Постанова № 8761326, 18.03.2010, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

18 березня 2010 року м. Чернівці Справа № 2а-107/10/2470

(№ 2а-1132/09/2470)

12 год. 50 хв.

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі :

головуючого судді: Скакун О.П.

при секретарі судового: Пишній К.Г.

за участю:

представників позивача Пустовіта Ю.О.

представника відповідача Григоришина О.М., Фрунзи О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом приватного підприємства «Ренцо»

до Державної податкової інспекції у Сторожинецькому районі Чернівецької області

про скасування податкового повідомлення - рішення та зобовязання вчинити дії

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство «Ренцо»звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сторожинецькому районі Чернівецької області про скасування податкового повідомлення рішення №0000422300/0 від 22 червня 2009р. на суму 103879,27 грн., у тому числі 71053,59 грн. основного платежу та 32735,68 грн. штрафних санкцій та зобовязання відповідача внести зміни в облікову картку позивача з податку на прибуток підприємств.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, в позовній заяві позивач посилається на те, що ДПІ у Сторожинецькому районі Чернівецької області неправильно визначила валові витрати, базу оподаткування і відповідно суму податку на прибуток, який підлягає донарахуванню по операціях з купівлі-продажу товарів, робіт, послуг. Позивач висновки ДПІ щодо правомірності донарахування податку по операціях інших ніж купівлі продаж товарів, робіт, послуг не оспорює.

03.11.2009р. позивачем було подано заяву про зміну позовних вимог (а.с.101), згідно якої позивачем оскаржувались виключно операції з купівлі-продажу товарів, робіт, послуг за 4-й квартал 2007р. Таким чином, позовні вимоги було змінено на скасування податкового повідомлення рішення №0000422300/0 від 22 червня 2009р. на суму 48413,79 грн., у тому числі 25549,53 грн. основного платежу та 22864,26 грн. штрафних санкцій та зобовязання відповідача внести зміни в облікову картку позивача з податку на прибуток підприємств.

Позивач зазначає, що за даними декларації за 4-й квартал 2007 року валові доходи складають 87421 грн., валові витрати складають 107834 грн. Позивач стверджує, що за фактичними даними, підтвердженими первинними документами, валові витрати складають 258529,13 грн. В судовому засіданні представник позивача зазначив, що позивачем було порушено порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, внаслідок чого дані, зазначені в декларації з податку на прибуток підприємства, не відповідають дійсності. Однак, на думку позивача, податковий орган при проведенні перевірки зобовязаний був самостійно достовірно визначити валові витрати позивача на підставі первинних документів.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти позову з підстав, викладених в письмових запереченнях, та пояснили, що позивачем безпідставно обрано для оскарження лише один з перевіряємих періодів - 4-й квартал 2007 року, оскільки всі первинні документи відповідачем було враховано в наступних періодах. Відповідач стверджує, що в порушення п.1.6 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, дані наведені в декларації не відповідають даним бухгалтерського обліку та даним перевірки по податкових періодах. Крім того, на думку відповідача, зазначена позивачем сума у декларації є узгодженою та не може бути оскарженою. Уточнюючих розрахунків позивачем подано не було.

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Сторожинецькому районі Чернівецької області було проведено планову виїзну планову перевірку приватного підприємства «Ренцо»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 28.08.2007р. по 31.12.2008р.

За результатами перевірки було складено акт від 17.06.2009р. №662/23/35344768. Перевіркою було встановлено порушення п.1.6 Порядку складання декларацій з податку на прибуток підприємства, ст. 4 п.4.1 п.п. 4.1.6, ст. 5 п. 5.9, ст. 5 п. 5.1, п. 5.3 п.п. 5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого перевіркою донараховано податку на прибуток у сумі 94773 грн., в тому числі: ІV квартал 2007 р. 68584 грн., І квартал 2008 року мінус 125 грн., ІІ квартал 2008 року 19084 грн., ІІІ квартал 2008 року 28972 грн., ІV квартал 2008 року мінус 21742 грн.

Податковим повідомленням рішенням №0000422300/0 від 22 червня 2009р. ДПІ у Сторожинецькому районі Чернівецької області було визначено приватному підприємству «Ренцо»податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств в сумі 152249 грн., в тому числі за основним платежем 94773 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 57476,00 грн.

Судом встановлено, що позивачем було подано 08.02.2008р. декларацію з податку на прибуток підприємств за 4-й квартал 2007 року. За даними декларації валові витрати на придбання товарів, робіт, послуг (крім визначених у 04.11) складають 107834 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та представників відповідача, встановивши фактичні обставини у справі, дослідивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає, що адміністративний позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

У відповідності до п.5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п. 1.6 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003 року № 143 у декларації зазначаються усі передбачені в ній показники. Якщо будь-який рядок декларації не заповнюється через відсутність операції (суми), то такий рядок прокреслюється, крім випадків, прямо визначених у декларації. Дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності). Достовірність даних підтверджується підписами керівника і головного бухгалтера та засвідчується печаткою підприємства.

Згідно п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У відповідності до п. 5.1. ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Враховуючи те, що позивач не подавав уточнюючих розрахунків, суд вважає безпідставним та необґрунтованим здійснення позивачем розрахунків до позовної заяви, з посиланням на невідповідність даних декларації даним бухгалтерського обліку, щодо визначення валових витрат у сумі 258529,13 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач самостійно визначив у податковій декларації податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств та не може його оскаржити судовому порядку.

Відповідно до п.п. «б»п.п 4.2.2 п.4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо, дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону 2181-ІІІ у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Крім того, позивач, змінюючи позовні вимоги, не врахував того, що відповідачем первинні документи було враховано в наступних періодах.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Виходячи з вимог п. 2 ст.3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Суд вважає, що невідповідність даних податкового обліку даним бухгалтерського обліку, яка виникла з вини позивача, не може бути підставою для скасування податкового повідомлення рішення.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачем Державною податковою інспекцією у Сторожинецькому районі Чернівецької області правомірно було визначено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств в сумі 152249 грн., в тому числі за основним платежем 94773 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 57476,00 грн.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

ДПІ у Сторожинецькому районі Чернівецької області доведено правомірність свого рішення.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Керуючись ст.ст.2,3,6-12,17,18,160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.В позові відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

У судовому засіданні 18 березня 2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Постанову виготовлено в повному обсязі 23 березня 2009 року.

Суддя О.П. Скакун