Рішення № 87643127, 03.02.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

03 лютого 2020 року м. Ужгород№ 308/8875/19

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Скраль Т.В.

при секретарі Стенавській А.М.,

за участю сторін:

позивач: ОСОБА_1 - в судове засідання не з`явився;

представник позивача: адвокат Човганин Михайло Іванович - в судове засідання не з`явився;

відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області - представник Міськова Наталія Василівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), в особі представника ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

31 липня 2019 року, ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду в Закарпатській області з позовною заявою до Ужгородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області, якою просить: 1) визнати протиправними дії Ужгородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови у нарахуванні ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів; 2) зобов`язати Ужгородське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зробити нарахування і виплату компенсації ОСОБА_1 за період з 16.12.2015 р. по день поновлення нарахування та виплати пенсії.

05 серпня 2019 року, ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області дану адміністративну справу передано до Закарпатського окружного адміністративного суду за предметною юрисдикцією.

01 листопада 2019 року згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею визначено Скраль Т.В., (а.с.29).

05 листопада 2019 року, ухвалою суду позовну заяв залишено без руху, (а.с.30).

25 листопада 2019 року, ухвалою суду відкрито провадження в даній адміністративній справі та призначено розгляд справи по суті.

1. Позиції сторін.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку із порушенням термінів їх виплати, позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із не нарахуванням пенсії за минулі періоди, яке сталося з вини відповідача, а фактична виплата заборгованості проведена лише у травні 2019 року на підставі постанови Верховного Суду від 12.02.2019. Однак, відповідачем не здійснено такої компенсації.

13 грудня 2019 року, представником відповідача подано відзив в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки протягом періоду, за який заборгованість була виплачена на підставі рішення Верховного Суду, пенсія пенсіонеру не нараховувалась, а тому, являється одноразовою виплатою, що відповідно до статті 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати", не підлягають компенсації, (а.с. 46-48).

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися, однак, 22 січня 2020 року, ними подано заяву про розгляд справи без їх участі.

Представник відповідача в судовому засіданні, проти задоволення позову заперечила та просила суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

2. Обставини, встановлені судом

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що, 26 вересня 2017 року, постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області по справі № 308/6229/16-а, адміністративний позов ОСОБА_1 до Ужгородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - задоволено. Визнано протиправними дії Ужгородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо припинення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 , як пенсіонеру за віком. Зобов`язано Ужгородське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області відновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 , як пенсіонеру за віком, починаючи з 01 листопада 2015 року.

12 березня 2019 року, постановою Верховного Суду, постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 вересня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду 16 листопада 2017 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій Ужгородського об`єднаного управління Пенсійного Фонду України Закарпатської області щодо припинення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 та зобов`язання поновити нарахування та виплату раніше призначеної пенсії за період з 1 листопада 2015 року по 15 грудня 2015 року включно - скасувати, а адміністративний позов в цій частині залишити без розгляду. В іншій частині Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 вересня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду 16 листопада 2017 року залишити без змін, (а.с. 7-14).

29 березня 2019 року, позивач звернувся до Ужгородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, із заявою про виплату йому належної пенсії, відповідно до постанови Касаційного адміністративного суду від 12.03.2019 та при розрахунку невчасно виплаченої пенсії просить врахувати всі підвищення пенсійного забезпечення з врахуванням індексації грошових доходів за даний період, відповідно до постанови КМ від 17 липня 2003 року № 1078 та виплати компенсації втрати частини коштів у зв`язку з несвоєчасною виплатою доходів, (а.с. 15).

12 квітня 2019 року, Листом № 02/Р-61 відповідач повідомив позивачу, що йому поновлено виплату пенсії з 16.12.2015, згідно постанови Верховного Суду від 12.03.2019 по справі № 308/6229/16-а та те, що у квітні він отримав 91 561,99 грн. Крім того, у зв`язку з некоректною роботою програмного забезпечення розмір пенсії було переглянуто та у травні 2019 року він отримає доплату у сумі 27 436,81 грн., (а.с. 16).

На виконання судового рішення відповідачем здійснено відповідний перерахунок пенсії ОСОБА_1 у квітні 2019 року, що підтверджується протоколами виплати за період 01.12.2015-30.04.2019, які наявні у пенсійній справі, досліджувалися судом та приєднані до матеріалів судової справи.

Отже, у квітні та травні 2019 року позивачу було здійснено нарахування, виплату та доплату пенсії, що зазначено у відповіді пенсійного органу на звернення позивача, абз. 2 та 3 листа ГУ ПФУ від 12.04.2019 року № 02/Р-61, (а.с.16). Як встановлено судом, інші стягнення за період з 01.01.2013р. по 31.10.2015р. про переплати та щомісячні утримання з пенсії позивача, що викладено даному листі, до позивача не застосовувались.

Заява, у частині виплати компенсації втрати частини коштів у зв`язку з несвоєчасною виплатою доходів, відповідачем розглянута та відповідь в цій частині позивачу не надана.

Не погодившись з такими діями суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом

Частиною другою статті 19 Конституції України, передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 46 Закону України № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" регламентовано, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом № 2050-ІІІ та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок № 159).

Згідно зі статями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Основною умовою для виплати громадянину компенсації, що передбачена статтею 46 Закону України № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", статтею 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядком № 159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.

Згідно з пунктами 2, 3 Порядку № 159, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, в тому числі: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Аналіз наведених нормативних актів дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер. У зв`язку з цим, виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 21.06.2018 у справі № 523/1124/17, від 03.07.2018 у справі № 521/940/17, від 05.10.2018 у справі № 127/829/17, від 12.02.2019 у справі № 814/1428/18, від 08.08.2019 у справі № 638/19990/16-а.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону № 2050-ІІІ, окремих положень Порядку № 159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Доводи відповідача, що виплачена сума пенсії не є доходом в розумінні статті 2 Закону №2050-ІІІ, а має характер одноразової виплати, є безпідставними, оскільки вказані кошти нараховані в результаті відновлення прав позивача, порушених припиненням виплати пенсії. Тобто, вказана сума є доходом в розумінні статті 2 Закону №2050-ІІІ.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що оскільки несвоєчасне нарахування сум пенсії відбулось у зв`язку з неправомірними діями пенсійного органу, правонаступником якого є Головне управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області, що встановлено судовим рішенням по справі № 308/6229/16-а, тобто з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, то позивач має право на отримання компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пунктах 50, 51 рішення Європейського суду з прав людини "Щокін проти України" (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про "закон", стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі "Шпачек s.r.о." проти Чеської Республіки" (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі "Бейелер проти Італії" (Beyeler v. Italy № 33202/96).

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме в тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення у справі "Кантоні проти Франції" (Cantoni v. France" № 17862/91), у справі "Вєренцов проти України"№ 20372/11).

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню, з вище визначених судом підстав.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 768,40 грн., що підтверджено квитанцією від 23 липня 2019, (а.с. 1).

Відповідні судові витрати належить компенсувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Інші судові витрати у справі відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 90, 139, 242-246, 255 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови у нарахуванні ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063) нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 16 грудня 2015 року по травень 2019 року включно.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063) судові витрати у розмірі 768, 40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).

У відповідності до статті 243 частини 3 КАС України 03 лютого 2020 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі було складено 17 лютого 2020 року, у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю головуючої судді з 06 лютого 2020 року по 14 лютого 2020 року.

СуддяТ.В.Скраль