Рішення № 87620240, 27.11.2019, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №932/17451/19

Провадження № 2/932/443/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2019 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого-судді: Женеску Е.В.

за участю секретаря: Яковенко А.С.

представника позивача: Черкавського Ю.С .

відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду у м.Дніпро цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «УКРСОЦБАНК» до ОСОБА_2 , третя особа: Шевченківський відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про звільнення майна з-під арешту, -

ВСТАНОВИВ:

25 листопада 2019 року позивач звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із зазначеним позовом.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 05.12.2007 року між АКБ «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» після зміни найменування Акціонерне товариство «Укрсоцбанк») та Відповідачем укладено кредитний договір № 095/03-16063-ДК за умовами якого, Боржник отримав кошти в сумі 120 000,00 дол. США. З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 095/03-16063-ДК, між Позивачем та Відповідачем 05.12.2007 року укладено договір іпотеки № 962, згідно до якого на забезпечення виконання основного зобов`язання іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності майно: квартиру АДРЕСА_1.12.02.2019р. Позивачу стало відомо, що на іпотечне майно накладено арешт, та внесено відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у зв`язку із чим Позивач, як Іпотекодержатель, має обмеження в реалізації своїх можливостей щодо звернення стягнення на заставне майно, адже стало відомо, що в рамках цивільного провадження згідно ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17.06.2014р. по справі № 175/2125/14 накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_2 в тому числі і на квартиру, житловою площею 76,1 кв.м, загальною площею 119,2 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 . Існуючі обтяження не дають позивачу можливості вільно розпоряджатися своєю власністю. З огляду на викладене, позивач просив суд:

- Звільнити з-під арешту нерухоме майно, яке належить АТ «Укрсоцбанк», а саме: квартиру, житловою площею 76,1 кв.м, загальною площею 119,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що накладений ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17.06.2014р. по справі № 175/2125/14 (номер запису про обтяження 6341358) та Бабушкінським ВДВС Дніпропетровського МУЮ постановами про арешт майна боржника № ВП 43861026 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 14796908 від 30.07.2014, номер запису про обтяження 650563); № ВП 44012556 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 14520108 від 17.07.2014, номер запису про обтяження 6371315); постановами без номера з реєстраційним номером обтяження № 9871092 від 27.05.2010 та№ 9871111 від 27.05.2010.

- Стягнути з ОСОБА_2 користь Акціонерного товариства «УКРСОЦБАНК» судовий збір у розмірі 1921 грн.

Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Женеску Е.В. від 25 листопада 2019 року відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі та визначено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_2 відзиву на позовну заяву не надала, у судовому засіданні позовні вимоги визнала у повному обсязі.

Третя особа повідомлена про розгляд цивільної справи, проте будь-яких заяв чи клопотань не надала.

Відповідно до ч.3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що 05.12.2007 року між АКБ «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» після зміни найменування Акціонерне товариство «Укрсоцбанк») та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 095/03-16063-ДК за умовами якого, Боржник отримав кошти в сумі 120 000,00 дол. США.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 095/03-16063-ДК, між Позивачем та Відповідачем 05.12.2007 року укладено договір іпотеки № 962, згідно до якого на забезпечення виконання основного зобов`язання іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності майно: квартиру АДРЕСА_3 .

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокове виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачене законом. Також ст. 33 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачене законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст. 12 цього Закону. Теж саме передбачено ст. 572 ЦК України, а саме в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

У зв`язку з тим, що Відповідач не виконав своїх зобов`язань перед позивачем за кредитним договором і має заборгованість з повернення кредиту та сплати відсотків, Позивач звернув стягнення на вищезазначене майно, що є предметом іпотеки.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 155927014 від 12.02.2019р. Позивачу стало відомо, що на іпотечне майно накладено арешт, та внесено відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень а саме:24.05.2010 Бабушкінським ВДВС Дніпропетровського МУЮ, правонаступником якого є Шевченківський ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області постановами б/н накладено арешт на нерухоме майно Відповідача, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , про що внесено інформацію в єдиний реєстр заборон відчуження обєктів нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження 9871092 та 9871111 від 27.05.2010);08.07.2014 Бабушкінським ВДВС Дніпропетровського МУЮ, правонаступником якого є Шевченківський ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області постановою про арешт майна боржника та заборони на його відчуження ВП № 44012556 накладено арешт на нерухоме майно Відповідача, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_2 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 14520108 від 17.07.2014, номер запису про обтяження 6371315);15.07.2014 Бабушкінським ВДВС Дніпропетровського МУЮ, правонаступником якого є Шевченківський ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області постановою про арешт майна боржника та заборони на його відчуження ВП № 43861026 накладено арешт на нерухоме майно Відповідача, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_2 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 14796908 від 30.07.2014, номер запису про обтяження 6505631).

Позивач, як Іпотекодержатель, має обмеження в реалізації своїх можливостей щодо звернення стягнення на заставне майно, адже стало відомо, що в рамках цивільного провадження згідно ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17.06.2014р. по справі № 175/2125/14 накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_2 в тому числі і на квартиру, житловою площею 76,1 кв.м, загальною площею 119,2 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до ч. 2 ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація обтяжень здійснюється на підставі: встановленої законом заборони користування та/або розпорядження нерухомим майном; рішень судів, що набрали законної сили; ухвали слідчого судді, суду, постанови державного виконавця про накладення арешту на нерухоме майно; накладення заборони на відчуження нерухомого майна нотаріусом; рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об`єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду; інших актів відповідних державних органів та посадових осіб згідно із законом; договорів, укладених у порядку, встановленому законом.

Ст. 1 ЗУ «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку встановленого цим Законом.

Згідно зі статтею 589 ЦКУ у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 ст. 317 ЦКУ зазначає, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Ст. 37, 38 ЗУ «Про іпотеку» передбачено право Іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки згідно якого Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст. 575 ЦК України іпотека є заставою нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Частина 1 ст. 317 ЦКУ зазначає, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом у черговості їх державної реєстрації.

Законом України «Про іпотеку» (ст. 33) встановлений вичерпний перелік підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог іпотекодержателя, а саме: на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до положень пункту 1 частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами

Пунктом 1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» зазначено що, у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Згідно п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Зважаючи на ту обставину, що накладення арешту має своїм наслідком заборону відчуження арештованого майна, ним порушується право іпотекодержателя в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Зі змісту ч. 6 та 7 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» вбачається, що у разі, якщо належним чином зареєстрована іпотека виникла раніше накладення арешту для забезпечення реального виконання рішення суду щодо задоволення вимог стягувачів, відмінних від іпотекодержателя, суд повинен приймати рішення про звільнення з-під арешту іпотечного майна.

Відповідно до ч.7 ст. 51 ЗУ «Про виконавче провадження» примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень ЗУ «Про іпотеку».

Згідно ч.1 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Частиною 2 цього Закону передбачено, що арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Частиною 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачені підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Чинним законодавством не передбачено заборони накладення арешту на майно, що є предметом іпотеки. Разом із тим ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» обумовлено випадки, підстави й порядок зняття арешту з майна, у тому числі відповідно до ч.5 цієї норми у всіх інших випадках арешт з майна може бути знятий за рішенням суду.

Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, відповідно до ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Арешти та заборони відчуження було накладено на майно, яке перебуває в іпотеці позивача, що підтверджується відповідними документами та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Заявник вважає, що накладення арешту на іпотечне майно в даному випадку є порушенням права банку як іпотекодержателя, адже відповідно до ст. 572 Цивільного Кодексу, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Існування арештів, накладених на вищевказане іпотечне майно, унеможливлює реалізацію позивачем свого права іпотекодержателя звернути на нього стягнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень п.6 ч.1 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.

Наведеними нормами права передбачено підстави, що створюють правову можливість для позивача у цьому провадженні звернути стягнення на заставне майно у позасудовому порядку та скасувати всі існуючи арешти, накладені на іпотечне майно.

Крім того, зазначені вище обтяження були накладені на іпотечне майно вже після підписання договору іпотеки від 05 грудня 2007 року та реєстрації іпотеки, а тому, враховуючи положення чинного законодавства України, позивач має переважне право на задоволення своїх вимог за рахунок спірного нерухомого майна.

Таким чином, арешт та заборона відчуження було накладено на майно, яке перебуває в іпотеці позивача, що підтверджується відповідними відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, наявність арештів на квартиру, яка належить позивачу, порушує гарантоване Конституцією право позивача на вільне і беззаперечне право розпоряджатися своєю власністю.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» від 27.08.1976 № 6 (в редакції від 30.06.1978 № 5) надані роз`яснення, що вимоги особи, які ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові №5 від 03.06.2016 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», роз`яснив, що у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні. Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Згідно з частиною 2 статті 19 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», підставою для реєстрації припинення обтяження є в тому числі й рішення суду, що набрало законної сили.

В зв`язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про безпідставність обтяжень на належне йому майно, а отже позовні вимоги про скасування обтяжень та вилучення записів про арешти майна з реєстрів підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 133, 141, 258, 259, 263-268, 430 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «УКРСОЦБАНК» до ОСОБА_2 , третя особа: Шевченківський відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про звільнення майна з-під арешту, - задовольнити.

Звільнити з-під арешту нерухоме майно, яке належить АТ «Укрсоцбанк», а саме: квартиру, житловою площею 76,1 кв.м, загальною площею 119,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що накладений ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17.06.2014р. по справі № 175/2125/14 (номер запису про обтяження 6341358) та Бабушкінським ВДВС Дніпропетровського МУЮ постановами про арешт майна боржника № ВП 43861026 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 14796908 від 30.07.2014, номер запису про обтяження 650563); № ВП 44012556 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 14520108 від 17.07.2014, номер запису про обтяження 6371315);постановами без номера з реєстраційним номером обтяження № 9871092 від 27.05.2010 та№ 9871111 від 27.05.2010.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «УКРСОЦБАНК» судовий збір у розмірі 1921 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Пунктом 15.5 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Е.В. Женеску