Рішення № 87643444, 14.02.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 лютого 2020 року Справа № 280/5144/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання: Лялько Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.166; код ЄДРПОУ 43143945),

Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.166; код ЄДРПОУ 39396146)

про скасування вимог про сплату боргу (недоїмки),

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_2 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач 1, ГУ ДПС у Запорізькій області), в якій позивач з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просить суд скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.08.2019 №Ф-102660-56 на загальну суму 23 785,08 грн та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.11.2019 №Ф-102660-56 на загальну суму 26 539,26 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що не погоджується з оскаржуваною вимогою про сплату боргу (недоїмки), оскільки своє право на зайняття адвокатською діяльністю самостійно не реалізовує. Вказує, що він є найманим працівником та роботодавець щомісяця сплачує за нього єдиний соціальний внесок. Звертає увагу, що свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської прибуткової діяльності. Будучи найманим працівником він не одержував жодного доходу від безпосереднього зайняття адвокатською діяльністю. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 28.10.2019 відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання на 20.11.2019.

18.11.2019 представником ГУ ДПС у Запорізькій області подано відзив на позовну заяву (вх.№5144), у якому він зазначає, що з 28.04.2011 позивач здійснює індивідуальну адвокатську діяльність та з 05.07.2011 перебуває на обліку як самозайнята особа. Вказує, що позивачем належним чином не виконувались норми статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI), а саме єдиний внесок на відповідні рахунки не сплачувався. У зв`язку з наявністю у позивача недоїмки з єдиного внеску контролюючим органом сформовано оскаржувані вимоги про сплату боргу (недоїмки) за формою та у строки, визначені законодавством. Звертає увагу, що робота позивача за трудовим договором на підприємстві не виключає можливості здійснення позивачем незалежної професійної діяльності. Крім того, вказує що в Єдиному державному реєстрі судових рішень оприлюднені судові рішення, з яких вбачається, що ОСОБА_1. здійснював представництво інтересів у судових провадженнях як адвокат, що на думку відповідача є свідченням того, що він здійснює адвокатську діяльність. Враховуючи викладене, просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою суду від 20.11.2019 відкладено підготовче засідання на 19.12.2019.

02.12.2019 позивачем подано до суду заяву про збільшення позовних вимог (щодо оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 15.11.2019 №Ф-102660-56 на загальну суму 26 539.26 грн).

17.12.2019 у зв`язку із збільшенням позовних вимог представник ГУ ДПС у Запорізькій області подав відзив на позовну заяву (вх.№53199), в якому вказує на правомірність прийняття контролюючим органом вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 15.11.2019 №Ф-102660-56 з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 18.11.2019.

Ухвалою суду від 19.12.2019 залучено до участі в справі в якості другого відповідача Головне управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач 2, ГУ ДФС у Запорізькій області). У відповідності до частини 6 статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розгляд адміністративної справи №280/5144/19 розпочато спочатку, призначено підготовче засідання на 15.01.2020.

Ухвалою суду від 15.01.2020 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 05.02.2020.

У судове засідання 05.02.2020 позивач не з`явився, 05.02.2020 звернувся до суду із клопотанням про розгляд справи без його участі.

У судове засідання 05.02.2020 представник ГУ ДПС у Запорізькій області не з`явився, 05.02.2020 звернувся до суду із клопотанням про розгляд справи без його участі.

У судове засідання 05.02.2020 представник ГУ ДФС у Запорізькій області не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином. Правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Відповідно до частини 3 статті 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно з частиною 9 статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених у статті 205 КАС України, враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних у суду матеріалів.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено наступне.

На підставі рішення Київської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 28.04.2011 за №219 ОСОБА_1. отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №4522/10 від 28.04.2011.

Як вбачається з відзиву на позовну заяву та не заперечується позивачем, з 05.07.2011 ОСОБА_1 перебуває на обліку у ГУ ДПС у Запорізькій області як самозайнята особа.

Відповідно до довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦІТІУС С» №17/1 від 17.10.2019 позивач працює на посаді юриста у ТОВ «ЦІТІУС С» з 01.04.2015 за договором підряду. З 01.02.2019 переведений на постійне працевлаштування.

Відповідно до довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Мелітопольська агропромислова компанія» №18 від 18.10.2019 про заробітну плату (дохід) з 2017 року по червень 2019 року позивач працює у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Мелітопольська агропромислова компанія» з 02.04.2012.

Відповідно до довідки Комунального підприємства «Житломасив» Мелітопольської міської ради Запорізької області від 21.10.2019 №б/н ОСОБА_1 з 01.01.2017 по 31.01.2019 надавав послуги за цивільно-правовими договорами комунальному підприємству. З 06.02.2019 позивач працює на посаді юрисконсульт І категорії за сумісництвом.

13.08.2019 ГУ ДФС у Запорізькій області сформовано та направлено на адресу позивача вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-102660-56, відповідно до якої станом на 31.07.2019 заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску становить 23 785,08 грн.

Вимога сформована на підставі даних інформаційної системи контролюючого органу щодо заборгованості зі сплати поточних нарахувань єдиного соціального внеску, а саме:

- зі строком сплати 19.04.2018 в сумі 2 457,18 грн. (І квартал 2018 року);

- зі строком сплати 02.05.2018 в сумі 8 448,00 грн. (за 2017 рік);

- зі строком сплати 19.07.2018 в сумі 2 457,18 грн. (ІІ квартал 2018 року);

- зі строком сплати 19.10.2018 в сумі 2 457,18 грн. (ІІІ квартал 2018 року);

- зі строком сплати 21.01.2019 в сумі 2 457,18 грн. (IV квартал 2018 року);

- зі строком сплати 19.04.2019 в сумі 2 754,18 грн. (І квартал 2019 року);

- зі строком сплати 19.07.2019 в сумі 2 754,18 грн. (ІІ квартал 2019 року).

Позивач скористався правом на адміністративне оскарження та подав до Державної податкової служби України скаргу на вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.08.2019 №Ф-102660-56, за результатами розгляду якої Рішенням від 10.10.2019 №5135/6/99-00-08-06-01 скаргу залишено без задоволення, а вимогу про сплату боргу (недоїмки) без змін.

Крім того, 15.11.2019 ГУ ДПС у Запорізькій області сформовано та направлено на адресу позивача вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-102660-56, відповідно до якої станом на 31.10.2019 заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску становить 26 539,26 грн.

Не погоджуючись з правомірністю вищевказаних вимог про сплату боргу (недоїмки), позивач звернувся до суду з даним позовом.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону №2464-VI в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Так, відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076-VI) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону №5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Статтею 13 Закону №5076-VI визначено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Адвокатське бюро є юридичною особою, створеною одним адвокатом, і діє на підставі статуту (частина 1 статті 14 Закону №5076-VI)

Адвокатське об`єднання є юридичною особою, створеною шляхом об`єднання двох або більше адвокатів (учасників), і діє на підставі статуту (частина 1 статті 15 Закону №5076-VI)

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 2 Закону №2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом 2 пункту 1 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 5 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах чи у відносинах за цивільно-правовими договорами та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом №2464-VI не врегульовано.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного внеску. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі наведеного можна зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

З огляду на предмет спору у даній справі та вищевикладені висновки, шляхом системного тлумачення наведених норм права, суд доходить висновку, відповідно до якого особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником чи залучена до виконання роботи за цивільно-правовим договором), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Слід зазначити, що вимога сплачувати єдиний внесок особами, які перебувають на обліку в контролюючих органах і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах чи у відносинах за цивільно-правовими договорами в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, висловленій в постанові від 27 листопада 2019 року у справі №160/3114/19.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме з довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦІТІУС С» №17/1 від 17.10.2019, позивач працює на посаді юриста у ТОВ «ЦІТІУС С» з 01.04.2015 за договором підряду. З 01.02.2019 переведений на постійне працевлаштування. Товариство сплатило за ОСОБА_1 єдиний внесок за 2017 рік у розмірі 8527,20 грн., за 2018 рік у розмірі 9 847,86 грн., за 9 місяців 2019 року у розмірі 8 275,74 грн.

Відповідно до довідки Комунального підприємства «Житломасив» Мелітопольської міської ради Запорізької області від 21.10.2019 №б/н ОСОБА_1 з 01.01.2017 по 31.01.2019 надавав послуги за цивільно-правовими договорами комунальному підприємству. За даний період позивачу нараховано та виплачено дохід у сумі 93 200,00 грн. та сплачено єдиний внесок у сумі 20 504,00 грн. З 06.02.2019 позивач працює на посаді юрисконсульт І категорії за сумісництвом. З лютого по вересень 2019 року позивачу нараховано та виплачено дохід у сумі 37 845,24 грн., та сплачено єдиний внесок у сумі 8 325,96 грн.

Судом враховується, що у періоді, в якому за позицією контролюючого органу позивачем не сплачено єдиний внесок, позивач був найманим працівником та виконував роботу за цивільно-правовими договорами, за цей період роботодавцем сплачено за позивача єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах, визначених законодавством, що не заперечується відповідачем, а належних доказів отримання позивачем у цей період доходів від провадження адвокатської діяльності індивідуально контролюючим органом суду не надано.

Наявність у позивача свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є доказом отримання від такої діяльності доходу.

Крім того, наявність судових рішень у Єдиному реєстрі судових рішень, в яких представником зазначений ОСОБА_1. не є належними доказами у розумінні статті 73 КАС України, які підтверджують отримання позивачем доходів від провадження адвокатської діяльності.

Не змінює вищенаведеного і факт перебування особи на обліку в органах фіскальної служби, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що до суду не надано доказів проведення документальної перевірки діяльності позивача як самозайнятої особи, у зв`язку з чим, визначаючи недоїмку зі сплати єдиного внеску виключно на підставі облікових даних платника, контролюючий орган не мав права проводити дослідження будь-яких інших відомостей, у тому числі здійснювати аналіз змісту оприлюднених судових рішень, без призначення та проведення такої перевірки у встановленому законом порядку.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваних вимог про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску та необхідність їх скасування.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте відповідачі не довели належними і достатніми доказами правомірність спірних вимог про сплату боргу (недоїмки), з урахуванням чого суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду, в розмірі 768,40 грн.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 768,40 грн. підлягає стягненню солідарно за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.

Керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 13 серпня 2019 року №Ф-102660-56.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 15 листопада 2019 року №Ф-102660-56.

Стягнути солідарно за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області та Головного управління ДФС у Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач 1 - Головне управління ДПС у Запорізькій області, місцезнаходження: 69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.166; код ЄДРПОУ 43143945.

Відповідач 2 - Головне управління ДФС у Запорізькій області, місцезнаходження: 69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.166; код ЄДРПОУ 39396146.

Повне судове рішення складено 14.02.2020

Суддя М.О. Семененко