Ухвала суду № 87626761, 14.02.2020, Зміївський районний суд Харківської області

Справа №621/326/20

Пр. 1-кп/621/132/20

УХВАЛА

14 лютого 2020 року м.Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області у складі: головуючого судді Бородавки К.П., суддів Вельможної І.В., Шахової В.В.

за участю секретаря судового засідання Акулової А.М.

прокурора Гетьмана С.А.,

потерпілої ОСОБА_1 ,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

захисника Пасмурової І.О.,

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Зміїв кримінальне провадження, внесене 17.11.2019 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019220300001038 відносно

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - с.Козач`я Лисиця, Борисівський район, Бєлгородської області, Російська Федерація, зареєстрований та проживає: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого за ч.1 ст.115 КК України, -

встановив:

Справа підсудна Зміївському районному суду Харківської області, підстав для закриття провадження, повернення обвинувального акту або його направлення для визначення підсудності під час підготовчого провадження не встановлено.

Прокурор та потерпіла ОСОБА_1 висловили думку про відсутність підстав для повернення обвинувального акту прокурору, оскільки акт відповідає вимогам КПК України, та можливості призначення судового розгляду на його підставі.

Захисник обвинуваченого - адвокат Пасмурова І.О., яку підтримав обвинувачений ОСОБА_2 , заперечувала проти призначення судового розгляду та заявила клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, оскільки він не відповідає вимогам ст.291 КПК України з огляду на таке. Анкетні відомості обвинуваченого викладені неповно - відсутні дані щодо наявності у нього дитини, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення є абсолютно ідентичними, між тим формулювання має бути конкретним та зрозумілим, щоб обвинувачений міг в повній мірі підготуватись до захисту, а фактичні обставини викладені не повністю та є хибними, суб`єктивна та об`єктивна сторона злочину не розписані, а обставиною, що обтяжує покарання, зазначено вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння, що не відповідає дійсності, адже відповідно до довідки Зміївської центральної районної лікарні від 18.11.2019 обвиувачений є тверезим; крім того, обвинувальний акт не скріплений печаткою, а реєстр матеріалів досудового розслідування, доданий до обвинувального акту, містить багато зайвої інформації, що також не відповідає вимогам КПК України.

Заслухавши учасників судового провадження, суд зазначає таке.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акта, якщо він не відповідають вимогам цього Кодексу.

Отже, єдиною підставою для прийняття такого рішення є невідповідність обвинувального акту вимогам КПК України.

Згідно з ч. 4 ст.110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст.291 цього Кодексу.

За приписами ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3-1) анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу; 9) дату та місце його складення та затвердження.

Обвинувальний акт складається та підписується слідчим (в окремих випадках прокурором), після чого затверджується прокурором (ч.1 та ч.3 ст.291 КПК України).

Перелік документів, що додаються до обвинувального акта, визначено в ч. 4 ст.291 КПК, за якою надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється.

Відповідно до ст.109 КПК України реєстр матеріалів досудового розслідування складається слідчим або прокурором і надсилається до суду разом з обвинувальним актом та повинен містити: 1) номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення; 2) реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування; 3) вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування.

Вивченням обвинувального акту відносно ОСОБА_2 судом встановлена наявність усіх перелічених кримінальним процесуальним законом елементів; він складений та підписаний слідчим і затверджений прокурором у даному кримінальному провадженні. Оскільки положення КПК України не містять вимоги щодо скріплення печаткою обвинувального акта, доводи захисника в означеній частині не є такими, що ґрунтуються на положеннях кримінального процесуального закону.

Обвинувальний акт містить чітке і послідовне формулювання обвинувачення щодо обвинуваченого ОСОБА_2 .

Суд зазначає, що перевірка викладених стороною обвинувачення в обвинувальному акті обставин, в тому числі на предмет їх хибності, помилковість, неточності, що на думку захисника має місце, відбувається саме в ході розгляду справи по суті в судовому засіданні шляхом дослідження наявної доказової бази, яка зібрана стороною обвинувачення, з`ясування наявності обставин, що обтяжують покарання, перевірки наявності зазначених в акті обставин, що обтяжують покарання, а також питання відповідності реєстру матеріалів досудового розслідування вимогам процесуального закону. Також суд відмічає, що положення КПК України не містять імперативної норми щодо зазначення у ЄРДР всіх, без виключення, відомостей щодо слідчих і процесуальних дій та заходів забезпечення кримінального провадження, які були проведені під час досудового розслідування, а підставою для повернення обвинувального акту є лише його невідповідність його вимогам ст.291 КПК України, а тому посилання захисника на зайву, неточну та незрозумілу інформацію в реєстрі матеріалів досудового розслідування, доданому до обвинувального акту, та порушені норм ст.109 КПК України, є безпідставними.

При цьому суд звертає увагу сторони захисту на те, що повернення обвинувального акту прокурору пов`язується не з формальною невідповідністю такого акту вимогам закону, а з наявністю у ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд на підставі даного обвинувального акту.

Отже, доводи захисника є необґрунтованими та безпідставними, тому клопотання про повернення обвинувального акту прокурору задоволенню не підлягає та суд доходить висновку про можливість призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту.

Прокурором в підготовчому судовому засіданні заявлено клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 на 60 днів, без визначення розміру застави, з урахуванням наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, з огляду на тяжкість кримінального правопорушення, що інкримінується обвинуваченому, та вид і розмір покарання, вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння, відсутність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу та недослідження судом доказів у справі.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник адвокат Пасмурова І.О. проти задоволення клопотання прокурора заперечували через недоведеність наведених прокурором ризиків та враховуючи стан здоров`я обвинуваченого , просили застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за місцем реєстрації та проживання обвинуваченого.

Вислухавши думку учасників судового провадження з означеного питання, суд зазначає таке.

До ОСОБА_2 в рамках даного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Зміївського районного суду Харківської області від 19.11.2019 застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор», строк дії якого ухвалою слідчого судді від 10.01.2020 продовжений до 18.02.2020.

Відповідно до ч.1 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно з ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

За змістом ч.1 ст.194 та ст.178 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний:

- встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: - наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; - наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; - недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні;

- а також оцінити дані, що характеризують особу обвинуваченого та визначені у пп. 1-11 ч.1 ст.178 КПК України.

Судом встановлено, що в даному кримінальному провадженні ОСОБА_2 висунуто обвинувачення за ч.1 ст.115 КК України, а саме в умисному вбивстві, яке відповідно до ст.12 КК України є особливо тяжким злочином.

Відповідно до обвинувального акту та відомостей, повідомлених стороною захисту під час обговорення питання доцільності продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого, судом встановлено, що ОСОБА_2 :

- раніше не судимий; на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває,

- за своїм віком та станом здоров`я, враховуючи наведене захисником хронічне захворювання «люмбоишиалгия та артроз тазобедренного сустава» та пересування здебільшого за допомогою милиць, не має специфічних його особливостей, може утримуватись в місцях попереднього ув`язнення;

- соціальні зв`язки обвинуваченого типові для особи його віку та статусу - вдівець, пенсіонер, неповнолітніх дітей чи інших осіб на утриманні не має, проживає один.

З урахуванням наведеного суд вважає, що обставини, регламентовані п.1 та п.2 ч.1 ст.194 КПК України, в тому числі, ризики за пп.1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України, є дійсними з огляду як на тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим в інкримінованому йому злочині (позбавлення волі від семі до п`ятнадцяти років) та відсутність міцних соціальних зв`язків на території України в цілому та в с.Омельченки Зміївського району Харківської області зокрема, дружини, неповнолітніх дітей, інших утриманців, так і на той факт, що судовий розгляд даної справи на теперішній час не розпочався, порядок та обсяг дослідження доказів судом не встановлений, письмові та речові докази не досліджені, зазначені стороною обвинувачення в реєстрі свідки та потерпіла судом не допитані. Наявності інших ризиків за ч.1 ст.177 КПК України стороною обвинувачення не доведено.

Надаючи оцінку сукупності обставин за ст.178 КПК України, в тому числі:

- факту вагомості таких доказів, що слугували підставою для складання стороною обвинувачення обвинувального акту за даним кримінальним провадженням,

- тяжкості покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення за ч.1 ст.115 КК України,

- наявність джерел отримання постійного законного доходу у вигляді пенсії в мінімальному розмірі;

- сімейним зв`язкам останнього та його зв`язкам із країною,

суд вважає недостатнім застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання наявним ризикам.

Окремо суд зазначає таке. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з врахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (рішення у справі «Єчюс проти Литви», заява № 34578/97, п. 93).

Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину є обов`язковою і неодмінною умовою (sine qua non) належності її продовжуваного тримання під вартою (рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», п. 219).

Отже, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

З огляду на те, що судом було встановлено наявність передумов, регламентованих п.п.1-3 ч.1 ст.194 даного Кодексу, утримання обвинуваченого під вартою є необхідною мірою, строк такого тримання не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом, на даному етапі, не встановлено та пояснення сторони захисту жодним чином вказані висновки не спростовують, а наявність у обвинуваченого хронічних захворювань, на які посилається захисник, не є беззаперечними стримуючими факторами його подальшої належної процесуальної поведінки та безумовною підставою для звільнення його з під варти. Окремо суд відмічає, що відповідно до статей 7, 11, 21 Закону України «Про попереднє ув`язнення» особи, які перебувають під вартою, мають право на надання їм медичної допомоги, обов`язок забезпечення якої покладається на адміністрацію установи, де особа утримується під вартою.

З огляду на викладене, суд вважає за доцільне продовжити обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, та, в силу ч.4 ст.183 КПК України, не визначати розмір застави у даному кримінальному провадженні, а підстави для задоволення клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт відсутні.

Захисником в підготовчому судовому засіданні заявлено клопотання про проведення судово-медичної експертизи, яке підтримав обвинувачений та за яким сторона захисту просить призначити судовому-медичну експертизу відносно ОСОБА_2 , на вирішення якої поставити такі питання:

- який стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_2 на теперішній час;

- чи дозволяє стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_2 отримувати належну медичну допомогу в умовах установи виконання покарань.

В обґрунтування клопотання зазначено, що під час затримання обвинуваченого до нього майже добу застосовувався примус, фізичні та психологічні тортури, про що захисником 19.11.2019 була подана заява слідчому судді та 19.11.2019 ухвалою слідчого судді Зміївського районного суду Харківської області доручено Чугуївській місцевій прокуратурі Харківської області провести дослідження фактів щодо застосування до нього відповідного насильства; захисником зазначено, що відповідні відомості внесені до ЄРДР, перевірка наразі проводиться, але стан здоров`я обвинуваченого погіршується.

Прокурор проти задоволення клопотання заперечував, зазначив, що воно є необґрунтованим, обвинувачений має можливість отримувати необхідну медичному допомогу в місцях попереднього ув`язнення.

Потерпіла підтримала думку прокурора.

Заслухавши думку учасників судового провадження з означеного питання, суд зазначає таке.

За приписами ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд визначає дату та місце проведення судового розгляду; з`ясовує, у відкритому чи закритому судовому засіданні необхідно здійснювати судовий розгляд; з`ясовує питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді; розглядає клопотання учасників судового провадження про: здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту; витребування певних речей чи документів; здійснення судового розгляду в закритому судовому засіданні; вчиняє інші дії, необхідні для підготовки до судового розгляду.

За змістом ст.332 КПК України доручити проведення експертизи експертній установі суд має право під час судового розгляду за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених ст.242 цього Кодексу.

Також суд відмічає., що згідно зі ст.11 Закону України «Про попереднє ув`язнення» медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув`язнення організуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров`я.

Положеннями Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров`я України № 239/5/104 від 10.02.2012 визначено, що усі особи, які прибули до слідчих ізоляторів (далі - СІЗО), у тому числі особи, які переміщуються під вартою (конвоюються), проходять первинний медичний огляд з метою виявлення осіб, яким заподіяно тілесні ушкодження та які становлять епідемічну загрозу для оточення або потребують невідкладної медичної допомоги. На кожну новоприбулу до СІЗО особу заводиться форма первинної облікової документації № 025/о "Медична карта амбулаторного хворого № ___", затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14 лютого 2012 року № 110, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974 (далі - Наказ № 110). У разі виявлення тілесних ушкоджень у особи, узятої під варту, медичним працівником складається довідка у трьох примірниках, в якій детально описується характер ушкоджень, їх розміри та розташування. Перші два примірники довідки долучаються до матеріалів особової справи та медичної картки особи, узятої під варту, а третій примірник видається їй на руки. Про факт виявлення тілесних ушкоджень у особи, узятої під варту, керівництво СІЗО упродовж доби письмово інформує прокурора, а також фіксується у журналі обліку виявлення тілесних ушкоджень у осіб, які прибули до слідчого ізолятора (п.2.1).

Медичне обстеження осіб, узятих під варту, здійснюється у разі їх звернення зі скаргою на стан здоров`я за ініціативою лікаря медичної частини СІЗО або адміністрації СІЗО. Під час медичного обстеження особи, узятої під варту, з метою встановлення діагнозу лікар медичної частини СІЗО використовує дані анамнезу, медичної документації, яка долучена до особової справи, результати огляду, дані лабораторних, рентгенологічних і функціональних методів дослідження. За необхідності керівництво СІЗО подає запит до закладу охорони здоров`я, який надавав медичну допомогу особі, узятій під варту, щодо результатів диспансерного, амбулаторного, стаціонарного нагляду або лікування. У випадках, коли лікарі медичної частини СІЗО не можуть самостійно встановити діагноз, начальник медичної частини СІЗО подає запит до керівництва СІЗО щодо направлення хворого на лікування до обраного закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку або залучення відповідного лікаря-фахівця закладу охорони здоров`я. Керівництво СІЗО забезпечує допуск відповідного лікаря-фахівця чи направлення хворого на лікування до обраного начальником медичної частини СІЗО закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку (п.2.3).

Стороною захисту не надано суду жодного доказу на підтвердження того, що обвинувачений звертався зі скаргою на стан здоров`я та не може бути забезпечений належною медичною допомогою, з урахуванням його стану здоров`я, під час перебування в установі попереднього ув`язнення чи бути направленим на лікування до обраного закладу охорони здоров`я в передбаченому законом порядку. Додані до клопотання медичні документи датовані червнем та липнем 2019 року, обвинувачений в підготовчому засіданні пояснив, що до події злочину, що йому інкримінується (листопад 2019 р.), він на стаціонарному лікуванні не перебував, за необхідністю звертався до терапевта в Зміївську центральну районну лікарню, а з довідки Зміївської центральної районної лікарні від 18.11.2019 №83, наданої захисником, вбачається, що ОСОБА_2 в місцях попереднього ув`язнення утримуватись може.

Враховуючи наведене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про призначення судово-медичної експертизи ОСОБА_2 , заявленого стороною захисту під час підготовчого судового засідання, за відсутністю як підстав, передбачених ст.242 КПК України, так і доказів на його обґрунтування.

Керуючись статтями 177, 178, 183, 194, 314-316 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання сторони захисту про повернення обвинувального акту прокурору відмовити.

Призначити судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч.1 ст.115 КК України у відкритому судовому засіданні в приміщенні Зміївського районного суду Харківської області на 21.02.2020 на 13:30.

Згідно з ч.2 ст.31 КПК України розгляд кримінального провадження здійснювати колегіально судом у складі трьох суддів.

У судове засідання викликати учасників кримінального провадження.

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, тобто з 14.02.2020 по 13.04.2020 включно.

Копію даної ухвали вручити обвинуваченому ОСОБА_2 , прокурору та направити для відома до Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».

В задоволенні клопотань захисника Пасмурової І.О. про зміну обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт та про проведення судово-медичної експертизи - відмовити.

Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом семі днів з дня її оголошення, а обвинуваченим в той же термін з моменту вручення йому копії ухвали.

Час оголошення повного тексту ухвали - 17.02.2020 о 12:00 годині.

Головуючий суддя К.П. Бородавка

Судді І.В. Вельможна

В.В. Шахова