Вирок № 87620218, 17.02.2020, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/853/19

Провадження № 1-кп/175/53/19

Вирок

Іменем України

17 лютого 2020 року смт. Слобожанське

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Реброва С.О.

при секретареві Ратушній Л.В.

за участю сторін: прокурора Красун А.Ю.

захисника Башурова С.С.

обвинуваченого ОСОБА_1

а також потерпілого ОСОБА_2 ,

представника потерпілого Іпатова А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт.Слобожанське кримінальне провадження №12019040030000261 відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м.Іркутськ Росія, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.286 КК України -

встановив:

Обвинувачений ОСОБА_1 30.01.2019 року близько 09 години 35 хвилин, керуючи технічно справним транспортним засобом автомобілем марки «Форд Мондео» реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить згідно свідоцтва про реєстрацію департаменту архітектури та містобудування ЗМР, рухався в Дніпровському районі Дніпропетровської області по вул.Запорізьке Шосе з боку м. Запоріжжя в напрямку вул. Панікахи.

Під час руху ОСОБА_1 , порушуючи правила безпеки дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки і її змінам, при включеному на світлофорному об`єкті, у напрямі його руху, червоному сигналі світлофора, що забороняє рух, не зупинив керований ним автомобіль перед світлофорним об`єктом, а продовжив рух, перетинаючи перехрестя вул.Запорізьке Шосе та вул. Старокодацькій, внаслідок чого виїхав на перехрестя, де допустив зіткнення з автомобілем «ЗA3 110307», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався зліва направо за напрямком його руху, після зіткнення автомобіль «ЗАЗ 110307» в некерованому стані перемістився та скоїв наїзд на стоячий автомобіль «Фольцваген», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керування водія

ОСОБА_3 результаті дорожньо-транспортної події водію автомобіля «ЗАЗ 110307» ОСОБА_2 спричинені тілесні ушкодження у вигляді сумісної тупої травми тіла:

- синця на задній поверхні правого ліктьового суглобу з переходом вгору на праве плече до середньої третини, а також з частковим переходом на зовнішню та внутрішню поверхню;

- двох саден: на зовнішній поверхні лівого променево-зап`ясткового суглобу;

- перелому сідничної кістки праворуч з задовільним стоянням уламків;

- перелому верхньої третини правої малогомілкової кістки зі зміщенням уламків, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 454е від 08 лютого 2019 року відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, що зумовлюють тривалий розлад здоров`я, строком понад 3 тижні (більш, як 21 день), згідно п.2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року №6.

Порушення правил безпеки дорожнього руху згідно висновку комплексної судово-автотехнічної та судово-фототехнічної експертизи №11/10.1/175 №11/6.1/174 від 26.02.2019 року виразилося в тому, що водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Форд Мондео», реєстраційний номер НОМЕР_1 , порушив вимоги п. 8.7.3 «е», 8.10 Правил дорожнього руху України, які свідчать:

- п. 8.7.3 «е» Сигнали світлофора мають такі значення: е) червоний сигнал, втому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух.

- п. 8.10 У разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62, якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів, що перебуває у причинному зв`язку з наслідками, що настали для потерпілого.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому йому складі злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, визнав повністю та пояснив, що 30.01.2019 року близько 09 години 35 хвилин, керував автомобілем «Форд Мондео», що належить згідно свідоцтва про реєстрацію департаменту архітектури та містобудування ЗМР, рухався по вул.Запорізьке Шосе з боку м. Запоріжжя в напрямку вул. Панікахи. Під час руху був сильний туман не зупинив автомобіль перед світлофором, а продовжив рух, перетинаючи перехрестя вул.Запорізьке Шосе та вул. Старокодацькій, виїхавши на перехрестя, допустив зіткнення з автомобілем «ЗA3», під керуванням потерпілого, як потім від дізнався ОСОБА_2 , який рухався зліва направо за напрямком його руху, після зіткнення автомобіль потерпілого скоїв зіткнення на стоячий автомобіль «Фольцваген». Просив суд врахувати щире каяття та намір відшкодувати потерпілому моральну шкоду, яку вже у розмірі 13 тисяч гривень сплатив, та суворо його не карати.

Провина обвинуваченого у вчиненні інкримінованого діяння підтверджується наступними доказами.

Показаннями потерпілого ОСОБА_2 , який у судовому засіданні пояснив, що 30.01.2019 року він керував автомобілем ЗАЗ і на перехресті вулиці Запорізьке шосе виконував поворот та його автомобіль врізався в автомобіль обвинуваченого, який їхав на забороняючий сигнал світлофору, в наслідок ДТП йому було спричинено тілесних ушкоджень. Цивільний позов підтримує і просить суд його задовольнити, міру покарання щодо обвинуваченого призначити не сувору у вигляді штрафу.

Провина обвинуваченого підтверджена письмовими доказами, а саме матеріалами кримінального провадження №12019040030000261:

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 30 січня 2019 з фото-таблицею до нього і схему до даного протоколу, відповідно до яких в присутності водія ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , за участю понятих проводився огляд місця дорожньо-транспортної пригоди та обставини ДТП. (а.к.п. 9-22);

- висновком щодо результатів медичного огляду обвинуваченого ОСОБА_1 , з якого убачається, що 30 січня 2019 року при медичному огляді ознак сп`яніння у ОСОБА_1 не виявлено. (а.к.п.24);

- висновком медичного огляду від 30 січня 2019 року, згідно якого у ОСОБА_2 наявні тілесні ушкодження. (а.к.п. 26);

- протоколом огляду відео запису з реєстратору автомобіля ЗАЗ від 04 лютого 2019 року з додатком у вигляді диску, відповідно до якого було оглянуто відео запис на початку запису відображено як автомобіль з якого здійснюється запис наближається до світлофорного об`єкту на якому зупиняється в черзі а на світлофорі горить червоне світло для напрямку його руху на 20 секунді запису червоне світло світлофору переключається на зелене та автомобілі які стоять попереду нього починають рухатися перший автомобіль світлого кольору який був по переду нього рухається на перехресті з вул. 3. Шосе ліворуч другий автомобіль «Фольцваген» рухається праворуч автомобіль з якого йде запис на 28 секунді виїжджає на перехрестя та рухається через нього прямолінійно 31 секунді реєстратор від потужного удару відривається та падає в салоні автомобіля. Після цього запис «Последствия ДТП 30.01.19» запис триває 1 хвилину 23 секунди, особа з камерою в руках ходить біля розбитих автомобілем фіксуючи пошкодження автомобілем «ЗАЗ», «Форд Мондео» та «Фольцваген» та їх реєстраційні номери після цього фіксує місцевість де було скоєно ДТП а саме м. Дніпро, перехрестя вул. Запорізьке Шосе та вул. Старокодацька (а.к.п. 38-39);

- протоколом огляду відео запису від 19 лютого 2019 року з додатком у вигляді диску, відповідно до якого було оглянуто відео запис на початку запису відображено світлофорний об`єкт на якому горить червоне світло для автомобілем які рухаються по вул. Запорізьке Шосе перед яким зупинились автомобілі які рухалися в напрямку м. Запоріжжя, після чого бачимо як автомобілі які рухаються по вул. Старокодацікій та по вул. Науковій виїжджають на перехрестя на 54 секунді відео запису ми бачимо автомобіль «ЗАЗ» який рухається з боку п.Опитного в напрямку вул. Старокодацької через перехрестя з вул. З.Шосе позаду нього рухається автомобіль зеленого кольору на 7 секунді в кадрі з`являється автомобіль білого кольору який рухається з боку м. Запоріжжя в напрямку вул. Панікахі в м. Дніпро на 8 секунді сталось зіткнення між автомобілями «ЗАЗ» та автомобілем білого кольору «Форд» після зіткнення автомобіль «ЗАЗ» в некерованому стані відкинуло на стоячий на світлофорі автомобіль «Фольцваген», на цьому запис було завершено. Після цього запис «30.01.2019 (1)» триває 22 секунди, на початку запису видно, що запис відео здійснюється з електричної опори яка розташована на перехресті вул. Запорізького Шосе та вул. Старокодацька та направлена в бік м. Запоріжжя на вул. Запорізьке шосе. На відео зависі вказано камери К-101.3о назва перехрестя Zap Shosse-Starokodacka, час запису. На початку запису бачимо, що в крайній правій полосі перед стоп лінією зупинився автомобіль «ВАЗ» з увімкненим світлом фар, бачимо, що з боку м. Запоріжжя до м. Дніпро наближаються автомобілі з увімкненим світлом фар на 3 секунді запису в кадрі з`являється автомобіль білого кольору «форд» який здійснює перестроювання з правого ряду до лівого ряду рухаючись на великій ним рухається автомобіль джип «Червоного кольору» який перед стоп лінією зменшуєш швидкість та зупиняється (а.к.п. 43-45);

- висновком експерта № 454е від 08 лютого 2019 року та ілюстративну таблицю до нього, відповідно до якого у ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження у вигляді тупої травми тіла: синця на задній поверхні правого ліктьового суглобу з переходом вгору на праве плече до середньої третини, а також з частковим переходом на зовнішню та внутрішню поверхню; двох саден: на зовнішній та внутрішній поверхні лівого променево-зап`ясткового суглобу; перелому сідничної кістки праворуч з задовільним стоянням уламків; перелому верхньої третини правої малогомілкової кістки зі зміщенням уламків. Виявлені у ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді: тупої травми тіла, спричинені від механічної дії тупих твердих предметів або при ударі об такі, якими могли бути виступаючі частини салону автомобілю, за умов дорожньо-транспортної пригоди. Враховуючи характер та локалізацію виявлених у нього тілесних ушкоджень, ступень ознак їх загоєння та дані медичної документації, можливо вказати, що вони отримані незадовго до надходження на стаціонарне лікування в 16МКЛ, тобто і в термін на який вказує обстежений та слідчий в клопотанні. За своїм характером виявлені у нього тілесні ушкодження у вигляді: тупої травми тіла - відносяться до ушкоджень СЕРЕДНЬОЇ тяжкості, що зумовлюють тривалий розлад здоров`я, строком понад 3 тижні (більш, як 21 день), п.2.2.2 „Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року №6 термін зрощення кісткової тканини понад 21-ну добу (а.к.п.51-54);

- висновком комплексної судово фототехнічної та авто технічної експертизи №11/6.1/174, №11/10.1/175 від 26 лютого 2019 року із ілюстративною таблицею, відповідно до якого згідно наданої на дослідження відеограми «30.01.2019.mp4», середня швидкість руху автомобіля «Форд Мондео» реєстраційний номер НОМЕР_1 перед ДТП дорівнює близько 148,9 км/год. В даній дорожній обстановці водій автомобіля «Форд Мондео» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 повинен був діяти згідно вимог п.п. 12.4, 12.9 (б), 8.7.3е) та 8.10 Правил дорожнього руху. Дії водія автомобіля «Форд Мондео» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 , при заданому механізмові пригоди, не відповідали вимогам п.п. 12.4, 12.9 (б), 8.7.3е) та 8.10 Правил дорожнього руху, але саме невідповідність дій водія ОСОБА_1 п.п. 8.7.3е) та 8.10 Правил дорожнього руху, з технічної точки зору, знаходиться у причинному зв`язку з даною ДТП. Технічна можливість уникнути зіткнення з автомобілем «ЗАЗ 110307» для водія автомобіля «Форд Мондео» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 визначалась виконанням ним вимог п.п. 8.7.3е) та 8.10 ПДР України, і у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру, які б не дозволили йому виконати їх. В даній дорожній обстановці водій автомобіля «ЗАЗ 110307» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_2 повинен був діяти згідно вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України. В діях водія автомобіля «ЗАЗ 110307» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_2 , при заданому механізмові пригоди, не вбачається невідповідностей вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху. (а.к.п. 120-125).

Дослідивши вищезазначену експертизу, суд приходить до висновку, що вона відповідає вимогам кримінально-процесуального законодавства, яке регламентує проведення цих експертиз, є належно вмотивованою, даною на підставі повного вивчення матеріалів справи. Висновок експертизи суд кладе в основу вироку.

У такому разі, на думку суду, обвинувачений, який має досвід водія, мав змогу суворо дотримуватися вимог Правил дорожнього руху України, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров`я інших осіб, під час керування транспортним засобом, віднесеному законом до джерела підвищеної небезпеки.

Оцінивши зазначені докази, суд приходить до висновку про їх належність, допустимість і достовірність. Наведені докази повністю узгоджуються між собою і у своїй сукупності є достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченого. Порушень вимог закону щодо відкриття доказів стороні захисту, суд не вбачає.

Європейський суд з прав людини у п.65 рішення по справі «Коробов проти України» зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Розглянувши повно і всебічно кримінальне провадження, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, перевіривши та оцінивши усі доводи учасників судового провадження, суд дійшов висновку, що за обставин, викладених у обвинувальному акті від 28 лютого 2019 року було вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_1 , і це кримінальне правопорушення вчинено саме ним, і його необережні дії, що виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесне ушкодження, вірно кваліфіковані за ч.1 ст.286 КК України.

Згідно вимог ч.1 ст.94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Так, у відповідності до припису ст.86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Докази, покладені в основу вироку, були зібрані з дотриманням процесуального законодавства, а тому розцінюються судом як допустимі.

При ухваленні вироку суд не посилається на інші матеріали кримінального провадження, які були дослідженні в судовому засіданні за письмовим клопотанням прокурора від 17 грудня 2019 року, оскільки вони не мають доказового значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують його покарання.

Обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого, у відповідності до ст. 66 КК України є щире каяття.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого у відповідності до ст. 67 КК України суд не вбачає.

Відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.

Згідно з роз`ясненнями, наведеними у постанові Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при призначенні покарання за відповідною частиною статті 286 КК України, суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Також, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд враховує ступінь тяжкості злочину, який згідно зі ст. 12 КК України, є злочином невеликої тяжкості, те, що обвинувачений на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, що свідчить про його осудність; має постійне місце проживання, спосіб життя, його вік та невисокі ризики повторного вчинення ним злочину.

В силу приписів ст.25 КК України злочин вчинений обвинуваченим відноситься до злочинів, вчинених з необережності.

За сукупності вище наведених обставин, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у межах, установлених у санкції ч.1 ст.286 КК України, а саме у виді штрафу.

Також, враховуючи особу обвинуваченого, відсутність обтяжуючих обставин, який раніше не судимий, ставлення до вчиненого, обставини та характер вчиненого злочину, суспільну небезпеку його дій, яка полягала в необережному порушенні правил дорожнього руху, суд приходить до висновку, що його виправлення та перевиховання можливе при застосуванні покарання у виді штрафу, та таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 та попередження нових злочинів як ним, так і іншими особами.

Разом з тим при вирішенні питання щодо застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, виходячи із обставин дорожньо-транспортної пригоди та її наслідків, що спричинили тілесні ушкодження для потерпілого та механічні пошкодження автомобілів, враховуючи позицію органу обвинувачення та потерпілого, суд вважає необхідним призначити таке додаткове покарання на строк, передбачений санкцією ч.1 ст.286 КК України.

Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для ОСОБА_1 та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості, не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

За приписом ч.1 ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок…, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

У підготовчому судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 заявив цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 завданої злочином моральної шкоди у розмірі 100 000, 00 грн. В судовому засіданні підтримав позовні вимоги та їх обґрунтування.

Суд не приймає до уваги пояснення захисника обвинуваченого щодо необхідності стягнення моральної шкоди з підприємства на якому працював обвинувачений на момент ДТП, оскільки відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 4 « Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» - шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Відповідно до п. 6 вищезазначеної Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ - якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдану шкоду.

Отже, ОСОБА_1 є належним відповідачем та стягнення моральної шкоди підлягає саме з нього.

Відповідно до положень ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Так, згідно з ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням її прав.

Частиною 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Позови в частині стягнення моральної шкоди у повній мірі не обґрунтовані відповідно до вимог ст. 1167 ЦК України, оскільки факт спричинення моральної шкоди знайшов своє підтвердження відповідно до наданих суду доказів, але не зазначено обставини щодо спів розмірності завданої моральної шкоди обвинуваченим та понесених моральних страждань потерпілим.

Відповідно до п.п. 3, 5, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, суд має з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань, за яких обставин і якими діями вони завдані, ступінь вини заподіювача, яких моральних чи фізичних страждань зазнав потерпілий, в якій грошовій сумі він оцінює пов`язані з ними втрати, та з чого при цьому виходить, а також інші обставини, які мають значення для вирішення даного спору. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Протиправними діями обвинуваченого ОСОБА_1 був порушений звичайний уклад життя потерпілого та необхідності докладання додаткових зусиль для його нормалізації, а також обставини, при яких потерпілий отримав тілесні ушкодження, ступінь їх тяжкості, тривалий час перебуванням потерпілого на лікуванні та необхідність його подальшого реабілітаційного лікування, а також глибину його страждань у зв`язку із заподіянням йому тілесних ушкоджень, що призвело зокрема до психологічного болю.

З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе частково задовольнити цивільний позов щодо стягнення моральної шкоди з обвинуваченого, стягнувши з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 в якості відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 20 000,00 гривень з урахуванням обставин справи, та сплатою обвинуваченим грошових коштів потерпілому у розмірі 13 000,00 гривень, що підтверджено копіями квитанцій які було долучено до відзиву на позовну заяву та не спростовувалось сторонами у судовому засіданні.

Під час проведення досудового розслідування ОСОБА_1 запобіжний захід не обирався.

Відповідно до ст.ст. 122, 124 КПК України судові витрати по справі за проведення експертизи слід покласти на обвинуваченого та стягнути в дохід держави.

Долю речових доказів суд вирішує у відповідності зі ст.100 КПК України.

З огляду на вимоги ч.4 ст.174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту з цього майна.

Керуючись ст.ст. 369, 374, 376 КПК України, суд -

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та піддати кримінальному покаранню у виді штрафу у розмірі 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 5 100,00 (п`ять тисяч сто) гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 20 000,00 (двадцять тисяч гривень) у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої злочином.

У рахунок відшкодування витрат на проведення експертизи стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави (одержувач платежу - УК у Шевченківському районі м. Дніпра; номер рахунку - 31111115004004; МФО - 899998; код ЄДРПОУ - 37989274; найменування установи банку Казначейство України (ЕАП); код бюджетної класифікації: 24060300; призначення платежу - за комплексну експертизу №11/6.1/174, №11/10.1/175 від 26 лютого 2019 року у розмірі 2288,00 грн.

Арешт накладений за ухвалою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 лютого 2019 року на транспортний засіб марки «Форд Мондео», державний номер НОМЕР_1 , який також визнано речовим доказом згідно постанови слідчого від 30 січня 2019 року, що належить згідно автоматизованої бази «НАІС» та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Департаменту Архітектури та Містобудування ЗМР м. Запоріжжя - скасувати після набрання вироком законної сили та повернути майно за належністю.

Арешт накладений за ухвалою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 лютого 2019 року на транспортний засіб марки «ЗАЗ 110307», державний номер НОМЕР_2 , який також визнано речовим доказом згідно постанови слідчого від 30 січня 2019 року, що належить згідно автоматизованої бази «НАІС» ОСОБА_5 - скасувати після набрання вироком законної сили та повернути майно за належністю.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому і прокурору.

На вирок сторонами може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду через Дніпропетровський районний суд протягом 30 діб з моменту його проголошення.

Суддя С.О.Ребров