Ухвала суду № 87610794, 10.02.2020, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

У Х В А Л А Справа № 200/10023/19

Ім`ям України Провадження № 1-кс/932/888/20

10 лютого 2020 року м. Дніпро

Слідчий суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Литвиненко І.Ю., ознайомившись із клопотанням слідчої по кримінальному провадженню № 12012040640000114 про арешт майна, -

В С Т А Н О В И В:

10 лютого 2020 року слідча СВ Шевченківського ВП ДВП ГУ НП в Дніпропетровській області Лєшан К.М., звернулась до суду із клопотанням, у якому прохає накласти арешт на нерухоме майно, що розташоване по АДРЕСА_2.

Відповідно до вимог ч. 2,3 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Згідно із вимогами ч.1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання. В силу вимог ч. 3 ст. 172 КПК України, слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу. У такому разі тимчасово вилучене в особи майно підлягає негайному поверненню після спливу встановленого суддею строку, а у разі звернення в межах встановленого суддею строку з клопотанням після усунення недоліків - після розгляду клопотання та відмови в його задоволенні.

Розглянувши клопотання та вивчивши надані до нього додатки, прихожу до висновку про необхідність повернення його прокурору для усунення недоліків. Так, у клопотанні слідча прохає накласти арешт на майно, що розташоване по АДРЕСА_2 та є об`єктами нерухомості. Втім, слідчою у клопотанні не зазначено, хто є власниками цього майна, а обгрунтування клопотання про необхідність накладення арешту на майно суперечить прохальній його частині. Так, слідча зазначає про необхідність накладення арешту на частку в нерухомому майні, а прохає накласти арешт на усе майно. Наданий неб витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є неповним, з 36 аркушів слідчому судді надано лише 6, а другий витяг з Реєстру зроблений не у відношенні об`єкту нерухомості, а у відношенні ОСОБА_1 Раніше, при розгляді скарг у цьому кримінальному провадженні, мною встановлено, що рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 вересня 2014 року, яке набрало законної сили 14.05.2015 року, правочини із дарування ОСОБА_2 своїй доньці ОСОБА_1 нерухомого майна по АДРЕСА_2 визнані недійсними та судом застосовано наслідки недійсності правочинів у вигляді скасування рішень про державну реєстрацію прав власності ОСОБА_1 на таке майно та поновлення записів про право власності ОСОБА_2 на нього. Доказів виконання цього рішення ОСОБА_2 слідчому судді не надано. Слідча зазначає, що майно відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, що є, на її думку, підставою для арешту майна, однак копії постанови про визнання такого майна речовим доказом по кримінальному провадженню нею не надано. Одночасно із цим, слідчою зазначено, що метою арешту майна є не тільки забезпечення збереження речового доказу, але й забезпечення захисту права ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від привласнення їх майна іншими співвласниками. Однак, така мета арешту майна не кореспондується із жодною підставою, визначеною у ч. 2 ст. 170 КПК України. Оскільки правові підстави для арешту майна слідчою не конкретизовано, докази права власності на майно у слідчого судді відсутні, внаслідок надання неповного витягу, власники майна у прохальній частині не зазначені, а мотивувальна частина не відповідає прохальній, доказів визнання майна речовим доказом не надано, повертаю клопотання прокурору для усунення зазначених недоліків та встановлюю строк у сімдесят дві години для їх усунення шляхом надання до суду клопотання про накладення арешту на майно у новій редакції, із наданням копій доказів, що підтверджують право власності на майно.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 98, 103, 110, 167, 170-173, 309-310, 369, 371-372 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання слідчої СВ Шевченківського ВП ДВП ГУ НП в Дніпропетровській області Лєшан К.М., про накладення арешту - повернути прокурору, встановити строк у сімдесят дві години для усунення недоліків.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя І.Ю. Литвиненко