Ухвала суду № 8765268, 30.03.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

                              м. Київ                                        К-3253/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                         Голубєвої Г.К.

Суддів                                                  Карася О.В.

Маринчак Н.Є.

Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

при секретарі судового засідання:           Кунда Д.І.,

розглянувши касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2008 року

та постанову Господарського суду Запорізької області від 18.04.2007 року

по справі № 5/240-АП

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат"

до Державної податкової адміністрації у Запорізькій області

та Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

про визнання частково нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Запорізький абразивний комбінат" звернулось до Господарського суду Запорізької області із позовом до Державної податкової адміністрації у Запорізькій області та Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, про визнання частково нечинним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 18.04.2007 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2008 року позовні вимоги задоволено та визнано нечинним податкового повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі від 05.07.2004 року №0001050201/0 в частині зменшення податкового кредиту на суму 596 515,01 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 615 875грн. з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого та апеляційного судів скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами норм матеріального права та прийняття судових рішень без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, в акті перевірки від 01.07.2004р. №60/32-02/00222226 зазначено, що в порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97- ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168/97- ВР), п. 5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі Закон № 334/94-ВР) підприємство позивача в грудні 2001р. здійснило реалізацію сировини ДП "Укрметімпекс" за ціною нижче ціни придбання, що призвело до завищення податкового кредиту у розмірі 596 515,01 грн.

Встановлено, що за умовами договору № 53/10 від 03.10.2000р. ВАТ "Запорізький абразивний комбінат" зобов'язалося здійснити поставку ДП "Укрметімпекс" продукції власного виробництва. Згідно з актом прийому-передачі від 20.12.2001р. та податкової накладної № 1045 від 20.12.2001р. була здійснена реалізація покупної сировини (тканини, боксити, нафтококс) на загальну суму 3 624 330,96 грн. (ПДВ - 724 866,19 грн.), фактична вартість придбаної сировини складає 6 604 346,03 грн. (ПДВ - 1 320 869,21 грн.).

За висновками відповідача, різниця між ціною придбання та продажем підприємством не використана в господарській діяльності для отримання доходу та, відповідно, не може бути включена до валових витрат, а сума ПДВ у цій частині витрат не повинна включатись до складу податкового кредиту відповідного періоду.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що отримання збитків у будь-якому періоді, або від окремої операції, не свідчить про те, що ця діяльність не є господарською, з урахуванням виключень, встановлених пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР щодо можливості включення збитків до складу валових витрат. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що було здійснено продаж ТМЦ особам, пов'язаним з позивачем, відсутні такі дані і в акті перевірки, а тому вказане у п.5.3.9 обмеження, на думку судів, не поширюється на зазначені в акті перевірки операції позивача.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що вказані висновки судів не можна вважати такими, що зроблені на підставі повно та всебічно досліджених встановлених фактичних обставин справи.

Судами попередніх інстанцій не були враховані приписи частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо здійснення розгляду і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно, частинами 4 та 5 цієї статті на суд покладається обов’язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи; зобов’язує суд запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Так, в процесі розгляду даної справи суди не встановили, а позивач не обґрунтував наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) продажу товару за ціною, нижчою від ціни придбання, та одержання внаслідок таких операцій збитків. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок відшкодування з бюджету ПДВ при розрахунках за придбаний товар векселями. Намір одержати дохід лише в такий спосіб, без здійснення реальної господарської діяльності, не можна розглядати як самостійну ділову мету. Встановлення таких обставин дає підставу для відмови у відшкодуванні ПДВ.

Залишилось також нез’ясованим, чи мали операції із придбання та реалізації реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачем було заявлено позовні вимоги, зокрема, про визнання частково недійсним спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до статті 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, задовольняючи вимоги позивача шляхом визнання нечинним податкового повідомлення-рішення не врахував наступне.

Встановлені статтями 105, 162 КАС України способи захисту порушеного права не є вичерпними. Разом з тим, деякі зі встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Так, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) –індивідуального акта.

Нечинним нормативно-правовий акт стає з дати набрання відповідним рішенням суду законної сили, а протиправність індивідуального акта виникає, у разі набрання рішенням суду про задоволення адміністративного позову законної сили, з моменту прийняття такого акта суб'єктом владних повноважень (вчинення дії або бездіяльності).

Таким чином, суди обох інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Відповідно до п. 2 ст. 227 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, ухвала та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 210 –232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі задовольнити частково.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2008 року та постанову Господарського суду Запорізької області від 18.04.2007 року по справі № 5/240-АП скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 –238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.

Судді підписКарась О.В.

підписМаринчак Н.Є.

підписФедоров М.О.

підписШипуліна Т.М. Ухвала складена у повному обсязі 02.04.2010р.