Рішення № 87668295, 13.02.2020, Новотроїцький районний суд Херсонської області

662/985/19

2/662/14/2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2020 року Новотроїцький районний суд

Херсонської області

в складі головуючого судді - Решетова В.В.

секретар судового засідання - Сушко Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Новотроїцьке Херсонської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АТ "Райффайзен Банк "Аваль" про повернення банківських вкладів та примусове виконання обов`язків по банківським вкладам

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ПАТ «Райффайзен Банк «Аваль» про повернення банківських вкладів та примусове виконання обов`язків по банківським вкладам, вказуючи на те, що протягом 2003-2006 років вона неодноразово укладала договори банківського вкладу (депозиту) із АТ «Райффайзен банк «Аваль» на суми - 1000 доларів США, 1500 доларів США, 4600 доларів США, 2000 євро, які оформлялись в приміщенні Новотроїцького відділення вказаної банківської установи. Гроші за вказаними договорами вона передавала працівнику банку ОСОБА_2 , яка незаконно, бажаючи вчинити розкрадання коштів клієнта банку ОСОБА_1 , які на рахунок останньої не внесла, якими разом з ОСОБА_3 розпорядилася на власний розсуд, чим нанесли майнову шкоду позивачу на зазначену суму.

Вказала, що вищевказані факти встановлені судовим рішенням, а саме, вироком Чаплинського районного суду Херсонської області від 12 березня 2012 року із змінами, внесеними ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 22 липня 2014 року, яким ОСОБА_2 та ОСОБА_3 засуджені за ст. 191 ч.5 КК України. Суди визнали, що ці особи вчинили розкрадання її коштів при виконання своїх службових (трудових) обов`язків під час перебування на посадах у відповідача. Просить стягнути з відповідача на її користь 1000 доларів США, 1500 доларів США, 4600 доларів США, 2000 євро втрачені гроші; 10% по договорам на суму 560 доларів США та 200 євро; 3% річних за порушення грошового зобов`язання по вкладам на загальну суму 2049,8 доларів США та 732,16 євро.

Позивач до судового засідання не з`явилась її інтереси були представлені представником адвокатом Зайцевим М.П., який позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві просив позов задовольнити повністю, з урахуванням розрахунку суми заборгованості.

Представник позивача ОСОБА_4 позовні вимоги не визнав, надав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у стягнені вкладів у зв`язку з преюдиційністю обставини, що збитки є матеріальною шкодою, а не вкладом з підстав, що письмова форма договорів не дотримана, а тому вказані позивачем договори є нікчемними в силу ст. 1058-1059 ЦК України. Вважає позивачем не доведено, що матеріальна шкода була завдана під час виконання ОСОБА_2 своїх трудових обов`язків, тому в стягненні інфляційних витрат за нібито «знецінення» вкладу просив відмовити, у зв`язку з тим, що відповідальність у вигляді сплати інфляційних витрат застосовується лише за невиконання грошового зобов`язання, а збитки є матеріальною шкодою, а не грошовим зобов`язанням банку згідно нікчемних та не вступивши в силу договорів. Суми вкладів відповідачем виплачено позивачу добровільно. В стягненні процентів, просив також відмовити, так як позовні вимоги незаконні, необґрунтовані та безпідставні, не доведені жодним доказом по справі. Просив суд застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, врахувавши доводи представника позивача та представника відповідача, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно з частиною першою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).

Положення статті 1059 ЦК України врегульовують питання форми банківського вкладу та наслідки недодержання письмової форми договору. Так, за змістом цієї статті договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

Згідно з пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року № 516, залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Відповідно до положень Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі - Інструкція № 492), банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (пункт 1.8); договір банківського вкладу укладається в письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку, а другий - банк зобов`язаний надати клієнту під підпис (пункт 1.9); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (пункт 1.10).

Пунктом 10.1 Інструкції № 492 передбачено порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред`явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

Договір банківського вкладу має своїм наслідком ту обставину, що готівкові гроші вкладника передаються останнім у власність банку, а безготівкові гроші - в повне розпорядження банку. Відповідні дії вкладника є необхідною умовою виникнення зобов`язання за договором банківського вкладу, згідно з яким на боці вкладника з`являється право вимагати від банку видачі суми вкладу і виплати відсотків на неї, а на стороні банку - відповідний обов`язок. З договору банківського вкладу, укладення якого обумовлено передачею коштів вкладника у власність банку, можуть виникнути лише зобов`язальні правовідносини за участю вкладника (кредитора) і банку (боржника).

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 у справі № 6-352цс16.

Судом встановлено, що 25.09.2003 року між АТ «Райффайзен Банк «Аваль» та ОСОБА_1 був укладений договір банківського вкладу «Клієнтський» на суму 1000 доларів США та 2000 євро, що кореспондується та відповідає відомостям вироку Чаплинського суду Херсонської області від 12.03.2012 року за яким з засуджених осіб на користь Банку стягнуто виплачені Банком потерпілим кошти, в числі яких є ОСОБА_1 на суму 973,99 доларів США та 2307,12 євро. Відомості викладені в ухвалі Апеляційного суду Херсонської області від 22.05.2017 року в описовій та мотивувальній її частинах (а.п. 9-10), не свідчать про встановлені факти та обставини відповідно до ч.6 ст. 82 ЦПК України, оскільки згідно вироку Чаплинського районного суду Херсонськоїх області від 12.03.2012 року (стр. вироку 162-166) ОСОБА_1 було повернуто 973,99 доларів США та 2307,12 євро, відповідно до епізодів викрадених грошових коштів 1000 доларів США та 2000 євро. Як вбачається з пояснень представника відповідача, ці кошти повернуто з урахуванням раніше виплачених Банком сум, тому позовні вимоги в цій частині є такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, повернення цих сум (1000 доларів США та 2000 євро) відповідає та кореспондується з відомостями вироку Чаплинського районного суду Херсонської області від 12.03.2012 року (стор. вироку 189), згідно якого стягнуто з засуджених на користь банку "Аваль" збитки завдані злочином в сумі 7812690 гривень.

Суд вважає доведеним вироком Чаплинського районного суду Херсонської області від 12.03.2012 року суду та копією договору № 79 від 2006 року, отримання працівниками банку від позивача грошові кошти в сумі 4600 доларів США, де відсоткова ставка встановлена в розмірі десяти відсотків /а.п. 4/, а також грошові кошти в сумі 1500 доларів США.

Відповідно до ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Вироком Чаплинського районного суду Херсонської області від 12 березня 2012 року, який набрав законної сили, ОСОБА_2 визнана винною у вчиненні розкрадання коштів ОСОБА_1 ..

Оскільки представник позивача посилається на допущені в вироку помилки, суд приймає відомості вироку, які підтверджуються іншими доказами по справі, а саме позовною заявою позивача в кримінальній справі на суму 4600 доларів США.

Посилання представника відповідача про відшкодування Банком сум вкладів 1500 доларів США та 4600 доларів США не підтверджено жодними доказами, а тому в силу заперечень представника позивача та відповідно до п.6 ст. 82 ЦПК України судом прийняті бути не можуть. З огляду на вищевказане ці суми підлягають стягненню.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню сума не виплачених вкладів 4600 доларів США та 1500 доларів США на загальну суму 6100 доларів США.

Як зазначалося вище, між позивачем та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» укладені договори, за якими позивач внесла кошти в загальній сумі 6100 доларів США, які передала у приміщенні банку касиру ОСОБА_2 , у зв`язку з чим були зроблені відповідні відмітки у договорі.

Той факт, що працівниками банку всупереч вимогам вищенаведених положень законодавства вкладнику не було видано документ, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами), не може бути підставою для відмови в судовому захисті порушених прав сторони договору, яка виконала його умови.

Вказані обставини підтверджуються вироком Чаплинського районного суду Херсонської області від 12 березня 2012 року та ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 22 травня 2017 року, які були дослідженні в судовому засіданні.

Таким чином суд приходить до висновку, що між сторонами були укладені вищезазначені договори банківського вкладу, а позивачем - внесенні грошові кошти.

Тому суд вважає, що є достатньо підстав для задоволення позовних вимог про стягнення загальної суми вкладів, з урахуванням часткового повернення, в розмірі 6100 доларі США, оскільки між сторонами були укладені договори банківського вкладу, факт внесення грошових коштів, які відповідачем не були повернуті позивачу, підтверджується вироком суду, копією договору та позовної заяви датованої травнем 2008 року, дослідженими у судовому засіданні

Оскільки матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 винна у вчиненні розкрадання коштів, переданих їй ОСОБА_1 , до спірних правовідносин застосовуються положення статей 1058-1060 ЦК України, так як з моменту передачі коштів уповноваженій особі банку останній є їх власником, і зобов`язаний повернути вказані кошти у відповідності з умовами договору.

Верховний Суд України в постанові від 09.11.2016 року у справі № 6-2469цс16 зазначив, що для відновлення строку позовної давності позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права. Пунктом 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»), Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 80 ЦПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Крім того, Верховний Суд України, аналізуючи зміст ст. 625 ЦК України щодо терміну застосування строку позовної давності до вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми, у своїй постанові від 30.01.2019 р. у справі № 922/175/18 зазначив, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 ЦК, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК). Порядок відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК. За змістом статті 253 ЦК, якою визначені загальні правила визначення початку перебігу строку, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Як унормовано приписами частини 5 статті 261 ЦК за зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Стягнення інфляційних втрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову. Такий висновок зазначено у постанові Верховного Суду (у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду) від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17. З аналізу наведених правових норм слід дійти висновку, що строк позовної давності за зобов`язаннями відшкодування інфляційних втрат слід обраховувати за кожен місяць з урахуванням положень частини 5 статті 261 ЦК з моменту, коли особа набула права пред`явити вимогу про сплату інфляційних втрат.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01 жовтня 2014 року № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, провадження № 14-16цс18.

Отже, 3 % річних та інфляційні втрати повинні нараховуватися на суму основного боргу в межах трирічного строку позовної давності.

Позивач звернулася з позовом до суду 06.05.2019 року та заявила, зокрема вимоги про стягнення з відповідача 10% передбачених договором та інфляційних втрат у вигляді 3% річних по вкладам за період з 2007 року по 2020 рік.

Строк позовної давності до вимоги про стягнення суми боргу з урахуванням 3% річних за період з 2007 року по 2020 рік позивачем пропущено, оскільки право вимоги про стягнення 3% річних з дати звернення до суду 06.05.2019 року виникло 06.05.2016 року, тобто, в межах трирічного строку.

Таким чином, окрім основного боргу в сумі 4600 доларів США (що еквівалентно 112684,36грн. з урахуванням ставок НБУ на день вирішення справи) та 1500 доларів США (що еквівалентно 11268,43 грн.), з відповідача підлягають стягненню кошти: 10% за договором в сумі 11268,43 грн. та 3% річних в сумі 10969,59 грн..

На підставі зазначеного, ст. ст. 625, 1058-1060, ЦК України і керуючись ст. 7, 10, 11, 15, 60, 80, 81, 209, 213-217, 246 ЦПК України

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ "Райффайзен Банк "Аваль" про повернення банківських вкладів та примусове виконання обов`язків по банківським вкладам - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Райффайзен Банк «Аваль», ЄДРПОУ 14305909, адреса: вул. Лєскова, 9, м. Київ на користь ОСОБА_1 , мешканки: АДРЕСА_1 вклад у сумі 112684,36 грн. (що еквівалентно 4600 доларів США); 10 % за договором в сумі 11268,43 грн.; 3% річних в сумі 10969,59 грн., всього 134922,38 грн..

Стягнути з Акціонерного товариства «Райффайзен Банк «Аваль», ЄДРПОУ 14305909, адреса: вул. Лєскова, 9, м. Київ на користь ОСОБА_1 , мешканки: АДРЕСА_1 вклад у сумі 36735,00 грн. (що еквівалентно 1500 доларів США).

В решті позовних вимог - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Херсонського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Решетов