Рішення № 87627899, 09.12.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/8397/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2019 р. м. Київ

Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого судді - САВЛУК Т.В.

за участі секретаря Бурячек О.В.,

учасники справи:

представники позивача - адвокати Грушка В.І., Басс О.О.,

представник відповідача - Жорова Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Шумського 5» про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном шляхом звільнення приміщення,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , звертаючись з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Шумського 5» просив «зобов`язати Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Шумського 5» усунути перешкоди у користуванні нерухомим майном, що належить позивачу на праві приватної власності, а саме: підсобним приміщенням площею 11,5 м. кв., яке розташоване в групі желитлових приміщень АДРЕСА_4 , загальною площею 60,9 м. кв., шляхом звільнення даного приміщення, надання до нього доступу та не перешкоджанні під час проведення ремонтних дій».

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду, позивач посилається на наступне, що ОСОБА_1 є власником групи нежитлових приміщень АДРЕСА_5 , загальною площею 60,9 м. кв. в будинку АДРЕСА_2 створено ОСББ «Шумського 5». Придбавши нежитлові приміщення, починаючи з 08 грудня 2015 року до лютого 2019 року позивач не користувався цими приміщенням та не проводив ремонтних робіт. Маючи намір використовувати власні приміщення за призначенням позивач, оглянувши нежитлові приміщення, побачив, що потрапити до приміщення № 3, площею 11,5 м. кв., не видається за можливе, оскільки вхід до нього закладений (фактично замість входу стіна). 04 березня 2019 року позивач звернувся з письмовою вимогою до ОСББ «Шумського 5» надати доступ до підсобного приміщення №3 з метою проведення ремонтних робіт, у відповідь на його звернення отримав відмову у наданні дозволу на проведення будівельних робіт у підсобному приміщенні №3 площею 11,5 м. кв. та відповідно і доступу до нього, при цьому ОСББ «Шумського 5» посилалось на наявні технічні документи на будинок, безпосередньо первинну інвентаризацію секції «В» багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 проведену спеціалізованою організацією ТОВ «Проекттехсервісбуд» на замовлення ТОВ «Трансбуд» за результатами якої виготовлено технічний паспорт 08 вересня 2014 року. На думку представників ОСББ «Шумського 5», підсобне приміщення №3, площею 11,5 м. кв. є допоміжним та віднесено до спільного майна співвласників багатоквартирного будинку. При цьому, ОСББ «Шумського 5» проігноровані надані позивачем документи на підтвердження набуття права власності на нежитлові приміщення, зокрема Витяг Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію за позивачем права власності на приміщення. Відповідач не дозволяє та всіляко чинить перешкоди у користуванні приміщенням площею 11,5 кв.м. стверджуючи, що воно є допоміжним, таким чином відповідач своїми протиправними діями порушує право позивача на вільне користування та розпоряджання приватною власністю.

31 травня 2019 року Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

30 липня 2019 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Шумського 5» подало відзив на позовну заяву, мотивуючи свій відзив тим, що з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Шумського 5» створено за рішенням співвласників будинку АДРЕСА_2 , державну реєстрацію юридичної особи проведено 25 січня 2016 року. На виконання ст. 5 Закону України «Про особливі здійснення права власності в багатоквартирному будинку», Замовником будівництва та ПП «Столичні будинки» (особа, у якої на балансі перебував будинок до створення об`єднання) була передана ОСББ «Шумського 5» технічна документація на багатоквартирний будинок АДРЕСА_2 . Генеральним підрядником вказаного житлового будинку є ПАТ «Трес Київміськбуд-3», а замовником будівництва - ТОВ «Трансбуд». Житловий будинок складається із трьох секцій по 27 поверхів кожна. Відповідно до Акту готовності об`єкта до експлуатації № 1 від 09 червня 2012 року містобудування: житловий будинок з приміщеннями соціально-громадського призначення та підземним паркінгом на перетині вулиці Юрія Шумського та Березняківська м. Києва, перший пусковий комплекс (секція А, секція Б) нове будівництво, категорія складності IV, м. Київ вул. Шумського, 1, вважати закінченим будівництво, об`єкт готовий до експлуатації. На замовлення ТОВ «Трастбуд» проведена технічна інвентаризація приміщень громадського призначення, вбудованих в житловий будинок, та ТОВ «Проекттехсервісбуд» 08 вересня 2014 року виготовлено Технічний паспорт на приміщення громадського призначення, вбудовані в житловий будинок АДРЕСА_2 , інвентаризаційна справа № 00700. Технічний паспорт та поверховий план виготовлено щодо нежилих приміщень АДРЕСА_6 АДРЕСА_7,АДРЕСА_3 та приміщень МЗК першого поверху секції «В» та містить наступні показники: всього по гр. приміщень АДРЕСА_6 - 20,1 кв.м; всього по гр. приміщень АДРЕСА_7 -68,3 кв.м.; всього по гр. приміщень АДРЕСА_4 -49,4 кв.м; всього по МЗК 1-го поверху - 102,4 кв.м. При цьому грн. приміщень АДРЕСА_4 має загальну площу 49,4 кв.м. та складається з двох приміщень: основна - 33,3 кв.м.: основна - 16,1 кв.м. Місця загального користування складаються із підсобних приміщень (I, IV, V, VI, VII, VIII, IX, X, XI), СХОДОВИХ КЛІТИН (ІІ, ІІІ) та ліфтів (XII, XIV, XV). Щодо позовної вимоги про звільнення приміщення, представник відповідача вважає, що на спірне приміщення фактично існує подвійне право власності: позивач володіє зазначеним приміщенням на підставі свідоцтва про право власності, отримане від забудовника, а співвласники будинку в силу закону. Право власності у співвласників виникло з прийняттям будинку в експлуатацію та набуттям у власність квартир і нежитлових приміщень, що відбулося у 2014 році; право власності позивача було зареєстроване у 2015 році. Відповідач не вчиняв протиправних дій, в наслідок яких позивач втратив доступ до спірного приміщення, оскільки спірне приміщення відокремлене від інших приміщень гр. приміщень АДРЕСА_4 суцільною стіною, яка була споруджена не відповідачем. Щодо позовної вимоги про надання доступ позивачу до спірного приміщення, надання такого доступу передбачає користування позивачем щонайменше підсобними приміщеннями ІХ та VІ для проходу в приміщення Х, що суперечить чинному законодавству, яким вимагається окремі входи в житлову частину будинку та нежилі приміщення. Вимога не перешкоджати у виконанні будівельних робіт є голослівною, оскільки жодних перешкод у виконанні будівельних робіт відповідач позивачу не чинить, тим більше, що контроль за законність будівництва здійснюють органи Держархбудконтролю. В той час, виконання будівельних робіт, що передбачають втручання у несучі конструкції будинку передбачає виготовлення проекту та отримання дозвільної інформації.

23 вересня 2019 року Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу, якою продовжити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, та ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів.

Представник відповідача в судовому засіданні просила в позові відмовити з підстав, викладених у відзиві на позов та долучених до справи доказів наданих відповідачем в судовому засіданні, які спростовують позицію позивача щодо чинення відповідачем перешкод у користуванні спірним житловим приміщенням з урахуванням технічних характеристик нежитлового приміщення та не можливість виконання будівельних робіт з облаштування отвору в стіні, яка відноситься до несучої конструкції будинку, що може призвести до руйнації житлового будинку, що підтверджується долученим відповідачем висновком судового експерта в галузі будівельно-технічної експертизи.

Таким чином, розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом у судове засідання сторін, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.

Суд у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Основоположні принципи здійснення правомочностей власника сформульовані у статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04 листопада 1950 року), що набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та є складовою її правової системи відповідно до вимог статті 9 Конституції України.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається у порядку, визначеному законом.

Виходячи з положень ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажі майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, покупця-учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак є правочином.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником нежитлових приміщень з №1 по №3 (групи приміщень АДРЕСА_4 , загальною площею 60,9 кв.м., факт набуття права власності підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 14 грудня 2015 року, видане Управлінням державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м.Києві (індексний номер - 49637021).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14 грудня 2015 року зареєстровано право власності за ОСОБА_1 , щодо об`єкта нерухомого майна за № 804975780000, нежитлові приміщення №1 по №3 (групи приміщень АДРЕСА_4 , загальною площею 60,9 кв.м.

За даними технічного паспорту на приміщення громадського призначення, вбудовані в житловий будинок АДРЕСА_2 , секції «В», виготовлений 23 жовтня 2015 року на замовлення ТОВ «ТРАНСБУД», убачається поверх І літ «А», номер групи приміщення: АДРЕСА_3, номер приміщення 1- основна 33,3 кв.м., приміщення 2- основна 16,1 кв.м., приміщення 3 - підсобна 11,5 кв.м.

Кожна особа має право звернутись за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, серед інших, припинення дії, яка порушує право. (ст. 16 Цивільного кодексу України)

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у статті 317 ЦК України.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 2 ст. 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є, зокрема, приміщення загального користування (у тому числі допоміжні).

Так, нормативно-методологічне забезпечення діяльності суб`єктів господарювання, які здійснюють технічну інвентаризацію об`єктів нерухомого майна , порядок та методику проведення технічної інвентаризації збудованих (реконструйованих) будинків, допоміжних будівель та споруд регулюються Інструкцією про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженою наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127 (із наступними змінами та доповненнями).

Відповідно до п. 1.2. Інструкції, вона визначає порядок та методику проведення технічної інвентаризації збудованих (реконструйованих) будинків, допоміжних будівель та споруд з метою: визначення їх фактичної площі та об`єму (щодо проектних); обстеження та оцінки технічного стану наявних об`єктів; установлення вартості об`єктів.

До об`єктів, що підлягають технічній інвентаризації, належать: багатоквартирні житлові будинки, гуртожитки; одноквартирні (садибні) житлові будинки; багатофункціональні будинки і комплекси; будинки і споруди громадського та виробничого призначення, інженерні мережі, елементи благоустрою тощо; господарські будівлі (сараї (хліви), гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції, сміттєзбірники тощо); господарські споруди (колодязі, вигрібні ями, огорожі, ворота, хвіртки, замощення тощо); садові та дачні будинки, гаражі (що не відносяться до господарських: багатоповерхові, підземні, одноповерхові-блокові); захисні споруди цивільного захисту (цивільної оборони)

Технічній інвентаризації підлягають як квартири, житлові будинки та гуртожитки загалом, так і їх основні елементи: секції; поверхи (надземні, цокольні, підвальні, технічні, мансардні); сходово-ліфтові вузли; квартири (групи квартир); квартири в одноквартирних (садибних) житлових будинках; кімнати, житлові осередки, секції у гуртожитках.

Відповідно до Акту готовності об`єкта до експлуатації №1 від 09 червня 2012 року об`єкт містобудування: житловий будинок з приміщеннями соціально-громадського призначення та підземним паркінгом на перетині вулиці Юрія Шумського та Березняківська м. Києва, перший пусковий комплекс (секція А, секція Б) нове будівництво, категорія складності IV, м. Київ вул. Шумського, 1, вважати закінченим будівництво, об`єкт готовий до експлуатації.

Сертифікатом № КВ № 16412102551 від 22 червня 2012 року інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в місті Києві засвідчила відповідальність закінченого будівництвом Об`єкту -проектної документації та підтвердила його готовність до експлуатації.

Відповідно до Розпорядження Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 30 листопада 2012 року № 537 новозбудованому об`єкту присвоєна поштова адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідно до Акту готовності об`єкта до експлуатації № б/н від 12 травня 2014 року, Об`єкт містобудування житловий будинок з приміщеннями соціально-громадського призначення та підземним паркінгом на перетині вулиці Юрія Шумського та Березняківська м. Києва, перший пусковий комплекс (секція В, 3-ійй пусковий комплекс (вбудовані нежилі приміщення та паркінг), категорія складності ІV, м. Київ вул . Шумського, 5 - вважати закінченим будівництвом, об`єкта готовим до експлуатації.

Сертифікатом №ІУ № 164141480203 від 27 травня 2014 року Державно архітектурно-будівельна інспекція України засвідчила відповідність закінченого будівництва Об`єкту - проектній документації та підтвердила його готовність до експлуатації.

Відповідно до ч.4 ст.4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" об`єднання співвласників багатоквартирного будинку створюється на добровільних засадах з метою здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав власників квартир та приміщень на володіння та користування спільним майном будинку, належне утримання житлового будинку та прибудинкової території, сприяння членам об`єднання в отриманні якісних житлово-комунальних та інших послуг за обґрунтованими цінами та виконання власниками своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об' єднання.

25 січня 2016 року проведено державну реєстрацію Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Шумського 5»

Згідно положень розділу І Статуту ОСББ «Шумського 5» створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»

Відповідно до у ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна. Нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна. Допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).

Аналогічні визначення термінів «допоміжні приміщення» та «нежитлові приміщення» наведені у ст. 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», відповідно до якої (в редакції, чинній на час передачі будинку на баланс позивача), допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення). Нежиле приміщення - приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин.

Усі зазначені об`єкти становлять єдине ціле з квартирами і житловим будинком, призначені вони для постійного обслуговування і забезпечення відповідної експлуатації всього будинку.

На час виникнення спору віднесення приміщень до допоміжних регулювалося Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", згідно зі ст. 1 якого допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення); нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна.

При цьому допоміжними приміщеннями є всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, комунікацій, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.

Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. (ч. 1, 2 ст. 369 Цивільного кодексу України).

Допоміжні приміщення, відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону, стають об`єктами права спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, тобто їх спільним майном, одночасно з приватизацією громадянами квартир. Для підтвердження набутого в такий спосіб права не потребується вчинення будь-яких інших додаткових юридичних дій. Власникам квартир немає необхідності створювати з цією метою об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.07.2018 року у справі № 916/2069/17, від 22.11.2018 року у справі № 904/1040/18, від 15.05.2019 року у справі № 906/1169/17, від 04.12.2019 року у справі № 903/127/19.

На відміну від допоміжного приміщення будинку, тобто приміщення, призначеного для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення), нежитлове приміщення (група нежитлових приміщень) будинку - сукупність нежитлових приміщень, які мають сполучення між собою та окремий вихід на сходову клітку, коридор або земельну ділянку чи прилеглу територію і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин.

У житлових будинках можуть бути як допоможні, так і нежилі приміщення, які мають окреме, незалежне призначення (магазини, кафе, перукарні, художні майстерні тощо).

У багатоквартирних жилих будинках розташовуються і нежилі приміщення, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять (ч. 3 ст. 4 Житлового кодексу Української РСР) і в результаті приватизації квартир такого будинку їх мешканцями право власності в останніх на ці приміщення не виникає.

Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 598/175/15-ц (провадження № 14-363цс19).

Статтею 386 Цивільного кодексу України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до наведених норм зазначений спосіб захисту права власності спрямований на попередження можливого порушення, які на момент подання позову відсутні або не настали, але при цьому у власника є всі підстави вважати, що дії відповідних осіб неминуче призведуть до порушення його права у майбутньому.

Після настання порушення прав та законних інтересів власників вони мають право вимагати усунення будь-яких створених ним перешкод у користуванні своїм майном.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. (ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України)

Відповідно до ч.2 та 3 ст. 83 Цивільного процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви; відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму. Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

За змістом положень ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Статтею ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, як серед іншого, висновками експертів.

Судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства. ( ст.1 Закону України «Про судову експертизу»)

Спеціальні знання - це професійні знання, отримані в результаті навчання, а також навички, отримані обізнаною особою в процесі практичної діяльності в різноманітних галузях науки, техніки та інших суспільно корисних галузях людської діяльності, які використовуються разом з науково-технічними засобами під час проведення експертизи. Змістом спеціальних знань є теоретично обґрунтовані і перевірені практикою положення і правила, які можуть відноситися до будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва тощо.

Відповідно до положень, викладених у ч.1 та ч.5 ст. 106 Цивільного процесуального кодексу України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення, який судом буде оцінений у сукупності із іншими доказами у даній справі.

У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлений для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

На підтвердження заявлених позовних вимог позивачем надано висновок про технічний стан об`єкта виготовлений 16 травня 2019 року на замовлення Товариством з обмеженою відповідальністю «КБФ «БУДПРОЕКТ», яким встановлено, що нежитлове приміщення АДРЕСА_4 знаходиться на першому поверсі будинку (секція «В») та складається з двох окремих приміщень загальною площею 60,9 кв.м. (згідно обмірів та нумерації технічного паспорту, виданого ТОВ «ТЕХІНВЕНТАРИЗАЦІЯ ТА АРХІТЕКТУРА» м. Київ від 23 жовтня 2015 року. В приміщенні №3 (підсобне) площею 11,5 кв.м. потрапити не вдалося (конструктивна неможливо), оскільки доступ до нього обмежений стіною, що узгоджується з технічним паспортом не в повній мірі. Технічна можливість реалізації дверного отвору (проходу), так як зазначено в технічному паспорті, наявна та потребує здійснення ремонтних робіт»

Оцінивши наданий суду висновок експертного дослідження, суд вважає цей висновок неналежним та недопустимим доказом у справі, оскільки даний висновок не відповідає вимогам ч.5 ст. 106 ЦПК України, оскільки експертом не зазначено, що висновок підготовлений для подання до суду та експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, в свою чергу позивач не скористався процесуальним правом заяви клопотання про проведення судової будівельно- технічної експертизи для доведення обставин, які підлягають доказування в межах даного спору.

У спростування доказів долучених позивачем на підтвердження заявлених вимог щодо технічних характеристик нежитлового приміщення, представником відповідача надано суду Технічний паспорт на приміщення громадського призначення, вбудовані в житловий будинок АДРЕСА_2 , секції «В» виготовлений 08 вересня 2014 року на замовлення ТОВ «ТРАНСБУД», з якого вбачається поверх І літ «А», номер групи приміщення: АДРЕСА_3, номер приміщення 1- основна 33,3 кв.м., приміщення 2- основна 16,1 кв.м., всього по гр. приміщень АДРЕСА_4: 49,4 кв.м. МСК: І підсобна - 2,9 кв.м., ІІ сходова клітина - 9,5 кв.м., ІІІ сходова клітина - 14,6 кв.м., ІV підсобна - 8,3 кв.м., V підсобна - 7,3 кв.м., VІ підсобна - 4,7 кв.м., VІІ підсобна - 4,3 кв.м., VІІІ підсобна - 1,5 кв.м., ІХ підсобна - 10,5 кв.м., Х підсобна - 11,5 кв.м., ХІ підсобна - 9,4 кв.м., ХІІ підсобна - 7,0 кв.м., ХІІІ ліфт - 3,2 кв.м., ХІV ліфт - 3,2 кв.м., ХV ліфт - 4,5 кв.м., всього по МСК 1-го поверху: 102,4 кв.м.

Крім того, надано Висновок експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 14 серпня 2019 року № 35/19 на вирішення експертизи поставлені питання:

1. «Чи відноситься до приміщення Х площею 11,5 кв.м. секції «В» житлового будинку по АДРЕСА_2 відповідно до проектно документації, діючих норм і правил в галузі будівництва до поміжних приміщень, що призначене для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців?»

2. «Чи входить фактично приміщення Х площею 11,5 кв.м. першого поверху секції «В» житлового будинку по АДРЕСА_2 до групи нежитлових приміщень № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 »

За результатами проведеної експертизи судовим експертом Сверидою О.М. встановлено, що приміщення Х площею 11,5 кв.м. секції «В» житлового будинку по АДРЕСА_2 відповідно до проектної документації діючих норм правил в галузі будівництва належить до допоміжних приміщень, що призначене для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців.

Фактично приміщення Х площею 11,5 кв.м. першого поверху секції «В» житлового будинку по АДРЕСА_2 не входить до групи нежитлових приміщень № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки не має сполучення із приміщення групи нежитлових приміщень АДРЕСА_4 і відділене від групи нежилавих приміщень АДРЕСА_4 залізобетонною стіною каркасу будинку, як передбачено проектом.

Частиною 1 ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.20111р. N 3038-VI визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.п.1 п.б ч.1 ст.31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997р. N 280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: делеговані повноваження щодо надання (отримання, реєстрація) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів у випадках та відповідно до вимог, встановлених Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності"

Частиною 1 ст. 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що клас наслідків (відповідальності) будівель і споруд (далі - клас наслідків) - це характеристика рівня можливої небезпеки для здоров`я і життя людей, які постійно або періодично перебуватимуть на об`єкті або які знаходитимуться зовні такого об`єкта, матеріальних збитків чи соціальних втрат, пов`язаних із припиненням експлуатації або з втратою цілісності об`єкта.

Положеннями ч.1 ст. 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що виконання підготовчих і будівельних робіт на об`єктах будівництва, що за класом наслідків належать до об`єктів з значними (СС3) наслідками можуть проводитись після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Частиною 2 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків(відповідальності) належать до об`єктів з значними (СС3) наслідками, здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1.4.4., 1.4.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженого наказом Держжитлокомунгоспу України 17.05.2005 р. №76 переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що призводять до порушення тривкості або руйнації несучих конструкцій будинку, погіршення цілісності і зовнішнього вигляду фасадів, порушення вимог протипожежної безпеки та засобів протипожежного захисту, не допускається. Перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що погіршуєумови експлуатації і проживання всіх або окремих громадян у будинку або квартирі, недопускається. Власник, наймач (орендар) жилого будинку, жилого чи нежилого у жилому будинку приміщення, що припустив самовільне переобладнання або перепланування, що призводить до порушенняконструктивнихних елементів або засобів протипожежного захисту, зобов`язаний за свій рахунок привести це приміщення до попереднього стану. У разі, якщо самовільне перепланування або переобладнання приводить до погіршення технічного стану жилого будинку в цілому та порушуються права інших споживачів, зазначені роботи виконуються виконавцем послуг, питання відшкодування вартості цих робіт власником, наймачем (орендарем) жилого будинку, жилого чи нежилого у жилому будинку приміщення вирішується у судовому порядку.

Пунктом 1 ч.4 ст.31 Закону України «Про регулювання містобудівельної діяльності» визначено, що обов`язковій експертизі підлягають проекти будівництва об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, - щодо додержання нормативів з питань санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, екології, охорони праці, енергозбереження, пожежної, техногенної, ядерної та радіаційної безпеки, міцності, надійності, довговічності будинків і споруд, їх експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення, у тому числі щодо додержання нормативів з питань створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення.

Крім того, згідно Висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 14 серпня 2019 року № 35/19, судовим експертом встановлено, що приміщення Х площею 11,5 кв.м. першого поверху секції «В» житлового будинку по АДРЕСА_2 не є окремим ізольованим приміщенням в багатоквартирному будинку і відділене від групи нежитлових приміщень АДРЕСА_4 залізобетонною стіною каркасу будинку, як передбачено проектом, а втручання в каркас будівлі шляхом влаштування дверного отвору не відповідатиме проекту на будівництво будинку і без проведення відповідних розрахунків може призвести до утворення тріщін в каркасі будівлі з подальшим її руйнуванням. Вхід до приміщення Х площею 11,5 кв.м. першого поверху секції В житлового будинку по АДРЕСА_2 здійснюється лише через вестибюль житлової частини будинку, а нежитлові приміщення згідно вимог нормативних документів повинні мати входи та евакуаційні входи, ізольовані від житлової частини будинку. При проведенні експертом обстеження встановлено, що через приміщення Ч площею 11,5 першого поверху секції В житлового будинку по АДРЕСА_2 проходять стояки протипожежного водопроводу, а в самому приміщенні відповідно до проекту має бути змонтований пожежний кран, який використовується у випадку пожежі для її гасіння використовуючи воду із мережі протипожежного водопроводу і доступ до якого має бути безперешкодним.

Згідно із ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України)

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. (ст.5 Цивільного процесуального кодексу України)

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в розрізі даного спору позивачем не доведено обставин, які свідчили про чинення з боку відповідача перешкод у користуванні нерухомим майном, а саме підсобним приміщенням площею 11,5 кв.м. яке розташоване в групі нежитлових приміщень АДРЕСА_4 (приміщення 1-3) в будинку АДРЕСА_2 , при цьому висновками спеціалістів належність приміщення площею 11,5 кв.м. до допоміжних приміщень будинку, що призначене для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців, та дане приміщення не має сполучення із приміщенням групи нежитлових приміщень АДРЕСА_4 і відділене від групи нежитлового приміщень АДРЕСА_4 залізобетоною стіною каркасу будинку, як передбачено проектом, а втручання в каркас будівлі шляхом влаштування дверного отвору не відповідатиме проекту на будівництво будинку і без проведення відповідних розрахунків може призвести до утворення тріщін в каркасі будівлі з подальшим її руйнування, тому з урахуванням обраного способу захисту суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Суд враховує, що позивачем не надано суду безпосередньо договір укладений із Забудовником про інвестування (купівлю-продаж тощо) спірного об`єкту нерухомого майна та відповідно технічний паспорт (іншу документацію) на нежитлові приміщення з технічними характеристиками цих об`єктів на момент їх відчуження (отримання свідоцтва про право власності на нерухоме майно - дата видачі 14 грудня 2015 року), що унеможливлює здійснити порівняльний аналіз та виявити невідповідність тих чи інших технічних характеристик об`єктів на момент їх будівництва та виділення в натурі як новостворене майно новому власнику.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Шумського 5» про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном шляхом звільнення приміщення є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, суд не вирішує питання розподілу судових витрат, оскільки судом ухвалене рішення про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог у повному обсязі.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 29, 317, 321, 328, 383, 391, 396 Цивільного кодексу України, ст. 63, 150, 159 Житлового кодексу України, ст. 2, 4, 6-13, 19, 82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 273, 274-279, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

Відмовити у задоволені позову ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Шумського 5» про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном шляхом звільнення приміщення.

Відповідно до положень ч.1 та ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п.15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону №2147-VІІІ від 03.10.2017 року, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

С у д д я