Вирок № 87611625, 14.02.2020, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/16053/18

Провадження № 1-кп/161/232/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 14 лютого 2020 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді - Полюшко А.В.,

за участю секретаря - Ярмолюк І.С.,

прокурорів - Урин С.З., Обушко Н.Д.,

обвинувачених - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

захисників - Міщук І.В., Квятковського Б.М., Лавренчука О.В.,

потерпілого - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальні акти у кримінальних провадженнях 12018030010001660 від 05.05.2018, та №12018030010004545 від 12.12.2018, що надійшли з Луцької місцевої прокуратуривідносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, гр.України, з середньою освітою, неодруженого, не працюючого, судимого:

-04.03.2010 Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ст.289 ч.2 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України надано іспитовий строк - 2 роки;

-05.07.2011 апеляційним судом Волинської області за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч.1 ст.70, ст.71 КК України до 8 років позбавлення волі з конфіскацією усього належного на праві приватної власності майна, звільненого 06.10.2017 по відбуттю строку покарання.

- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 186 ч.2, ст.185 ч.2 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та мешканця АДРЕСА_2 , українця, гр.України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, непрацюючого, в порядку ст.89 КК України - судимості не має,

- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.186 ч.2, ст.263 ч.1 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Обвинувачений ОСОБА_1 , повторно, 04 травня 2018 року близько 21.45 год., знаходячись біля воріт будинку №5, що по вул.Шевченка м.Луцька, умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою із невстановленими досудовим розслідуванням особами, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого ОСОБА_3 та виразилось у нанесенні невстановленою органом досудового розслідування особою одного удару правою рукою в око потерпілого, внаслідок чого потерпілий втратив рівновагу та обперся на паркан, після чого, невстановлена досудовим розслідування особа, шляхом ривка, відкрито викрала із плеча ОСОБА_3 сумку чорного кольору, в якій знаходились грошові кошти в сумі 300 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 04.05.2018 становить 7 857 грн, 150 Євро, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 04.05.2018 становить 4 710 грн, 300 польських злотих, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 04.05.2018 становить 2 208 грн та 20 000 грн, спричинивши потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 34 775 грн.

Після чого, обвинувачений ОСОБА_1 , продовжуючи діяти за попередньою змовою з невстановленими досудовим розслідуванням особами, наніс декілька ударів по різним частинам тіла потерпілого ОСОБА_3 , який від удару одного з нападників впав, спричинивши останньому фізичного болю.

Він же, повторно, 16 серпня 2018 року в період з 16.12 год. по 16.14 год., знаходячись в приміщенні магазину «Єва - 1604» ТОВ «Руш» за адресою: м. Луцьк, вул. Лесі Українки, 67, умисно, з корисливих мотивів, таємно викрав з торгових полиць товар, а саме: станок для гоління марки «Джілет фужин проглайд» вартістю 494 грн, пудру марки «Евелін компактна лайн з дзеркалом» вартістю 89,90 гpн та туш для вій марки «Реве Лашес» вартістю 99,90 грн, спричинивши потерпілому «Єва - 1604» ТОВ «Руш» матеріальної шкоди на загальну суму 683,80 грн.

Він же, повторно, 02.11.2018 близько 21.18 год., знаходячись в приміщенні магазину «Сім-23» ТзОВ «Клевер Сторс» за адресою: м.Луцьк, пр.Волі, 42, умисно, з корисливих мотивів, таємно викрав із торгових полиць товар, а саме: грудинку «Бенкетна» закупівельною вартістю 148,80 грн та цукерки «Весела Кола» закупівельною вартістю 61,16 грн, спричинивши потерпілому «Сім-23» ТзОВ «Клевр Сторс» майнової шкоди на загальну суму 206,96 грн.

Він же, повторно, 09 грудня 2018 року близько 20.22 год., знаходячись в приміщенні магазину «Сім-23» ТзОВ «Клевер Сторс» за адресою: м.Луцьк, вул.Лесі Українки, 67, умисно, з корисливих мотивів, таємно викрав із торгових полиць товар, а саме: філе «Форель» закупівельною вартістю 112,50 грн, сир плавлений «Чедар» закупівельною вартістю 21,50 грн, сир плавлений «Тост» закупівельною вартістю 19,80 грн, сир «Брі» закупівельною вартістю 32,50 грн, каву «Монарх» закупівельною вартістю 71,21 грн та сік «Сандора» закупівельною вартістю 27,18 грн, спричинивши потерпілому Сім-23» ТзОВ «Клевр Сторс» майнової шкоди на загальну суму 284,69 грн.

Він же, повторно, 10 грудня 2018 року близько 18.22 год., знаходячись в приміщенні магазину «Наш край» ТзОВ «Агро-Р» за адресою: м.Луцьк, вул.Ковельська, 40, умисно, з корисливих мотивів, таємно викрав із торгових полиць товар, а саме: горілку сувенірну «Тризуб» закупівельною вартістю 293,16 грн, ковбасу «Сунджук» закупівельною вартістю 64,45 грн та рибу - сьомга нарізка «Мастерфіш» закупівельною вартістю 76,00 грн, спричинивши потерпілому «Наш край» ТзОВ «Агро-Р» майнової шкоди на загальну суму 433,61 грн.

Цього ж дня, він же, повторно, знаходячись в приміщенні магазину «Наш край» ТзОВ «Агро-Р» за адресою: м.Луцьк, пр.Відродження, 18, умисно, з корисливих мотивів, таємно викрав із торгових полиць товар, а саме: віскі «Johnnie Walker 0,7 Red Rey Finish» закупівельною вартістю 450,48 грн, сир «Весела Корівка» закупівельною вартістю 61,92 грн, спричинивши потерпілому «Наш край» ТзОВ «Агро-Р» майнової шкоди на загальну суму 512,40 грн.

Він же, повторно, 15 грудня 2018 року близько 21.42 год., знаходячись в приміщенні магазину «Сім-23» ТзОВ «Клевер Сторс» за адресою: м.Луцьк, вул.Лесі Українки, 67, умисно, з корисливих мотивів, таємно викрав із торгових полиць товар, а саме: напій слабоалкогольний «Рево» закупівельною вартістю 25,20 грн, ковбасу «Нострано» закупівельною вартістю 49,32 грн, напій «Бендероль XL» закупівельною вартістю 112,50 грн, спричинивши потерпілому «Сім-23» ТзОВ «Клевер Сторс» майнової шкоди на загальну суму 302,58 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 , своїми умисними діями, спрямованими на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаного із насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого, вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.186 КК України. Своїми умисними діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненими повторно, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.185 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у таємному викраденні чужого майна, вчиненого повторно, визнав повністю та не оспорюючи фактичні обставини, суду дав показання, що 16.08.2018, 02.11.2018, 09.12.2018, 10.12.2018 (двічі), 17.12.2018 з магазинів, відповідно, «Єва», «Сім-23», « ОСОБА_4 » викрадав засоби гігієни, спиртні напої, інші напої та продукти харчування. Переліку, асортименту, кількості та вартості викрадених товарів не оспорює. Збитки кожному із потерпілих відшкодовані повністю. У вчиненому щиро розкаявся, просив суд суворо його не карати.

Письмовими заявами представників потерпілих ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 стверджується факт повного відшкодування завданих збитків, в зв`язку з чим матеріальних претензій до обвинуваченого ОСОБА_1 не мають, щодо покарання - покладаються на розсуд суду.

Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_1 , його винуватість у таємному викраденні чужого майна, вчиненого повторно, підтверджується зібраними на досудовому слідстві доказами, фактичні обставини яких не оспорюються учасниками судового провадження, а тому судом, за погодженням з усіма учасниками, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, в цій частині обвинувачення, не проводиться їх дослідження.

Одночасно обвинувачений ОСОБА_1 вину у відкритому викраденні чужого майна (грабежі) 04.05.2018, поєднаного із насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого ОСОБА_3 , вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, як під час досудового розслідування, так і в судовому засіданні - не визнав. Суду дав показання, щоу вечірню пору 04.05.2018 перебував у дівчини ОСОБА_3 в АДРЕСА_10 Чи спілкувався того дня з ОСОБА_2 не пам`ятає, однак зазначив, що вони були знайомі та іноді спілкувались. Категорично ствердив, що жодних неправомірних дій щодо потерпілого ОСОБА_3 не вчиняв і не міг цього зробити, оскільки якби він був на місці події, то потерпілий безумовно впізнав його та вказав би про це, оскільки вони знайомі - його батько живе поруч з потерпілим. Вважає дане обвинувачення необґрунтованим, оскільки жодних доказів його винуватості по даному епізоду немає, тому просив його виправдати.

Не зважаючи на невизнання винуватості обвинуваченим ОСОБА_1 , його винність у відкритому викраденні чужого майна (грабежі) 04.05.2018, поєднаного із насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого ОСОБА_3 , вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, підтверджується зібраними на досудовому слідстві та дослідженими за клопотанням учасників судового розгляду доказами.

Потерпілий ОСОБА_3 суду дав показання, що 04.05.2018 року близько 21.30 год. він йшов додому по вул.Шевченка, зібрався відчиняти хвіртку, побачив, що до нього підходив чоловік, подумав, що він хотів щось запитати, повернувся та відразу отримав удар кулаком руки в око . Після чого він обперся в забор, в цей момент побачив як особа, схожа на ОСОБА_1 , біг у їх напрямку, тоді хтось із нападників зрізав сумку, в якій були кошти на загальну суму близько 30 000 грн у різній валюті, з якою втекли дівчина і хлопець у напрямку смітників, а троє інших залишились і продовжили його бити (при цьому, та особа, яка вдарила його в око першим також залишалась). В цей момент йшла сусідка, почала кричати, підбігла до них і нападники втекли у напрямку центра міста. Ствердив, що ОСОБА_1 знає, однак тривалий час його не бачив. Під час проведення впізнання по фото впізнав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . При цьому, під час додаткового допиту, проведеного за клопотанням сторони захисту вказав, що йому надавали лише якісь два маленькі фото, де були зображені останні. Під час проведення впізнання був слідчий і ще один хлопець, показали листки в яких було по 5 фото (таких листків було 4-5 шт.), залишили його самого, він їх переглядав, після чого зайшло 2 особи разом з слідчим, він показав на двох осіб, щось підписав і пішов. При цьому, ствердив, що зазначав слідчому про те, що раніше знав ОСОБА_1 , однак на це ніхто не зважав. Що стосується ОСОБА_2 , то в судовому засіданні його не впізнав та зазначив, що вказав на нього під час впізнання по фото, оскільки решта осіб, пред`явлених на фото, були найменше схожі на тих, що вчинили відносно нього злочин. Ствердити про те, що ОСОБА_2 бачив на місці вчинення відносно нього злочину не може. Претензій ні до кого з обвинувачених не має, цивільний позов заявляти не бажає. На суворому покаранні обвинувачених не наполягає.

Такі показання потерпілого судом беруться до уваги, оскільки вони спростовують показання обвинуваченого ОСОБА_1 щодо його непричетності до вчинення даного кримінального правопорушення та його перебування у цей час в іншому населеному пункті, які суд вважає неправдивими та такими, що дані виключно з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення. Такі показання потерпілого об`єктивно підтверджуються іншими здобутими та всебічно, повно дослідженими у справі доказами.

Свідок ОСОБА_9 суду дала показання, що 04.05.2018 близько 22.00 год. з чоловіком поверталися з міста, побачили, як хлопці били сусіда ОСОБА_10 . Вона підбігла, почала кричати, намагалася відтягувати одного з них, другий хлопець, як ствердила - ОСОБА_1 , почав її нецензурно ображати. ОСОБА_11 і хлопець забрали сумку в потерпілого та побігли, а інші ще кілька разів його вдарили та порозбігались у різні сторони. Категорично ствердила, що саме ОСОБА_1 наносив удари потерпілому, коли той лежав та ображав її нецензурною лексикою, коли вона намагалась втрутитись у конфлікт. Інших хлопців бачила мимохідь, тому не може впізнати нікого іншого, окрім ОСОБА_1 . З нею проводили впізнання в міськвідділі, де сиділо 3-4 хлопці, серед яких вона впізнала та вказала на ОСОБА_1 як на такого, що вчинив кримінальне правопорушення стосовно ОСОБА_3 Зазначила, що не може вказати хто першим з трьох хлопців наносив удари потерпілому, оскільки підбігала, коли її сусід - ОСОБА_3 вже лежав на землі, а троє хлопців його били. Зазначила, що перед впізнанням слідчий ніяких фотографій їй не показував, впізнавала вона нападника по обличчю, яке добре запам`ятала, оскільки саме з він її обзивав. Ствердила, що раніше ОСОБА_1 не знала, жодних неприязних відносин у них не було, підстави оговорювати його - відсутні.

Показання даного свідка судом приймаються до уваги, оскільки вони прямо підтверджують факт вчинення кримінального правопорушення щодо потерпілого ОСОБА_3 саме обвинуваченим ОСОБА_1 , за попередньою змовою групою осіб, а тому, відповідно до ст.85, 86 КПК України, суд вважає їх належними та допустимими, вони підтверджуються іншими доказами у даному провадженні, та кладе їх в основу даного вироку.

Посилання сторони захисту на наявність суттєвих суперечностей у показаннях потерпілого та свідка під час їх первинного та додаткового допитів, проведених у межах судового розгляду, судом до уваги не приймаються, оскільки судом не встановлено таких суттєвих суперечностей, які б унеможливлювали взяття судом їх до уваги, а, зважаючи на значний проміжок, що пройшов з моменту вчинення кримінального правопорушення та стресовість обстановки, що склалась у момент вчинення кримінального правопорушення щодо кожного з них, на думку суду, є допустимим.

Окрім того, їх показання підтверджуються дослідженими доказами у даному провадженні, що проаналізовані нижче.

З протоколу огляду місця події від 04.05.2018 вбачається, що було оглянуто місце вчинення кримінального правопорушення - території біля входу на подвір`я, що в АДРЕСА_4 , де були виявлені сліди бурого кольору ззовні схожі на кров. Вказаним зафіксовано місце вчинення даного кримінального правопорушення, що відповідає показанням потерпілого та свідка ОСОБА_9 .

З протоколу пред`явлення особи для впізнання від 06.06.2018 вбачається, що свідок ОСОБА_9 (в присутності двох понятих) серед пред`явлених до впізнання інших осіб, вказала на особу під №4 - ОСОБА_1 , як на такого, що вчинив грабіж відносно потерпілого ОСОБА_12 04.05.2018 близько 21.45 год. по вул.Шевченка м.Луцька.

Посилання сторони захисту про визнання даного протоколу недопустимим доказом, не заслуговує на увагу, оскільки дана слідча дія проведена відповідно та з дотриманням вимог ст.228 КПК України, складений протокол відповідає вимогам ст.231 КПК України.

Під час проведення слідчого експерименту - протокол від 01.08.2019 (проведеного за участю понятих), свідок ОСОБА_9 , розповіла про обставини вчинення відносно потерпілого ОСОБА_3 кримінального правопорушення (вказала на місце), детально описала усі події, дії обвинуваченого ОСОБА_1 та інших осіб, які вона запам`ятала, механізм нанесення тілесних ушкоджень та інші відомі їй обставини. Вказані показання повністю відповідають показанням, даним в ході судового розгляду та іншим доказам у справі.

Вказаний доказ суд вважає належним та допустимим, відповідно до ст.85, 86 КПК України.

Показання допитаної в судовому засіданні, за клопотанням сторони захисту, свідка ОСОБА_13 судом до уваги не беруться, оскільки вони не підтверджуються належними та допустимими доказами. Так, свідок ОСОБА_13 , суду дала показання, що 04.05.2018 близько 20.30 год. до неї в АДРЕСА_3 приїхав ОСОБА_1 , де перебував до ранку. Цей день запам`ятала, оскільки в неї в кінці травня день народження (27.05), останній мав їй подарувати абонемент в спортзал, однак забув, тому вони трошки посперечались, згодом помирилися і він залишився. Ствердила, що мобільний телефон ОСОБА_1 був при ньому, вона його бачила, однак його номеру телефону і моделі телефону не пам`ятає. На той час вона користувалась номером телефону НОМЕР_1 .

Натомість такі показання вказаного свідка повністю спростовуються дослідженими та проаналізованими доказами, що вказані вище, а також протоколом тимчасового доступу до речей і документів, проведеного на підставі ухвал слідчого судді від 25.06.2018. Так, відповідно до роздруківок відомостей щодо сеансів мобільного зв`язку абонента № НОМЕР_2 , яким користувався ОСОБА_1 встановлено, що він дійсно перебував у с.Підгайці Луцького району, однак не 04.05., а 03.05.2018 (у нічну та ранкову пору). Вказане стверджується і роздруківками відомостей щодо сеансів мобільного зв`язку абонента № НОМЕР_3 , яким користувався ОСОБА_2 . Натомість 04.05.2018 ОСОБА_1 у вказаному населеному пункті не перебував, при цьому у період часу з 21.13 год. по 21.53 год. номер останнього діяв в районі пр.Волі, 27, де знаходиться базова станція ПрАТ«ВФ Україна», таким чином він знаходився у районі вчинення кримінального правопорушення. З цієї ж роздруківки вбачається, що свідок ОСОБА_13 саме 04.05.2018 після 21 год. здійснювала телефонні дзвінки до ОСОБА_1 з номеру телефону, що вказала безпосередньо в судовому засіданні, що також стверджує факт відсутності ОСОБА_1 за місцем її проживання.

Вказане відображено та повністю підтверджуються протоколом огляду предметів від 01.08.2018 року.

Поряд з цим, суд вважає недопустимими доказами, якими орган досудового розслідування, поряд з іншими доказами, обгрунтував винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.186 ч.2 КК України, а саме - протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 24.05.2018 за участю потерпілого ОСОБА_3 , протокол проведення слідчого експерименту від 27.07.2018 за участю потерпілого ОСОБА_3 , так як вони проведені у порушення порядку, встановленому чинним КПК, з істотним порушенням прав та основоположних свобод особи.

Так, відповідно до ст.228 КПК України, забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, особу, яка повинна бути пред`явлена для впізнання, та надавати відомості про прикмети цієї особи. З показань потерпілого ОСОБА_3 вбачається, що обвинуваченого ОСОБА_1 він давно знав, при проведенні даної дії йому попередньо дали фото для огляду, залишили самого у кабінеті, а коли слідчий повернувся, то він вказав на ОСОБА_1 , якого знав та бачив на місці вчинення злочину та ще одну особу, яка була найбільш подібна на того, що напав на нього. При цьому, понятих не було. При цьому, впізнаючи особу, ознаками за якими він опізнав вказано ріст, тіло будову, статуру, однак наявні фото виключають таку можливість. При цьому, якість фото, зокрема упізнаних осіб, є вкрай низькою та різко відрізняється від інших.

Що стосується протоколу проведення слідчого експерименту за участю потерпілого, то обставини події, що мала місце 04.05.2018 близько 21.45 год. по вул.Шевченка, 5/2 м.Луцька, відображені потерпілим у письмовому вигляді не фіксувались, оскільки під час його проведення проводилась відеозйомка, із відеозаписом усі учасники її проведення ознайомлювались, зауважень не надходило.

Так, відповідно до ст.23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відеозапис даної слідчої дії, за відсутності письмової інформації про хід його проведення, не був предметом безпосереднього дослідження в судовому засіданні, оскільки диск, що приєднаний до матеріалів провадження в якості додатку до даного протоколу такої інформації не містить, а тому даний доказ не може бути покладений в основу вироку.

Визнання даних доказів не допустимими не впливає, за наявності вище перелічених та проаналізованих доказів, на їх достатність для прийняття відповідного процесуального рішення щодо обвинуваченого ОСОБА_1

Згідно ППВСУ «Про судову практику у справах про злочини проти власності» від 06.11.2009 №10 грабіж - це відкрите викрадення чужого майна у присутності потерпілого або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дій винної особи, яка у свою чергу усвідомлює, що її дії помічені і оцінюються як викрадення.

Грабіж вважається закінченим з моменту, коли винна особа вилучила майно і мала реальну можливість розпоряджатися чи користуватись ним.

Під насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого при грабежі, слід розуміти умисне заподіяння легкого тілесного ушкодження, що не спричинило короткочасного розладу здоров`я або незначної втрати працездатності, а також вчинення інших насильницьких дій (завдання удару, побоїв тощо) за умови, що вони не були небезпечними для життя чи здоров`я в момент їх заподіяння.

Злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб у разі його вчинення декількома (двома і більше) суб`єктами, які заздалегідь домовились про його вчинення або ж діють узгоджено, зі спільним умислом, і кожен із них безпосередньо виконує діяння, що повністю чи частково утворює об`єктивну сторону складу злочину.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_1 спільно з іншими невстановленими органом досудового розслідування особами, у присутності потерпілого, усвідомлюючи, що їх дії помічені як потерпілим, так і свідком ОСОБА_9 , завдавши ряд ударів потерпілому, після чого відкрито викрали належне йому майно - сумку з грошовими коштами та речами, після чого, з метою надання спільникам безперешкодно залишити місце вчинення злочину з викраденим майном, продовжили нанесення потерпілому ударів, після цього - втекли з місця злочину, частину майна викинули, таким чином, розпорядившись ним на власний розсуд, а грошові кошти забрали. При цьому, такі їх дії були узгодженими, вони діяли зі спільним умислом, і кожен із них виконував діяння, що утворює об`єктивну сторону складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України.

Судом критично оцінюються показання обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що він не вчиняв грабежу, та показання свідка ОСОБА_13 про те, що ОСОБА_1 04.05.2018 перебував у с.Підгайці Луцького району, оскільки вони є суперечливими (суперечать дослідженим доказам у справі), не відповідають обставинам, встановленим під час судового провадження, такі показання обвинуваченого суд розцінює як намагання уникнути відповідальності за фактично вчинене ними кримінальне правопорушення, а показання свідка - як сприяння обвинуваченому у цьому.

Зважаючи на досліджені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про доведення винуватості обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України.

Органами досудового розслідування та згідно обвинувального акту ОСОБА_2 обвинувачується у тому, що він04 травня 2018 року близько 21.45 год., знаходячись біля воріт будинку №5, що по вул.Шевченка м.Луцька, умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою із обвинуваченим ОСОБА_1 та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого, та виразилось у нанесенні ОСОБА_2 одного удару правою рукою в око потерпілого, внаслідок чого потерпілий втратив рівновагу та обперся на паркан, після чого, невстановлена досудовим розслідування особа, шляхом ривка, відкрито викрала із плеча ОСОБА_3 сумку чорного кольору, в якій знаходились грошові кошти в сумі 300 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 04.05.2018 становить 7 857 грн, 150 Євро, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 04.05.2018 становить 4 710 грн, 300 польських злотих, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 04.05.2018 становить 2 208 грн та 20 000 грн, спричинивши потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 34 775 грн.

Після чого обвинувачений ОСОБА_2 збив потерпілого з ніг, внаслідок чого той впав, а обвинувачений ОСОБА_1 , продовжуючи діяти за попередньою змовою з ОСОБА_2 та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, наніс декілька ударів по різним частинам тіла потерпілого ОСОБА_3 , спричинивши останньому фізичного болю.

Крім того, органами досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачується і у тому, що за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, місця та часу, без передбаченого законом дозволу незаконно придбав бойові припаси, які переніс за місцем свого проживання - АДРЕСА_2 , після чого незаконно продовжував їх зберігати до моменту їх виявлення та вилучення 06.06.2018 працівниками поліції.

Так, 06.06.2018 близько 09.00 год. під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , дозвіл на проведення якого надано ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду від 05.06.2018, працівниками поліції виявлено та вилучено бойові припаси, які ОСОБА_2 незаконно придбав, переніс та зберігав за місцем свого проживання без передбаченого законом дозволу, а саме: один патрон, який згідно висновку судово-балістичної експертизи №209 від 23.08.2018 відноситься до боєприпасів i є 7,62 гвинтівочним патроном зразку 1908 року, придатний для стрільби та виготовлений заводським способом, а також один патрон, який згідно висновку цієї ж експертизи відноситься до боєприпасів і є проміжним патроном калібру 7,62х39 ММ, зразка 1943 року з кулею бронебійно-запалювальної дії, придатний для стрільби та виготовлений заводським способом.

Вказані дії обвинуваченого ОСОБА_2 органом досудового розслідування кваліфіковані, відповідно, за ст.186 ч.2 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане із насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого, вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб; та за ст. 263 ч.1 КК України як незаконне придбання, носіння, зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

На думку суду, обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.186 ч.2, 263 ч.1 КК України, не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду, оскільки стороною обвинувачення не доведено його винуватості поза розумним сумнівом належними та допустимими доказами, а можливість здобуття інших доказів вичерпана і не пропонується стороною обвинувачення.

І. Щодо обвинувачення за ст.186 ч.2 КК України.

Так, обвинувачений ОСОБА_2 вину у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), поєднаного із насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого ОСОБА_3 , вчиненого за попередньою змовою групою осіб, не визнав та категорично заперечив свою причетність до його вчинення. Суду дав показання, що 04.05.2018 близько 20.00 год. вийшов з будинку по АДРЕСА_3 , пішов до товариша - ОСОБА_14 на вул.Коперника м .Луцька , і через 15-20 хв. вони разом та пішли до знайомого ОСОБА_15 , що проживав по пр . Грушевського м.Луцька . Були там 30-40 хв., після чого вдвох пішли в сторону вул.Шопена, і на перехресті вул.Шопена - вул.Степана Бандери, розійшлись, він пішов в магазин на вул.Коперника та повернувся додому близько 22.30 год. Зазначив, що дійсно знайомий з ОСОБА_1 , часом спілкувались як особисто, так і по телефону, однак чи спілкувались вони 04.05.2018 не пам`ятає. На вулиці Шевченка м.Луцька того дня не був, з потерпілим не знайомий, жодних неправомірних дій щодо нього не вчиняв, в зв`язку з чим просив його виправдати.

Такі показання обвинуваченого ОСОБА_2 суд, згідно ст.23 КПК України, бере до уваги, оскільки вони підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами, які суд вважає належними та допустимими.

Відповідно до ч.2 ст.17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Відповідно до ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до ст.25 КПК України прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Крім того, саме на них законом покладається обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, відповідно до ст.9 КПК України.

За правилами ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Відповідно до ст.92 КПК України обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст. 91 КПК України, покладається на прокурора.

Тобто, обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.

Так, на обґрунтування винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, сторона обвинувачення посилається на протокол прийняття заяви, відібраної у гр. ОСОБА_3 04.05.2018 про вчинення кримінального правопорушення, протоколом огляду місця події від 04.05.2018, протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 24.05.2018, протоколами проведених обшуків за місцем проживання обвинуваченого, постановою про визнання предметів речовими доказами від 06.06.2018, протоколом пред`явлення особи для впізнання від 06.06.2018, протоколом тимчасового доступу до речей і документів та протоколом огляду предметів від 01.08.2018, протоколом проведення слідчого експерименту за участю потерпілого від 27.07.2018, протоколом проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_9 , показаннями потерпілого ОСОБА_16 та свідка ОСОБА_9 , які були предметом ретельного дослідження в ході судового розгляду.

Однак докази, зібрані органом досудового розслідування, на які посилається сторона обвинувачення на підтвердження винності останнього не підтверджують поза розумним сумнівом винуватість ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, частина з них є неналежними, суперечливими та здобутими з порушенням вимог чинного кримінального процесуального законодавства, в зв`язку з чим є недопустимими.

Показання допитаних в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_9 містять конкретні відомості щодо обставин вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 поряд з іншими особами, однак жоден з них в судовому засіданні не вказав про можливу причетність до вчинення даного кримінального правопорушення ОСОБА_2 .

Що стосується потерпілого ОСОБА_3 , то останній ОСОБА_2 в судовому засіданні не впізнав та зазначив, що вказав на нього під час впізнання по фото, оскільки решта осіб, пред`явлених на фото, були найменше схожі на тих, що вчинили відносно нього злочин. Ствердити про те, що ОСОБА_2 бачив на місці вчинення відносно нього злочину не може.

Свідок ОСОБА_9 ствердила, що бачила осіб, що вчинили грабіж відносно потерпілого, однак вказати на ОСОБА_2 як на особу, що причетна до його вчинення не може.

Свідок ОСОБА_14 суду дав показання, що 04.05.2018 він з ОСОБА_2 (який є його товаришем) зустрілися на АДРЕСА_5 , де він проживає. В 20.00 - 20.30 год. пішли на вулицю Грушевського до ОСОБА_17 , де були 30-40 хвилин біля під`їзду, тоді через вул.Шопена пішли у напрямку дому та розійшлись близько 22.00 год. Ствердив, що запам`ятав цей день, бо про нього десь через 1 місяць детально розпитували в поліції.

Свідок ОСОБА_18 суду дав показання, що 04.05.2018 вони домовились з ОСОБА_2 та ОСОБА_14 побачитись, однак коли вони приходили, він не відкрив двері, оскільки пізно вже було. Пам`ятає цю подію, оскільки на наступний день - 05.05 . до нього прилетів товариш з Америки. При цьому ствердив, що незадовго після цієї події в центрі міста бачив ОСОБА_1 , який розповідав, що в той день когось пограбували.

Вказані свідки були допитані як на стадії досудового розслідування, так і в ході судового розгляду. Вони фактично підтверджують факт перебування ОСОБА_2 у момент вчинення кримінального правопорушення відносно потерпілого ОСОБА_3 у іншому місці та наявність у нього алібі.

Окрім того, такі показання обвинуваченого ОСОБА_2 та вказаних свідків також підтверджуються протоколом тимчасового доступу до речей і документів, проведеного на підставі ухвал слідчого судді від 25.06.2018. Так, відповідно до роздруківок відомостей щодо сеансів мобільного зв`язку абонента № НОМЕР_3 , яким користувався ОСОБА_2 встановлено, що він дійсно перебував у вказаних районах м.Луцька, при цьому, 04.05.2018 у період часу з 21.40 год. постійно номер останнього діяв в районі вул.Шопена, 12, де знаходиться базова станція ПрАТ«ВФ Україна», а зважаючи на майже постійне та тривале перебування абонента саме у зоні дії даної станції, та враховуючи адресу його проживання - реально перебував дома. Толі як встановлено, що ОСОБА_1 , в цей час, перебував в зоні дії іншої станції, яка перебуває у районі вчинення кримінального правопорушення. Той факт, що напередодні ОСОБА_2 зізвонювався з ОСОБА_1 не може свідчити про спільне вчинення кримінального правопорушення наступного дня, про що зроблено висновок слідчим у протоколі огляду предметів від 01.08.2018, який також не може слугувати доказом винуватості ОСОБА_20 у вчиненні даного злочину.

Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 24.05.2018 за участю потерпілого ОСОБА_3 , протокол проведення слідчого експерименту від 27.07.2018 за участю потерпілого ОСОБА_3 , суд вважає недопустимим доказами, відповідно до ст.86, 87 КПК України, так як вони проведені у порушення порядку, встановленому чинним КПК, з істотним порушенням прав та основоположних свобод особи, в зв`язку з чим вони також не можуть бути покладені в основу вироку щодо обвинуваченого ОСОБА_2 .

Так, відповідно до ст.228 КПК України, забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, особу, яка повинна бути пред`явлена для впізнання, та надавати відомості про прикмети цієї особи. З показань потерпілого ОСОБА_3 вбачається, що на обвинуваченого ОСОБА_2 він вказав, оскільки попередньо його фото показав слідчий та серед інших осіб, що були не фото він був найбільш схожим на одного з нападників. При цьому, впізнаючи його не описував, окрім високого лоба та зморшок на ньому, за якими іншими ознаками він його опізнав. Чому у протоколі вказано ріст, тіло будову, статуру та інші ознаки - йому не відомо. Ствердив, що понятих при впізнанні не було.

Що стосується протоколу проведення слідчого експерименту за участю потерпілого, то обставини події відображені потерпілим, що мала місце 04.05.2018 близько 21.45 год. по вул.Шевченка, 5/2 м . Луцька, у письмовому вигляді не фіксувались, оскільки під час його проведення проводилась відеозйомка. В зв`язку з відсутністю письмової інформації у протоколі про хід та результати проведення даної слідчої дії, для вирішення питання, в порядку ст.85-87 КПК України, виникла необхідність у безпосередньому дослідженні відповідного диску, що є невід`ємним додатком до даного протоколу.

Відеозапис не був предметом безпосереднього дослідження в судовому засіданні, оскільки диск, що приєднаний до матеріалів провадження в якості додатку до даного протоколу такої інформації не містить.

Так, відповідно до ст.23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 85 КПК України визначено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

При цьому, згідно з вимогами статті 94 КПК України жоден доказ не має наперед встановленої сили, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Таким чином, надані стороною обвинувачення докази, що проаналізовані вище, жодним чином не підтверджують винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.186 ч.2 КК України, в зв`язку з чим суд приймає рішення про його виправдування, на підставі ч.1 п.2 ст.373 КПК України, оскільки не доведено, що дане кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим ОСОБА_2

ІІ. Щодо обвинувачення за ст.263 ч.1 КК України

Так, обвинувачений ОСОБА_2 дав показання, що під час проведення обшуку за місцем його проживання дійсно було знайдено та вилучено 2 патрони. Однак категорично зазначив, що він їх не приносив додому та не зберігав, припускає, що це могли бути патрони брата, який жив з ними до 26.06.2013. При цьому зазначив, що жодного разу їх не брав до рук, оскільки служив в армії, а тому точно б відрізнив їх від небойових. Умислу на вчинення будь-яких неправомірних дій не мав.

На обґрунтування винуватості ОСОБА_2 у вчиненні даного кримінального правопорушення, сторона обвинувачення посилається на показання свідків ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , протокол обшуку, протокол огляду предмету та висновок експертизи №209.

Свідок ОСОБА_21 , суду дала показання, що була залучена в якості понятої при обшуку по вул.С.Бандери в гр. ОСОБА_2 Ствердила, що під час його проведення проводилась відеофіксація. Вилучалися якісь особисті речі, однак до кінця обшуку вона присутня не була та не бачила, що вилучалось окрім вказаних речей. Змісту протоколу не читала, однак підписала його.

Свідок ОСОБА_22 суду підтвердив факт особистої присутності під час проведення обшуку у квартирі ОСОБА_2 та проведення відеозйомки. В великій кімнаті було вилучено ножі, особистий одяг, оболонку з гранати та з патрона. Після цього склали протокол, який він підписав без зауважень.

Оцінюючи показання даних свідків, відповідно до обсягу пред`явленого ОСОБА_2 обвинувачення, суд приходить до висновку, що вказаними свідками підтверджено лише факт проведення обшуку у квартирі, однак вказаного не заперечував і сам обвинувачений ОСОБА_2 .

Факт проведення обшуку 06.06.2018 в квартирі АДРЕСА_8 на підставі ухвали суду стверджується відповідним судовим рішенням - ухвалою від 05.06.2018 та протоколом обшуку від 06.06.2018. З протоколу вбачається, що під час його проведення було вилучено грошові кошти, мобільний телефон, 2 ножі, патрони, корпус гранати, кросівки, одяг та велосипед.

Конституційний Суд України у рішенні № 12-рп/2011 від 20 жовтня 2011 року у справі за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України зазначив, що визнаватися допустимими і використовуватися як доказ в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справах «Шенк проти Швейцарії» від 12.07.1988 року, «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, «Яллог проти Німеччини» від 11.07.2006 року, «Шабельник проти України» від 19.02.2009 року, зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя, на недоторканість житла тощо. Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому кримінальним процесуальним кодексом (ч. 1 ст. 86 КПК України).

Кримінальний процесуальний закон не дає вичерпного переліку підстав, за наявності яких докази мають визнаватися недопустимими, а натомість надає право суду вирішувати питання їх допустимості чи недопустимості у порядку, передбаченому статтею 89 КПК України.

Частиною першою статті 87 КПК України передбачено, що ключовою умовою для визнання доказів недопустимими є їх отримання внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Отримання доказів завжди обумовлено вчиненням стороною кримінального провадження цілеспрямованих дій з метою їх збирання. Аналіз положень частини другої статті 87 КПК України дає підстави зробити висновок, що саме вчинення з цією метою стороною обвинувачення діянь, які істотно порушують права і основоположні свободи людини, має наслідком визнання отриманих у такий неправомірний спосіб доказів недопустимими.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 234 КПК України обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте в результаті його вчинення. Обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді, яка повинна відповідати вимогам ст.235 КПК України.

Так, згідно ухвали слідчого судді дозвіл на проведення обшуку за місцем реєстрації та проживання ОСОБА_2 - АДРЕСА_2 надано слідчому ОСОБА_25 .

Натомість з протоколу обшуку вбачається, що дана ухвала виконана не уповноваженою на це особою - слідчим СВ Луцького ВП ГУНП у Волинській області Жуком А.В.

Відповідно до ч.1 ст.107, п.10 ст.236 КПК України обшук житла чи іншого володіння особи на підставі ухвали слідчого судді в обов`язковому порядку фіксується за допомогою аудіо- та відеозапису.

З протоколу проведеного обшуку від 06.06.2018 по місцю проживання ОСОБА_2 не зазначено технічних засобів фіксації даної слідчої дії та носіїв інформації, які застосовувались, оскільки вказівка лише на …CANON, без зазначення, що це за засіб фіксації (фотоапарат, відеокамера) не є підтвердженням такого застосування. У протоколі відсутні дані щодо проведення відповідного відеозапису на конкретний носій, відсутній відповідний запис проведеної процесуальної дії як додаток до даного протоколу, що передбачено вимогами ч.2 ст.104, ст.105 КПК України. В судовому засіданні стороною обвинувачення такого носія інформації, для безпосереднього дослідження в порядку, передбаченому ст.23 КПК України, також надано не було, що дає суду обґрунтовані підстави вважати, що така фіксація фактично не проводилась.

Згідно ч.6 ст.107 КПК України незастосування технічних засобів фіксування кримінального провадження у випадках, якщо воно є обов`язковим, тягне за собою недійсність відповідної процесуальної дії та отриманих внаслідок її вчинення результатів.

Окрім того, відповідно до п.1 ч.3 ст.104 КПК України протокол повинен містити відомості про всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії.

Так, у протоколі відсутні відомості щодо присутності під час його проведення працівників поліції - ОСОБА_26 , ОСОБА_24 , які, кожен зокрема, допитувались в судовому засіданні за клопотанням сторони обвинувачення та дали показання, що в червні 2018 року за ухвалою суду проводили обшук по місцю проживання ОСОБА_2 В одній із кімнат в тумбочці (на видному місці) стояли 2-3 патрона і корпус від гранати, які, разом з 2-3 мисливськими ножами та одягом ОСОБА_2 , були вилучені та належним чином упаковані.

Відповідно до ч.2 ст.87 КПК України суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: 1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; 2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського, чи такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження; 3) порушення права особи на захист, тощо.

Чинним законодавством визначено повноваження відповідних органів щодо одержання фактичних даних, що можуть бути визнані доказами і які суд оцінює на предмет законності (допустимості), що є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Враховуючи наведене, суд вважає, що докази, надані стороною обвинувачення в обґрунтування винуватості ОСОБА_2 за ст.263 ч.1 КК України, а саме: протокол обшуку за місцем реєстрації та проживання ОСОБА_2 від 06.06.2018, відповідно до вимог ч. 2 ст. 87 КПК України, є недопустимим доказом, а тому не може буде врахований судом при прийнятті рішення у даному кримінальному провадженні.

Європейський Суд з прав людини застосував у своїй практиці, зокрема в рішеннях у справах «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» різновид доктрини «плодів отруєного дерева»: коли визнаються недопустимими не лише докази, які безпосередньо отримані внаслідок порушення, а також і докази, які не були б отримані, якби не були отримані перші. Таким чином, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими.

В зв`язку з наведеним суд визнає недопустимими наступні докази, які були отримані як похідні, внаслідок проведення обшуку від 06.06.2018: постанову від 06.06.2018 року про визнання речей речовими доказами, протокол огляду предмету від 06.06.2018, висновок судової балістичної експертизи №209 від 23.08.2018.

Відповідно до ч.2 ст.17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Згідно ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться лише на її користь.

Такий обов`язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, поєднуються з такими ж положеннями ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».

На підставі викладеного, провівши судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дотримавшись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримавшись принципу диспозитивності, тобто діючи виключно у межах своїх повноважень та компетенції, суд вирішив лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень, зберігаючи, при цьому, об`єктивність та неупередженість та створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання ними процесуальних обов`язків, приймає рішення про виправдування ОСОБА_2 : за ст.186 ч.2 КК України - на підставі ч.1 п.2 ст.373 КПК України, оскільки не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; за ст.263 ч.1 КК України - на підставі ч.1 п.1 ст.373 КПК України, оскільки не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа.

Враховуючи, що показання потерпілого ОСОБА_3 дані ним безпосередньо в судовому засіданні щодо обставин вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 є послідовними, відповідають обставинам справи та дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, які, відповідно до ст.85, 86 КПК України, є належними та допустимими, стверджуються і показаннями свідка ОСОБА_9 , не викликають сумнівів у їх достовірності, оскільки підстав ставити їх під сумнів у суду немає, тому суд бере їх за основу при постановленні даного вироку та приходить до висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні грабежу, тобто відкритого викрадення чужого майна, поєднаного з насильством, що не є небезпечним для життя і здоров`я потерпілого, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, кваліфікуючи його дії за ст.186 ч.2 КК України, а також, з врахуванням повного визнання винуватості ОСОБА_1 і у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.185 ч.2 КК України.

При обранні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та дані про особу винного.

До обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , зокрема по епізодах вчинення кримінальних правопорушень за ч.2 ст.185 КК України, відповідно до ст.66 КК України, суд відносить щире каяття, активне сприяння у розкритті злочинів, добровільне відшкодування завданих збитків.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , відповідно до ст. 67 КК України, суд не вбачає.

Обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.185 ч.2 КК України визнав, у вчиненому розкаявся, добровільно відшкодував завдані збитки, хворіє, що стверджується медичною довідкою №497-1/о від 24.06.2019 року, за місцем проживання характеризується задовільно, однак вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, визнаного судом доведеним не визнав, а тому і не розкаявся у вчиненому, завдана шкода не відшкодована, хоча потерпілий, не зважаючи на це і не наполягав на його суворому покаранні, вчинені ним кримінальні правопорушення, згідно ст.12 КК України, відносяться до категорії середньої тяжкості та тяжких злочинів, враховуючи особу обвинуваченого, який раніше судимий за вчинення умисних корисливих злочинів, відбував реальну міру покарання, тому суд призначає покарання в межах санкцій ч.2 ст.185, ч.2 ст.186 КК України, у виді позбавлення волі на певний строк.

На думку суду, обрана міра покарання, є необхідною та достатньою для його виправлення та попередження вчинення ними нових правопорушень.

Запобіжний захід - домашній арешт, з забороною залишати місце свого проживання ( АДРЕСА_1 ), цілодобово, обраний ухвалою від 28.11.2019 року, залишити до вступу вироку в законну силу.

Речові докази, згідно ст.100 КПК України, відповідно, залишити у матеріалах кримінального провадження, повернути, залишити за належністю законним володільцям, знищити та передати на зберігання до відповідної установи (в зв`язку з не встановленням власника).

Судові витрати, згідно ч.2 ст.122, ч.2 ст.124 КПК України, слід віднести на рахунок держави, оскільки ці витрати пов`язані із обвинуваченням ОСОБА_2 за ч.1 ст.263 КК України, а судом відносно останнього ухвалюється виправдувальний вирок.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд,

У Х В А Л И В :

ОСОБА_2 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ст.186 ч.2, ст.263 ч.1, КК України та виправдати:

-за ст.186 ч.2 КК України - на підставі ч.1 п.2 ст.373 КПК України, оскільки не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим;

-за ст.263 ч.1 КК України - на підставі ч.1 п.1 ст.373 КПК України, оскільки не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа.

Судові витрати в сумі, відповідно, 1144 грн. та 715 грн. за проведення судової експертизи холодної зброї та судово-балістичної експертизи, - прийняти за рахунок держави.

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред`явленому обвинувачені за ст.185 ч.2, ст.186 ч.2 КК України та призначити покарання:

-за ст.185 ч.2 КК України - 1 (один) рік позбавлення волі;

-за ст.186 ч.2 КК України - 4 (чотири) роки позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, визначити ОСОБА_1 остаточне покарання - 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі.

Строк відбуття покарання рахувати з дня приведення вироку до виконання, тобто з моменту його затримання.

Речові докази:

-компакт диск для лазерних систем зчитування, на якому містяться відомості, щодо сеансів мобільного зв`язку абонента ПрАТ «ВФ Україна»; компакт диск для лазерних систем зчитування, який містить відеофайли із відображення подій, які відбулися 17.08.2018 по вул .Л.Українки, 67 м.Луцька ; відеофайли із відображенням подій, які відбулися 02.11.2018 по пр.Волі, 42 м.Луцька , 09.12.2018 по вул.Лесі Українки, 67 м.Луцька , 10.12.2018 по вул.Ковельській, 40 м.Луцька , 10.12.2018 по пр.Відродження, 18 м.Луцька , 15.12.2018 по вул.Лесі Українки, 67 м.Луцька - залишити у матеріалах кримінального провадження;

-грошові кошти: номіналом 500 грн серія СГ6049075, 500 грн серія ЛА 4265749, 200 грн серія ПЕ 7045728, 200 грн серія СЕ 4012324, 200 грн серія ЄХ 8388287, 100 грн серія КЕ 7595714, 100 грн серія ЗД 85789668, 100 грн серія СД 9116703, 100 грн серія КН 36312330, 100 грн серія КС 6854543, 100 грн серія КК 7668055, 100 грн серія МБ 8214165, 50 грн серія СР 3516816, 20 грн серія ТН 0706628, гроші в євро: 70 євро серія UC 2134032706, розмінний рубль 10 серія ГП 9794229, гроші Єгипту номіналом 50; ніж «Colambia» №259 із чохлом, ніж бірюзового кольору, кросівки сірого кольору фірми «Найк», кросівки фірми «Адідас», пластикову білу маску, кепку «COWVERS», кепку чорну «LeO44SPORTIE», кепку чорну «Адідас», кепку коричневого кольору «Адідас», картку з надписом «PYMA FERARI», шорти сірі «Адідас», шорти коричневі «Найк», шорти сірі «GAS», шорти чорні з емблемою «BMV», шорти чорного кольору «Адідас», кофту з капюшоном чорного кольору, кофту з капюшоном «Найк», що передані на відповідальне зберігання до камери схову Луцького ВП - повернути законному володільцеві ОСОБА_2 ;

-велосипед «SPECIALIZED», мобільні телефони «Nokia G500» ІМЕІ НОМЕР_4 без сім карти, «Nokia 6070» ІМЕІ: НОМЕР_5 , «iPhone 5s» ІМЕІ: НОМЕР_6 із сім-картою мобільного оператора ПрАТ «Водафон» НОМЕР_3 , що передані на зберігання ОСОБА_2 - залишити за належністю законному володільцеві - ОСОБА_2 ;

-патрон з №539E 188-73, корпус від гранати «Ф1», 1079377 металева коробка «Zippo», в якій знаходяться предмети схожі на відмички в кількості 16 предметів - знищити;

-кросівки темно-синього кольору марки «Найк», кросівки чорного кольору, чоловічу футболку чорного кольору із малюнком коричневого кольору по центрі, чоловічу кофту із капюшоном сіро-чорного кольору, чоловічу кофту із капюшоном сіро-чорного кольору в верхній частині якого наявні написи буквами білого кольору, чоловічу балонову куртку чорного кольору, чоловічі шорти світло-коричневого кольору, що передані на відповідальне зберігання до камери схову Луцького ВП - повернути за належністю законному володільцеві - ОСОБА_1 ;

-водійське посвідчення видане на ім`я ОСОБА_27 № НОМЕР_7 , що передані на відповідальне зберігання до камери схову Луцького ВП - передати на зберігання Регіональному сервісному центру МВС у Волинській області;

-мобільний телефон марки «Нокіа» чорного кольору модель ТА-1053, що переданий на зберігання ОСОБА_1 - залишити за належністю законному володільцеві - ОСОБА_1

Зарахувати ОСОБА_1 в строк відбування покарання термін попереднього ув`язнення з 28.01.2019 по 28.11.2019, з розрахунку, відповідно до ч.5 ст.72 КК України, один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 - домашній арешт, з забороною залишати місце свого проживання ( АДРЕСА_1 ), цілодобово, обраний ухвалою від 28.11.2019 року, залишити до вступу вироку в законну силу.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Луцький міськрайонний суд.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченим та прокурору.

Суддя Луцького міськрайонного суду А.В.Полюшко