Ухвала суду № 87610846, 11.02.2020, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

У Х В А Л А Справа № 932/1549/20

Ім`ям України Провадження № 1-кс/932/887/20

11 лютого 2020 року м. Дніпро

Слідчий суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Литвиненко І.Ю.,

при секретарі Калантаєнку Д.В.,

за участі захисниці Руснак Я.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Дніпрі клопотання слідчого по кримінальному провадженню № 12020040640000377 про арешт майна, -

В С Т А Н О В И В:

10 лютого 2020 року слідчий СВ Шевченківського ВП ДВП ГУ НП України у Дніпропетровської області Резніченко О.А. звернувся до суду із клопотанням, що погоджене із прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 Крижановською О.А., у якому прохає накласти арешт на мобільний телефон марки «Nokia», чорного кольору, imei-1: НОМЕР_1 , imei-2: НОМЕР_2 , сім-картку «Vodafone» «НОМЕР_5» «НОМЕР_6» «НОМЕР_7» та сім-картку «Київстар» «НОМЕР_8» «НОМЕР_9» «НОМЕР_10» «НОМЕР_11 », а також на паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_4 .

Необхідність накладення арешту обґрунтовує наступним чином. 05 лютого 2020 року до Шевченківського ВП ДВП ГУ НП в Дніпропетровській області надійшло повідомлення ОСОБА_2 про те, що того ж дня, 05 лютого 2020 року, невстановлена особа вчинила дії сексуального характеру, що пов`язані із оральним проникненням в тіло її підопічної - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 05.02.2020 року за вказаним фактом СВ Шевченківського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області відкрито кримінальне провадження № 12020040640000377 із попередньою правовою кваліфікацією - злочин, передбачений ч. 6 ст. 152, ч. 2 ст. 187 КК України. 07 лютого 2020 року проведено огляд, в ході якого підозрюваний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає у квартирі АДРЕСА_1 , який добровільно видав речі, а саме: мобільний телефон марки «Nokia», чорного кольору, imei-1: НОМЕР_1 , imei-2: НОМЕР_2 , сім-картку «Vodafone» «НОМЕР_5» «НОМЕР_6» «НОМЕР_7» та сім-картку «Київстар» «НОМЕР_8» «НОМЕР_9» «НОМЕР_10» «НОМЕР_11 », а також паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_4 . Видані підозрюваним речі визнані речовими доказами по кримінальному провадженню. З метою їх збереження, як речових доказів, задля досягнення мети кримінального провадження, унеможливлення їх знищення підозрюваним, з метою уникнення кримінальної відповідальності, перешкоджання кримінальному провадженню, виникла необхідність у забезпеченні кримінального провадження, шляхом накладення арешту на майно.

У судове засідання слідчий не з`явився, до суду надав письмову заяву, відповідно до змісту якої прохав вирішити клопотання у його відсутність. Клопотання підтримав та прохав задовольнити.

Захисниця у судовому засіданні клопотання слідчого визнала частково. Заперечувала проти накладення арешту на паспорт підозрюваного, оскільки той не відповідає вимогам ст. 98 КПК України.

Згідно з вимогами ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Розглянувши клопотання, заслухавши пояснення захисниці, приходжу до висновку про те, що воно підлягає частковому задоволенню. Так, досудове розслідування по кримінальному провадженню № 12020040640000377, що відкрито 05 лютого 2020 року за ознаками складів злочинів, передбачених ч. 6 ст. 152, ч. 2 ст. 187 КК України. Як вбачається із витягу із ЄРДР, станом на 08 лютого 2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є підозрюваним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 6 ст. 152, ч. 2 ст. 187 КК України. 07 лютого 2020 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні ним злочинів, передбачених ч. 6 ст. 152, ч. 2 ст. 187 КК України, які виразились у зґвалтуванні ним малолітньої ОСОБА_3 , що вчинено повторно та у розбої, тобто нападі на малолітню ОСОБА_3 , із заволодінням її майном, який поєднано із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу, що вчинено особою, яка раніше вчинила розбій.

Як вбачається із протоколу огляду від 07.02.2020 року, слідчим Резніченком О.А. у службовому кабінеті відділку поліції проведено огляд ОСОБА_1 , в ході якого тим, при участі захисниці, добровільно видано особисті речі - мобільний телефон марки «Nokia», чорного кольору, imei-1: НОМЕР_1 , imei-2: НОМЕР_2 , сім-картку «Vodafone» «НОМЕР_5» «НОМЕР_6» «НОМЕР_7» та сім-картку «Київстар» «НОМЕР_8» «НОМЕР_9» «НОМЕР_10» «НОМЕР_11 », а також паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_4 .

Вирішуючи клопотання про арешт майна, виходжу із того, що паспорт громадянина України за обставин вчинення злочинів, що наведені слідчим у клопотанні, не може бути речовим доказом по кримінальному провадженню № 12020040640000377. Внаслідок того, що паспорт не є речовим доказом по кримінальному провадженню, не є майном, на яке можливо звернути стягнення у випадку конфіскації майна, арешту він не підлягає.

Через те, що і мобільний телефон, і сім-картки операторів мобільного зв`язку можуть бути доказом знаходження особи у певний час, у певному місці, тобто можуть містити відомості, що спростовують чи підтверджують причетність ОСОБА_1 до вчинення злочину, підлягають експертному дослідженню, вони можуть бути речовими доказами по кримінальному провадженню. Внаслідок того, що це майно у вигляді телефона та сім-карток відповідає ознакам речових доказів, що визначені у ст. 98 КПК України, і добровільно видане підозрюваним органу досудового розслідування, з метою його збереження, запобігання можливості його відчуження, приховування, пошкодження, знищення, псування, втрати, передачі, вважаю за можливе накласти на нього арешт у вигляді заборони на його відчуження, користування та розпорядження ним. Застосування однієї лише заборони на відчуження та розпорядження майном не дозволить зберегти речові докази у незмінному виді.

На даному етапі досудового розслідування його потреби виправдовують втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Тому, з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, клопотання слідчого задовольняю частково. Оскільки вилучення майна відбулось 07 лютого 2020 року, тобто у п`ятницю, а клопотання до суду надійшло 10 лютого 2020 року, тобто у понеділок, слідчим дотримано строк подання клопотання, що встановлений ч. 5 ст. 171 КПК України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 169 КПК України, тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 103, 110, 167, 170-173, 309-310, 369, 371-372 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання слідчого СВ Шевченківського ВП Дніпровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області Резніченка О.А. по кримінальному провадженню № 12020040640000377 - задовольнити частково.

Накласти арешт на вилучене 07 лютого 2020 року майно у вигляді мобільного телефону марки «Nokia», чорного кольору, imei-1: НОМЕР_1 , imei-2: НОМЕР_2 , сім-картки «Vodafone» «НОМЕР_5» «НОМЕР_6» «НОМЕР_7» та сім-картки «Київстар» «НОМЕР_8» «НОМЕР_9» «НОМЕР_10» «НОМЕР_11 », власником яких є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді заборони на їх відчуження, розпорядження та користування ними.

У задоволенні клопотання слідчого в іншій частині - відмовити.

На ухвалу слідчого судді може бути подано апеляцію безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти діб зо дня її винесення.

Слідчий суддя І.Ю. Литвиненко