Рішення № 8766935, 22.03.2010, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ХАРКОВА

Справа № 2-1381/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2010 року

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Кицюка В.П.,

при секретарі - Черних Л.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Закритого акціонерного товариства « Страхова компанія «Інгосстрах» до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2, про відшкодування в порядку регресу витрат, пов’язаних з виплатою страхового відшкодування, -

ВСТАНОВИВ:

18 січня 2010 року Закрите акціонерне товариство « Страхова компанія «Інгосстрах» пред’явило позов до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2, про відшкодування в порядку регресу витрат, пов’язаних з виплатою страхового відшкодування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23 травня 2007 року з вини відповідача, який керував автомобілем ВАЗ 21011 д.н. 0401ХКЖ, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю його автомобіля та автомобіля НОМЕР_1 під управлінням ОСОБА_2, в результаті якої автомобілі отримали механічні ушкодження.

Вартість відновлювального ремонту автомобілю НОМЕР_1 склала 11661, 96 грн.

За договором страхування , укладеним 02 квітня 2007 року між ЗАТ « Страхова компанія «Інгосстрах» та ОСОБА_2 , позивач виплатив ОСОБА_2 суму страхового відшкодування з урахуванням франшизи в розмірі 11 249 грн. 46 коп.

Посилаючись на вищезазначені обставини та положення ст.. 27 Закону України

« Про страхування», ст. ст. 993 , 1166, 1187,1188 ЦК України, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 в порядку регресу суму страхового відшкодування в розмірі 11  249 грн 46 коп, 150 грн витрат на проведення товарознавчого дослідження та судові витрати.

Ухвалою суду від 22 березня 2010 року позовні вимоги ЗАТ « Страхова компанія «Інгосстрах» в частині стягнення з ОСОБА_1 150 грн витрат на проведення товарознавчого дослідження залишені без розгляду.

В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 позов підтримали, просили його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

ОСОБА_1 позовні вимоги не визнав. Не заперечував того, що саме він винуватий у дорожньо-транспортній пригоді, однак не згоден був із визначеним розміром заподіяної шкоди, посилаючись на те, що огляд автомобіля ВАЗ 210994 на предмет виявлення та товарознавчої оцінки механічних пошкоджень проведено за його відсутності.

Третя особа ОСОБА_2 просив вирішити спір на розсуд суду згідно вимог чинного законодавства.

Суд, заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані ними документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Судом встановлено, що постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 19 червня 2007 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 грн.

Яз зазначено в мотивувальній частині цієї постанови, 23 травня 2007 року, близько 00.05 год, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем НОМЕР_2, рухаючись по пр.-ту Постишева у м. Харкові, в порушення п. 12.2 Правил дорожнього руху України невірно вибрав швидкість руху, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_3 під управлінням ОСОБА_2

В судовому засіданні ОСОБА_1 не заперечував, що дорожньо-транспортна пригода сталася саме з його вини, внаслідок порушення п. 12.2 Правил Дорожнього руху України.

Згідно зі ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, а також обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, доказуванню не підлягають.

Таким чином, вина ОСОБА_1 у порушенні Правил дорожнього руху України, які знаходиться в причинному зв’язку з вищезазначеною подією ДТП доведена, а тому доказуванню підлягає лише розмір заподіяної шкоди.

Згідно звіту про оцінку вартості майнової шкоди, заподіяної ушкодженням транспортного засобу, № 1313-07П від 17 червня 2007 року ПП ОСОБА_5 , розмір заподіяної шкоди автомобілю НОМЕР_3 становить 11 661 грн 96 коп.

Будь-яких доказів на підтвердження своєї позиції, що визначений розмір заподіяної шкоди є завищеним, ОСОБА_1 в судовому засіданні не надав.

Між тим, згідно висновку авто товарознавчої експертизи № 7962 від 13 серпня 2007 року, проведеної Харківським НДІСЕ на замовлення ПАТ КБ «ПриватБанк» та наданого представником позивача в судовому засіданні, матеріальні збитки заподіяні власнику автомобіля НОМЕР_1 в результаті дорожньо-транспортної пригоди 23 травня 2007 року склали 17 904 грн 55 коп., тобто в розмірі навіть більшому ніж встановлено товарознавцем ПП ОСОБА_5.

Статтею 1187 ( ч. 2 ) ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Матеріальна шкода ОСОБА_1 як безпосереднім винуватцем ДТП, не відшкодована.

Згідно акту № И- 4608 від 02 липня 2007 року Страховик в особі Закритого акціонерного товариства « Страхова компанія «Інгосстрах» виплатив ОСОБА_2 суму страхового відшкодування в розмірі 11 249 грн, 46 коп. В судовому засіданні ОСОБА_2 підтвердив, що отримав від Страховика зазначену суму страхового відшкодування, якої однак виявилося недостатньо для відновлювального ремонту автомобіля.

Статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового відшкодування , у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 в порядку регресу суми страхового відшкодування є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

На підставі ст.. 88 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача понесені ним і документально підтверджені судові витрати пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України, ст.ст.10, 60, 88, 214, 215, 224-226 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позов Закритого Акціонерного Товариства « Страхова компанія «Інгосстрах» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Закритого Акціонерного Товариства « Страхова компанія «Інгосстрах» ( ЗКПО п/р № 33248430, МФО 305299, п/р № 26507050000686 у ПриватБанку) 11249 грн 46 коп ( одинадцять тисяч двісті сорок дев’ять грн. 46 коп). в рахунок відшкодування витрат, пов’язаних з виплатою страхового відшкодування, та судові витрати в розмірі 250 грн 60 коп ( двісті п’ятдесят гривень 60 коп).

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення та поданням апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя -