Рішення № 87611181, 17.02.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

17 лютого 2020 р. Справа № 120/4309/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження питання про ухвалення додаткового судового рішення за заявою про розподіл судових витрат в адміністративній справі:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Керам» (вул. 30 років Перемоги, б. 3, м. Гайсин, Вінницька обл., 23700)

до: Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, б. 7, м. Вінниця, 21100)

Державної податкової служби України (пл. Львівська, б. 8, м. Київ, 04053)

про: визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Керам» (далі - позивач) з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області (далі - відповідач 1), Державної податкової служби України (далі - відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 1320963/37957614 від 04.11.2019 року; зобов`язання зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 2 від 03.10.2019 року.

06.07.202о року за вх. № 3693 представником ТОВ «Керам» адвокатом Катричем П.С. через канцелярію суду подано заяву, що він має намір надати до суду розрахунок судових витрат для вирішення питання щодо їх розподілу.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 06.02.2020 року вказаний позов задоволено в повному обсязі. Одночасно у ньому вирішено призначити судове засідання на 13.02.2020 року для вирішення питання про розподіл судових витрат у даній справі та відповідно надано позивачеві строк для подання доказів розміру понесених судових витрат на правничу допомогу, а відповідачеві - строк для подання клопотання про зменшення витрат позивача на оплату правничої допомоги (у разі наявності заперечень щодо заявленого розміру).

10.02.2020 року за вх. № 4032 вказаним представником позивача через канцелярію суду подано клопотання про стягнення з відповідачів судових витрат на правову допомогу на загальну суму 6 000 грн. 00 коп.. Вказує, що документи підтверджуючі витрати на правову допомогу не могли бути подані раніше, так як розгляд справи закінчився 06.02.2020 року і на момент подання позову, розмір правничої допомоги наданої по даній справі, розрахувати було не можливо. Додатково представник позивача просить розгляд питання щодо розподілу судових витрат здійснювати за його відсутності та позивача.

До клопотання додано акт № 1 здачі-прийому правничої допомоги до договору від 15.11.2019 року № 15/11 від 10.02.2020 року, копію платіжного доручення № 127 від 20.11.2019 року, виписку з банківського рахунку за 20.11.2019 року.

13.02.2020 року за вх. № 4491 представником відповідачів надано до суду заяву про розгляд справи без його участі. В матеріалах справи містяться відзиви відповідачів на позовну заяву стосовно заперечення щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі. З урахуванням викладеної позиції відповідачів, суд зазначає про її застосування і стосовно розподілу судових витрат.

Суд у відповідності до положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин, суд вирішив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження

Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на правничу допомогу у цій справі, суд керується такими мотивами.

Згідно з ч. 1, 3, 4 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

В силу вимог ч. 5 ст. 143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч. 2 ст. 16 КАС України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Згідно з положеннями ст. 19 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Ч. 2 та 3 ст. 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до п. 4 ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно із ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Системний аналіз вказаних законодавчих положень доводить, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі, витрати пов`язані з оплатою правової допомоги. Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги та інші документи, що свідчать про витрати сторони, пов`язані із наданням правової допомоги.

При цьому, покладення обов`язку довести неспівмірність витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, не можуть нівелювати положень ст. 139 КАС України щодо обставин, які враховує суд при вирішенні питання про розподіл судових, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

В силу положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04, зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п. 268, 269).

Крім того, згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

В цьому контексті суд зауважує, що предметом спірних правовідносин є дії, внаслідок яких відбулась відмова у реєстрації податкової накладної. Враховуючи наведене суд вважає, що ця справа для позивача має значення з точки зору негативних правових наслідків, яких підприємство зазнало у зв`язку з такими діями відповідачів. Водночас та обставина, що судом вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного провадження, вказаного факту не спростовує та значення справи для позивача не применшує.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.11.2019 року між позивачем та адвокатом Катричем П.С. було укладено договір про надання правової допомоги.

За умовами цього договору (п. 2.1) позивач доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу, а саме: представляти права і законні інтереси клієнта в органах державної влади, місцевого самоврядування, перед третіми особами, а також у судах України різної юрисдикції та здійснювати професійну діяльність адвоката згідно з умовами цього договору, зокрема в частині оскарження рішень контролюючого органу про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 1320963/37957614 від 04.11.2019 року (п. 1.1 договору).

П. 4.1 договору передбачено, що на визначення розміру гонорару адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначенні обґрунтованого розміру гонорару.

Розмір гонорару адвоката по даному договору становить 6 000 грн. 00 коп.. Гонорар адвоката сплачується у вигляді попередньої оплати на протязі п`яти днів з дня підписання даного договору, на банківський рахунок адвоката, зазначений в даному договорі (п. 4.2).

Водночас згідно з актом здачі-прийому правничої допомоги № 1 від 10.02.2020 року винагорода за надання правової допомоги становить 6 000 грн. 00 коп.. Гонорар включає в себе наступні юридичні послуги:

-усні консультації з питань податкового та господарського законодавства, в тому числі з питань оскарження рішень податкових органів - 500 грн. 00 коп.;

-написання та подання до суду позовної заяви від 16.12.2019 року з додатками - 2 500 грн. 00 коп.;

-представництво клієнта в суді з метою вчинення процесуальних дій - складання та подання клопотань, в тому числі, клопотання від 03.02.2020 року, заяв, отримання документів, подання доказів, представництво та виступ з поясненнями в судовому засіданні 16.01.2020 року, 06.02.2020 року - 3 000 грн. 00 коп..

Згідно платіжного доручення № 127 від 20.11.2019 року позивач сплатив адвокату Катричу П.С. гонорар в сумі 6 000 грн. 00 коп.

Водночас, суд вказує, що фактичний розрахунок за надану правову допомогу позивача з адвокатом Катричем С.П. був здійснений 20.11.2019 року, що підтверджується платіжним дорученням № 127 від 20.11.2019 року та випискою з банківського рахунку адвоката за 20.11.2019 року. Між тим, у клопотанні про стягнення з відповідачів судових витрат на правову допомогу на загальну суму 6 000 грн. 00 коп., адвокат вказує, що документи підтверджуючі витрати на правову допомогу не могли бути подані раніше, так як розгляд справи закінчився 06.02.2020 року і на момент подання позову, розмір правничої допомоги наданої по даній справі, розрахувати було не можливо, що не відповідає дійсності та суперечить наданим доказам.

В контексті цього суд вказує, що розмір гонорару адвоката був визначений ще до фактичного звернення з даною позовною заявою до суду. Суд зазначає про неможливість визначення дійсної суми витрат на правову допомогу без фактичної участі у судових засіданнях 16.01.2020 року, 06.02.2020 року, а включення витрат щодо подачі клопотання від 03.02.2020 року не є можливим та ставить під сумнів розмір витрат на правову допомогу позивача.

Крім того суд вказує, що на підтвердження здійсненої правової допомоги необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги та може міститися в акті приймання-передачі послуг за договором. Калькуляція платної правової допомоги повина відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях, вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням, ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Така ж позиція сформована Верховним Судом у рішенні від 01.10.2018 року у справі № 569/17904/17.

Проте, в наданих адвокатом Катричем С.П. документах відсутній розрахунок погодинної вартості правової допомоги.

Суд при вирішення питання щодо компенсації витрат на правову допомогу також керується правовими висновками Верховного Суду, висловленими у постанові від 12.09.2018 року у справі № 810/4749/15, де останній підкреслив необхідність детального аналізу та вивчення документів, поданих на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, з метою уникнення випадків її присудження за недоцільні, дублюючі одна одну, послуги, які не мали впливу на хід розгляду справи та не потребували спеціальних професійних навиків.

З огляду на вказані приписи, судом було детально вивчено юридичні послуги надані згідно акту здачі-прийому правничої допомоги № 1 від 10.02.2020 року, в ході чого було виявлено, що адвокатом Катричем С.П. до витрат на правничу допомогу також було включено усні консультації позивача з питань господарського законодавства, що на переконання суду є недоречним, у даному випадку, та не може бути компенсовано в межах розгляду даної справи. Остання розглядалася за правилами адміністративного судочинства, оскільки оскаржувалось рішення суб`єкта владних повноважень. Спірні правовідносини безпосередньо врегульовуються саме положення податкового законодавства. Тож надання усних консультацій в сфері господарського права та, як наслідок, включення витрат за це до правничої допомоги в межах даної справи не видається доречним.

Судове засідання було відкладено у звязку із відсутністю у додатках до позовної заяви всіх документів, необхідних для встановлення обставин справи.

Суд враховує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції, зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

За таких обставин, судом встановлено, що розмір витрат на професійну правничу допомогу є частково співмірним з наданими послугами адвоката, пов`язаними із розглядом даної справи. Так, підготовка цієї справи до розгляду в суді першої інстанції не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося, а судова практику щодо вирішення спірних правовідносин є сталою та передбачуваною.

Між тим, адвокатом дійсно був підготовлений і поданий до суду позов, оформлено додатки до нього, а також підготовлено клопотання про долучення письмових доказів у даній адміністративній справі. Безспірним є факт участі адвоката Катрича С.П. в судових засіданнях Вінницького окружного адміністративного суду 16.01.2020 року та 06.02.2020 року.

Отже, у зв`язку з розглядом цієї справи позивачеві був наданий певний обсяг адвокатських послуг, втім він не є співмірним із складністю справи та часом, витраченим на виконання відповідних послуг.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги обставини цієї справи, враховуючи значення справи для позивача, обсяг наданих адвокатом послуг, їх складність та час, необхідний для їх надання, суд приходить до переконання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 3 000 грн. 00 коп., що відповідатиме вимогам розумності та співмірності.

За таких обставин, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши надані докази, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.

Водночас, суд зазначає, що даний спір виник у зв`язку із прийняттям Головним управління Державної податкової служби у Вінницькій області спірного рішення про відмову у реєстрації податкової накладної, тож витрати на правову допомогу, суд вважає за необхідне стягнути саме з нього.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 77, 90, 134, 139, 143, 246, 252, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Керам» про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Керам» судові витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у сумі 3 000 грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області.

В іншій частині відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Керам» (вул. 30 років Перемоги, б. 3, м. Гайсин, Вінницька обл., 23700)

Відповідач 1 - Головне управління Державної податкової служби у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, б. 7, м. Вінниця, 21100)

Відповідач 2 - Державна податкова служба України (пл. Львівська, б. 8, м. Київ, 04053)

Повний текст додаткового судового рішення складено та підписано суддею 17.02.2020 року.

Суддя Маслоід Олена Степанівна