Рішення № 87662181, 10.02.2020, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/2561/18

Провадження № 2/191/749/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2020 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Кухар Д.О.

за участю секретаря – Яніної О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 191/2561/18 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про солідарне стягнення боргу за договором позики,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про солідарне стягнення боргу за договором позики, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_1 за договором позики від 10.06.2015 року передав позичальнику - ОСОБА_2 ( далі відповідач-1) грошові кошти в сумі 8000 доларів США, які були взяті відповідачем-1 з метою їх використання в інтересах своєї сім`ї, про що було вказано в п.1 укладеного договору позики. Дружина позичальника - ОСОБА_3 (далі Відповідач-2) також була присутня під час отримання позики та надала свою згоду на отримання її чоловіком такої позики.

Так, на підтвердження фактичного одержання 8000 доларів США, позичальником було надана розписка від 10.06.2015 року, яка була написана відповідачем-1 власноручно, а відповідач-2 підтвердила свою згоду щодо отримання позики в усній формі.

Щодо отримання такої згоди від ОСОБА_3 позивач просив суд врахувати те, що за приписами ч.3 ст.65 СК України встановлює випадки, коли згода другого з подружжя має бути оформлена письмово та посвідчена нотаріально. Зміст положень ч. 3 ст. 65 СК України дають підстави для висновку про те, що згода другого з подружжя подається у простій письмовій формі, якщо правочин, який укладається одним з подружжя за рахунок спільного майна, стосується цінного майна і разом з тим не вимагає нотаріального посвідчення та (або) державної реєстрації. Якщо правочин вимагає нотаріального посвідчення та (або) державної реєстрації, незалежно від того, чи є майно цінним, згода на укладення будь-якого правочину має подаватись у письмовій формі та засвідчуватись нотаріально.

Однак, оскільки спірний договір позики не підлягав нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, тому згода другого з подружжя, тобто відповідача-2 і не потребувала нотаріального посвідчення на отримання коштів у позику. Такого висновку дійшов і ВССУ в ухвалі від 14 вересня 2016 року.

У постанові від 27.04.2016 року в справі № 6-486цс16 Верховний Суд України дійшов висновку про те, що частина четверта статті 65 СК України передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї. У подружжя, окрім права спільної сумісної власності на отримані грошові кошти внаслідок укладення кредитного договору виникає також зобов`язання в інтересах сім`ї у вигляді повернення кредитних коштів, виконання якого подружжя здійснює як солідарні боржники.

Тому позивач вважає, що відповідачі є солідарними боржниками, оскільки грошові кошти отримувалися ними в позику саме в інтересах сім`ї про що зазначено в тексті розписки. Так, відповідно до умов укладеного договору позики, відповідачі зобов`язалися повернути грошові кошти в сумі 8000 доларів США, отримані 10.06.2015 року в строк до 31.12.2015 року. Однак, у зазначений термін і до теперішнього часу відповідачі свого зобов`язання не виконали, на його неодноразові вимоги про повернення грошових коштів не відреагували, на телефонні дзвінки не відповідають.

В силу положень ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації (при цьому даний спірний договір позики не підлягав ні нотаріальному посвідченню, ні державній реєстрації), має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена. Співвласники мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном. Майном - є також і гроші.

Згідно ст.1050 ЦК України, якщо позичальник не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, тобто, на вимогу кредитора боржник повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Приписи ст. 625 ЦК України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування, утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Таким чином, станом на 25.06.2018 року ( дату складання позову) період існування заборгованості становить з 31.12.2015 року по 25.06.2018 року – 906 днів.

Відповідачі зобов`язані сплатити позивачу суму позики згідно укладеного договору позики та розписки в загальній сумі 8000 доларів США, що на дату подання позову, тобто на 25 червня 2018 року згідно офіційного курсу Національного Банку України, який становить 2623 гривень 89 копійок за 100 доларів США, складає 209 911 гривень 20 копійок.

За змістом ст. 610 ЦК України несплата боржником суми боргу вважається порушенням зобов`язання, у цьому разі відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України - тобто сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому відповідачі повинні повернути суму боргу з урахуванням 3% річних з простроченої суми.

Розрахунок 3% річних : станом на 25.06.2018 року кількість днів прострочення за договором позики від 10.06.2015 року становить 906 днів (з 31.12.2015 року по 25.06.2018 року).. Сума позики - 209 911 гривень 20 копійок. Сума 3% річних з прострочених сум становить : 209 911 гривень 20 копійок Х ( 906х3) : 365)):100 - 15 631 гривня 19 копійок.

Враховуючи той факт, що відповідачі вчасно не повернули розмір отриманої позики, вони повинні сплатити на користь позивача і пеню за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Пунктом 3 договору позики передбачено, що за прострочення повернення грошових коштів позичальник сплачує позикодавцю пеню в розмірі 1,0 % від суми, що залишилася до сплати за кожен день прострочення.

Аналіз норм ст. 266, ч. 2 ст. 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою (позиція ВСУ від 06.11.2013 року).

Розрахунок пені (по договору) : 209 911 гривень 20 копійок Х(1,0 х 365):100 - 766 185 гривень 88 копійок.

Оскільки в договорі не зазначено розміру процентів за договором позики, то у відповідності до ч.1 ст. 1048 ЦК України позивач має право на отримання процентів на рівні облікової ставки НБУ, які виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Позика отримана 10 червня 2015 року. Строк користування позикою станом на 25 червня 2018 року 1 110 днів.

Облікова ставка НБУ:

- з 10 червня 2015 року по 28 серпня 2015 року - 30%;

- з 28 серпня 2015 року по 25 вересня 2015 року - 27%;

- з 25 вересня 2015 року по 22 квітня 2016 року - 22 %;

- з 22 квітня 2016 року по 27 травня 2016 року - 19%;

- з 27 травня 2016 року по 24 червня 2016 року - 18%;

- з 24 червня 2016 року по 29 липня 2016 року - 16,5%;

- з 29 липня 2016 року по 16 вересня 2016 року - 15,5 %;

- з 16 вересня 2016 року по 28 жовтня 2016 року - 15%;

- з 28 жовтня 2016 року по 14 квітня 2017 року - 14%;

- з 14 квітня 2017 року по 27 жовтня 2017 року - 12,5%;

- з 27 жовтня 2017 року по 15 грудня 2017 року - 13,5 %;

- з 15 грудня 2017 року по 26 січня 2018 року - 14,5%;

- з 26 січня 2018 року по 02 березня 2018 року - 16%;

- з 02 березня 2018 року по 25 червня 2018 року - 17 %.

Розрахунок процентів:

1) 209 911 гривень 20 копійок Х (30:365)х79:100=13 629,85;

2) 209 911 гривень 20 копійок Х(27:365)х28:100=4 347,75;

3) 209 911 гривень 20 копійок Х(22:365)х209:100=25443,06;

4) 209 911 гривень 20 копійок Х(19:365)х35:100=3 824,40;

5) 209 911 гривень 20 копійок Х(18:365)х28:100=2898,49;

6) 209 911 гривень 20 копійок Х(16,5:365)х35:100=3321,20;

7) 209 911 гривень 20 копійок Х(15,5:365)х49:100=4367,87;

8) 209 911 гривень 20 копійок Х(15:365)х42:100=3623,12;

9) 209 911 гривень 20 копійок Х(14:365)х168:100= 13526,33;

10) 209 911 гривень 20 копійок Х(12,5:365)х196:100=14089,93;

11) 209 911 гривень 20 копійок Х(13,5:365)х49:100=3804,28;

12) 209 911 гривень 20 копійок Х(14,5:365)х42:100=3502,35;

13) 209 911 гривень 20 копійок Х(16:365)х35:100=3220,55;

14) 209 911 гривень 20 копійок Х(17:365)х115:100=11243,18.

Сума процентів за користування грошовими коштами, отриманими в позику становить : 13 629,85+4 347,75+25 443,06+3 824,40+2 898,49+3 321,20+4 367,87+3 623,12+

13 526,33+14 089,93+3 804,28+3 502,35+3 220,55+11 243.18=110 842,36 грн.

Загальна сума заборгованості станом на 25 червня 2018 року становить:

- 209 911 грн. 20 коп. - заборгованість за договором позики;

- 15 631 грн. 19 коп. - 3% річних з простроченої суми;

- 766 185 грн. 88 коп. - нарахована пеня за прострочення повернення суми позики 110 842 грн. 36 коп. - проценти за користування позикою. Всього: 1102 570 грн. 63 коп.

У зв`язку з цим, позивач просить стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 209 911 гривень 20 копійок - заборгованість за договором позики; 15 631 гривня 19 копійок - 3% річних з простроченої суми; 766 185 гривень 88 копійок - пеню за прострочення повернення суми позики; 110 842 гривень 36 копійок - проценти за користування позикою, а всього 1102 570 гривень 63 копійки. Судові витрати по справі покласти на відповідачів в рівних частках.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити. Щодо позовних вимог стосовно солідарного стягнення заборгованості, зазначив, що про укладенні договору між ним та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , відповідачі були разом, вони приїхали до нього на одній машині та повідомили йому, що вони подружжя, пред`явили свої паспорта, в яких стояли штампи про одруження та надали йому копії своїх паспортів та ідентифікаційних номерів. Також зазначив, що гроші в сумі 8000 доларів США брала саме ОСОБА_3 , рахувала їх. На даний момент відповідачі розійшлись фіктивно для того, щоб не платити борги, так як вони заборгували не тільки йому, але і іншим людям. Посилання відповідачів на те, що ОСОБА_2 не підписував договору позики та розписки, є безпідставними, оскільки за його клопотанням судом була призначена почеркознавча експертиза, але вона не була виконана у зв`язку з несплатою відповідачем коштів за проведення експертизи та надання ними необхідних експертові документів, що свідчить про затягування ними судового процесу.

Представник відповідачів в судовому засіданні просила в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, мотивуючи це тим, що рішенням Синельниківського міськрайонного суду від 01.12.2010 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був розірваний. Тому солідарними поручителями вони бути не можуть, оскільки відсутня будь-яка згода на витрачання коштів на користь сім`ї, так як вони не перебували в шлюбі. Інших рішень щодо встановлення факту проживання відповідачів однією сім`єю позивачем надано не було. Крім того, зазначила, що розписка було укладена без жодних свідків, відсутній підпис особи, хто саме підписав ( відповідач чи інша особа), відсутній підпис ОСОБА_3 про те, що вона надає будь-яку свою згоду або вона приймала будь-яку участь в отриманні даних коштів. Взагалі, з договору позики, а також розписки не вбачається, яким чином та при яких обставинах передавалися ці кошти. Позивач зазначив, що відповідачі прибули до нього з паспортами, але чомусь ці дані не були відображені ні в договорі позики, ні в розписці. Тобто позивачем не було доведено факт отримання відповідачами грошей в сумі 8000 доларів США.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідачів, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов наступного висновку.

Згідно договору позики від 10.06.2015 року, а саме п.1 ОСОБА_1 , як Позикодавець, передав, а ОСОБА_2 , як Позичальник, прийняв у володіння позику (грошові кошти) у розмірі 8000 доларів США.

Пунктами 2,3,4 Договору позики передбачено, що позичальник зобов`язується повернути позикодавцю вказану вище суму грошей не пізніше 31 грудня 2015 року. В разі просрочки виплати грошей у вказаний вище строк, позичальник сплачує позикодавцю пеню /неустойку, штраф/ у розмірі 1% від суми, що залишилась до сплати за кожний день просрочки. Позичальник повинен повернути суму позики з урахуванням індексу інфляції за встановлений період на дату повернення суми позики.

Згідно копії розписки від 10.06.2015 року, ОСОБА_2 взяв у ОСОБА_1 згідно договору позики від 10.06.2015 року гроші в сумі 8000 доларів США для ведення бізнесу та в інтересах родини та зобов`язався повернути до 31.12.2015 року.

З Виписки Національного Банку України вбачається, що станом на 25.06.2018 року офіційний курс гривні до іноземної валюти становить : 100 доларів США - 2623,8901 грн..

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1ст.526 ЦК України).

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено в судовому засіданні відповідач - ОСОБА_2 прийняв у володіння позику грошові кошти у розмірі 8000 доларів США та зобов`язався повернути ОСОБА_1 сказану суму грошей не пізніше 31.12.2015 року.

Згідно ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

З цього приводу Верховним Судом України в постанові від 18.10.2017 року у справі № 6-1662цс17 висловлений правовий висновок, де зазначено, що письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми. Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених обставин робити відповідні правові висновки.

Згідно, ч.1ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

З розписки, наданої ОСОБА_2 , підтверджується, що останній дійсно отримав гроші в сумі 8000 доларів США та зобов`язався їх повернути до 31.12.2015 року.

Відповідно до ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частинами 1,2 ст.1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Проте, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 не виконав свої зобов`язання за договором позики від 10.06.2015 року, тобто не повернув отримані ним грошові кошти у терміни вказані у договорі.

Відповідно до ст.543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Статтею 3 Сімейного Кодексу України передбачено, що сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу) ( ст.60 Сімейного Кодексу України).

Частиною 3 ст.61 Сімейного Кодексу України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ст.65 Сімейного Кодексу України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Однак, як було встановлено у судовому засіданні, позивач просить солідарно стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість за договором позики, 3% річних, пені за прострочення повернення позики, проценти за користування позикою.

Згідно рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01.12.2010 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було розірвано. Рішення набрало чинності 14.12.2010 року.

Отже, на момент укладення ОСОБА_2 договору позики, сторони не перебували в зареєстрованому шлюбі, а тому посилання позивача на солідарне стягнення заборгованості є безпідставними, а тому не підлягають задоволенню в цій частині.

Що стосується позовних вимог про стягнення заборгованості станом на 25.06.2018 року, тобто на дату подання позову, то суд дійшов наступного висновку.

Статтею 99 Конституції України передбачено, що забезпечення стабільності грошової одиниці є основною функцією центрального банку держави - Національного банку України.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тобто відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Такі випадки передбачені статтею 193, частиною четвертою статті 524 ЦК України, Законом України від 16 квітня 1991 року N 959-XII "Про зовнішньоекономічну діяльність", Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (далі Декрет № 15-93), Законом України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Декретом № 15-93 встановлено режим здійснення валютних операцій на території України, визначено загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов`язки суб`єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.

У статті 1 Декрету № 15-93 визначено, що терміни, які використовуються в цьому Декреті, мають таке значення : «валютні цінності»: валюта України - грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у внесках в банківських та інших фінансових установах на території України.

Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Згідно ст.533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

В Постанові Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 925/1049/13 зазначено, що у разі пред`явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суд у мотивувальній частині рішення наводить розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим НБУ на день ухвалення рішення.

Отже, згідно Офіційного курсу гривні щодо іноземних валют, викладених на сайті Національного банку України, офіційний курс долара на день ухвалення рішення становить 24,537 грн. за 1 долар США. У зв`язку з чим, 8000 доларів США в еквівалентні складає 196,296 грн..

В своїй постанові від 16.01.2019 року справа № 347/2054/16-ц Велика Палата Верховного суду зробила такий висновок : « Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом. Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань. Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.

При обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України. 3 % річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання до дня ухвалення рішення, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році)».

Таким чином, відсоткова ставка 3% річних розраховується за період з 31.12.2015 року по 25.06.2018 року, а саме : 196296 грн. х (906х3):365):100 =14617,32 грн..

Розрахунок процентів :

-196296 грн. х (30:365) х 79:100 = 12745,79 грн.;

-196296 грн. х (27:365) х 28:100 = 4065,74 грн.;

-196296 грн. х (22:365) х 209:100 = 24727,91 грн.;

-196296 грн. х (19:365) х 35:100 = 3576,35 грн.;

-196296 грн. х (18:365) х 28:100 = 2710,49 грн.;

-196296 грн. х (16,5:365) х 35:100 = 3105,77 грн.;

-196296 грн. х (15,5:365) х 49:100 = 4084,57 грн.;

-196296 грн. х (15:365) х 42:100 =3388,12 грн.;

-196296 грн. х (14:365) х 168:100 = 12648,99 грн.;

-196296 грн. х (12,5:365) х 196:100 = 13176 грн.;

-196296 грн. х (13,5:365) х 49:100 =3557,52 грн.;

-196296 грн. х (14,5:365) х 42:100 = 3275,18 грн.;

-196296 грн. х (16:365) х 35:100 = 3011,66 грн.;

- 196296 грн. х (17:365) х 115:100 =10513,93 грн.. Отже, загальна сума процентів становить 104588 грн..

В своїй постанові від 08.06.2016 року Верховний Суд України, справа № 6-3006цс15, виклав правову позицію, згідно якої «за правилами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Тобто пеня – це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір, поки зобов`язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від тривалості правопорушення. Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється окремо за кожний день (місяць) нарахування пені. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права. Аналіз норм статті 266, частини другої статті 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір установлюється договором або актом цивільного законодавства».

Отже, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача становить 716480,40 грн. (196296 х (1х365):100).

Посилання представника відповідачів щодо порушення позивачем істотних умов договору при укладенні договору позики від 10.06.2015 року є безпідставними, оскільки не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Так, згідно ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Як вбачається з матеріалів цивільної справи, сторони при укладенні договору позики від 10.06.2015 року досягли усіх істотних умов договору, а відповідач в свою чергу порушив умови договору, а тому відповідно до вимог ЦПК України з останнього підлягає стягненню заборгованість за договором позики, 3% річних, пеня за прострочення повернення суми позики, проценти за користування позикою.

Таким чином, суд вважає необхідним позовні вимоги задовольнити частково.

Крім того, згідно ч.1, 6 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Таким чином, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 8810 грн..

На підставі викладеного та ст.ст. 9 Конституції України, ст.ст.3, 60,61,65 Сімейного Кодексу України, ст.ст.192,509,526,530,524,533,543,610,629, 1046,1047,1049 ЦК України, керуючись ст. 2,12, 13, 141, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про солідарне стягнення боргу за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інн НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , інн НОМЕР_2 196296 (сто дев`яносто шість тисяч двісті дев`яносто шість) гривень – заборгованість за договором позики, 14617 (чотирнадцять тисяч шістсот сімнадцять) гривень 32 коп. – 3 % річних з простроченої суми, 716480 (сімсот шістнадцять тисяч чотириста вісімдесят) гривень 40 коп. – пеню за прострочення повернення суми позики, 104588 (сто чотири тисячі п`ятсот вісімдесят вісім) гривень – проценти за користуванням позикою, а всього 1031981 (один мільйон тридцять одну тисячу вісімдесят одну) гривню 75 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інн НОМЕР_1 , на користьдержави в особі: Стягувач : Державна судова адміністрація України, Отримувач коштів : ГУК у м.Києві/м. Київ/22030106, Код за ЄДРПОУ: 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету: 22030106, судовий збір в розмірі 8810 (вісім тисяч вісімсот десять) грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області безпосередньо шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду.

Суддя: Д. О. Кухар