Рішення № 87673651, 02.12.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2019 року Справа № 804/6094/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіТулянцевої І.В. при секретарі судового засіданняПрогонній В.В. за участю: представників відповідача Дроздюк А.В., Юрко А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Коммодіті» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування висновків акту, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

19.09.2016 ТОВ «Трейд Коммодіті» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Спеціалізованої ДПІ з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС, у якому просило:

- визнати недійсними і скасувати висновки Акту перевірки від 15.09.2016. №0026/28/01/14/30536344 «Про результати фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Коммодіті» (код 30536344) даних акту інвентаризації обсягів залишку пального, поданого відповідно до п.9 підрозділу 5 розділу XX Податкового кодексу України щодо відповідності обсягів пального, зазначених в акті інвентаризації, фактичним даним та/або даних бухгалтерського обліку»;

- заборонити Спеціалізованій ДПІ з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС та іншим контролюючим органам доходів і зборів вносити до Системи електронного адміністрування реалізації пального (СЕАРП), до Єдиного реєстру електронних акцизних накладних та до інших інформаційних баз органів доходів і зборів відомості, викладені в п. 4 «Висновки» Акту перевірки від 15.09.2016 № 0026/28/01/14/30536344;

- присудити судові витрати позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь позивача.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем невірно застосовуються положення чинного законодавства щодо визначення пального, яке повинно бути відображено в Акті інвентаризації. Відповідачем в Акті перевірки вказано, що перевіркою встановлено порушення ТОВ «Трейд Коммодіті» пп. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Кодексу та Порядку заповнення Акту обсягів інвентаризації залишку пального затвердженого Наказом Міністерством фінансів України від 25.02.2016 № 219, та завищення в Акті інвентаризації від 21.03.2016 № 9040018336 станом на 01.03.2016 залишків пального в кількості 1 338 380 літрів, в т.ч. за кодом УКТ ЗЕД 2901100000 на 1 183 800 л, за кодом УКТЗ ЗЕД 3811190000 на 74 992,0 л, за кодом УКТЗ ЗЕД 2707509000 на 75 000 л, за кодом УКТЗ ЗЕД 2909199090 на 4558,0 л. Позивач зазначає, що ним не порушувалися вимоги пп. 215.3.4 Податкового кодексу України. Акт інвентаризації був поданий позивачем відповідачу 21.03.2016, тобто до набрання чинності Наказом № 219, у зв`язку з чим даний Порядок заповнення Акту обсягів інвентаризації залишку пального затвердженого, який затверджений Наказом Міністерством фінансів України від 25.02.2016 № 219, позивачем не було порушено.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.12.2016, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2017, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №804/6094/16 (адміністративне провадження №К/9901/32735/18) касаційну скаргу ТОВ «Трейд Коммодіті» задоволено частково (а.с. 200-204 том 1), постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.12.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2017 у справі №804/6094/16 скасовано, адміністративну справу №804/6094/16 направлено на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Ухвалою суду від 13.06.2019 вказану справу прийнято до провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

В ході розгляду справи відповідача було замінено судом касаційної інстанції замінено відповідача – Спеціалізовану ДПІ з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС на Дніпропетровське управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, а ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.08.2019 замінено відповідача у справі – Дніпропетровське управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на належного – Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби (а.с. 243-245 том 1).

Ухвалою суду від 15.08.2019 задоволено клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та ухвалено перейти до розгляду адміністративної справи за правилами загального позовного провадження (а.с. 4-6 том 2).

Представником відповідача 09.07.2019 подано до суду відзив на позовну заяву (а.с. 218-220 том 1), відповідно до змісту якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує у повному обсязі. В обґрунтування власної правової позиції зазначено, що перевіркою встановлено порушення ТОВ «Трейд Коммодіті» пп. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Кодексу та Порядку заповнення Акту обсягів інвентаризації залишку пального затвердженого Наказом Міністерством фінансів України від 25.02.2016 № 219, та завищення в Акті інвентаризації від 21.03.2016 № 9040018336 станом на 01.03.2016 залишків пального в кількості 1 338 380 літрів, в т.ч. за кодом УКТ ЗЕД 2901100000 на 1 183 800 л, за кодом УКТЗ ЗЕД 3811190000 на 74 992,0 л, за кодом УКТЗ ЗЕД 2707509000 на 75 000 л, за кодом УКТЗ ЗЕД 2909199090 на 4558,0 л, з яких акцизний податок не сплачено. Перевіркою не підтверджено відображені ТОВ «Трейд коммодіті» інвентаризаційні залишки пального станом на 01.03.2016 в кількості 1 338 380 літрів (873 639,48 кг). Залишки пального у Акті інвентаризації підлягають коригуванню шляхом зменшення в кількості 1 338 380 л. в системі електронного адміністрування реалізації пального (СЕАРП). Відповідачем наголошено, що позивачем не обґрунтовано належним чином, яке право чи охоронюваний законом інтерес порушено та що в діях посадових осіб Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби є незаконним тощо. Крім того зазначено, що акт перевірки, його висновки, а також дії щодо їх складення не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Позивачем 02.09.2019 було подано до суду відповідь на відзив (а.с. 12-16 том 2), відповідно до змісту якого ТОВ «Трейд Коммодіті» наголошує, що відповідачем помилково вказано про порушення позивачем положень Порядку заповнення Акту обсягів інвентаризації залишку пального Наказ № 219, який набрав чинності вже після подання позивачем акту інвентаризації. Кожен вид пального, вказаний в Акті інвентаризації, вказаний пп. 215.3.4 Податкового кодексу, і, відповідно, позивач був зобов`язаний відобразити таке пальне у Аті інвентаризації. Додаткова умова, що з такого пального повинен був бути сплачений акцизний податок до 01.01.2016 або після цієї дати ані Законом № 909-VIII, ані Податковим кодексом України не передбачалася і не передбачається.

Крім того 07.10.2019 в судовому засіданні представником позивача було подано до суду письмові пояснення (а.с. 28-29 том 2), у яких наголошено на тому, що у відповідності з обставинами цієї справи відносно позивача винесено податкове повідомлення-рішення від 25.07.2018 № 0006184614 про збільшення суми податкового зобов`язання за платежем пальне в сумі 8 348 209,96 грн., в тому числі 6 678 567,97 грн. за основним платежем та 1 669 641,99 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Зазначене податкове повідомлення-рішення скасоване рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.01.2019 у справі № 160/8911/18.

В ході розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримав, на їх задоволенні наполягав, з посиланням на обставини викладені у позові, відповіді на відзив та додаткових поясненнях.

02.12.2019 на адресу суду надійшло клопотання від представника ТОВ «Трейд Коммодіті» про проведення судового засідання без його участі.

Представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечували, просили відмовити у задоволенні адміністративного позову. В обґрунтування заперечень посилались на обставини викладені у акті перевірки та відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

З матеріалів справи судом встановлено, що на підставі наказу СДПІ з обслуговування ВП у м. Дніпропетровську №5 від 26.08.2016, заправлень: від 29.08.2016 № 427/28-01-50, від 29.08.2016 № 426/26-15-40-01, та керуючись пп. 80.2.5 п 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України Спеціалізованою ДПІ з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС була проведена фактична перевірка ТОВ «Трейд Коммодіті» (код 30536344), в ході якої перевірено акт інвентаризації обсягів залишку зального, поданий відповідно до абзацу третього п. 9 підрозділу 5 розділу XX Податкового кодексу і за результатами якої складено акт № 0026/28/01/14/30536344 від 15.09.2016 «Про результати фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Коммодіті» (код 30536344) даних акту інвентаризації обсягів залишку пального, поданого відповідно до п.9 підрозділу 5 розділу XX Податкового кодексу України щодо відповідності обсягів пального, зазначених в акті інвентаризації, фактичним даним та/або даних бухгалтерського обліку» (а.с. 11-23 том 1).

Згідно висновків акту перевірки № 0026/28/01/14/30536344 від 15.09.2016 встановлено, що не підтверджено відображені ТОВ «Трейд коммодіт» інвентаризаційні залишки то станом на 01.03.2016 в кількості 1 338 380 літрів (873 639,48 кг).

Під час проведення перевірки використані наступні документи: акт інвентаризації обсягів залишку пального станом на початок дня 01.03.2016; договори зберігання та поставки і продажу нафтопродуктів ; видаткові накладні, ТТН, залізничні накладні складені з 01.01.2016р. по 29.02.2016р.; акт виготовлення продукції; оборотно-сальдові відомості по рахункам.

Перевіряючими встановлено, що згідно аналізу оборотно-сальдових відомостей по рахунку 281 «товари на складі», ТОВ «ТРЕЙД КОММОДІТІ» здійснює реалізацію як придбаного палива, так і палива виробленого самостійно, а саме: палива моторного альтернативного марок: А-80А-ДЗ, А-80А, А-95Е Турбо.

Перевіркою встановлено, що при формуванні залишків пального станом на 01.03.2016 в Акті інвентаризації від 21.03.2016 № 9040018336 ТОВ «Трейд Коммодіті» враховано залишки пального станом на 01.01.2016, з яких не сплачено акцизний податок, а саме:

- 746761,6 кг/1183800 л. по коду УКТ ЗЕД 2901100000;

- 57368,88 кг/74992 л. по коду УКТ ЗЕД 3811190000;

- 66000 кг/75000 л. по коду УКТ ЗЕД 2707509000;

- 3509 кг/4588 л. по коду УКТ ЗЕД 2909199090.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Трейд Коммодіті» пп. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Кодексу та Порядку заповнення Акту обсягів інвентаризації залишку пального затвердженого Наказом Міністерством фінансів України від 25.02.2016 № 219, та завищення в Акті інвентаризації від 21.03.2016 № 9040018336 станом на 01.03.2016 залишків пального в кількості 1 338 380 літрів, в т.ч. за кодом УКТ ЗЕД 2901100000 на 1 183 800 л, за кодом УКТЗ ЗЕД 3811190000 на 74 992,0 л, за кодом УКТЗ ЗЕД 2707509000 на 75 000 л, за кодом УКТЗ ЗЕД 2909199090 на 4558,0 л, з яких акцизний податок не сплачено.

Згідно з пп. 14.1.141-1 п.14.1 ст.14 Податково кодексу України пальне - це нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у п.п. 215.3.4 п. 215.3 ст.215 Кодексу.

Пунктом 58 розділу І Закону України від 24.12.2015 року № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» з 01.03.2016 передбачено запровадження системи електронного адміністрування реалізації пального (СЕАРП) та введення акцизної накладної.

Згідно з п.215.1 ст.215 Податково кодексу України до підакцизних товарів належать, зокрема, паливо.

Відповідно до пп. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 Податково кодексу України особи, які здійснюватимуть реалізацію пального, підлягають обов`язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального.

Реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального заяви про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального.

Відповідно до п.9 підрозділу 5 Перехідних положень Податкового кодексу України протягом 20 календарних днів, починаючи з 1 березня 2016 року, платник податку зобов`язаний подати контролюючому органу акт проведення інвентаризації обсягів залишку пального станом на початок дня 1 березня 2016 року із зазначенням адрес об`єктів, на яких зберігаються відповідні обсяги залишків пального, перелік резервуарів, в яких зберігаються обсяги залишку пального, їх технічних параметрів (фізична місткість, що відповідає технічним паспортам), правовстановлюючих документів на відповідні об`єкти та документів, що засвідчують правові підстави експлуатації таких об`єктів. Зазначені у такому акті інвентаризації обсяги залишку пального контролюючий орган враховує у формулі, визначеній пунктом 232.3 статті 232 цього Кодексу, як обсяг, на який платник податку має право зареєструвати акцизні накладні та/або розрахунки коригування в системі електронного адміністрування реалізації пального.

При цьому формула наведена у п. 232.3 ст. 232 Податкового кодексу України включає: еАНакл = еАНаклОтр + еАМитн + еЗаявкиПоповн - еКоригЗаявкиПоповн - еАНаклВид - еВтрат, де: еАНаклОтр - загальний обсяг пального за отриманими платником податку акцизними накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі акцизних накладних, та розрахунками коригування до них таких акцизних накладних, зареєстрованими в Єдиному реєстрі акцизних накладних; еАМитн - загальний обсяг пального, ввезеного на митну територію України, оформленого належним чином митними деклараціями, з якого сплачено акцизний податок.

Виходячи з аналізу вказаних приписів у акті інвентаризації відображаються обсяги пального за отриманими акцизними накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі акцизних накладних та з якого сплачено акцизний податок.

Отже, позивачем до Акту інвентаризації обсягів залишку пального станом на початок дня 01.01.2016 (а.с. 24-34 том 1) були внесені залишки пального, які з 01.01.2016 відносяться до підакцизних товарів та з яких з 01.01.2016 справляється акцизний податок.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду переглядаючи дану справу 16.04.2019 погодився з доводами податкового органу, що акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а тому оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення висновків перевірки, може бути надана судом, зокрема, при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.01.2019 у справі № 160/8911/18, яке залишено в силі постановою Третього апеляційного суду від 24.10.2019 визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення від 25.07.2018 № 0006184614 про збільшення суми податкового зобов`язання за платежем пальне в сумі 8 348 209,96 грн., яке винесено на підставі Акту від 09.07.2018 №59/2810-46-14-30536344 «Про результати документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Коммодіті» з питань від`ємного значення ліміту обсягу пального в системі електронного адміністрування реалізації пального у зв`язку з внесенням даних акту перевірки даних акту інвентаризації обсягів залишку пального», яким встановлено порушення пп.213.1.12 п.213.1 ст.213, п.216.1 ст.2016, п.222.1.1 п.222.1 ст.222, п.232. ст. 232 Податкового кодексу України, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 6678567,97 грн. у тому числі: за березень 2016 року на суму 1249 766,20 грн, за квітень 2016 року на суму 5 428 801,77 грн.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискреційні повноваження (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Разом з цим обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Таким чином, у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення суб`єкта владних повноважень, яке безпосередньо порушує права, свободи чи законні інтереси позивача.

У рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що положення ч. 2 ст. 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному; реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом. Таким чином, конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов`язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур).

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви №17160/06 та №35548/06; п. 33).

Суд також враховує вже зазначену позицію Європейського суду з прав людини у справі «Голдер проти Сполученого Королівства», згідно з якою саме «небезпідставність» доводів позивача про неправомірність втручання в реалізацію його прав є умовою реалізації права на доступ до суду. У п. 30–32 рішення у справі «Наталія Михайленко проти України» (заява №49069/11) Суд повторює, що п. 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов`язаної з його або її правами та обов`язками цивільного характеру (див. рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), п. 36, Series A №18). На це «право на суд», в якому право на доступ до суду є одним з аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання в реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним, та скаржиться на те, що відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції йому не було надано жодних можливостей подати до суду скаргу (див. серед іншого (inter alia), рішення у справах «Рош проти Сполученого Королівства» (Roche v. the United Kingdom), заява №32555/96, п. 117, та «Салонтаджі-Дробняк проти Сербії» (Salontaji-Drobnjak v. Serbia), заява №36500/05, п. 132). Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб» (див. рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), п. 57, Series A №93). Встановлюючи такі правила, договірна держава користується певною свободою розсуду, однак обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Крім того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну мету та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (див. рішення у справі «Кордова проти Італії» (№1) (Cordova v. Italy (no. 1)), заява №40877/98, п. 54, та рішення у справі «Фаєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), п. 65, Series A № 294-B).

Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних. Це особливо стосується гарантій, закріплених ст. 6 Конвенції, з огляду на визначне місце, яке у демократичному суспільстві займають право на справедливий суд разом з усіма гарантіями за цією статтею (див. рішення у справі «Принц Ліхтенштейну Альберт-Адам ІІ проти Німеччини» (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany) [ВП], заява №42527/98, п. 45). У п. 54 рішення у справі «Креуз проти Польщі (Kreuz v. Poland, заява №28249/95) Суд також погодився, що можуть бути справи, в яких майбутній позивач повинен мати попередній дозвіл до того, як йому дозволять процедуру подання позову (див. рішення суду у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), серія A, №93, п. 59).

Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення (висновок, що сформований у постанові Верховного Суду України від 15 листопада 2016 року у справі №800/301/16).

Як установлено матеріалами справи, позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив визнати протиправними недійсними і скасувати висновки Акту перевірки від 15.09.2016. №0026/28/01/14/30536344 «Про результати фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Коммодіті» (код 30536344) даних акту інвентаризації обсягів залишку пального, поданого відповідно до п.9 підрозділу 5 розділу XX Податкового кодексу України щодо відповідності обсягів пального, зазначених в акті інвентаризації, фактичним даним та/або даних бухгалтерського обліку».

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд визнає, що запроваджені Податковим кодексом України способи оскарження рішень податкових органів – а саме податкових повідомлень-рішень, повною мірою дають можливість платнику податків захистити порушене право, що і було використано позивачем в ході судового оскарження податкового повідомлення-рішення від 25.07.2018 №0006184614.

З приводу позовних вимог про заборону вносити до Системи електронного адміністрування реалізації пального (СЕАРП), до Єдиного реєстру електронних акцизних накладних та до інших інформаційних баз органів доходів і зборів відомості, викладені в п. 4 «Висновки» Акту перевірки від 15.09.2016 № 0026/28/01/14/30536344, то зазначені вимоги не підлягають задоволенню оскільки з наданих письмових доказів судом встановлено, що до Системи електронного адміністрування реалізації пального (СЕАРП) на момент розгляду справи вже внесено інформацію згідно Акту перевірки від 15.09.2016 № 0026/28/01/14/30536344 (а.с. 49-50 том 2).

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на зміст наведеної норми на контролюючий орган покладається обов`язок надати достатні докази на обґрунтування правомірності свого рішення.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов ТОВ «Трейд Коммодіті» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби задоволенню не підлягає.

Позивачем сплачено при поданні позовної заяви судовий збір у сумі 3 169,40 грн.,

Оскільки судом у задоволенні адміністративного позову відмовлено, то у відповідності до статті 139 КАС України, судові витрати відносяться за рахунок позивача і не підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 9, 73-78, 90, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Коммодіті» (51934, Дніпропетровська обл., м.Кам`янське, пр-т Аношкіна, буд.80/1, кв. 24, 41, 42; код ЄДРПОУ 30536344) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м.Київ, вул.Дегтярівська, буд.11Г, код ЄДРПОУ: 39440996) про визнання протиправними та скасування висновків акту, зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 12 грудня 2019 року.

Суддя І.В. Тулянцева