Вирок № 87636425, 17.02.2020, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/492/19

Провадження № 1-кп/496/206/20

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2020 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Буран В.М.

за участю:

секретаря - Желяпової О.Ф.,

прокурора - Богомолов Г.Ю.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисників обвинуваченого - Дирдіна О.Д., Дирдіна О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Біляївка Одеської області кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, з середньою освітою, студента 2 курсу ОДАСА, не одруженого, раніше не судимого, який проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального Кодексу України, -

В С Т А Н О В И В:

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 о 20.00 годині, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «ВАЗ 111840», д.н.з. НОМЕР_1 , в умовах темного часу доби та при сухому асфальтному покритті, здійснював рух по автодорозі «Одеса-Рені» в с. Розселенець, Біляївського району, Одеської області, з боку м. Рені в напрямку м. Одеса.Наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, розташованого серед перехрестям з вул. Чкалова, позначеного дорожніми знаками 5.35.1 «Пішохідний перехід» та дорожньою розміткою 1.14.1 «зебра», ОСОБА_1 був неуважним, за дорожньою обстановкою постійно не слідкував, відповідно не відреагував на її зміну.При об`єктивній можливості бачити відповідні дорожні знаки та дорожню розмітку не прийняв заходів для зменшення швидкості керованого ним транспортного засобу аж до повної зупинки, не переконався, що на пішохідному переході немає пішоходів, які переходять проїзну частину і для яких може бути створена перешкода чи небезпека для руху, тобто допустив порушення вимог п.п. 2.3 «б», 18.1 «Правил дорожнього руху» України (введені з дію 01.01.2002 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001), якими передбачено: п. 2.3 «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

п. 18.1 «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека». ОСОБА_1 виїхав на пішохідний перехід, де допустив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , яка здійснювала перехід в межах дорожньої розмітки пішохідного переходу, зліва направо за напрямом руху автомобіля. Після первинного наїзду на пішохода автомобілем марки «ВАЗ-111840», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , пішохода відкинуло на проїзну частину уперед за напрямом руху автомобіля, де на правій смузі для руху стався переїзд пішохода ОСОБА_2 , якаперебувала у горизонтальному лежачому положенні, автомобілем марки «ЗАЗ-1102» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , який рухався у попутному з автомобілем марки «ВАЗ-111840», д.н.з. НОМЕР_1 напрямку.

В результаті зазначеної ДТП ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження, а саме: травму голови у вигляді крововиливу в м`які оболонки головного мозку обох півкуль, крововиливи у шлуночки мозку та в шкірно-фасціальний лоскут лобної ділянки голови, забійна рана лобної ділянки та садна на лівій щоці та на підборідді; травма органів грудної клітини у вигляді розриву аорти, множинні крововиливи під плевру та у тканину обох легень; розрив спинного мозку на рівні 2-3 грудними хребцями, численні двосторонні переломи ребр; перелом хребта між 2 і 3 грудними хребцями, перелом тіла грудини на рівні 2 міжребер`я; травма органів грудної порожнини у вигляді розриву капсули і тканини селезінки та печінки; рана черевної стінки з переходом на праву пахову ділянку; травма кінцівок у вигляді відкритого перелому правої великогомілкової кістки, закритий перелом кісток лівої гомілки; забійна рана в ділянці нижньої третини правої гомілки, а також середньої третини на передньовнутрішній поверхні правого стегна; множинні крововиливи та садна у ділянці обох гомілок; закритий перелом верхньої третини правої плечової кістки, садна правого надпліччя та правої кісті.

Виходячи із локалізації та характеру тілесних ушкоджень на нижніх кінцівках постраждалої ОСОБА_2 , а саме відкритого перелому правої великогомілкової кістки, закритого перелому кісток лівої гомілки, забійних ран правої гомілки та правого стегна, ці ушкодження утворилися внаслідок контакту передньої частини кузова автомобіля марки «ВАЗ-111840», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 з тілом постраждалої, яка знаходилась у вертикальному положенні. Враховуючи наявність відкритого перелому правої великогомілкової кістки, вказані тілесні ушкодження відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.

Смерть ОСОБА_2 настала на місці дорожньо-транспортної пригоди від ушкоджень, які безсумнівно є несумісними для життя (розрив аорти, спинного мозку, руйнування внутрішніх органів) від контакту із автомобілем марки «ЗАЗ-1102» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , який не мав технічної можливості запобігти наїзду на пішохода.

Водій автомобіля марки «ВАЗ-111840», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода і його дії перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками, а саме з наїздом на пішохода та його смертю. Таким чином, якщо б водієм ОСОБА_1 не було скоєно первинного наїзду на пішохода ОСОБА_2 , яка йшла по пішохідному переходу, з подальшим відкиданням та падінням її на проїзну частину за межами дорожньої розмітки «зебра», за допомогою якої позначений пішохідний перехід, то не було б вторинного наїзду (переїзду) пішохода, що знаходився у горизонтальному лежачому положенні автомобілем марки «ЗАЗ-1102» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 .

Таким чином, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за кваліфікуючими ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Будучи допитаним у судовому засіданні, обвинувачений, ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю та підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті та встановлені при судовому розгляді, не оспорюючи доказів по даній справі, здобутих органами досудового розслідування. У вчиненому розкаявся, не заперечував проти розгляду кримінального провадження щодо нього в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.

Потерпілий у судове засідання не з`явився, але в матеріалах справи міститься його заява засвідчена приватним нотаріусом Одеського міського територіального округу - Іллічовою Н .А. від 27.06.2019 року, зареєстровано в реєстрі № 2828 та відповідно до якої потерпілий просить розгляд справи проводити у його відсутність, окрім того в заяві зазначив, що претензій матеріального або морального характеру до обвинуваченого не має та просить суд не призначати суворе покарання обвинуваченому.

Враховуючи те, що учасники процесу не оспорювали фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні сумніви у добровільності їх позиції, вислухавши думку учасників процесу і роз`яснивши їм наслідки розгляду справи в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів які ніким не оспорюються.

Крім повного визнання вини обвинуваченим, вчинення ОСОБА_1 вищевказаного злочину також підтверджується зазначеними в обвинувальному акті та залученими в судовому засіданні доказами, а саме:

-Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12018160000000731,

-протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 14.10.2018 року,

-схемою місця дорожньо-транспортної пригоди,

-фототаблицею до протоколу місця дорожньо-транспортної пригоди від 14.10.2018 року,

-посвідченням водія ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 ,

-протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 15.10.2018 року,

-висновком експерта № 301 від 31.10.2018 року,

-висновком експерта № 18-4598-4601 від 14.11.2018 року,

-висновком експерта № 18-4592-4597 від 14.11.2018 року,

-розпискою ОСОБА_5 від 19.10.2018 року,

-розпискою ОСОБА_6 від 31.10.2018 року,

-висновком експерта № 23 від 18.01.2019 року,

-висновком експерта № 19-150 від 16.01.2019 року,

-висновком експерта № 3 від 28.01.2019 року.

За наслідками дослідження доказів та розгляду справи, суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України, за кваліфікуючими ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Призначаючи покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, особу винного, обставини справи, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_1 передбачені ст. 66 КК України, являється добровільне відшкодування завданого збитку потерпілим.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_1 передбачені ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Обвинувачений раніше не судимий, має постійне місце роботи, вчинив необережний злочин, на стадії досудового розслідування добровільно відшкодував потерпілому завданий збиток, за місцем навчання, роботи та місцем проживання характеризується позитивно.

Орган пробації в досудовій доповіді зазначив, що беручи до уваги інформацію, яка характеризує особистість обвинуваченого ОСОБА_1 , його спосіб життя, історію правопорушень, а також низьку ймовірність вчинення повторного правопорушення, вважає, що виправлення цієї особи без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства.

На думку органу пробації виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення нагляду та застосування соціально - виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень. У разі якщо суд дійде висновку про можливість звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, Біляївський міськрайонний відділ пробації вважає доцільним покладання на правопорушника обов`язків, відповідно до ст. 76 КК України.

Суд при призначенні покарання враховує конкретні обставини справи, що обвинувачений визнав свою вину у вчиненому злочині і щиро розкаявся у цьому, наявність обставин, що пом`якшують покарання, а також те, що, відповідно до ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, але й виправлення засудженого, не має за мету спричинити фізичні страждання або принизити людську гідність, тому з урахуванням, того що обвинувачений не притягувався до кримінальної відповідальності, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України.

Зважаючи на наявності обставин, що пом`якшують покарання, з урахуванням особи обвинуваченого, суд, вважає за можливе обвинуваченого звільнити від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст. 75 КК України одночасно поклавши на нього обов`язки, які передбачені ст. 76 КК України.

Однак, враховуючи, що дорожньо - транспортні злочини в Україні, та кількість постраждалих від них набули масштабів кризового явища, спровокованого правовим нігілізмом та необережністю водіїв, які не сприяють покращенню ситуації в країні щодо зменшення дорожньо-транспортних пригод з тяжкими наслідками через порушення правил дорожнього руху водіями, що призвело до збільшення трагічних випадків на дорогах України, суд вважає за необхідне також призначити обвинуваченому додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Захисники обвинуваченого просили не позбавляти його права керування транспортними засобами, посилаючись на те, що обвинувачений піклується за бабусею, однак суду не надано доказів на підтвердження цього особливо з урахуванням того, що обвинувачений є студентом та має вагому частину свого часу приділяти навчанню. Слід зауважити, що батьки обвинуваченого є особами працездатного віку які можуть піклуватись за бабусею. Суд вважає, що з підстав наведених вище, позбавлення прав як міра запобігання новим злочинам пов`язаним з керуванням транспортними засобами обвинуваченим і іншими особами, та превентивний характер її застосування для необмеженого кола інших учасників дорожнього руху превалює над інтересами конкретної особи, а саме обвинуваченого.

Процесуальні витрати по кримінальному провадженню за проведення експертиз становлять 11583 грн., та підлягають стягненню з обвинуваченого.

Заходи забезпечення кримінального провадження підлягають скасуванню.

Цивільний позов - не заявлявся.

Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 331, 349, 371-373, 374 КПК України суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

На підставі ч. 1, 4 ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від відбування основного покарання з випробувальним строком на 2 (два) роки.

Покласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обов`язки, передбачені п. п. 1, 2, ч. 1 ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти повноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів, а саме на проведення судових експертиз у сумі 11583,00 гривень.

Арешт майна накладений ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 17.10.2018 року у справі № 520/15151/18, провадження № 1-кс/520/5559/18 - скасувати.

Речові докази по справі: автомобілі «ВАЗ-111840», реєстраційний номер НОМЕР_1 та «ЗАЗ-1102», реєстраційний номер НОМЕР_2 , одяг та взуття загиблої ОСОБА_2 - вважати повернутими за належністю.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області протягом 30 днів з дня його проголошення, крім з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України.

Суддя Буран В.М.