Рішення № 87641625, 17.02.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

17 лютого 2020 р. Справа № 120/4196/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

13.12.2019 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України, в якій просив:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Комісії Адміністрації Державної прикордонної служби України № 191 від 11.11.2019 року про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду ІІІ групи, внаслідок захворювання пов`язаного з захистом Батьківщини.

- зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України призначити та виплатити йому, як інваліду ІІІ групи, внаслідок захворювання пов`язаного з захистом Батьківщини одноразову грошову допомогу в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого Законом для працездатних осіб на 01.01.2019 року відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та в Порядку затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час виконання обов`язків військової служби позивач отримав травму, яка спочатку призвела до втрати 5% професійної працездатності, а в подальшому до встановлення ІІІ групи інвалідності, у зв`язку з чим вважає, що має право на отримання одноразової грошової допомоги на підставі абз. 1 п. 4 ст.16-3 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». З метою отримання вказаної одноразової допомоги, позивач звернувся в Адміністрацію Державної прикордонної служби України з відповідною заявою, однак рішенням комісії Адміністрації Державної прикордонної служби України, оформленого протоколом № 191 від 11.11.2019 позивачу відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, оскільки ІІІ група інвалідності йому встановлена понад дворічний термін після встановлення ступеня втрати працездатності. Позивач не погоджується із таким рішенням відповідача, оскільки вважає, що набув право на отримання одноразової грошової допомоги з моменту первинного встановлення йому інвалідності, саме з 03.06.2019 року, в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму. На підставі викладеного просить задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Ухвалою суду від 18.12.2019 року позову заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у письмовому провадженні.

Даною ухвалою також встановлено відповідача строк на подачу відзиву на позов.

Відповідачем подано відзив на позов, який надійшов до суду 10.01.2020 року, в якому останній заперечує щодо задоволення адміністративного позову. Зазначає, що пунктом 4 статті 16-3 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється. Також, аналогічні норми містить Постанова КМУ від 25.12.2013 №975, якою затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві. Відповідач стверджує, що позивачу III група інвалідності встановлена понад дворічний термін після встановлення ступеня працездатності (первинне встановлення втрати ступеня працездатності - 10.07.2015 р., встановлення інвалідності - 03.06.2019 р.). Також зазначає, що компенсаційні суми, у зв`язку із встановленням 5 % втрати працездатності, позивачу були виплачені, а тому підстав для виплати одноразової грошової допомоги немає. Враховуючи наведене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

23.01.2020 року позивачем подано відповідь на відзив, в якій останній заперечує щодо доводів відповідача та просить задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази, встановив наступне.

ОСОБА_1 в період з 04.02.2000 року по 20.03.2019 року проходив військову службу за контрактом в Державній прикордонній службі України. В червні 2014 року приймав участь в Антитерористичній операції в складі тактичного угрупування «Кордон» Державної прикордонної служби України. 27.07.2014 року під час обстрілу, при виконанні бойового завдання отримав поранення - мінно-вибухове акубаротравматичне ураження.

10.07.2015 року під час первинного огляду органами МСЕК, що підтверджується довідкою серії 10 ААА № 122288, встановлено 5% втрати працездатності внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, що сталася 27.07.2014. Вказані обставини підтверджені Актом, який затверджений Начальником Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України Полковником Бідило С.В. № 424 про нещасний випадок, пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби прапорщика ОСОБА_1 від 09.01.2016 року, та Актом спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 27.04.2014 року.

В подальшому, 03.06.2019 року згідно висновку Вінницької обласної МСКЕ № 1 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, внаслідок травми пов`язаної із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою серії 12 ААБ № 370233.

У зв`язку з втратою 5% працездатності Могилів-Подільським прикордонним загоном позивачу було виплачено одноразову грошову допомогу, що передбачена ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та члені їх сімей» в розмірі 4263 грн.

12.08.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Могилів-подільського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України з заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, внаслідок травми пов`язаної із захистом Батьківщини.

За результатами розгляду заяви позивача рішенням №191 від 11.11.2019 відповідача в особі комісії Державної прикордонної служби України було відмовлено в призначенні вказаної допомоги. Вказане рішення мотивоване встановленням позивачу третьої групи інвалідності понад 2-х річний термін після первинного встановлення часткової втрати (5%) працездатності без встановлення йому інвалідності.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон №2011-XII), у ст. 1 якого, зокрема, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону №2011-XII дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Положеннями ч. 1 ст. 16 Закону № 2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Положеннями п. "б" ч. 1 ст. 16-2 даного Закону (в редакції, чинній на момент звернення позивача за призначенням допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності) встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

За приписами ч.ч. 2, 4 ст. 16-3 Закону № 2011-XII (в редакції, чинній на час первинного огляду позивача органами МСЕК та встановлення відсотку втрати працездатності) передбачено, що у випадках, передбачених підпунктами 4 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов`язаним або резервістам. Якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 (далі - Порядок №975).

Відповідно до ч. 2 п. 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно з п. 11 вказаного Порядку військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Нормами Закону №2011-XII передбачено право військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі у випадку встановлення під час повторного огляду згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищої групи інвалідності, за умови, що встановлення вищої групи інвалідності або більшого відсотку втрати працездатності відбулось протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або відсотку втрати працездатності.

Так, положення статті 16-3 цього Закону застосовуються при вирішення питання щодо отримання доплат між розміром раніше отриманої одноразової грошової допомоги при встановленні інвалідності нижчої групи (меншого відсотка втрати працездатності) та розміром одноразової грошової допомоги яка повинна виплачуватись при встановлені інвалідності вищої групи (більшого відсотка втрати працездатності).

В свою чергу, ст. 16 Закону № 2011-ХІІ визначає перелік осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, а ст. 16-3 Закону визначає порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

З матеріалів справи слідує, що на момент первинного встановлення позивачу часткової втрати працездатності - 17.07.2015 зазначені вище Закон № 2011-ХІІ та Порядок №975 не містили норми, яка б встановлювала строк реалізації права на одноразову грошову допомогу при подальшому встановленні особі інвалідності за наслідками повторного медичного огляду.

Згодом, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII (набрав чинності з 1 січня 2017 року) у Законі №2011-XIІ п. 4 ст. 16-3 доповнено абз. 2 наступного змісту: "У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється".

Саме зазначена норма стала підставою для відмови позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги.

З даного приводу суд зауважує, що відповідно до матеріалів справи, позивачу 10.07.2015 під час первинного огляду органами МСЕК встановлено 5% втрати працездатності без встановлення інвалідності внаслідок травми пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, а 03.06.2019 під час огляду органами МСЕК встановлено ІІІ групу інвалідності, внаслідок травми пов`язаної із захистом Батьківщини (довідка МСЕК серія ААБ № 370233 від 07.08.2019).

Конституційний Суд України у рішенні від 9 лютого 1999 у справі №1-рп/99 зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Суд зазначає, що в силу вимог ст. 58 Конституції України, норма Закону України від 6 грудня 2016 року №1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яка набрала чинності 1 січня 2017 року не може розповсюджуватись на спірні правовідносини, а саме встановлювати часовий проміжок для встановлення первинної групи інвалідності (після встановлення відсотка втрати працездатності), оскільки це фактично означатиме застосування зворотної дії закону в часі. Застосування даної норми можливе лише у разі повторного встановлення інвалідності для позивача починаючи з 03.06.2019 і саме з цього моменту слід відраховувати дворічний строк.

При цьому, ст. 16-3 Закону №2011-ХІІ у редакції до 01.01.2017 не містила часових обмежень на виплату одноразової грошової допомоги у разі, якщо після призначення первинної групи інвалідності (меншого відсотку втрати працездатності) особі було встановлено вищу групу інвалідності (більшого відсотку втрати працездатності), зокрема після двох років з часу первинного встановлення інвалідності, однак, разом з тим, суд бере до уваги і те, що ІІІ група інвалідності встановлена позивачу вперше.

Системний аналіз наведених вище правових норм дає підстави зробити висновок, що у разі встановлення військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у них виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується їм з урахуванням виплаченої раніше суми обов`язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги. Оскільки, на момент виникнення спірних правовідносин, строків реалізації права на одноразову грошову допомогу законодавством передбачено не було, отже, позивач має право на отримання вказаної допомоги без обмеження дворічним терміном після первинного встановлення групи інвалідності.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 20 березня 2018 року по справі № 295/3091/17 (№ К/9901/5281/17), від 21 червня 2018 року по справі № 760/11440/17 (№ К/9901/41104/18) та від 30 вересня 2019 року по справі № 825/1380/18, яку застосовує суд при вирішенні даної справи.

Крім того, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини (п.53 рішення у справі "Ковач проти України", п.59 рішення у справі "Мельниченко проти України", п.50 рішення у справі "Чуйкіна проти України") та статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод право особи на одноразову грошову допомогу не може підлягати часовим обмеженням і залежати від того чи пройшов дворічний термін з часу первинного огляду і встановлення інвалідності (меншого відсотка втрати працездатності). В даному випадку основним критерієм для призначення одноразової допомоги має слугувати той факт, що особа отримала незворотні негативні зміни стану здоров`я внаслідок перебування на військовій службі.

Таким чином, суд дійшов висновку, що твердження відповідача про відсутність правових підстав для виплати позивачу одноразової грошової допомоги, оскільки закінчився дворічний строк після первинного встановлення втрати працездатності, є помилковими.

Інших підстав для відмови у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги в рішенні Комісії № 191 від 11.11.2019 року не наведено.

При цьому, суд зазначає, що встановлення ІІІ групи інвалідності у зв`язку з травмою, пов`язаною із виконанням обов`язків військової служби є підставою для виплати позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі передбаченому ч. 1 ст. 62-2 Закону № 2011-ХІІ, а саме в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що Комісія Адміністрації Держпавної прикордонної служби України, відмовляючи позивачу у призначені одноразової грошової допомоги, діяла всупереч нормам чинного законодавства.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач має право на призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги як інваліду ІІІ групи з 03.06.2019 відповідно до Порядку №975 та ст.ст. 16, 16-3 Закону №2011-ХІІ у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Оскільки, позивач на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору та не сплачував його, розподіл судових витрат, відповідно до вимог ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Адміністрації Державної прикордонної служби України № 191 від 11.11.2019 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду ІІІ групи внаслідок захворювання пов`язаного з захистом Батьківщини.

Зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням ІІІ групи із 03.06.2019, що настала внаслідок травми, що пов`язана із захистом Батьківщини у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2019 року відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та в Порядку затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

Відповідач: Адміністрація Державної прикордонної слжуби України (вул. Володимирвська, 26, м. Київ, код ЄДРПОУ 00034039)

Рішення в повному обсязі складено: 17.02.2020 р.

Суддя Віятик Наталія Володимирівна