Рішення № 87647151, 06.02.2020, Новосанжарський районний суд Полтавської області

Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 542/1377/19

Провадження № 2-о/542/10/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2020 року смт Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області

в складі головуючого судді Афанасьєвої Ю.О.,

за участю секретаря судового засідання Чиж Л.О.,

заявника - ОСОБА_1 ,

представника заявника - ОСОБА_2 ,

представника заінтересованої особи - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції з Києво - Святошинським районним судом Київської області цивільну справу окремого провадження за заявою представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, про встановлення факту, що має юридичне значення, суд

В С Т А Н О В И В :

Представник заявника звернулася до суду з вказаною заявою та просить встановити юридичний факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки АДРЕСА_1, в неповнолітньому віці на території України за станом на 13 листопада 1991 року.

Вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в АДРЕСА_1, увесь час проживає на території України, однак паспорт громадянина України отримати не може вже тривалий час.

ОСОБА_1 неодноразово зверталась до відділу міграційної служби, однак позитивного результату не отримувала. Тільки в 2016 році, після її письмового звернення, було надано відмову в оформленні паспорта з посиланням та той факт, що хоча її особу встановлено, але не встановлено належність до громадянства будь-якої держави. Після цього вона почала збирати необхідні документи для встановлення громадянства України.

Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 24.10.2017 року, яке постановою Апеляційного суду Полтавської області від 27.12.2017 року залишено без змін, встановлено факт проживання ОСОБА_1 на території України станом на 13.11.1991 року.

У 2018 році ОСОБА_1 було подано пакет документів на оформлення громадянства України, однак тривалий час відповідь на заяву не надходила, заявник зверталась зі скаргами до Державної міграційної служби України і в травні 2019 року Новосанжарським районним сектором було надано відповідь, в якій повідомляється про необхідність надати копії документів проживання станом на 13.11.1991 рік в неповнолітньому віці разом з батьками (одним з них) або з іншим законним представником.

Ухвалою суду від 21.10.2019 року відкрито провадження по справі у порядку окремого провадження, призначене судове засідання по розгляду заяви на 02.12.2019 року (а.с. 28).

Ухвалами суду від 29.11.2019 року, 03.12.2019 року, 14.01.2020 року задоволено заяви представника заявника про проведення судового засідання в режимі відеоконференції (а.с. 41, 54, 92).

Ухвалою суду від 06.02.2019 року у задоволенні клопотання представника заінтересованої особи Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області про витребування доказів відмовлено (а.с. 107).

Заявник ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні заявлені вимоги підтримали, надали пояснення, аналогічні викладеним у заяві, просили заяву задовольнити.

Представник заінтересованої особи Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області в судовому засіданні заперечувала проти задоволення вказаної заяви, посилаючись на те, що 17.01.2018 року ОСОБА_1 зверталась з заявою про встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про громадянство України» та надала рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області у справа № 542/1709/16-ц від 24.10.2017 року та рішення апеляційного суду Полтавської області від 27.12.2017 р. про встановлення факту її постійного проживання на території України станом на 13.11.1991 року. За цією заявою Новосанжарським РС УДМС України в Полтавській області була відкрита справа № 37-72/1/2018 та матеріали справи були направлені до УДМС України в Полтавській області для подальшого розгляду ДМС.

Матеріали справи були повернуті для приведення у відповідність до вимог пункту 10 Порідку провадження за заявами і поданнями громадянства України та виконанням прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215/2001, оскільки заявниця за станом на 13 листопада 1991 року не досягла повноліття та не надала копію документа про проживання в Україні за станом на 13.11.1991 року в неповнолітньому віці разом з батьками (одним із них) або з іншими законними представниками.

При цьому зазначає, що мати заявниці ОСОБА_4 , згідно з відмітками в її паспорті СРСР була постійно прописана в Російській Федерації з 15.05.1984 року по 22.07.1994 року та згідно записів погосподарських книгах, вона, мати заявниці, повернулась на територію України на постійне проживання в 1994 року. Оскільки мати заявниці проживала на території Росії, то відповідно до ч. 2 ст. 17 Цивільного кодексу Української СРСР місцем проживання неповнолітніх, що не досягли 15 років, або громадян які перебувають під опікою визнається місце проживання їх батьків (усиновителів) або опікунів, тому заявниця вважається таксою, що проживала на території Російської Федерації до 1994 року, в тому числі і станом на 13.11.1991 рік.

28.01.2020 року представником заявника ОСОБА_1 , адвокатом Волинською В.І., було надано відповідь на заперечення (а.с. 98-100), відповідно до якої вона просить суд заяву ОСОБА_1 задовольнити з підстав, викладених у заяві.

Представник заінтересованої особи - Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в судове засідання не з`явився, про місце, час та день розгляду справи був повідомлений належним чином. До суду надано клопотання Керівника Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про розгляд справи за відсутності представника Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (а.с. 37).

Суд, вислухавши пояснення заявника, представника заявника, представника заінтересованої особи, дослідивши письмові докази, допитавши свідка, приходить до такого.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на судовий захист оспорюваних або не визнаних прав.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ст. 318 ЦПК України у заяві фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, повинно бути зазначено який факт заявник просить встановити та з якою метою, причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт, докази, що підтверджують цей факт.

Питання встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедури подання цих документів та провадження за ними врегульовано Законом України «Про громадянство України», Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215/2001 «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України», яким затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень.

Підстави набуття громадянства України передбачені ст. 6 Закону України «Про громадянство України», згідно з якою громадянство України набувається: 1) за народженням; 2) за територіальним походженням; 3) внаслідок прийняття до громадянства; 4) внаслідок поновлення у громадянстві; 5) внаслідок усиновлення; 6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров`я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім`ю або передачі на виховання в сім`ю патронатного вихователя; 7) внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки; 8) у зв`язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини; 9) внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства; 10) за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про громадянство України» - громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; особи незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Закону України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав.

За положеннями Закону України «Про громадянство України», Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27.03.2001 для встановлення факту належності до громадянства України за п. п. 1, 2 ч. 1 ст. ст. 3, 8 Закону України «Про громадянство України» до відповідних органів наряду з заявою фізичної особи щодо громадянства за відсутності підтверджуючих документів щодо проживання на території України надається рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року чи 13 листопада 1991 року.

Згідно з рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 24 жовтня 2017 року (а.с. 12-15), яке залишено без змін постановою Апеляційного суду Полтавської області від 27 грудня 2017 року (а.с. 16-20), встановлено факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка АДРЕСА_1, дійсно проживала на території України станом на 13 листопада 1991 року і проживає по даний час.

В 2018 році ОСОБА_1 зверталась до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області з заявою про встановлення належності до громадянства України та видачі паспорта громадянина України, та отримала відповідь про те, що відповідно до п. 93 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року №215/2001, в порушенні вимог абзацу 2 пункту 10 Порядку до заяви про встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 року нею не було надано копії документа про проживання станом на 13.11.1991 рік в неповнолітньому віці разом з батьками (одним із них) або з іншим законним представником (а.с. 10).

Так, згідно з п. 10 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215/2001, для встановлення відповідно до пунктів 1 та 2 частини першої статті 3 Закону належності до громадянства України особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягла повноліття та проживала в Україні разом із батьками (одним із них) або іншим її законним представником, подає:

а) заяву про встановлення належності до громадянства України;

б) копію свідоцтва про народження;

в) один із таких документів:

- довідку, що підтверджує факт постійного проживання особи в неповнолітньому віці на території України за станом на 24 серпня 1991 року або факт її проживання в неповнолітньому віці в Україні за станом на 13 листопада 1991 року;

- довідку, що підтверджує факт постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року батьків (одного з них) особи або іншого її законного представника, з якими особа в неповнолітньому віці постійно проживала, або факт їх проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року;

- документ, що підтверджує факт перебування особи в неповнолітньому віці на вихованні у державному дитячому закладі України за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року;

- копії паспортів батьків (одного з них) особи або іншого її законного представника - громадян колишнього СРСР з відміткою про прописку, що підтверджує факт їх постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або факт їх проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року. У разі відсутності у батьків (одного з них) особи або іншого її законного представника паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального підрозділу Державної міграційної служби України про те, що за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року ця особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР і відповідно постійно проживала, проживала на території України (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт);

- судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи в неповнолітньому віці на території України за станом на 24 серпня 1991 року або факту її проживання в неповнолітньому віці в Україні за станом на 13 листопада 1991 року;

- судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року батьків (одного з них) особи або іншого законного представника, з яким особа в неповнолітньому віці постійно проживала на території України, або факту їх проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року.

Тобто, вимога про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України та вимога про встановлення юридичного факту постійного проживання особи в неповнолітньому віці на території України є різними вимогами, які направлені на реалізацію прав громадян на встановлення громадянства з різних підстав.

Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, факт постійного проживання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки АДРЕСА_1, на території України станом на 13 листопада 1991 року, доказуванню не підлягає, оскільки встановлений рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 24.10.2017 року.

Та обставина, що станом на 13.11.1991 рік ОСОБА_1 була неповнолітньою, підтверджується свідоцтвом про її народження серії НОМЕР_1 від 23 жовтня 2000 року, відповідно до якого ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в АДРЕСА_1 та відповідно станом на 13.11.1991 року їй було 6 років. (а.с. 11).

Свідок ОСОБА_5 , мати заявниці, в судовому засіданні показала, що дочка ОСОБА_1 народилась в АДРЕСА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вона виїжджала на заробітки до Російської Федерації, а її дочка постійно проживала з бабусею в с. Драбинівка. Й за станом на 13.11.1991 року ОСОБА_1 , якій виповнилось 6 років 4 місяця проживала в АДРЕСА_1

На підтвердження даної обставини також свідчить й копія виписки погосподарської книги Драбинівської сільської ради на 1991-1995 роки на житлове приміщення: АДРЕСА_1 , відповідно до якої в період з 1991 по 1995 роки до списку членів господарства була внесена й ОСОБА_1 - онука голови сім`ї. (а.с.51).

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає доведеним факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки АДРЕСА_1, на території України за станом на 13 листопада 1991 року в неповнолітньому віці і встановлення такого факту є підставою для виникнення у заявника права на набуття громадянства України, а тому суд вважає заяву обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та, керуючись ст. ст. 263-265, 315-319 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Заяву представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки АДРЕСА_1 в неповнолітньому віці на території України за станом на 13 листопада 1991 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи до Полтавського апеляційного суду через Новосанжарський районний суд.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

заявник: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

представник заявника: ОСОБА_2 , адреса місця роботи: АДРЕСА_3 ;

заінтересована особа: Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області, місцезнаходження: вул. Пушкіна, 63, м. Полтава, код ЄДРПОУ 37829297;

заінтересована особа: Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, адреса місцезнаходження: вул. Інститутська, 21/8, м.Київ,01008.

Суддя Новосанжарського районного

суду Полтавської області Ю.О. Афанасьєва