Рішення № 87654748, 06.02.2020, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/69457/17-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2020 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Соколова О.М.,

при секретарі - Омельчук Є.В.

№ 757/69457/17-ц

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2

представника третьої особи: Єкимова І.С.

розглянувши у судовому засіданні в м. Києві цивільну справу № 757/69457/17-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Новини 24 години" про захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_4 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Новини 24 години" про захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.

В обгрутнування позовних вимог вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у прямому ефірі телеканалу «News One» (ТОВ «Новини 24 години») транслювалось інтерв`ю ОСОБА_5 в рамках телепередачі «ІНФОРМАЦІЯ_2» з ОСОБА_6 , під час якого відповідачем порушено честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_3 . У своїх висловлюваннях під час інтерв`ю відповідачем використано ім`я позивача у вкрай негативному контексті, поширено недостовірну інформацію,яка є такою, що порушує особисті немайнові права, а саме:

«…привести в судове засідання заарештованого генерала ОСОБА_3; я називаю навіть прізвища; привезіть його;… його затримали та отримали рішення суду і він чекав, хай дає свідчення.

… І вони тоді планували антитерористичну операцію проти громадян. Вони відповідали… за розставлення снайперів. Вони роздали портрети представників опозиції. Вони незаконно прослуховували і мене й інших людей, які були на майдані,слідкували. Вони вбивали й організовували викрадення людей. І це ж величезна низка злочинів і вбивств і безвісти зниклих людей до цього часу. Все це було. Це страхіття. Це злочини проти людяності…». Зазначена інформація, що поширена про позивача є такою що порушує його особисті немайнові права: принижує його честь, гідність та порочить ділову репутацію, а тому просить позов задовольнити у визначений ним спосіб.

28.04.2018 року від відповідача, в особі представника - адвоката Дейнеки В.М., надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач зазначає, що він не визнає позов в повному обсязі, вважає його безпідставним, з огляду на наступне. В єдиному державному реєстрі судових рішень міститься багато ухвал у кримінальних провадженнях відносно позивача , зміст яких спростовує доводи позивача про те, що розповсюджена інформація є недостовірною.Відтак, зміст розповсюдженої інформації повністю відповідає змісту публічної загальнодоступної інформації у формі оприлюднених судових рішень.Зазначає, що висновки позивача в позові про висловлену відповідачем в ході інтерв`ю думки, спотворені.Наданий відповідачем коментар в телепередачі ґрунтується на діях позивача (та інших), які описані в рішеннях судів, в публікаціях ЗМІ. Коментарі відповідача в телепередачі не містять жодних тверджень про те, що позивач є виним.Відповідач вважає доводи позовної заяви є свідченням штучного перекручування фактичних коментарів відповідача в телепередачі та уявлення тих явищ, наявність яких не підтверджується жодним чином, і свідчить про особисте сприйняття позивачем даної інформації, а не про аналіз і сприйняття суспільством. Інформація щодо судового розгляду відносно ОСОБА_3 є загальнодоступною, її розповсюдження здійснюється різними особами, відтак, розповсюдження інформації відповідачем про фактичні обставини кримінальної справи відносно ОСОБА_3 , його дій, яким надана правова кваліфікація згідно норм кримінального кодексу України органом досудового розслідування не є порушенням немайнових прав позивача. Відповідач зазначає, що позивач займав нчальника Департаменту контрозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки Служби України, і його діяльність може обговорюватися публічно іншими особами, обговорюватися в ЗМІ, а тим більше, коли йому було висунуто підозру,. Події Революції Гідності і, зокрема, участь і роль у цих подіях силових структур, посадових осіб, в тому числі позивача, є надважливими питаннями для суспільства. Очевидно, що суспільний інтерес до інформації, поширеної відповідачем в будь-якому разі переважав б потенційну шкоду, що на думку позивача могла бути йому завдана поширенням цієї інформації. Заперечуючи проти позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди відповідач зазначає, що в позовній заяві не надано жодних доказів і обґрунтувань саме такого розміру моральної шкоди, не надано доказів страждань через поширення інформації відповідачем, а також, відповідач вважає, що дана позовна вимога є безпідставною, а її розмір шкоди необґрунтованим.

14.05.2018 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив,у якому вказав, що позивач має статус дійсно відкрите кримінальне провадження та було обрано запобіжний захід, у той же час, станом на день надання відповідачем інтерв`ю відсутній вирок суду, що набрав законної сили, в якому б йшлося про визнання ОСОБА_3 винним у вчиненні будь-якого злочину.Позивач зауважує, що відповідач побудував свої висловлювання таким чином, щоб максимально створити враження, що позивач вчиняв активні дії щодо планування антитерористичної операції проти громадян, розставлення снайперів, розповсюдження портретів «представників опозиції», незаконного прослуховування, вбивства та викрадення людей і вчинення інших злочинів проти людяності.Зміст поширеної інформації, який фактично вказує на злочинну діяльність позивача і створює уявлення про нього, як про особу, що вчиняла дії, в яких є ознаки найтяжчих злочинів, не відповідає дійсності, тобто поширена інформація є недостовірною.Твердження відповідача є прямим порушенням презумпції невинуватості, які були зроблені без наведення достові 61.05.2018 року відповідач надав свої заперечення на відповідь позивача (в порядку ст.ст. 180, 199 ЦПК України), які по своїй суті дублюють його позицію, викладену в відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала в повному обсязі з підстав, наведених у ньому та просила задовольнити.

Представник відповідача у наданих суду поясненнях у судовому засіданні заперечив позов та просив відмовити у його задоволенні, зазначив, що вимоги позивача є надумані, безпідставними, не є такою, що принижує честь і гідність позивача, а висловлена інформація є достовірною.

Представник третьої особи у наданих суду поясненнях у судовому засіданні заперечив щодо позову в частині, що стосується третьої особи та просив відмовити у його задоволенні.

Суд, заслухавши обґрунтування та заперечення представників сторін, пояснення відповідача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у прямому ефірі телеканалу «News One» (ТОВ «Новини 24 години») транслювалось інтерв`ю ОСОБА_5 в рамках телепередачі «ІНФОРМАЦІЯ_2» з ОСОБА_6 , під час якого відповідач поширив недостовірну інформацію, яка є такою, що порушує особисті немайнові права, а саме:

«…привести в судове засідання заарештованого генерала ОСОБА_3; я називаю навіть прізвища; привезіть його; … його затримали та отримали рішення суду і він чекав, хай дає свідчення.

… І вони тоді планували антитерористичну операцію проти громадян. Вони відповідали… за розставлення снайперів. Вони роздали портрети представників опозиції. Вони незаконно прослуховували і мене й інших людей, які були на майдані,слідкували. Вони вбивали й організовували викрадення людей. І це ж величезна низка злочинів і вбивств і безвісти зниклих людей до цього часу. Все це було. Це страхіття. Це злочини проти людяності…».

Факт поширення цієї інформації не спростовано відповідачами та підтверджується відеозаписом інтерв`ю ( а.с.14).

Зазначена інформація поширена серед невизначеного кола осіб, на сайті за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3» та на сайті «ІНФОРМАЦІЯ_4», і станом на 27.06.2017, цей виступ переглянуто 4266 разів.

Крім того, під записом інтерв`ю також містяться коментарі, в одному із яких користувач «umaot наш єнот» висловився наступним чином (мовою оригіналу): «Я верю этому человеку…».

Зазначений коментар дає підстави вважати, що серед осіб, хто переглянув інтерв`ю є ті, хто сприйняв подану відповідачем інформацію, як правдиву, а отже сформував, ґрунтуючись на недостовірній інформації, що висловив відповідач, негативне і таке, що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача.

У своїх висловлюваннях відповідач зазначив прізвище та посаду позивача, що дає підстави чітко пов`язувати його особу із поширеною недостовірною інформацією та висвітлює його особу у вкрай негативному світлі.

Статтями 3, 28 Конституції України проголошено найвищою соціальною цінністю людину, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпеку, кожен має право на повагу до його гідності.

Згідно з положеннями статті 32 Конституції України, кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Конституцією України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів та переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя, згідно з приписами статті 34 Конституції України.

Згідно з ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України у пункті 5 постанови від 27.02.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про захист гідності та честі фізичної особи, а також репутації фізичної та юридичної особи», позов про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред`явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім`ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні немайнові права.

Відповідно до статті 201 ЦК України, особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

Згідно з положень частин 1-3 ст. 297 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 299 ЦК України, фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

За змістом частини 1 ст. 277 ЦК України, особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування.

Верховний суд України у пункті 18 постанови Пленуму від 27.02.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про захист гідності та честі фізичної особи, а також репутації фізичної та юридичної особи» роз`яснив, що позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Як вбачається з пункту 19 постанови Пленуму Верховного суду України від 27.02.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про захист гідності та честі фізичної особи, а також репутації фізичної та юридичної особи», що, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням - висловлюванням, яке не містить фактичних даних, за виключенням винятком образи чи наклепу, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири.

Відповідно до статті 277 ЦК України, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК України, негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію», ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Верховний Суд України наголосив на тому, що оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості, а відповідно до ст. 277 ЦК України, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим 04.11.1950, ратифікована 17.07.1997).

Так, статтею 10 Європейської Конвенції з прав людини встановлено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Право на свободу вираження поглядів є не лише основною засадою демократії, але і передумовою здійснення багатьох інших прав і свобод, що гарантуютьсяКонституцією.

Враховуючи положення статті 10 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на підставі своєї практики застосування Конвенції Європейський суд з прав людини встановив, що норма статті обумовлює різний ступінь захисту для тих чи інших категорій вираження поглядів.

Зокрема, суд дійшов висновку, що публічні діячі повинні бути відкритими для критики з боку своїх опонентів. Тому, Європейський суд вважає порушенням статті 10 Конвенції задоволення національними судами позовів публічних діячів про спростування поширеної проти них інформації та заборони поширення такої інформації.

Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Більше того, повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права, гарантованого статтею 19 (Lingens v. Austria).

Отже, коли робляться твердження про поведінку третьої особи, деколи може бути важко, віднайти різницю між оцінкою фактів та оціночними судженнями. Проте навіть оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не має під собою фактичних підстав (Jerusalem v. Austria).

У справі Jerusalem v. Austria суд встановив, що ступінь публічності, якого набули дії особи, ступінь її участі у публічній дискусії обумовлюють ступінь її толерантності, який вона повинна виявляти стосовно критики.

Свобода вираження поглядів являє собою одну з важливих засад демократичного суспільства та одну з базових умов його прогресу та самореалізації кожного. Предмет пункту другого статті 10 застосовується не тільки до «інформації» чи «ідей», які були отримані зі згоди чи розглядаються як необразливі чи як малозначущі, але й до тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та відкритості думок, без чого неможливе демократичне суспільство. Як передбачено в статті 10, ця свобода має винятки, які, проте, повинні чітко тлумачитись, та потреба в таких обмеженнях має бути переконливо встановлена (рішення від 23.09.1994 у справі Jersild v. Denmark, рішення у справі Janowski v. Poland, рішення від 25.11.1999 у справі Nilsen & Johnsen v. Norway, рішення від 29.02.2000 у справі Fuentes Bobo v. Spain, рішення від 10.08.2006 у справі Ляшко проти України).

Невід`ємними елементами юридичного складу правопорушення у даній категорії справ є поширення недостовірної інформації та порушення прав внаслідок її поширення.

Натомість озвучена ОСОБА_4 інформація в рамках телепередачі сама по собі не порушує особистих немайнових прав позивача, оскільки відповідач виклав свою думку/бачення/судження з приводу подій, що відбувались під час Революції Гідності та подій, що відбувались в подальшому. При цьому думка відповідача в даному випадку сформована на підставі відкритих даних, фактах, що є загальновідомими та загальнодоступними.

Суд звертає увагу і на той факт, що починаючи з часів Революції Гідності увага суспільства прикута до дій правоохоронних органів, судів, органів прокуратури щодо розслідувань злочинів, які вчинялись на Майдані, гучних скандалів із викриттям високопосадовців, тощо. Позивач перебував на високій посаді, був і наразі є публічною особою, і в силу свого статусу піддається вищому ступеню уваги, критики та оцінки з боку громадськості та медіа.

Пунктом 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року N 1 визначено, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорення, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому, зазначені діячі не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що спірне висловлювання відповідача є його особистою думкою та сформованим переконанням, не містять будь-яких фактичних неправдивих даних, не несуть будь-якого негативного навантаження і, відповідно, враховуючи контекст і характер застосованих мовних засобів та стилістичних прийомів, не посягають на честь, гідність та ділову репутацію позивача.

З інформації зазначеної відповідачем, яку позивач вважає недостовірною інформацією відносно нього, є нічим іншим, як оціночними судженнями, а відтак, згідно із статтею 30 Закону України «Про інформацію», такі судження не підлягають спростуванню, і за їх висловлювання ніхто не може бути притягнутий до відповідальності.

Отже, враховуючи викладену позицію Європейського суду з прав людини стосовно застосування статті 10 Європейської Конвенції з прав людини, що ратифікована Україною, вищенаведені фрази, які позивач просить спростувати, становлять основу права на свободу вираження поглядів та захищені на рівні національного законодавства та Конституції України, навіть у тих випадках, коли зміст висловлювань суб`єктивно здатний викликати негативну реакцію публічної особи, стосовно якої вони поширені.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 6 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи з вищевикладеного, встановлених обставин справи та положень законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини сторін, суд вважає, що відсутні підстави вважати інформацію недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача.

У зв`язку з чим, не підлягає задоволенню як похідна вимога про стягнення відшкодування моральної шкоди, оскільки не встановлено порушень прав позивача, що відповідно до ст. 23 ЦК України є підставою для відшкодування моральної шкоди.

Таким чином, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Новини 24 години" про захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди

Згідно з положеннями ст. 141 ЦПК України, у разі відмови у задоволенні позову, сплачена сума судових витрат, у тому числі судовий збір, не відшкодовується позивачеві.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 3, 28, 32, 34, 55 Конституції України, ст.ст. 297, 299, 277 ЦК України, ст. 4, 5, 12, 13, 95, 128-131, 133, 141, 178, 210, 211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 280-284, 354ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Новини 24 години" про захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 12.02.2020 року.

Суддя О.М. Соколов