по цій справі, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів на усі несвоєчасно виплачені суми позивачки, починаючи з жовтня 2019 року до їх фактичної виплати та продовжити виплату пенсії позивачці на банківський рахунок довічно, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 вказаного Закону передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Однак, враховуючи, що пенсія позивачу була нарахована та виплачена до поштового відділення, суд не може вважати суму пенсійних виплат такою, що є втраченим доходом, що нівелює застосування до спірних відносин Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Щодо продовження виплати пенсії позивачу на банківський рахунок довічно, суд вважає, що вказані вимоги є передчасними, оскільки спір в цій частині фактично не існує.

У зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх доказів щодо правомірності своїх дій, у зв`язку з чим позовні вимоги є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 840,80 грн., що документально підтверджується квитанцією № 0.0.1574846851.1 від 08.01.2020 року.

Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 840,80 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

У зв`язку із перебуванням головуючого судді 14.02.2020 року у відпустці, рішення суду складено 17.02.2020 року.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІН: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними дій, бездіяльності, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, викладене у формі листа від 11.12.2019 року № 2860/04.4/06, про відмову у виплаті на визначений ОСОБА_1 банківський рахунок пенсійних виплат.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити на визначений ОСОБА_1 банківський рахунок пенсійні виплати з 06.12.2019 року.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІН: НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 840,80 (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець