Рішення № 87643564, 17.02.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2020 р. справа № 300/2462/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Микитин Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці в Івано-Франківській області Державної служби України з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови від 28.11.2019, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці в Івано-Франківській області Державної служби України з питань праці (далі - відповідач, Управління Держпраці в Івано-Франківській області) про визнання протиправною та скасування постанови про накладання штрафу в сумі 125 190, 00 грн №ІФ1613/1679/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 28.11.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 17.10.2019 по 18.10.2019 відповідачем проведено інспекційне відвідування позивача з питань дотримання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин з працівниками, за наслідками якого складено акт № ІФ 1613/1679/АВ від 18.10.2019, яким встановлено порушення позивачем законодавства про працю - статті 24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), а саме, фактичне допущення до роботи без оформлення трудових договорів з найманим працівником - ОСОБА_2 , що стало підставою для винесення оскарженої постанови про накладення штрафу на підставі статті 265 КЗпП. Протиправність оскаржуваної постанови обґрунтовує тим, що за фактом перевірки управлінням Держпраці складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 41 КУпАП. Постановою Долинського районного суду від 18.11.2019 року ФОП ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 41 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становило 8500 грн, який вона сплатила. В зв`язку із наведеним позивачка вважає, що її вже притягнуто до відповідальності одного виду, тому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу з метою недопущення притягнення до відповідальності за те саме правопорушення двічі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.12.2019 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, згідно із правилами, встановленими статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України(а.с. 1-2).

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 03.01.2020 та міститься в матеріалах справи. Проти заявлених позовних вимог заперечив, вказавши, що управлінням 18.10.2019 проведено інспекційне відвідування позивача. За результатами проведеного інспекційного відвідування, виявлені порушення законодавства про працю та складено Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) фізичної особи, яка використовує найману працю від 18.10.2019 № ІФ 1613/1679/АВ. В даному акті зазначені порушення законодавства про працю, а саме встановлено, що ФОП ОСОБА_1 допустила до роботи громадянку ОСОБА_2 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та не повідомила центральний орган виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Також, представник відповідача зазначив, що інспектором праці надано строк на усунення виявлених порушень до 31.10.2019, однак позивачка у визначений строк не надала відповідь на припис та припис не виконала. Таким чином, інспектором праці в присутності позивача складено протокол про адміністративне правопорушення № ІФ1613/1679/АВ/П/ПТ від 18.10.2019 за частиною 3 статті 41 КУпАП, який направлено на розгляд до Долинського районного суду Івано-Франківської області. Щодо подвійного притягнення ФОП ОСОБА_1 до одного виду відповідальності вказав, що при прийнятті оскаржуваної постанови не порушено вимоги частини 1 статті 61 Конституції України, оскільки порушення норм частини 3 статті 24 КЗпП України встановлені Управлінням Держпраці 18.10.2019, тобто швидше ніж Долинський районний суд Івано-Франківської області ухвалив постанову у справі № 343/2232/19, що мало місце 18.11.2019. В даному випадку, саме ухвалення постанови Долинським районним судом Івано-Франківської області від 18.11.2019 року, якою визнано винною позивачку у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. З ст. 41 КУпАП, можна трактувати, як повторне притягнення до одного виду відповідальності за те саме правопорушення. В зв`язку із наведеним просить суд в задоволенні позову відмовити повністю (а.с.39-47).

13.01.2020 ФОП ОСОБА_1 скористалася своїм правом на подання відповіді на відзив, в якому зазначила що, позбавлення можливості взяти участь у своїй справі, привело до прийняття відповідачем протиправного рішення та, як наслідок, повторного притягнення до юридичної відповідальності за одне і теж правопорушення (а.с.74-76).

Позивачем вищенаведена відповідь на відзив 10.01.2020 була надіслана відповідачу, що підтверджується квитанціями про відправлення. Однак, заперечення у строк, встановлений судом відповідач не подав, поважних причин його ненадання не повідомив.

Згідно ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.02.2020, заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову - задоволено. Зупинено стягнення на підставі постанови управління Держпраці в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39784625, адреса: 76018, Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, вулиця Незалежності, будинок 67) № ІФ1613/1679/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 28.11.2019 до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі - № 300/2462/19 (а.с.86-89).

Суд, відповідно до частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечують проти позову, встановив наступне.

На підставі пп. 6 п. 5 Порядку № 823, відповідно до наказу від 10.10.2019 року № 1220-Д та направлення від 10.10.2019 року № 15-10/5956, Управлінням Держпраці проведено інспекційне відвідування у ФОП ОСОБА_3 , за місцем фактичного здійснення діяльності в кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою: АДРЕСА_1 , щодо додержання вимоги законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин із працівниками (а.с. 51, 52).

За результатами здійсненої перевірки складено акт № ІФ 1613/1679/АВ від 18.10.2019. Відповідно до вказаного акту, інспекторами праці виявлено порушення позивачем законодавства про працю, а саме, в порушення вимог статті 24 Кодексу законів про працю України, ФОП ОСОБА_3 здійснила фактичний допуск працівника до роботи без укладення трудового договору оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Так, під час проведення інспекційного відвідування встановлено, що на робочому місці знаходилися повар ОСОБА_2 , яка в поясненнях вказала, що від 16.10.2019, вона була направлена до ФОП ОСОБА_3 для працевлаштування з Долинського центру зайнятості та працювала у позивача з 12 по 17.09.2019 на посаді кухаря. Проте підтверджуючих документів, щодо належного оформлення трудових відносин ФОП ОСОБА_3 з ОСОБА_2 , в період з 12 по 17.09.2019 не надано. Таким чином, під час проведення інспекційного відвідування встановлено, що ФОП ОСОБА_3 трудовий договір з працівником ОСОБА_2 не укладався, наказ про прийняття її на роботу не видавався, повідомлення про прийняття працівника на роботу до органів Державної фіскальної служби не подавалось, чим порушено вимоги ч. 3 ст. 24 КЗпП України. Зазначений акт 18.10.2019 підписано позивачем 18.10.2019 року з відміткою "Зауважень до акту немає".

Цього ж дня позивачу внесено припис про усунення виявлених порушень № ІФ 1613/1679/АВ/П від 18.10.2019, яким зобов`язано усунути виявлене під час інспекційного відвідування порушення законодавства про працю у строк до 31.10.2019 (а.с.62).

18.10.2019 інспектором управління Держпраці складено протокол про адміністративне правопорушення № ІФ 1613/1679/АВ/П/ПТ, згідно якого ФОП ОСОБА_3 вчинила адміністративне правопорушення вимог законодавства відповідальність за яке передбачено ч. 3 ст. 24 КЗпП України, з який підписано позивачкою 18.10.2019 (а.с.63-64).

Листом за № 04-13/15-10/6173 від 23.11.2018 направлено справу про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 3 с. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відносно ФОП ОСОБА_3 до Долинського районного суду Івано-Франківської області (а.с.66).

Постановою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 18.11.2019 позивача визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 41 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становило 8500 грн. Цим рішенням суду позивача притягнуто до відповідальності за порушення вимог законодавства про працю, адміністративне правопорушення за яке передбачено ч.3 ст.41 КУпАП, оскільки нею порушено вимоги законодавства про працю, викладені в акті інспекційного відвідування № ІФ 1613/1679/АВ від 18.10.2019 (а.с.22-25).

27.11.2019 ФОП ОСОБА_3 сплачено штраф у розмірі 8500,00 грн, згідно квитанцій №ПН1261322 від 27.11.2019 (а.с.33).

За результатами розгляду справи про накладення штрафу, на підставі акта інспекційного відвідування № ІФ 1613/1679/АВ від 18.10.2019 та доданих до нього матеріалів, за порушення законодавства про працю, а саме: ч. 3 ст. 24 КЗпП України, Постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 року № 413, відповідальність за які передбачена абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, начальником Управління Держпраці винесено постанову №ІФ1613/1679/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 28.11.2019 про накладення штрафу на фізичну особу - підприємця ОСОБА_3 в розмірі 125 190,00 грн (а.с.11-12).

Позивач, вважаючи протиправною постанову відповідача від 28.11.2019 №ІФ1613/1679/АВ/П/ПТ/ТД-ФС, звернувся в суд за захистом порушених прав із вимогою про визнання її протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Згідно статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

У відповідності до приписів статті 12 Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Україною 12.10.2004, інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право: a) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції; b) проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; та c) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються. У разі інспекційного відвідування інспектори повідомляють про свою присутність роботодавцю або його представнику, якщо тільки вони не вважатимуть, що таке повідомлення може завдати шкоди виконанню їхніх обов`язків.

Державна служба України з питань праці (Держпраці) відповідно до Положення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №96, є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Пунктом 7 Положення встановлено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V.

Як зазначено в статті 1 цього Закону державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Частинами 4, 5 статті 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" визначено, що заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частини першої, четвертої, шостої-восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої-четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої-четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Згідно частини 1 статті 3 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами: здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом.

Статтею 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" визначено загальні вимоги до здійснення державного нагляду (контролю), зокрема згідно частини 10 коментованої статті посадові особи органу державного нагляду (контролю) з метою з`ясування обставин, які мають значення для повноти проведення заходу, здійснюють у межах повноважень, передбачених законом, огляд територій або приміщень, які використовуються для провадження господарської діяльності, а також будь-яких документів чи предметів, якщо це передбачено законом.

Відповідно до частини 11 статті 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" плановий чи позаплановий захід щодо суб`єкта господарювання - юридичної особи має здійснюватися у присутності керівника або особи, уповноваженої керівником. Плановий чи позаплановий захід щодо фізичної особи - підприємця має здійснюватися за його присутності або за присутності уповноваженої ним особи.

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" передбачено, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

Згідно частини 2 коментованої статті Закону на підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою.

Відповідно до частини 3 статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" у посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються, зокрема, предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).

Здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю регламентується Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 295 (надалі - Порядок № 295).

Відповідно до п. 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

Таким чином, відповідно до п. 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Інспекційні відвідування проводяться, в тому числі, за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю (пп. 1 п. 5 Порядку № 295).

Про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі (п. 8 Порядку № 295).

За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення (п. 19 Порядку № 295).

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування (п. 20 Порядку № 295).

Якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження (п. 21 Порядку № 295).

Припис вноситься об`єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду. Припис складається у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування або невиїзне інспектування, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник припису залишається в об`єкта відвідування (п. 24 Порядку № 295).

Згідно з частиною другою статті 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим за підстав, наведених в частині першій статті 24 КЗпП України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 24 КЗпП України).

На виконання частини третьої статті 24 КЗпП України Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" № 413 від 17.06.2015 (далі - Постанова № 413).

За правилом, визначеним Постановою № 413 повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором.

Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначено постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення" від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядок № 509).

Відповідно до п. 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками.

Штрафи можуть бути накладені, зокрема, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу. Уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу. Справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд (пункти 3, 4 Порядку № 509). У разі надходження від суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів (пункт 5 Порядку № 509). Згідно пунктом 6 Порядку № 509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. В пункту 7 Порядку № 509 визначено, що справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу (пункт 8 Порядку № 509).

Частиною 1 ст. 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Абзацом 2 ч. 2 ст.265 КЗпП України встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

За змістом частин 3, 4 статті 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Водночас, відповідальність за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) передбачено також КУпАП. Відповідно до ч.3 ст.41 КУпАП фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, ч. 2 ст. 265 КЗпП України і ч. 3 ст. 41 КУпАП передбачено відповідальність для фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу, за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Штраф за ч.2 ст. 265 КЗпП України є фінансовою санкцією, яка накладається постановою уповноваженої посадової особи Держпраці, що може бути оскаржена в судовому порядку, а штраф за ч. 3 ст. 41 КУпАП є адміністративною відповідальністю і накладається згідно із рішенням суду за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Суд звертає увагу, що і стаття 265 КЗпП, і стаття 41 КУпАП були викладені в такій редакції Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці" від 28.12.2014 року.

Вищезазначений Закон передбачав введення ст. 265 КЗпП України фінансових санкції для роботодавців - юридичних та фізичних осіб-підприємців, у вигляді штрафу у розмірі від 1 до 30 мінімальних заробітних плат за допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин, оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, виплати заробітної плати без нарахування та сплати єдиного внеску та податків, порушення термінів виплати заробітної плати більш ніж за один місяць, виплати не в повному обсязі, недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці та порушення інших вимог трудового законодавства.

Натомість, ст. 41 КУпАП мала на меті запровадити штрафи для посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин; за незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів чи у зв`язку з повідомленням ним про порушення вимог Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" іншою особою, а також інше грубе порушення законодавства про працю.

Тобто, ключовою відмінністю цих двох статей є суб`єктний склад правопорушення. Завдяки цьому, одночасно до відповідальності може бути притягнено юридичну особу як роботодавця (за ст. 265 КЗпП України) та посадову особу цієї юридичної особи (за ст. 41 КУпАП) за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин.

Однак, у разі притягнення до відповідальності фізичної особи-підприємця на підставі абзацу другого ч. 2 ст. 265 КЗпП України і частини 3 ст. 41 КУпАП, повністю збігаються суб`єкт відповідальності і вид порушення (допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору).

Суд звертає увагу на те, що позивач не заперечує факту вчинення зафіксованого у акті інспекційного відвідування №ІФ1613/1679/АВ від 18.10.2019 року порушення трудового законодавства, а лише вказує на те, що її двічі притягнуто до юридичної відповідальності одного виду за одне і те саме порушення.

Судом встановлено, що за допуск фізичної особи до роботи без оформлення трудового договору ФОП ОСОБА_1 уже притягнуто до адміністративної відповідальності Постановою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 18.11.2019, якою позивача визнано винуватою у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 41 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становило 8500 грн. 27.11.2019 ФОП ОСОБА_3 сплачено штраф у розмірі 8500,00 грн, відповідно до квитанцій №ПН1261322 від 27.11.2019.

Таким чином, притягнення до адміністративної відповідальності постановою суду, що набрала законної сили, та накладення штрафу за те саме правопорушення постановою Управління Держпраці є притягненням до того самого виду відповідальності за те саме порушення вдруге, що є порушенням статті 61 Конституції України.

Зазначена позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду наведеною у постановах від 21.12.2018 у справі №814/2156/16, від 22.04.2019 у справі 806/2143/18, згідно якої правопорушення, передбачені у частині 2 статті 265 КЗпП України так само, як і правопорушення, передбачене у статті 41 КУпАП, належить за своєю природою (основними ознаками) до такого виду юридичної відповідальності як адміністративна відповідальність.

Згідно частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В зв`язку із наведеним, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що накладення на позивача штрафу за те саме правопорушення постановою Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 28.11.2019 №ІФ1613/1679/АВ/П/ПТ/ТД-ФС є притягненням до того самого виду відповідальності за те саме порушення вдруге, що є порушенням статті 61 Конституції України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно з частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд також враховує частину 2 статті 2 КАС України, відповідно до приписів якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що відповідачем доведено та позивачем підтверджено порушення вимог трудового законодавства в частині не укладення трудового договору з працівником, в той же час, враховуючи, що позивачем понесена відповідальність за скоєне правопорушення та з метою уникнення подвійної відповідальності, оскаржену постанову слід визнати протиправною та скасувати.

З урахуванням вищенаведеного суд приходить висновку, що постанова від 28.11.2019 №ІФ1613/1679/АВ/П/ПТ/ТД-ФС про накладення штрафу на позивача у розмірі 125190,00 грн є протиправною та підлягає скасуванню, а адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, підлягають стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1921,00 грн, згідно з квитанцією № ПН1287827 від 12.12.2019 (а.с. 3).

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці в Івано-Франківській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за №ІФ1613/1679/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 28.11.2019.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці в Івано-Франківській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 1921,00 гривню (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) гривню.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 );

Відповідач - Управління Держпраці в Івано-Франківській області Державної служби України з питань праці (код ЄДРПОУ 39784625, вул. Незалежності, 67, м. Івано-Франківськ, 76018)

Суддя /підпис/ Микитин Н.М.