Рішення № 87643443, 17.02.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 лютого 2020 року Справа № 937/8000/17 ЗП/280/105/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання: Лялько Ю.В., розглянувши у письмовому провадженні в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративну справу за позовною заявою

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.158-б; код ЄДРПОУ 20490012)

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з позовом до Мелітопольського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, у якому просить:

1) визнати протиправною бездіяльність Мелітопольського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не виплати позивачу заборгованості по пенсії за віком за період з квітня 2018 року по листопад 2018 року;

2) зобов`язати Мелітопольський відділ обслуговування громадян (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області виплатити позивачу заборгованість по пенсії за віком за період з квітня 2018 року по листопад 2018 року.

Крім того, просить звернути рішення суду до негайного виконання у межах виплати позивачу пенсії за один місяць.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що є внутрішньо переміщеною особою, отримує пенсію за віком. Після поновлення дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи позивач звернувся до Мелітопольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області для поновлення виплати пенсії. Позивачу відновлено виплату пенсії з грудня 2018 року, однак виплату сум пенсії за період з квітня по листопад 2018 року не здійснено. На відповідне звернення позивача Мелітопольське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повідомило, що суми пенсії за вказаний період будуть виплачені після прийняття Кабінетом Міністрів України окремого порядку. З посиланням на норми Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) ОСОБА_1 вважає, що бездіяльність відповідача щодо невиплати пенсії за період з квітня по листопад 2018 року є протиправною. Просить позов задовольнити та зобов`язати відповідача виплатити суми пенсії за оскаржуваний період.

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 30.09.2019 адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Мелітопольського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, направлено на розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду за підсудністю.

28.10.2019 матеріали справи надійшли до Запорізького окружного адміністративного суду та на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд судді Семененко М.О.

Ухвалою суду від 04.11.2019 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 21.01.2020 відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Ухвалою суду від 21.01.2020 витребувано у відповідача матеріали пенсійної справи ОСОБА_1

04.02.2020 відповідачем подано відзив на позовну заяву (вх.№5510), в якому зазначено, що позивач перебуває на обліку в Управлінні як внутрішньо переміщена особа та отримує пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону №1058. Рішенням комісії виконавчого комітету по призначенню (відновленню) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Мелітопольської міської ради позивачу відмовлено у відновленні виплати пенсії у зв`язку із скасуванням з 20.03.2018 довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. На підставі особистої заяви позивача від 18.10.2018 та акту обстеження житлово-побутових умов сім`ї щодо підтвердження фактичного місця проживання за вказаною у заяві адресою, вказаною комісією прийнято рішення про призначення (відновлення) виплати пенсії згідно з чинним законодавством. Після надходження вказаного рішення на адресу відповідного органу пенсійного фонду, останнім розпочато виплату відновленої пенсії позивача починаючи з грудня 2018 року. Щодо виплати нарахованої пенсії з квітня по листопад 2018 року, з посиланням на норми Постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №335) вказує, що суми пенсії за вказаний період будуть виплачуватись на умовах окремого порядку визначеного Кабінетом Міністрів України. Таким чином, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень і в спосіб, передбачений законодавством України. Також звернуто увагу, що позивачем подано позовну заяву до суду поза межами шестимісячного строку встановленого КАС України для звернення до суду з даним позовом. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

04.02.2020 від відповідача надійшли документи на виконання вимог ухвали про витребування доказів (вх.№5511).

На підставі наданих сторонами письмових доказів судом встановлено такі обставини.

ОСОБА_1 є громадянкою України, має зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Позивач отримує пенсію відповідно до Закону №1058-IV та перебуває на обліку у Мелітопольському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду в Запорізькій області (далі - відповідач, Управління).

У відповідності до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 11.06.2018 №0000555096, позивач є внутрішньо переміщеною особою, фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідно до витягу із протоколу засідання комісії виконавчого комітету Мелітопольської міської ради по призначенню/відновленню соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №11 від 11.07.2018 вирішено відмовити у відновленні пенсії ОСОБА_1 , у зв`язку із відсутністю підстав для відновлення пенсії згідно зі статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 №1706-VII (далі - Закон №1706-VII). Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщено особи скасована 20.03.2018.

18.10.2018 позивач звернувся до Мелітопольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з особистою заявою щодо поновлення виплати пенсії.

Відповідно до витягу із протоколу засідання комісії виконавчого комітету Мелітопольської міської ради по призначенню/відновленню соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №17 від 15.11.2018 вирішено призначити / відновити виплату пенсію згідно з чинним законодавством ОСОБА_1 .

На підставі вищевказаного витягу із протоколу засідання комісії виконавчого комітету Мелітопольської міської ради по призначенню/відновленню соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, позивачу з грудня 2018 року розпочато виплату відновленої пенсії.

Позивач звернувся до Мелітопольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою від 08.01.2019 щодо виплати пенсії за попередній період (з квітня по листопад 2018 року).

Листом від 16.01.2019 №3/Ш-7 позивачу надано відповідь, у якій зокрема зазначено, що Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» передбачається, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Станом на 16.01.2019, інформації про прийняття Кабінетом Міністрів України вищезазначеного окремого Порядку щодо виплати внутрішньо переміщеним особам сум соціальних виплат, у тому числі пенсій, які не виплачені за минулий період, не надходило. Таким чином, нарахована пенсія з квітня по листопад 2018 року буде виплачено за додатковими списками відразу після надходження (виділення) у централізованому порядку додаткових коштів на ці виплати.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати пенсії за період з квітня по листопад 2018 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених позовних вимог та оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача на підставі поданих сторонами письмових доказів, наявних в матеріалах справи, суд виходить з такого.

Відповідно до положень частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Згідно з положеннями статті 4 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, одним з видів загальнообов`язкового державного соціального страхування є пенсійне страхування. При цьому відносини, що виникають за цим видом соціального страхування, регулюються законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Положення частини 1 статті 27 Основ передбачають, що виплати та надання соціальних послуг, на які має право застрахована особа за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, може бути припинено: - якщо виплати призначено на підставі документів, що містять неправдиві відомості; - якщо страховий випадок стався внаслідок дії особи, за яку настає кримінальна відповідальність; - якщо страховий випадок стався внаслідок умисної дії особи; - внаслідок невиконання застрахованою особою своїх обов`язків щодо загальнообов`язкового державного соціального страхування; - в інших випадках, передбачених законами.

Отже, Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування не визначають вичерпного переліку випадків припинення таких страхових виплат, як пенсія, але встановлюють, що вони можуть бути передбачені іншими законами.

Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом №1706-VII.

Згідно з нормами статті 7 Закону №1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Питання виплати пенсій врегульовані нормами статті 47 Закону №1058-IV, згідно з якою пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Порядок припинення та поновлення виплати пенсії визначений нормами статті 49 Закону №1058.

Згідно з положеннями частини 1 зазначеної статті виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

- якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

- на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

- у разі смерті пенсіонера;

- у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

- в інших випадках, передбачених законом.

Судом встановлено, підтверджено наявними матеріалами справи та не спростовано відповідачем, що всупереч зазначеним вимогам чинного законодавства відповідного рішення про припинення виплати у спірний період пенсії позивачу органами Пенсійного фонду не приймалось.

З аналізу норм статті 49 Закону №1058 вбачається, що визначені законодавством підстави припинення виплати пенсії не є вичерпними. Проте, суд зауважує, що за змістом наведеної норми законодавства «інші випадки» для припинення виплати пенсії повинні також бути передбачені саме законом.

Доводи відповідача щодо застосування норм Постанов Кабінету Міністрів, якими визначений порядок припинення, відновлення виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам, є безпідставними, оскільки пріоритетними для застосування у спірних правовідносин є саме вимоги статті 49 Закону №1058.

Щодо заборгованості по пенсії за період з квітня по листопад 2018 року, то право позивача на пенсію за вказаний період не є спірним. Відповідач не виплатив позивачу пенсію за цей період з посиланням на пункт 15 «Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам».

Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №335 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», а саме, пункти 15 і 18 доповнені реченням такого змісту: «Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України», враховуючи наведене позивачу не сплачено суми пенсії за минулий період.

Суд відхиляє таку позицію, виходячи з наступного.

Так, за змістом конституційних норм (статті 113, 116, 117 Конституції України), Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях №20-рп/2011 від 26.12.2011 та №2-рп-99 від 02.03.1999 року висловив позицію, згідно з якою Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Особливу увагу варто звернути на те, що у преамбулі до Закону №1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Судом встановлено, що жодних змін у вказаний Закон з приводу особливостей виплати заборгованості пенсіонерам, які є внутрішньо переміщеними особами, Верховною Радою України не приймались.

Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Таким чином, посилання відповідача на те, що невиплата пенсії за минулий час вчинені на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №335 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року №365» є необґрунтованим, оскільки підзаконні нормативно-правові акти не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Крім того, суд акцентує увагу на тому, що статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або «інші права», як це зазначено у статті 9 Закону №1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації, а тому відповідач повинен всіляко сприяти відновленню виплат, гарантованих державою внутрішньо переміщеним особам.

Суми пенсійних виплат, виплата яких гарантована державною та на отримання яких правомірно розраховує особа, охоплюються поняттям «майно» в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Перша і найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що буд-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Позбавлення власності можливо тільки «на умовах передбачених законом» і повинно переслідувати легітимну мету. Крім того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції, а тому, при будь-якому втручанні державних органів у право на мирне володіння майном повинно бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи.

Отже, суд дійшов висновку, що поновивши позивачу виплату пенсії, відповідач безпідставно не виплатив позивачу суми пенсії, що утворилася за період з квітня по листопад 2018 року.

Тому вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати пенсії та зобов`язання виплатити належні до виплати суми пенсії за вказаний період підлягають задоволенню.

Що стосується питання строку звернення до адміністративного суду, суд зазначає, що згідно з частиною першою статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Закон №1058-IV є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює відносини у сфері пенсійного забезпечення, строки та порядок виплати пенсій.

Відповідно до частини 2 статті 46 Закону №1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Враховуючи те, що позивач звернувся до суду з позовом про виплату нарахованих сум пенсій за минулий період, і при цьому судом встановлено, що виплата вказаних сум пенсії не здійснюється з вини відповідача та з підстав, які суперечать вимогам Конституції та законів України, суд вважає, що на спірні відносини не розповсюджується шестимісячний строк звернення до суду.

Щодо клопотання позивача про звернення до негайного виконання рішення у межах виплати пенсії за один місяць, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць. Оскільки у даній справі не застосовано спосіб захисту порушеного права у вигляді стягнення, дані норми застосуванню не підлягають.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення адміністративного позову.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із викладеним, понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в розмірі 768,40 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 263 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Мелітопольського об`єднаного управління пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії за період з квітня 2018 року по листопад 2018 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області виплатити ОСОБА_1 пенсію за період з квітня 2018 року по листопад 2018 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору у сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, місцезнаходження: 69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.158-Б; код ЄДРПОУ 20490012.

Повне судове рішення складено 17.02.2020.

Суддя М.О. Семененко