Рішення № 87616895, 11.02.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2020 року м. Київ № 640/15579/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін матеріали адміністративної справи

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (02094, м. Київ,

вул. Праці, 1/1)

про визнання протиправними рішень, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) з позовом до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (далі по тексту - відповідач), в якому просить:

- визнати відмову Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 27 березня 2019 року у реєстрації ОСОБА_1 за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 та відмову Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 27 березня 2019 року у знятті з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 протиправними;

- зобов`язати Дніпровську районну в місті Києві державну адміністрацію зняти з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 та зареєструвати місце проживання ОСОБА_1 за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що надав всі необхідні документи для здійснення реєстрації місця проживання, зокрема, і згоду власника квартири. Додатково позивач стверджував, що права власників та наймачів інших кімнат квартири № 4 не порушуються, оскільки вселення відбувається лише до житлової площі, яка надана ОСОБА_2 та щодо якої з останньою укладено договір найму.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 серпня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Представник відповідача копію вказаної ухвали суду від 20 серпня 2019 року отримав 03 вересня 2019 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення. У визначений судом строк представник відповідача відзиву на адміністративний позов не надав.

Водночас, позивач подав до суду клопотання про пришвидшення розгляду даної справи.

З огляду на викладене вище та відсутність клопотань про розгляд справи у судовому засіданні, справа розглядається в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

27 березня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації із заявою про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

До вказаної заяви додано: квитанцію про сплату адміністративного збору.

З наявної в матеріалах справи копії вказаної заяви вбачається, що у графі «право на проживання в житлі» зазначено ордер 01364 від 26 лютого 2019 року, а в графі «згода власника/співвласників житла або їх уповноважених органів, наймача та членів його сім`ї на реєстрацію місця проживання особи у разі відсутності документів, що підтверджують право на проживання в житлі» наявна згода власника -- ОСОБА_2 на реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_1.

27 березня 2019 року відповідачем у реєстрації місця проживання відмовлено на підставі пункту 11 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №207, а саме у зв`язку з відсутністю згоди співвласника квартири.

Також, наявними матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 подав до відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації заяву про зняття з реєстрації місця проживання у зв`язку з вибуттям за адресою: АДРЕСА_1 .

За результатами розгляду вказаної заяви 27 березня 2019 року прийнято рішення про відмову у знятті з реєстрації місця проживання відповідно до заяви на реєстрацію місця проживання.

Незгода позивача із вказаними рішеннями зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Відносини, пов`язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження регулює відповідно до Конституції України Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року №1382-IV (далі - Закон №1382-IV, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до вимог статті 1 Закону №1382-IV дія цього Закону поширюється на громадян України, а також на іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, відповідно до їх прав та свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Частиною 1 статті 2 Закону №1382-IV передбачено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Згідно з статтею 5 Закону №1382-IV законними підставами перебування на території України є: для громадян України - належність до громадянства України; для іноземців та осіб без громадянства - підстави, встановлені Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Згідно з статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до статті 2 «Свобода пересування» Протоколу №4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

За змістом статті 3 Закону №1382-IV передбачено, що місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

В силу норм статті 6 Закону №1382-IV громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов`язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.

Для реєстрації особа або її представник подає органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг):письмову заяву; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження; квитанцію про сплату адміністративного збору; документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

Вказаним Законом №1382-IV визначено вичерпний перелік необхідних документів для реєстрації місця проживання та заборонено вимагати для реєстрації подання особою інших документів.

Статтею 10 Закону №1382-IV визначено, що правила здійснення реєстрації місця проживання, форми необхідних для цього документів, порядок передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру встановлюються Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог статті 10 Закону №1382-IV постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №207 затверджено Правила здійснення реєстрації місця проживання (далі - Правила №207, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 8 Правил №207 передбачено, що документи для здійснення реєстрації / зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи подаються до органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) з урахуванням вимог Закону України «Про адміністративні послуги».

Пунктом 11 Правил №207 орган реєстрації відмовляє в реєстрації / знятті з реєстрації місця проживання, якщо: особа не подала необхідних документів або інформації; у поданих документах містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними; звернулася особа, яка не досягла 14 років. Рішення про відмову в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання приймається в день звернення особи або її представника шляхом зазначення у заяві про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання підстав відмови. Зазначена заява повертається особі або її представнику.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що орган реєстрації відмовляє у реєстрації місця проживання, якщо особа не подасть необхідних документів або інформації.

При цьому, як зазначалось вище, для реєстрації особа подає органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг): письмову заяву; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання; квитанцію про сплату адміністративного збору; документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації.

Пунктом 18 Правил №207 передбачено, що для реєстрації місця проживання особа або її представник подає:

1) заяву за формами, наведеними відповідно у додатках 6, 7 або 8;

2) документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16 років, подається свідоцтво про народження. Реєстрація місця проживання дітей, які є іноземцями чи особами без громадянства, здійснюється за умови внесення даних про дітей до посвідки на постійне або тимчасове проживання їх батьків та копії свідоцтва про народження. Документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами;

3) квитанцію про сплату адміністративного збору (у разі реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з попереднього місця проживання адміністративний збір стягується лише за одну послугу);

4) документи, що підтверджують:

право на проживання в житлі, - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім`ї (зазначені документи або згода не вимагаються при реєстрації місця проживання неповнолітніх дітей за адресою реєстрації місця проживання батьків/одного з батьків або законного представника/представників);

право на перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи, - довідка про прийняття на обслуговування в спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи за формою згідно з додатком 9, копія посвідчення про взяття на облік бездомної особи, форма якого затверджується Мінсоцполітики (для осіб, які перебувають на обліку у цих установах або закладах);

проходження служби у військовій частині, адреса якої зазначається під час реєстрації, - довідка про проходження служби у військовій частині, видана командиром військової частини за формою згідно з додатком 10 (для військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби);

5) військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку);

6) заяву про зняття з реєстрації місця проживання особи за формою згідно з додатком 11 (у разі здійснення реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з реєстрації попереднього місця проживання).

Тобто, перелік документів, які особа подає органу є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.

Водночас, вимогами статті 6 Закону №1382-IV та пункту 18 Правил №207 забороняється вимагати для реєстрації місця проживання особи інші документи.

Судом встановлено, що позивачем подано перелік всіх необхідних документів, які передбачені вимогами статті 6 Закону №1382-IV.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд звертає увагу, що відповідачем не зазначено яких саме необхідних документів не надано позивачем.

З наявних матеріалів справи вбачається, що позивачу відмовлено з підстав відсутності згоди співвласників квартири, однак як зазначалось вище в графі «згода власника/співвласників житла або їх уповноважених органів, наймача та членів його сім`ї на реєстрацію місця проживання особи у разі відсутності документів, що підтверджують право на проживання в житлі» наявна згода власника -- ОСОБА_2 на реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_1.

Також, наявними матеріалами справи підтверджується, що згідно пункту 3 розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17 серпня 2005 року №1531 «Про будинки №№15-А, 15-Б на вул. Миропільській, №28 на вул. Сулеймана Стальського , № 15-В на бульварі Перова, №9-а на вул. Бажова», зважаючи на лист Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації від 29 грудня 2004 року №1-14-1758/5 та численні звернення мешканців зазначених будинків щодо створення належних умов для проживання Дніпровській районній у місті Києві державній адміністрації надати жилі приміщення в будинках мешканцям, які в них постійно проживають, зареєстровані та перебувають на черзі квартирного обліку і видати їм ордери у встановленому порядку.

Відповідно до розпорядження Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації від 13 червня 2016 року №891 «Про нумерацію квартир у житловому будинку №15-В на бул. Перова» визнано комунальними квартирами та присвоєно номери кімнатам у житловому будинку №15-В на бул. Перова згідно з додатком.

Дніпровською районною в місті Києві державною адміністрацією 26 лютого 2019 року ОСОБА_2 видано ордер №013604 серія Б на жиле приміщення на одну особу на право на зайняття жилого приміщення жилою площею 17,30 кв.м., яке складається з 1 кімнат в комунальній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Вимогами статті 379 Цивільного кодексу України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.

Зі змісту акта від 04 квітня 2019 року вбачається, що в кімнаті №22 зареєстрована ОСОБА_2 на підставі ордера, виданого Дніпровською районною в місті Києві державною адміністрацією 26 лютого 2019 року. На момент обстеження в квартирі проживають: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Вказаним актом підтверджується факт проживання позивача в кімнаті №22 за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому, статтею 3 Закону №1382-IV визначено, що реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Оскільки, наявними матеріалами справи підтверджується наявність згоди власника житлового приміщення ( ОСОБА_2 ) на реєстрацію у ньому місця проживання ОСОБА_1 , то відмова відповідача з підстав її відсутності вбачається судом необґрунтованою та безпідставною, такою, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

З урахуванням наведеного в сукупності, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваних відмов та наявність підстав для їх скасування в судовому порядку, адже відмова у знятті з реєстрації місця проживання є пов`язаною вимогою від прийняття рішення про відмову у реєстрації місця проживання.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

У випадку, коли поданих доказів достатньо для того, щоб зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти те чи інше рішення чи утриматись від вчинення певних дій суд вправі обрати такий спосіб захисту порушеного права.

При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

В силу частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

У справі, що розглядається, відповідач не навів конкретних підтверджених передбачених законом підстав для відмови у реєстрації місця проживання позивача.

У будь-якому разі рішення з цього приводу має бути вмотивованим та містити обґрунтування відмови із наведенням конкретних, а не загальних, підстав для цього.

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» N 30985/96).

Ураховуючи, що відповідачем при розгляді питання про реєстрацію місця проживання позивача не наведено передбачених законом підстав для відмови у такій реєстрації, відсутні підстави вважати, що відповідач належно розглянув заяви позивача від 27 березня 2019 року та наявні підстави для скасування оскаржуваних рішень від 27 березня 2019 року.

Водночас, питання реєстрації місця проживання є дискреційними повноваженнями суб`єкта владних повноважень, в які суд не може втручатися, а тому суд дійшов висновку щодо зобов`язання Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації повторно розглянути заяви ОСОБА_1 від 27 березня 2019 року про реєстрацію місця проживання та про зняття з реєстрації місця проживання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року в справі №640/21806/18.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідачем не наведено документального та нормативного обґрунтування правомірності прийняття оскаржуваних рішень, а відтак суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 27 березня 2019 року про відмову у реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

3. Визнати протиправним та скасувати рішення відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 27 березня 2019 року про відмову у знятті з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

4. Зобов`язати Дніпровську районну в місті Києві державну адміністрацію повторно розглянути заяви ОСОБА_1 про реєстрацію місця проживання та про зняття з реєстрації місця проживання та прийняти відповідні рішення.

5. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

6. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (02094, місто Київ, бульвар Праці, 1/1, код ЄДРПОУ 37203257).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя А.Б. Федорчук