Рішення № 87624239, 05.02.2020, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2020 р. м. Київ Справа № 911/1402/19

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., за участю секретаря судового засідання Бойко О.Ю., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Княжичі» (08335, Київська область, Бориспільський район, с. Іванків, вул. Харківська, 41, код 34902269)

до

товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Іванків» (08335, Київська область, Бориспільський район, с. Іванків, вул. Харківська, 41, код 31598621)

про стягнення 1295000,00 гривень

за участю представників:

від позивача: Слюсаренко Д.А.;

від відповідача: не з`явився;

03.06.2019 до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Княжичі» (далі по тексту - ТОВ «Будівельна компанія «Княжичі»/позивач) про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Іванків» (далі по тексту - ТОВ «Агрофірма «Іванків»/відповідач) 1295000,00 гривень заборгованості.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що стягувана сума виникла у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань, в частині звільнення орендованого майна після закінчення строку дії договору найму (оренди) від 30.05.2011 № 01-05/11 та продовження фактичного користування цим майном в період з 01.06.2016 по 30.04.2019. Тобто, стягувана сума заборгованості нарахована за такий час фактичного користування орендованим майном.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.06.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/1402/19, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 11.07.2019.

11.07.2019 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволені позовних вимог.

Заперечення відповідача мотивовані тим, що дія договору оренди була припинена 31.05.2016, а тому ТОВ «Агрофірма «Іванків» припинило фактичне користування орендованим майном, що підтверджується листом ТОВ «Будівельна компанія «Княжичі» від 07.08.2017 № 11, яким позивач повідомив відповідача про необхідність скласти акт приймання-передачі та надати відомості щодо припинення дії договорів, за якими відповідачу надавались комунальні послуги, оскільки відповідач звільнив орендоване приміщення.

На підтвердження факту фактичного звільнення орендованого майна відповідач також посилається на ту обставину, що позивач та ТОВ «Крона Інвест Груп» 01.12.2017 уклали договір оренди № 01-12/17-01, за яким останньому було надано в оренду частину майна, що було предметом договору найму (оренди) № 01-05/11 від 30.05.2011, укладеного між позивачем та відповідачем, а також на те, що актом публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» було зафіксовано факт припинення споживання відповідачем газу.

Ухвалою суду від 11.07.2019 продовжено ТОВ «Агрофірма «Іванків» строк на подання відзиву та відкладено підготовче засідання на 25.07.2019.

25.07.2019 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшла заява про зупинення провадження у справі, яка обґрунтована тим, що в провадженні Господарського суду Київської області розглядається справа № 911/1567/19 за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Іванків» та товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Княжичі» про визнання недійсним договору № 01-05/11 від 30.05.2011 з підстав перевищення директором ТОВ «Агрофірма «Іванків» повноважень під час укладання цього договору. Та оскільки предметом розгляду у справі № 911/1402/19 є стягнення орендної плати за спірним договором найму (оренди) № 01-05/11 від 30.05.2011, розгляд цієї справи є неможливим до завершення розгляду справи № 911/1567/19.

Також відповідачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «Електрон 2014» та ТОВ «Арніка Україна», з яких вбачається, що місцезнаходженням вказаних осіб є адреса об`єкта нерухомого майна, яке перебувало в оренді відповідача, що додатково підтверджує факт припинення користування відповідачем орендованим майном у спірний період.

Ухвалою суду від 25.07.2019 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача від 24.07.2019 про зупинення провадження у справі та відкладено підготовче засідання на 14.08.2019.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про зупинення провадження суд мотивував це тим, що для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов`язаний з`ясувати: 1) як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, з іншою справою, що розглядається судом; 2) чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи.

Судом не було встановлено обставин, що унеможливлюють розгляд цієї справи одночасно із розглядом справи № 911/1567/19, що свідчили б про обмеження суду по цій справі в процесуальних можливостях самостійно встановити, дослідити та перевірити обставини, що пов`язані із моментом укладання договору оренди та дотриманням сторонами, під час його укладання, вимог закону, що ставляться. Особливо, якщо сторони посилатимуться на зазначені обставини.

Отже, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, з огляду на необґрунтованість та передчасність.

14.08.2019 на адресу суду від відповідача надійшла зустрічна позовна заява, в якій відповідач просив суд визнати недійсним договір найму (оренди) № 01-05/11 від 30.05.2011, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Княжичі» та товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Іванків».

Свої позовні вимоги відповідач обґрунтовував тим, що договір найму (оренди) № 01-05/11 від 30.05.2011 був укладений з порушенням вимог п.п. 13.2., 14.1 статуту (в редакції 2007 року) ТОВ «Агрофірма «Іванків», оскільки, жодних рішень загальних зборів відносно надання директору ТОВ «Агрофірма «Іванків» на укладення зазначено договору не приймалось, а тому, за твердженнями відповідача, договір підлягає визнанню недійсним на підставі ст. 215 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.08.2019 зустрічну позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Іванків» від 14.08.2019 повернуто заявнику, продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 12.09.2019.

04.09.2019 до Господарського суду Київської області від ТОВ «Агрофірма «Іванків» надійшла апеляційна скарга на ухвалу Господарського суду Київської області про повернення зустрічної позовної заяви від 14.08.2019 у справі № 911/1402/19.

Ухвалою суду від 10.09.2019 провадження у справі зупинено до завершення перегляду ухвали Господарського суду Київської області від 14.08.2019 про повернення зустрічної позовної заяви в апеляційному порядку та повернення матеріалів справи до Господарського суду Київської області.

11.09.2019 від позивача надійшли додаткові письмові пояснення від 25.08.2019, які за своїм змістом є відповіддю на відзив відповідача. В поданих поясненнях позивач не погоджується з доводами відповідача викладеними у відзиві. Аргументуючи свої заперечення позивач стверджує про безпідставність посилання відповідача на лист від 07.08.2017 № 11, адже у ньому йде мова не про припинення користування орендованим майном, а про те, що після закінчення строку дії договору оренди від 30.05.2011 № 01-05/11 відповідач продовжив фактичне користування майном та користується послугами, які надаються комунальними організаціями. Позивач також вважає, що посилаючись на лист від 07.08.2017 № 11 відповідач фактично визнав порушення умов договору оренди від 30.05.2011 № 01-05/11, адже не вчинив жодних дій для припинення користування майном та передачі майна, зокрема шляхом підписання акту приймання-передачі майна.

Також позивач посилається на те, що укладений між позивачем та ТОВ «Крона Інвест Груп» договір оренди було згодом розірвано оскільки представники відповідача не допустили представників ТОВ «Крона Інвест Груп» на територію орендованого приміщення, та з цих підстав позивач заперечує проти доводів відповідача про те, що укладання цього договору є свідченням фактичного звільнення орендованого майна.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.11.2019 провадження у справі № 911/1402/19 поновлено та призначено підготовче засідання на 11.12.2019.

В судовому засіданні 11.12.2019 оголошено ухвалу, із занесенням до протоколу судового засідання, про відкладення підготовчого засідання на 15.01.2020.

15.01.2020 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

15.01.2020 до суду від відповідача надійшла заява про зупинення провадження у справі, в якій відповідач просив суд зупинити провадження у цій справі до розгляду пов`язаної з нею справи № 2-3069/2008, що перебуває в провадженні Верховного Суду. Необхідність зупинення провадження у справі відповідач обґрунтував тим, що предметом розгляду у справі № 2-3069/2008 є визнання за позивачем права власності на майно, яке було передано в оренду відповідачу. А тому, на думку відповідача, результати розгляду у справи № 2-3069/2008 матимуть істотне значення для встановлення обставин щодо того, чи є ТОВ «Будівельна компанія «Княжичі» власником майна переданого в оренду відповідачу, а отже чи мав право позивач на звернення до суду із даним позовом.

В судовому засіданні, яке відбулось 15.01.2020, оголошено перерву до 23.01.2020.

В судовому засіданні 23.01.2020 оголошено ухвалу, із занесенням до протоколу судового засідання, якою відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, підготовче провадження закрито та призначено розгляд справи по суті на 05.02.2020.

Відмова судом у задоволенні клопотання мотивована тим, що відповідно до положень п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства. Та оскільки результати перегляду рішення по цивільній справі № 2-3069/2008 не матимуть автоматичних наслідків у вигляді припинення права позивача вимагати захисту свого права на отримання орендної плати, суд дійшов висновку про відсутність обов`язкових умов, за яких провадження у цій справі має бути зупинено.

05.02.2020 до Господарського суду Київської області представником відповідача безпосередньо перед судовим засіданням, подано заяву про відвід судді Колесника Р.М. від розгляду справи № 911/1402/19, яка обґрунтована тим, що суддя в судовому засіданні 23.01.2020 відмовив в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, а тому, на думку відповідача, дії судді викликають сумнів у його об`єктивності та неупередженості.

Представник відповідача, який про розгляд справи був повідомлений належним чином, в судове засідання 05.02.2020 не з`явився, що в силу приписів ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши заяву представника відповідача про відвід судді, суд дійшов висновку про залишення її без розгляду з наступних мотивів.

Підставою заяви про відвід судді Колесника Р.М. представник відповідача зазначив те, що суддя в судовому засіданні 23.01.2020 відмовив в задоволенні обґрунтованого клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

За змістом ч. 3 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Як вбачається, представник відповідача із заявою про відвід судді звернувся 05.02.2020, коли як про факт відмови судом у клопотанні про зупинення провадження, що стало підставою для заяви про відвід, відповідач довідався 23.01.2020, що свідчить про те, що заяву про відвід подано із порушенням дводенного строку, встановленого нормами Господарського процесуального кодексу України для подання такої заяви.

Частиною 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже, оскільки відвід був заявлений представником відповідача поза межами строку, встановленого ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, а обставини, наведені в обґрунтування відводу не мають ознак винятковості, суд відповідно до ч. 2 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України залишив заяву представника відповідача про відвід судді без розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, стягнувши з відповідача визначену ним у позові заборгованість в розмірі 1295000,00 гривень.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

30.05.2011 товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Княжичі» (орендодавець/позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Іванків» (орендар/відповідач) укладено договір найму (оренди) № 01-05/11, за умовами якого:

- орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування, на передбачених договором умовах, майно, визначене в додатку № 1 до договору (пункт 1.1);

- передача майна орендарю здійснюється на підставі акта приймання-передачі майна, що підписується повноважними представниками сторін та який буде свідчити про фактичну передачу майна орендодавцем та його прийняття орендарем в користування згідно з умовами договору (пункт 3.2);

- договір набирає чинності з 01.06.2011 та діє до 31.05.2012. Строк оренди за договором складає часовий проміжок , що починається з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі майна згідно із ст. 3 договору та закінчується 31.05.2012 (пункти 4.1, 4.2);

- орендна плата та інші платежі за договором вносяться орендарем за період фактичного перебування майна в користуванні останнього, починаючи з моменту (дати) підписання сторонами акту приймання-передачі майна та закінчуючи моментом (датою) підписання сторонами акту приймання-передачі (повернення) майна орендодавцем, включаючи і випадок дострокового припинення договору (пункт 5.1);

- розмір орендної плати за користування майном складає 155000,00 гривень на рік (пункт 5.2);

- орендодавець має право якщо орендар, у разі припинення договору, не виконує свого обов`язку, щодо повернення майна орендодавцю, вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за час прострочення (п. 6.1.3.);

- орендодавець зобов`язується прийняти від орендаря майно за актом приймання-передачі майна протягом строку, встановленого п. 8.1. договору (п. 6.2.2);

- орендар зобов`язується на умовах, визначених ст. 8 договору повернути майно орендодавцю в належному стані, без погіршення його стану, з урахуванням нормального зносу, разом з усіма поліпшеннями, здійсненими орендарем під час дії даного договору (п. 7.2.15);

- повернення орендарем майна орендодавцю здійснюється за актом приймання-передачі (повернення) майна, який підписується сторонами протягом 3-х днів після закінчення строку оренди за договором та з інших підстав припинення, відмови або розірвання договору. Майно повертається орендодавцю без погіршення його стану, з урахуванням нормального зносу. При поверненні приміщень орендодавцю, орендар звільняє їх від належного йому майна (пункт 8.1);

Згідно акту приймання-передачі від 01.06.2011 орендодавець передав, а орендар прийняв у користування нерухоме майно, а саме адміністративний будинок, станція перекачки, склад будівельних матеріалів, підключатель ГРП, склад запчастин, навіс, диспетчерська гаража, гараж автомобільний, асфальтна площадка гаража, мехмайсерня, битове приміщення, будівля трансформаторної підстанції, внутрішня огорожа, каналізаційний колектор, зовнішні вітки каналізації, зерносховище кормоцеху, пожежний басейн, насосна станція, зовнішня огорожа, що знаходиться в с. Іванків Бориспільського району Київської області.

Протягом дії договору сторонами додатковими угодами неодноразово вносилися зміни до умов договору щодо розміру орендної плати та строку дії договору.

Додатковою угодою від 22.02.2016 № 10 сторонами остаточно погоджено продовжити строк дії договору до 31.05.2016, встановивши розмір орендної плати 37000,00 гривень на місяць.

Листом від 07.08.2017, факт отримання якого відповідачем не заперечувався, позивач повідомив відповідача, що строк дії договору оренди закінчився 31.05.2016. Фактично відповідач звільнив приміщення в червні 2016 року, але акт приймання-передачі майна не підписав, чим порушив умови договору. У зв`язку з цим позивач вимагав направити повноважного представника для складання такого акту та вимагав надати інформацію щодо припинення дії відповідних договорів з організаціями, що надають комунальні послуги та забезпечують електропостачання.

Підставою звернення позивача до суду із розглядуваним позовом стало продовження користування відповідачем орендованим майном після закінчення строку дії договору (31.05.2016) та ухиляння відповідача від повернення орендованого майна шляхом підписання акту приймання-передачі, що, на думку позивача, створює правові підстави для продовження нарахування відповідачу орендної плати за весь час фактичного користування орендованим майном після закінчення строку дії договору, тобто з червня 2016 року по квітень 2019 року.

Відповідач заперечуючи проти позову у відзиві вказував на те, що вимоги позивача є безпідставними, оскільки відповідач припинив фактичне користування орендованого майна в червні 2016 року, про що позивачу було достеменно відомо, адже в своєму листі від 07.08.2017 № 11, позивач сам зазначив та підтвердив, що відповідач звільнив орендоване майно в червні 2016 року, але акт приймання-передачі майна не підписав, чим порушив умови договору.

Також про факт фактичного припинення користування орендованим майном, на думку відповідача, опосередковано свідчить акт ПАТ по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» від 07.10.2016, в якому зафіксовано факт припинення відповідачем споживання газу та договір оренди від 01.12.2017 № 01-12/17-01, укладений між позивачем та ТОВ «Крона Інвест Груп», за яким позивач передав в оренду ТОВ «Крона Інвест Груп» частину майна, яке було предметом договору найму (оренди) від 30.05.2011 № 01-05/11, укладеного між позивачем та відповідачем, що свідчить про перебування орендованого майна у фактичному володінні та розпорядженні позивача, що дозволило йому передати майно, яке, як, каже позивач перебуває у користуванні відповідача, на користь наступного користувача - ТОВ «Крона Інвест Груп».

Позивач у додаткових поясненнях від 25.08.2019 заперечив проти доводів відповідача викладених у відзиві, зокрема стверджуючи про те, що лист від 07.08.2017 № 11, не може свідчити про підтвердження фактичного звільнення орендованих приміщень, адже в ньому орендодавець звертав увагу орендаря на те, що останній, після закінчення дії договору, протягом одного року безпідставно користується орендованим майном та продовжує споживання комунальних послуг, а той факт, що 01.12.2017 позивачем та ТОВ «Крона Інвест Груп» було укладено договір оренди № 01-12/17-01 не може свідчити про звільнення орендованого майна, адже через дії охорони відповідача, що не допустила представників ТОВ «Крона Інвест Груп» на територію, де знаходиться орендоване майно, зазначений договір було розірвано.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів ч. 2, 4 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Згідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За змістом ч.ч. 1, 6 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Частиною 1 ст. 763 Цивільного кодексу України, визначено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно ст. 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Як вбачається зі змісту договору ним одночасно передбачено положення і про право позивача продовжувати нараховувати орендну плату за час фактичного перебування майна у користуванні відповідача (п. 5.1. договору) і про право нарахування неустойки у розмірі подвійної орендної плати за час прострочення повернення майна орендодавцю (п. 6.1.3. договору).

Суд звертає увагу на взаємовиключність положень п. 5.1. та п. 6.1.3 договору оренди, оскільки одночасне нарахування і орендної плати за час фактичного користування майном і нарахування неустойки у розмірі подвійної орендної плати за час прострочення повернення майна, є неможливим.

При цьому, як у випадку передбаченому п. 5.1. договору так і у випадку, передбаченому п. 6.1.3. договору необхідною передумовою для здійснення відповідних нарахувань є перебування орендованого майна у фактичному володінні та користуванні відповідача протягом строку за який нараховується орендна плата або неустойка.

Позивач, обґрунтовує свої позовні вимоги саме невиконанням відповідачем обов`язку повернення майна за актом приймання-передачі та вимагає сплати орендної плати за весь час перебування майна у фактичному користуванні відповідача після 31.05.2016 по 30.04.2019, адже, позивач наполягає на тому, що відповідач звільнив приміщення лише 30.04.2019 та саме цим обумовлено припинення нарахування позивачем орендної плати в цю дату.

Надаючи доводам сторін в контексті визначених позивачем позовних вимог та підстав, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги, суд приходить до наступних висновків.

Дійсно п. 5.1. договору передбачено внесення орендної плати за період фактичного перебування майна в користуванні до моменту складання акту приймання-передачі (повернення майна) орендодавцям.

За змістом орендних правовідносин орендна плата є платою саме за фактичне користування орендованим майном.

Отже, обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування майном, виникає з самого факту використання майна, в іншому ж випадку така плата вноситися не повинна.

Доводи позивача зводяться до того, що за умовами п. 5.1. договору орендна плата має нараховуватися за весь час протягом якого не було складено акту про повернення орендованого майна.

Зі змісту цього пункту договору вбачається, що для нарахування орендної плати обов`язкова наявність двох умов: 1) фактичне перебування майна у користуванні відповідача; 2) та факт відсутності складеного сторонами акту про повернення орендованого майна.

Тобто, підставою для продовження нарахування орендної плати після закінчення строку дії договору є не тільки факт відсутності підписаного акту про повернення майна, але і факт продовження користування відповідачем орендованим майном, та обставини, які підтверджують ці факти є предметом доказування у цій справі.

Зі змісту листа від 07.08.2017 № 11 вбачається, що сам позивач стверджував, що орендовані приміщення орендарем звільнені в червні 2016 року, і претензії позивача стосувалися саме щодо відсутності підписаного відповідачем акту про повернення орендованого майна та відсутності інформації щодо припинення договорів про надання відповідачу комунальних послуг.

Вказаний лист дає підстави суду дійти висновку про те, що позивач фактично підтвердив те, що зі спливом строку дії договору, орендар звільнив орендоване майно, яке було предметом договору оренди, ще в червні 2016 року, а отже, одна із обов`язкових умов, визначених п. 5.1. договору для нарахування орендної плати з 01.06.2016 по 30.04.2019 відсутня.

Разом із тим, невиконання відповідачем обов`язку зі складання акту про повернення майна та відсутність інформації щодо припинення дії договорів про надання комунальних послуг, не можуть бути самостійною підставою для нарахування орендної плати.

Оскільки орендна плата є платою саме за час користування майном власника, перебування такого майна у володінні позивача позбавляє його права вимагати сплати орендної плати, адже не складання акту про повернення та ненадання відповідачем обов`язку про надання інформації про припинення договорів надання комунальних послуг відповідними організаціями не створює позивачу, як власнику майна, перешкод у вільному володінні, користуванні та розпорядженні, майном, що було предметом договору.

Поряд із цим, невиконання відповідачем обов`язків, що виникають із договору оренди від 30.05.2011 № 01-05/11, якщо це порушує права та інтереси позивача, може бути підставою для відповідних вимог про спонукання відповідача до їх виконання в натурі, але не у спосіб стягнення орендної плати за користування майном за весь час після закінчення строку дії договору, протягом якого фактичне користування відповідачем не здійснювалось.

Таким чином, вимога позивача про сплату орендної плати не може висуватися як санкція за неналежне виконання відповідачем обов`язків тільки щодо підписання акту про повернення майна чи надання інформації про припинення договорів про надання комунальних послуг, адже це суперечить сутності орендних правовідносин та призначенню орендної плати, як плати саме за користування майном.

Суд, здійснивши перевірку доводів сторін та обставин справи, зазначає наступне.

Так, відповідач у якості доказу фактичного перебування орендованого майна у вільному володінні позивача, посилається на укладання ним 01.12.2017 нового договору оренди із ТОВ «Крона Інвест Груп», предметом якого частково були приміщення, які до 2016 року перебували у користуванні відповідача.

Позивач спростовуючи ці доводи посилається на той факт, що, оскільки, охорона відповідача не допустила представників ТОВ «Крона Інвест Груп» на територію, де знаходилося орендоване майно, зазначений договір не було фактично реалізовано та в подальшому було розірвано.

Вчинення відповідачем таких дій, якщо вони не ґрунтуються на відповідній правовій підставі та порушують права та охоронювані законом інтереси позивача чи третіх осіб, не може розглядатися як підстава для нарахування відповідачу орендної плати за договором, строк дії якого припинився, а майно фактично не перебуває в користуванні відповідача.

Водночас захист порушених прав позивача, міг відбуватися у спосіб, що привів би до фактичного поновлення порушеного права останнього чи третіх осіб, якщо діями відповідача створюються перешкоди у реалізації права власника та/або користувача майна, зокрема, у спосіб усунення перешкод у користуванні майном, відшкодування збитків та інше.

Створення охороною відповідача перешкод для нового орендаря у користуванні майном не є свідченням факту користування відповідачем орендованого майна у період з 01.06.2016 по 30.04.2019, а тому цей факт, сам по собі, не давав позивачу підстав для нарахування відповідачу орендної плати.

В перебігу розгляду справи позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того факту, що відповідач після закінчення строку дії договору продовжував користуватися майном, що він чинив перешкоди у доступі позивача чи третіх осіб до належного позивачу майна.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для нарахування позивачем орендної плати за період з червня 2016 року по квітень 2019 року, з огляду на недоведеність факту продовження користування відповідачем орендованим майном протягом зазначеного періоду.

При цьому судом враховано, що вперше вимога позивача про необхідність складання акту приймання-передачі майна була викладена саме в листі № 11 від 07.08.2017 тобто більше ніж через рік після закінчення строку дії договору. Після цього позивач жодного разу не звертався із відповідними вимогами до відповідача та лише у 2019 році звернувся до суду із розглядуваним позовом.

Суду в перебігу розгляду справи не було надано жодних доказів на підтвердження того, що відповідач фактично продовжує використовувати орендоване майно, чинить перешкоди позивачу чи третім особам у володінні та розпорядженні цим майном, звернення із відповідними вимогами до відповідача про усунення таких перешкод, про спонукання до складання акту приймання-передачі.

Як зазначив представник позивача він припинив нарахування орендної плати 30.04.2019, адже саме в цю дату орендоване майно було фактично звільнено. При цьому жодних доказів на підтвердження цих обставин суду не надано та навіть після цієї дати позивач не висував до відповідача вимог про складання акту приймання-передачі.

Наведене дає суду підстави дійти висновку, що факт не складання сторонами акту приймання-передачі про повернення майна не створює підстав для продовження нарахування орендної плати оскільки факт продовження користування орендованим майном протягом строку, визначеного позивачем в перебігу розгляду справи свого підтвердження не знайшов.

Як вбачається, позивач реалізував своє право на передання частини майна, що ніби перебувало у фактичному користуванні відповідача, у наступну оренду на користь ТОВ «Крона Інвест Груп» та жодних вимог від цієї особи чи від позивача про усунення перешкод у користуванні майном, якщо такі перешкоди справді чинилися, ані позивачем, ані ТОВ «Крона Інвест Груп» до відповідача не висувалися.

З цього вбачається, що право позивача, якщо воно порушується діями відповідача в частині створення перешкод у користуванні майном, має захищатися у спосіб пред`явлення вимоги про усунення таких перешкод, а не у спосіб висування вимог про сплату орендної плати протягом майже трьох років, за умови власного підтвердження факту припинення фактичного користування майном ще у червні 2016 року та відсутності доказів, що свідчили б про зміну обставин після цієї дати.

Відповідно до приписів статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене вище, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Княжичі» не підлягають задоволенню у зв`язку з їх недоведеністю та безпідставністю, у зв`язку з чим, суд відмовляє в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, суд відносить на позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Княжичі» відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 частини 1 Розділу XI «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 17.02.2020.

Суддя Р.М. Колесник