Ухвала суду № 8765422, 06.04.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

                              м. Київ                                        К-8002/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача                    Голубєвої Г.К.

Суддів                                                  Карася О.В.

Маринчак Н.Є.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2008 року

та постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2007 року

по справі № А23/199

за позовом Державного підприємства «Лабораторія великомасштабних гідравлічних і геотехнічних досліджень»

до Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

          У квітні 2007 року Державне підприємство «Лабораторія великомасштабних гідравлічних і геотехнічних досліджень»звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №149/153/19096505/7369/7369 від 16.03.2007 року.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2007 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2008 року у даній справі позов задоволено та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення з огляду на правомірність заявлених вимог.

          Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, податковий орган подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи. Зокрема, скаржник посилається на ту обставину, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору було невірно застосовано норми Закону України від 23.12.2004 року №2285-ІV «Про державний бюджет на 2005 рік», Закону України від 20.12.2005 року №3235-ІV «Про державний бюджет на 2006 рік», п.4 ч.1 ст.12 Закону України від 03.07.1992 року №2535- XII «Про плату за землю», п.6 ст.2 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001 року №2542-ІІІ.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами камеральної перевірки уточнюючих податкових розрахунків земельного податку за 2005 -2006 роки встановлено порушення позивачем ст.2 п.4 ст.12 Закону України «Про сплату на землю», а саме позивачем допущено зменшення податкового зобов’язання з земельного податку за 2005 рік на суму 45595,17 грн. та за 2006 рік на суму 49602,37 грн. та задекларовано пільгу відповідно до п.4 ч.1 ст.12 Закону України "Про плату за землю", передбачену для вітчизняних закладів науки. На підставі акту даної перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №149/15-3/19096505/7369 від 16.03.07 року яким визначено податкове зобов'язання за платежем земельний податок в сумі 99957,42 грн., із яких 95197,54 грн. –основний платіж та 4759,88 грн. – штрафні санкції.

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням виконкому Дніпродзержинської міської ради №176 від 05.03.1996 року зареєстровано статут Державною підприємства «Лабораторія великомасштабних гідравлічних і геотехнічних досліджень».

Відповідно до п.2.1 вищезазначеного статуту предметом діяльності підприємства є забезпечення сучасного науково-технічного рівня науково-дослідних, проектно-вишукувальних, інженерно-геодезичних та інженерно-геологічних робіт, надання послуг підприємствам та населенню. Відповідно до п.2.2 статуту основними напрямками діяльності підприємства є проведення науково-дослідних та вишукувальних, проектно-конструкторських робіт у галузі механіки ґрунтів, підвалин та фундаментобудівництва, інженерних конструкцій та споруд, гідравлічних досліджень, проведення науково-дослідних т проектно-конструкторських робіт у галузі споруд усіх типів цивільних, промислових та енергетичних об’єктів, масштабне моделювання фільтрації ґрунтових вод, фізико-геологічних явищ і процесів зсувостворення, проведення лабораторних гідрохімічних досліджень, організація стаціонарних спостережень за формуванням рівнів ґрунтових вод, зсувними процесами, геотехнічний контроль та авторський нагляд у процесі будівельних робіт із захисними заходами та інші види діяльності.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до довідки Міністерства палива та енергетики України №15/15-3-370 від 10.05.2006 року позивача віднесено до сфери управління Міністерства в якості наукової установи згідно наказу Міністерства енергетики та електрифікації України №33 від 15.02.1996 року та відповідно позивач обліковується як організація, що здійснює прикладні наукові дослідження в галузі інженерної гідравліки, фільтрації та механіки ґрунтів при проектуванні, будівництві та забезпеченні безпечної експлуатації гідротехнічних і спеціальних споруд гідравлічних, теплових та атомних електростанцій.

Згідно з ст.1 Закону України від 13.12.1991 року № 1977-ХІІІ «Про наукову і науково-технічну діяльність»науковими установами є юридичні особи незалежно від форми власності, що створені в установленому законодавством порядку, для якої наукова або науково-технічна діяльність є основною і становить понад 70% відсотків загального річного обсягу виконаних робіт.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, позивач має статус наукової установи в розумінні зазначеної статті Закону № 1977-ХІІІ, оскільки протягом 2005-2006 років весь обсяг доходу отриманий ним від реалізації власних наукових робіт.

Посилання податкової інспекції на відсутність у позивача статусу наукової установи відповідно до Класифікації організаційно-правових форм господарювання ДК 002:2004, затвердженої наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 31.03.04 №59, є необґрунтованими, оскільки в даному випадку наказ Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики є підзаконним нормативним актом, а тому за наявності розбіжностей перевагу мають саме норми Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність".

Також слід зазначити, що методологічними рекомендаціями щодо класифікації інституціональних секторів економіки, затвердженими наказом Міністерства статистики України від 25.07.94 №172, закладами визнаються підприємства або їх частини, які самостійно зайняті одним або переважно одним видом діяльності в одному місці розташування (географічному районі) та для якого можуть бути одержані достовірні дані по прибутку. Отже, в якості закладів науки можуть виступати підприємства-суб’єкти господарської діяльності, які відповідають вимогам Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність».

Відповідно до вищенаведених норм законодавства колегія судів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач як наукова установа підлягає звільненню від сплати земельного податку у 2005-2006 роках.

Крім того, Законами України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»та «Про Державний бюджет України на 2006 рік», на які посилається податковий орган як на підставу для скасування оскаржуваних судових рішень, не передбачено скасування пільг по сплаті земельного податку позивачу, як науковій установі, передбачених п.4 ч.1 ст.12 Закону України «Про плату за землю».

За таких обставин, суди дійшли вірного висновку щодо задоволення позовних вимог та скасування податкового повідомлення-рішення по сплаті земельного податку.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

          Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську відхилити.

          Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2008 року та постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2007 року по справі № А23/199 залишити без змін.

          Справу повернути до суду першої інстанції.

          Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.

Судді підписКарась О.В.

підписМаринчак Н.Є.

підписРибченко А.О.

підписФедоров М.О. Суддя Г.К. Голубєва