Рішення № 87621472, 06.11.2019, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/364/16-ц

2/214/189/19

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

06 листопада 2019 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого судді Чернової Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Звада Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу №214/364/16-ц за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», треті особи: ОСОБА_2 , Національний Банк України про визнання частково недійсним договору про передачу Активів та Кредитних зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» від 30.06.2010 року, договору споживчого кредиту та визнання припиненим договору поруки та договору застави в зв`язку з порушенням права споживача при наданні послуги з видачі споживчого кредиту та невідповідністю умов договору вимогам законодавства, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ПАТ «Дельта Банк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просить стягнути солідарно з відповідачів на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 331 810,11 грн., а також стягнути судові витрати в розмірі 19 977,15 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог представник позивача вказав, що 13.08.2008 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №1466-0161003/ФКВ-08, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 34971,23 доларів США з виплатою відсоткової ставки у розмірі 11% річних за весь час фактичного користування кредитом на строк з 13.08.2008 року по 12.08.2015 року. 30.06.2010 року між ТОВ «Український промисловий банк», АТ «Дельта Банк» та Національним банком України укладено договір про передачу активів та кредитних зобов`язань ТОВ «Український промисловий банк» на користь АТ «Дельта Банк». Таким чином, ПАТ «Дельта Банк» набуло право вимоги за кредитним договором №1466-0161003/ФКВ-08 від 13.08.2008 року. Виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором забезпечується порукою. Відповідно до договору поруки №1466-0161003/Zфпор-08 від 13.08.2008 року, укладеного між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_2 (Поручитель), ОСОБА_1 (Боржник), згідно з яким Поручитель поручається перед Кредитором за виконання Боржником зобов`язань за кредитним договором №1466-0161003/ФКВ-08 від 13.08.2008 року. Відповідальність поручителя настає у випадку невиконання (неналежного виконання) Боржником зобов`язань за Договором. Поручитель і Боржник несуть перед Кредитором солідарну відповідальність, а поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Боржник. Позичальник умови кредитного договору протягом тривалого часу належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на 22.12.2015 року у відповідача утворилась заборгованість на загальну суму 1 331 810,11 грн., з яких: тіло кредиту - 596 676,21 грн., відсотки - 364 857,79 грн., комісія - 37 218,47 грн., пеня - 313 683,70 грн., сума за ставкою 3% від простроченого тіла кредиту - 15 532,44 грн., сума за ставкою 3% від прострочених доходів по кредиту - 3 841,50 грн. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02.10.2015 року прийнято рішення №181 «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора Банку», згідно з яким з 05.10.2015 року по 04.10.2017 року включно розпочато процедуру ліквідації АТ «Дельта Банк» та призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «Дельта Банк» провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирову В. В . на два роки з 05.10.2015 року по 04.10.2017 року включно. Отже, на підставі викладеного, представник позивача звернувся до суду з вказаною позовною заявою.

Не погоджуючись з пред`явленими вимогами, 24.05.2016 року представником відповідачів - Фустіченко А . В. подано заперечення на позовну заву, в якому вона просить відмовити у її задоволенні. У запереченні зазначає, що позивачем не надано до позову розрахунку заборгованості, не наведено, яким саме чином та з яких підстав позивач просить стягнути саме таку суму, не надано жодного доказу того, що відповідач ухилявся від виконання умов кредитного договору. Окрім того, представник зазначає, що ОСОБА_1 повністю виконував умови кредитного договору. Так, відповідно до виписок з особових рахунків з 13.08.2008 року по 24.06.2010 року видно, що за вказаний період відбувався оборот грошей та він повністю виконував умови договору. Також, представник звертає увагу, що відповідно до квитанції: №2 від 05.05.2010 року ОСОБА_1 сплачено 1844,67 грн., як вартість відсотків по кредиту; №3 від 05.05.2010 року сплачено 2118,28 грн., як сума погашення кредиту за кредитним договором; №1 від 05.05.2010 року сплачено 415,79 грн., як вартість щомісячної комісії за управління кредитом. Окрім того, ОСОБА_1 сплачено: 254,21 грн., як сума погашення щомісячної комісії за управління кредитом (квитанція №16 від 03.09.2008 року); 968,56 грн., як сума погашення нарахованих відсотків за період з 01.08.2008 року (квитанція №17 від 03.09.2008 року); 3881,54 грн., як сума погашення частки кредиту за період з 01.08.2008 року по 31.09.2008 року (квитанція №16 від 03.09.2008 року); 58,14 грн. як сума зарахування початкового внеску на картковий рахунок № НОМЕР_1 (квитанція №41 від 13.08.2008 року). Однак, в позовній заяві позивач відмовляється визнавати сплату вказаних коштів та не зазначає, що вказані суми за кредитним договором були сплачені ОСОБА_1 . Окрім того, представник вважає, незаконним відступлення ТОВ «Український промисловий банк» права вимоги АТ «Дельта Банк», оскільки умовами укладеного кредитного договору не передбачено передання банком своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а також правонаступництво. При цьому, ОСОБА_1 не було запропоновано укласти новий кредитний договір, змінити його, а також, не надіслано відповідне повідомлення про наміри. Також, представник вважає припиненим договір поруки №1466-0161003/Zфпор-08 від 13.08.2008 року з огляду на таке. У вказаному договорі не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова про його дію до повного виконання боржниками своїх зобов`язань перед банком за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить ч.1 ст.251 та ч.2 ст.252 ЦК України, тому у цьому випадку підлягають застосуванню норми ч.4 ст.559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. При цьому, банком не було направлено вимоги про дострокове погашення заборгованості за кредитом, процентів за його користування на суми нарахованої пені. Банком, також, не внесено зміни до договору поруки у зв`язку з чим у ПАТ «Дельта Банк» не виникло права пред`явити вимогу до поручителя про виконання порушених зобов`язань боржника щодо сплати заборгованості за кредитним договором. Окрім того, на думку представника відповідачів, позивач не набув права вимоги за вказаним договором поруки, оскільки його право вимоги виникло на підставі договору про передачу Активів та Кредитних зобов`язань ТОВ «Український промисловий банк» на користь ПАТ «Дельта Банк», який було укладено 30.06.2010 року та додатку №2 до нього, але, ані в самому договорі, ані в додатку до нього не зазначено про передачу договору поруки. При цьому, в п.1.3 вказаного договору не зазначено, що саме кредитний договір з ОСОБА_1 було передано позивачу, більш того, в додатку №2 до вказаного договору значиться, що позивачу було передано кредит за зовсім іншим номером.

Також, 19.01.2017 року представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 звернулася до суду з зустрічною позовною заявою до ПАТ «Дельта Банк», ТОВ «Український промисловий банк», в якому просила: визнати недійсним договір про передачу активів кредитних зобов`язань ТОВ «Український промисловий банк» на користь ПАТ «Дельта Банк» від 30.06.2010 року, укладених між ТОВ «Український промисловий банк», ПАТ «Дельта Банк» та Національним банком України в частині передачі кредитних зобов`язань за кредитним договором №1466-0161003/ФКВ-08 від 13.08.2008 року, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «Український промисловий банк»; визнати недійсним кредитний договір №1466-0161003/ФКВ-08 від 13.08.2008 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Український промисловий банк»; визнати припиненим договір поруки №1466-0161003/Zфпор-08 від 13.08.2008 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Український промисловий банк»; визнати припиненим договір застави №1466-0161003/Zфк-08 від 13.08.2008 року укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Український промисловий банк» та посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Коротковою С.В. за реєстровим №2559; зняти заборону на відчуження з предмету договору застави №1466-0161003/Zфк-08 від 13.08.2008 року, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «Український промисловий банк» та посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Коротковою С.В. за реєстровим №2559, а саме: автомобіля марки MITSUBISHI модель OUTLANDER, 2008 року випуску, номер шасі (кузова, рами) VIN- НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , бежевого кольору.

В обґрунтування зустрічної позовної заяви представник зазначила, що договір від 30.06.2010 року між ТОВ «Український промисловий банк», АТ «Дельта Банк» та Національним банком України про передачу активів та кредитних зобов`язань ТОВ «Український промисловий банк» на користь АТ «Дельта Банк» укладений з порушенням вимог чинного законодавства. Так, на думку представника з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації, банк втратив право укладати угоди, пов`язані з відчуженням свого майна, у тому числі і здійснення відступлення права вимоги до своїх боржників третім особам. Також, представник вважає, що банком було порушено п.п.6.1, 7.7 Договору, оскільки ТОВ «Український промисловий банк» не лише не уклав з позивачем додаткових договорів, а й не повідомив його в установлений договором спосіб про зміну умов (пунктів) договору стосовно порядку повернення коштів. Окрім того, представник позивача стверджує, що банк при укладенні кредитного договору вказав значно завищене абсолютне значення подорожчання кредиту, чим ввів в оману позивача. Також, в порушення п.3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту (далі - Правила), банком встановлено обов`язок сплати комісій банку, не зважаючи на те, що комісія є винагородою, а не обов`язковим платежем. Окрім того, представник позивача вважає незаконними п.п.1.6, 1.7 кредитного договору, оскільки в порушення п.3.6 Правил, банком встановлено такі умови сплати комісії за управління кредитом, що загальна сума додаткового грошового навантаження на позичальника за весь період сплати буде більше, ніж половина суми отриманого кредиту. Також, як стверджує представник позивача, банком було порушено п.7.12 договору, оскільки ОСОБА_1 не одержував від відповідача два листа повідомлення про умови кредитування банку, який надає кредит. Окрім того, представник зазначає, що на момент укладення правочину - 13.08.2008 року, у банка не було права на надання споживчого кредиту в іноземній валюті, оскільки генеральної ліцензії НБУ на здійснення операцій з валютними цінностями отримано не було. Що стосується укладеного між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_2 договору поруки, представник позивача вважає його припиненим. Так, як видно з договору поруки, в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки про його дію до повного виконання боржником своїх зобов`язань перед банком за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить ч.1 ст.251, ч.2 ст.252 ЦК України, тому у цьому випадку підлягають застосуванню норми ч.4 ст.559 ЦК України, відповідно до яких порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Разом з цим, банком не направлено вимоги про дострокове погашення заборгованості за кредитом. Окрім того, на думку представника, ПАТ «Дельта Банк» не набув права вимоги за вказаним договором поруки, оскільки його право вимоги виникло на підставі договору про передачу Активів та Кредитних зобов`язань ТОВ «Український промисловий банк» на користь ПАТ «Дельта Банк», який було укладено 30.06.2010 року та додатку №2 до нього, але, ані в самому договорі, ані в додатку до нього не зазначено про передачу договору поруки. Також, представник позивача вважає припиненим договір застави транспортного засобу у зв`язку з недійсністю основного зобов`язання. У зв`язку з викладеним та для захисту своїх прав, як споживача банківських послуг ОСОБА_7 звернувся до суд з вказаним позовом.

Не погоджуючись із пред`явленим ОСОБА_1 зустрічним позовом, 11.04.2017 року представник відповідача за зустрічним позовом надала до суду заперечення на нього, в яких просила відмовити у задоволенні зустрічної позовної заяви в повному обсязі. В обґрунтування заперечень посилалась позивачем за зустрічним позовом невірно розтлумачено докази, які містяться в матеріалах справи. Так, позивач звернув увагу на Постанову Правління НБУ №19 від 21.01.2010 року в частині відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації ТОВ «Український промисловий банк», але не звернув увагу на той факт, що цією ж постановою НБУ було призначено ліквідатора ОСОБА_8 - службовця НБУ, який і підписав договір про передачу активів та кредитних зобов`язань ТОВ «Український промисловий банк» на користь ПАТ «Дельта Банк» від 30.06.2010 року на виконання своїх повноважень. Також, представник відповідача за зустрічним позовом вважає, що ОСОБА_1 порушено строк позовної давності,оскільки він знав, що його право порушено з моменту укладення кредитного договору, тобто з 13.08.2008 року, таким чином строк позовної давності скінчився 13.08.2011 року. Окрім того, щодо вимоги ОСОБА_1 пр. визнання договору поруки припиненим, представник вважає, що ця вимога суперечить правовій позиції ВСУ, викладеній у постанові від 29.06.2016 року по цивільній справі №6-272цс16.

Також, 11.08.2017 року представник третьої особи - Національного Банку України надав до суду письмові пояснення, в яких вважав позов ПАТ «Дельта Банк» обґрунтованим та просив його задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до п.9 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року, яка набрала чинності 15.12.2017 року), справи в суді першої інстанції, провадження в яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Враховуючи положення п.2 ч.4 ст.19 ЦПК України, суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Сторони в судове засідання не з`явились, про розгляд справи повідомлялись належним чином, до суду надали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, суд вважає за можливе ухвалити рішення за відсутності сторін, з урахуванням поданих ними заяв.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Керуючись п.1 ч.4 ст.274 ЦПК України, суд вважає, що дану справу можливо вирішити на підставі наявних в ній доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини і визначив відповідно до них правовідносини, які регулюються нормами Цивільного кодексу України та кредитним договором та договором поруки, укладеними сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов`язання як правового зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої. Обов`язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов`язання (ст.510 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом і банком.

Зі змісту ст.626, 638 ЦК України слідує, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

При цьому, відповідно до ст.203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, що відповідає положенням ст.ст.628, 629 ЦК України.

13.08.2008 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №1466-0161003/ФКВ-08, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 34971,23 доларів США з виплатою відсоткової ставки у розмірі 11% річних за весь час фактичного користування кредитом на строк з 13.08.2008 року по 12.08.2015 року (том 1 а.с.7-16).

Виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором забезпечується порукою, відповідно до укладеного договору поруки №1466-0161003/Zфпор-08 від 13.08.2008 року, укладеного між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_2 (Поручитель), ОСОБА_1 (Боржник), згідно з яким Поручитель поручається перед Кредитором за виконання Боржником зобов`язань за кредитним договором №1466-0161003/ФКВ-08 від 13.08.2008 року. Відповідальність поручителя настає у випадку невиконання (неналежного виконання) Боржником зобов`язань за Договором. Поручитель і Боржник несуть перед Кредитором солідарну відповідальність, а поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Боржник (том 1 а.с.17).

Як стверджує представник позивача за первісним позовом, відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, що призвело до виникнення у нього заборгованості перед банком, яка згідно з довідкою, станом на 22.12.2015 року склала 1 331 810,11 грн., з яких: тіло кредиту - 596 676,21 грн., відсотки - 364 857,79 грн., комісія - 37 218,47 грн., пеня - 313 683,70 грн., сума за ставкою 3% від простроченого тіла кредиту - 15 532,44 грн., сума за ставкою 3% від прострочених доходів по кредиту - 3 841,50 грн. (том 1 а.с.24-25).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Так, 30.06.2010 року між ТОВ «Український промисловий банк», АТ «Дельта Банк» та Національним банком України укладено договір про передачу активів та кредитних зобов`язань ТОВ «Український промисловий банк» на користь АТ «Дельта Банк». Таким чином ПАТ «Дельта Банк» набуло право вимоги за кредитним договором №1466-0161003/ФКВ-08 від 13.08.2008 року (том 1 а.с.26-38).

Пунктом 4.8 вказаного договору від 30.06.2010 року встановлено порядок повідомлення боржників про передачу ТОВ «Український промисловий банк» ПАТ «Дельта Банк» прав вимоги. Зокрема, п.п.4.8.1, 4.8.2 договору передбачено, що ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Український промисловий банк» зобов`язані письмово повідомити боржників про передачу відповідних прав вимоги шляхом направлення їм спільного повідомлення за формою, узгодженою ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Український промисловий банк» в усіх істотних аспектах впродовж 5 (п`яти) робочих днів з дати укладення цього договору. Повідомлення направляються рекомендованими листами з повідомленням про вручення або цінними листами з описом вкладення (том 1 а.с.31).

Разом з цим, як встановлено судом під час вивчення матеріалів справи, представником позивача за первісним позовом ПАТ «Дельта Банк» не надано будь-яких доказів повідомлення відповідача про заміну кредитора.

При цьому, суд наголошує, що боржник вважається належним чином повідомленим про заміну кредитора у зобов`язанні тільки в тому разі, коли банком не лише направлено на адресу такого боржника лист про зміну умов кредитного договору, а й доведено факт його вручення адресатові під розписку.

Отже, з урахуванням тієї обставини, що позивач не надав суду доказів про вручення адресату згаданого листа, а відповідач заперечує факт його отримання, суд приходить до висновку про порушення банком своїх зобов`язань в частині належного повідомлення Боржника про заміну кредитора.

Згідно з положеннями ч.2 ст.516 ЦК України та ч.2 ст.517 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За приписами ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтями 628, 629 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Спосіб і порядок погашення кредиту був встановлений пунктами 2.7, 2.10, 2.12, 2.15 кредитного договору і надавав можливість позичальнику сплачувати відповідні кошти шляхом безготівкового перерахування або шляхом внесення готівки у касу ТОВ «Український промисловий банк» за визначеними у договорі реквізитами (номер рахунку, код ЄДРПОУ, код банку в системі електронних платежів тощо) (том 1 а.с.8).

Натомість, заміна кредитора у зобов`язанні потягнула за собою фактичну зміну вказаних пунктів (умов) кредитного договору в частині реквізитів для повернення коштів.

Згідно з п.6.1 кредитного договору, у випадку, зокрема, зміни порядку кредитування, банк має право переглянути умови кредитування, встановлені цим договором, про що повідомляє позичальника в письмовій формі за тридцять календарних днів до введення зазначених змін (том 1 а.с.12).

Пунктами 7.7, 7.11 кредитного договору встановлено, що всі зміни та доповнення до цього договору вносяться в письмовій формі шляхом укладення відповідних додаткових договорів або шляхом надіслання банком позичальнику повідомлення у випадку, передбаченому п.6.1. Всі повідомлення за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином, якщо вони здійснені в письмовій формі за підписом уповноваженого представника банку/ підписом позичальника, тобто сторони, що відправила повідомлення, засвідченої печаткою (для повідомлень банку) та надіслані рекомендованим листом, кур`єром, телеграфом, або вручені особисто за адресами, зазначеними в цьому договорі.

Разом з цим, в порушення вказаних умов кредитного договору, позивач за первісним позовом не лише не уклав з відповідачем додаткових договорів, а й не повідомив його в установлений договором спосіб про зміну умов (пунктів) договору стосовно реквізитів для сплати коштів.

Отже, приймаючи до уваги викладене вище, суд вважає, що недотримання ПАТ «Дельта Банк» умов кредитного договору створило перешкоди ОСОБА_1 у виконанні взятих ним зобов`язань за цим договором.

Окрім того, як видно з первісного позову, підставою позовних вимог про дострокове повернення відповідачами всієї суми заборгованості за кредитом банк зазначив прострочення боржника, однак, з огляду на зазначене вище, в даному випадку, на думку суду, відповідно до ч.ч.1, 2, 4 ст.613 ЦК України, мало місце саме прострочення кредитора, тому на час розгляду справи правові підстави для задоволення позову відсутні.

Також, як видно з матеріалів справи, позивач за первісним позовом, всупереч вимогам ст.ст.10, 60 ЦПК України, не надав до суду належних і допустимих доказів щодо розміру заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором.

При цьому, з наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, що міститься в матеріалах справи видно, що станом на 01.07.2010 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитом становила 25 370,88 доларів США, за відсотками -229,39 доларів США (без вказівки про те, яка частина цієї заборгованості є простроченою) (том 1 а.с.24).

Проте, судом встановлено, що вказані суми не відповідають фактичному розміру невиконаного грошового зобов`язання за кредитним договором станом на 01.06.2010 року, зазначеному в додатку №2 до договору про передачу активів та кредитних зобов`язань ТОВ «Український промисловий банк» на користь ПАТ «Дельта Банк» - 26 086,63 доларів США (том 1 а.с.38).

Отже, з урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що первісна позовна заява не підлягає задоволенню, у зв`язку з безпідставністю позовних вимог та їх недоведеністю.

Що стосується зустрічного позову, заявленого ОСОБА_1 до ПАТ «Дельта Банк», ТОВ «Український промисловий банк», суд приходить до таких висновків.

Згідно з п.22 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачем вважається фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Рішенням Конституційного Суду України №15-рп/2011 від 10.11.2011 року, дія Закону України «Про захист прав споживачів» поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції від 13.01.2006 року, чинній на момент виникнення правовідносин), перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов`язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Згідно з ч.4 ст.11 Закону, у договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: сума кредиту; детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; право дострокового повернення кредиту; річна відсоткова ставка за кредитом; інші умови, визначені законодавством.

Разом з цим, при укладенні кредитного договору з ОСОБА_1 , банк не попередив його, що його послуги, зважаючи на їх ціну (вартість), явно не задовольнятимуть інтереси і вимоги позивача за зустрічним позовом, та про те, що вартість кредиту може істотно зрости, ніж це очікувалось під час укладення договору.

Відповідно до ст.15 вказаного Закону, у разі коли надання недоступної, недостовірної, неповної чи несвоєчасної інформації про продукцію та про виробника (виконавця, продавця) спричинило придбання продукції, яка не має потрібних споживачеві властивостей, споживач має право розірвати договір і вимагати відшкодування завданих йому збитків.

Також, відповідно до п.5 ч.1 ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів», права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію.

Так, судом встановлено, що у кредитному договорі укладеному з ОСОБА_1 містяться умови, які регулюють внесення змін (доповнень) Договору лише в односторонньому порядку (п.4.3.1., 4.3.3, 4.3.4. 4.3.6, 4.3.7 Договору) і лише в інтересах Банку.

Вказаний Договір, на думку суду, взагалі не містить порядку його зміни, який би врахував інтереси споживача (Позичальника), не містить умови про порядок припинення Договору, що в цілому суперечить припису ст.628 ЦК України та п.8 ч.1 ст. 6 Закону України «Про захист прав споживачів».

Все що стосується прав та обов`язків позичальника у відповідних пунктах Кредитного договору, можна трактувати дуже широко і не на користь Позичальника, так п.4.3.3 договору, дозволяє Банку в односторонньому порядку без укладення будь-якої письмової угоди змінювати відсоткову ставку по кредиту та комісії.

Пунктом 6.2 Кредитного договору передбачено, що банк має право вимагати дострокового повного повернення кредиту, сплати процентів, комісій, штрафних санкцій та інших платежів, передбачених цим договором, а також відшкодування збитків, завданих банку, внаслідок невиконання або неналежного виконання позивальником та /або його поручителями умов його договору, а позичальник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з дати отримання ним відповідної вимоги від банку, повернути заборгованість по кредиту, що залишилась, сплатити проценти, комісії, штрафні санкції, інші платежі за цим договором, а також відшкодувати збитки, завдані банку, у разі настання будь-якого з наступних випадків:

порушення позичальником строків платежів, що встановлені договором;

невиконання позичальником передбачених даним договором зобов`язань по цільовому використанню кредиту;

інформація та документи, що підлягають поданню позичальником Банку у відповідності або в зв`язку з даним договором, представлені позичальником несвоєчасно, в неповному обсязі, або якщо така інформація та документи або їх частина не відповідає дійсності;

при виникненні обставини які викликають загрозу своєчасному виконанню позичальником зобов`язань за цим договором (у тому числі погашення матеріального стану позичальника);

позичальником або іншими особами, що є поручителями не виконуються обов`язки за укладеними договорами забезпечення виконання позичальником зобов`язань за цим договором, у тому числі у разі виникнення загрози втрати або зменшення вартості будь-кого з предметів іпотеки;

порушення позичальником інших умов договору;

обмеження з ініціативи позичальника та/або інших осіб , в тому числі тих, що є поручителями , прав банку щодо повернення заборгованості за цим договором.

Сторони дійшли згоди, що зазначені випадки є істотним порушенням позичальником умов його договору (том 1 а.с.13).

Позивачу за зустрічним позовом ОСОБА_1 з боку Банку не надано жодної інформації про можливість різкого і значного подорожчання кредиту через зміну курсу долара США до гривні, не надано інформацію, вірогідність і наслідки такого подорожчання, що спричинило придбання позивачем продукції (кредиту), яка не має потрібних властивостей, а саме значного подорожчання вартості оплати за кредит.

Таким чином, на думку суду, фактично ще в момент підписання Кредитного договору, Позивача поставлено в невигідне становище та таке, яке порушує його права.

Разом з цим, згідно з п.16 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», саме по собі зростання/коливання курсу іноземної валюти не є достатньою підставою для розірвання кредитного договору на підставі статті 652 ЦК України, оскільки зазначене стосується обох сторін договору, й позичальник при належній завбачливості міг виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а також можливість отримання кредиту в національній валюті.

При цьому, суди повинні з`ясувати виконання банками чи іншими фінансовими установами положення статей 11, 18, 21 Закону України «Про захист прав споживачів», а також пункту 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 року №168, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25.05.2007 року № 541/13808 (щодо договорів, укладених після набрання постановою чинності), де передбачено обов`язок банків у разі надання кредиту в іноземній валюті під час укладення кредитного договору попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов`язань за цим договором несе споживач.

При розгляді таких справ суди повинні враховувати, зокрема, висновки, викладені у Рішенні Конституційного Суду України від 10.11.2011 року №15-рп/2011 (справа про захист прав споживачів кредитних послуг).

Згідно з п.3.4 розділу 3 Правил, Банки зобов`язані в кредитному договорі зазначити: вид і предмет кожної супутньої послуги, яка надається споживачу; обґрунтування вартості супутньої послуги (нормативно-правові акти щодо визначення розмірів зборів та обов`язкових платежів, тарифів нотаріусів, страхових компаній, суб`єктів оціночної діяльності, реєстраторів за надання витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про наявність чи відсутність обтяжень рухомого майна, інших реєстрів тощо); про відкриття банківського рахунку, відкритого з метою зарахування на нього суми наданого кредиту або надання кредиту за рахунком (овердрафт), умови відкриття, ведення та закриття такого рахунку, тарифи та всі суми коштів, які споживач має сплатити за договором банківського рахунку у зв`язку з отриманням кредиту, його обслуговуванням і погашенням; правило, за яким змінюється процентна ставка за кредитом, якщо договором про надання кредиту передбачається можливість зміни процентної ставки за кредитом залежно від зміни облікової ставки Національного банку або в інших випадках.

З п.3.2. розділу 3 Правил, видно, що кредитний договір має містити графік платежів у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користуванням кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов`язань споживача за кожним платіжним періодом з урахуванням даних, передбачених у додатку до Правил. У графіку платежів також має бути докладно розписана сукупна вартість кредиту за кожним платіжним періодом.

Враховуючи наведене, приймаючи до уваги відсутність графіку платежів визначення сукупної вартості кредиту, а також відсутність письмових доказів ознайомлення позивача за зустрічним договором з умовами кредитування перед укладенням кредиту, що передбачено ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», на думку суду, є всі підстави для визнання вказаного кредитного договору недійсним.

Згідно з ч.6 ст.19 Закону, правочин, здійснений з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсним, тобто виходячи з наведеного це є достатньою підставою для визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Положеннями п.1 ст.215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в моменту вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановленні частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього кодексу.

Згідно з ч.1 ст.236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ч.2 ст.548 ЦК України, недійсне зобов`язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов`язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення.

Таким чином, заявлені позивачем за зустрічним позовом вимоги в частині часткового визнання Договору про передачу активів та кредитних зобов`язань ТОВ «Укрпромбанк» на користь АТ «Дельта Банку» від 30.06.2010 року, визнання Кредитного договору №1466-0161003/ФКВ-08 від 13.08.2008 року та похідних Договорів поруки та застави недійсними, є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.526, 527, 530, 554, 610, 623, 634, 638, 1054 ЦК України, ст.ст.12, 13, 19, 23, 77, 78, 141, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», треті особи: ОСОБА_2 , Національний Банк України про визнання частково недійсним договору про передачу Активів та Кредитних зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» від 30.06.2010 року, договору споживчого кредиту та визнання припиненим договору поруки та договору застави в зв`язку з порушенням права споживача при наданні послуги з видачі споживчого кредиту та невідповідністю умов договору вимогам законодавства - задовольнити.

Визнати недійсним договір про передачу активів кредитних зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» від 30.06.2010 року, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Національним банком України в частині передачі кредитних зобов`язань за кредитним договором №1466-0161003/ФКВ-08 від 13.08.2008 року, укладеним між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк».

Визнати недійсним кредитний договір №1466-0161003/ФКВ-08 від 13.08.2008 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк».

Визнати припиненим договір поруки №1466-0161003/Zфпор-08 від 13.08.2008 року, укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк».

Визнати припиненим договір застави №1466-0161003/Zфк-08 від 13.08.2008 року укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Коротковою С.В. за реєстровим №2559.

Зняти заборону на відчуження з предмету договору застави №1466-0161003/Zфк-08 від 13.08.2008 року, укладеним між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Коротковою С.В. за реєстровим №2559, а саме: автомобіля марки MITSUBISHI модель OUTLANDER, 2008 року випуску, номер шасі (кузова, рами) VIN- НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , бежевого кольору.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання шляхом подання апеляційної скарги через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.В. Чернова