Постанова № 8760833, 17.03.2010, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2010 р. Справа № 2а-312/10/1870

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соколова В.М.

за участю секретаря судового засідання-Дишковець Ю.М.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Васильченко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Роменської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0001001702/0 від 23.09.2009 року ,-

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі-позивач, ФОП ОСОБА_1) звернувся до суду з позовом до Роменської міжрайонної державної податкової інспекції (далі-відповідач, Роменська МДПІ) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0001001702/0 від 23.09.2009 року.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 15826грн. 08коп., не відповідає чинному законодавству, оскільки договір про перевезення вантажів від 04.04.2008 р. та угода купівлі-продажу пестицидів є такими, що повністю відповідають чинному законодавству, зобовязання за даним договором сторонами виконані в повному обсязі, а тому формування податкового кредиту за вищевказаними правочинів є правомірним.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги з вищезазначених підстав підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача з позовними вимогами не погодився, зазначив, що позивачем неправомірно було сформовано податковий кредит за правочинами укладеними з Приватним підприємством «ГПТ»щодо перевезення вантажу та купівлі-продажу пестицидів, оскільки, на його думку, дані правочини є нікчемними.

В судовому засіданні відповідач підтримав позицію, викладену в запереченні на позов (а.с.53-58), податкове повідомлення-рішення вважає законним та обґрунтованим і просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши позивача, повноважних представників сторін, перевіривши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає необхідним в задоволенні позову відмовити, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрований виконавчим комітетом Роменської міської ради Сумської області як фізична особа-підприємець, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В01 №НОМЕР_1 (а.с.8), перебуває на податковому обліку в Роменській МДПІ з 19.07.2007 року, зареєстрований платником ПДВ згідно свідоцтва від 03.08.2007 року № НОМЕР_2. Дані обставини викладені в акті перевірки від 17.09.2009 року № 555-1702\26001909811 (а.с. 9-10).

На підставі направлення №510 від 20.08.2009 р. посадовими особами Роменської МДПІ розпочато документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на предмет дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 19.07.2007 року по 30.06.2009 року, за результатами якої складено акт від 17.09.2009 року № 555-1702\26001909811 (а.с.9-37). На підставі висновків перевірки, викладених в Акті, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0001001702/0 від 23.09.2009 року (а.с. 39), яким визначено суму податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 15826грн. 08коп., з яких 10550 грн. 72 коп. за основним платежем та 5275 грн. 36коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення послугувало те, що на думку відповідача позивачем було завищено податковий кредит на суму 10550,72 грн. 00 коп. за квітень 2008 року.

В судовому засіданні встановлено, що позивач у квітні 2008 року мав взаємовідносини з Приватним підприємством «ГПТ».

Згідно договору на перевезення вантажів № б/н від 04.04.2008 року (а.с. 40), укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ПП «ГПТ», перевізник (ПП «ГПТ») зобов'язується надати Замовнику (позивачеві) послуги по перевезенню з м. Луганськ до м. Ромни Сумської області регулятору росту рослин «Вимпел». Оплата автомобільних послуг, згідно Договору, визначається із розрахунку 2,10 грн. за 1 км. пробігу.

Вартість послуг згідно акту виконаних робіт від 04.04.2008 року (а.с. 41) склала 3360,00 грн. за 1600,00 км. пробігу.

ПП «ГПТ»виписано податкову накладну № 21 від 04.04.2008 року (а.с. 42) за послуги по перевезенню на суму 3360,00 грн., в т.ч. ПДВ 560,00 грн.

Крім цього, ПП «ГПТ»у квітні 2008 року продано ПП ОСОБА_1 пестициди (фастак, гранстар, дерозал), про що виписано податкові накладні на суму 59944,32 грн., в т.ч. ПДВ 9990,72 грн.

В підтвердження проведення даної операції в квітні 2008 року позивачем надано накладну № 22 від 10.04.2008 року та податкову накладну № 23 від 11.04.2008 р. на суму ПДВ 2680,80 грн., накладну № 26 від 21.04.2008 року та податкову накладну № 26 від 21.04.2008 р. на суму ПДВ 2302,80 грн., накладну № 28 від 16.04.2008 року та податкову накладну № 28 від 16.04.2008 р. на суму ПДВ 2570,88 грн., накладну № 30 від 18.04.2008 року та податкову накладну № 30 від 18.04.2008 р. на суму ПДВ 2436,24 грн., квитанції до прибуткового ордеру № 12 від 21.04.2008 р. на суму9800,00 грн., № 18 від 18.04.2008 р. на суму 8000,00 грн., № 15 від 17.04.2008 р. на суму9800,00 грн., № 16 від 17.04.2008 р. на суму 5625,28 грн., № 17 від 18.04.2008 р. на сум)6617,44 грн., № 8 від 11.04.2008 р. на суму 8500.00 грн., № 7 від 10.04.200Н р. на суму7584,44 грн.,№ 10 від 17.04.2008 р. на суму 4016,80 грн. (а.с. 93-100).

Відповідач вважає, що вказані угоди укладено з метою яка суперечить інтересам держави та суспільства та не мали реального характеру з огляду на наступні обставини.

Пунктом 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»встановлено, що первинні та облікові зведені документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: зміст та обсяг господарської операції.

Відповідно до п. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій. При цьому згідно з п. 2 ст. З Закону фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 1 Наказу Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за N 128/2568 із змінами і доповненнями - товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. При проведенні перевірки позивачем не була надано товарно-транспортну накладну, яка б підтверджувала факт перевезення вантажу.

На неможливість надання послуг з перевезення вантажу, на думку відповідача, вказує і факт відсутності у ПП «ГПТ»ліцензії з надання послуг з перевезенню вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами. Відповідно до листа Територіального управління Головавтотрансінспекції у Сумській області № 19/1-2-739 від 07.09.2009 року (а.с. 70), в період з 01.01.2007р. по 07.09.2009 року ПП «ГПТ»із заявою на отримання ліцензії з надання послуг з перевезення вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами до Органу ліцензування не зверталось.

Ст. 9 Закону України «Про автомобільний транспорт»визначено, що ліцензія видається на господарську діяльність з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів на такі види робіт: надання послуг з внутрішніх перевезень вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами.

Отже, відсутність товарно-транспортної накладної та відсутність у ПП «ГПТ»ліцензії на право надання послуг з перевезення вантажів вантажними автомобілями не підтверджує факту здійснення таких транспортних послуг, здійснення такої господарської операції, а тому договір № б/н від 04.04.2008 року в порушення ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України не був спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним.

Крім цього відповідач зазначає, що Згідно з п. 11 ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», виробництво пестицидів і агрохімікатів (тільки регуляторів росту рослин),оптова, роздрібна торгівля пестицидами агрохімікатами (тільки регуляторами росту рослин) - види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню.

Відповідно до листа Департаменту ринків рослинництва Міністерства Аграрної політики України № 13-4-7/848 від 15.09.2009 року (а.с. 71) ПП «ГПТ»ліцензія на провадження господарської діяльності з оптової, роздрібної торгівлі пестицидами та агрохімікатами (тільки регуляторами росту рослин) не видавалась.

Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 72-75), місцезнаходження ПП «ГПТ», код ЄДРПОУ 30080855 - м. АДРЕСА_1. Вид діяльності: 93.05.0 - надання інших індивідуальних послуг.

Відповідно наданої інформації відділу податкової міліції Конотопської МДПІ за адресою, яка зазначена у податкових накладних в Графі «Місцезнаходження продавця»-м. АДРЕСА_1 знаходиться гуртожиток. Встановити фактичне місцезнаходження підприємства не має можливості по причині того, що керівник підприємства Гаврилюк Петро Павлович виписався з адреси АДРЕСА_1, а за новою адресою не прописався (а.с. 76).

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що позивач перераховував кошти контрагенту без мети реального настання правових наслідків, з ціллю несплати податків, та вважає, що такі дії призводять до втрат дохідної частини Державного бюджету України. Тобто, укладений правочин суперечить моральним засадам суспільства та відповідно до ст. 228 ЦК України порушує публічний порядок, оскільки був спрямований на заволодіння майном держави. дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

В той же час, суд не погоджується з висновками відповідача про нікчемність наведених вище правочинів укладених ФОП ОСОБА_1 та ПП «ГПТ»з огляду на наступне.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачені правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок та встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Варто зауважити, що для встановлення нікчемності правочину за вказаною вище нормою закону, необхідно довести умисел сторін такого правочину на ухилення від сплати податків, що потягне за собою недоотримання державним бюджетом грошових коштів чим спричиняється шкода державі. Такий умисел, серед іншого, може бути встановлений вироком суду в кримінальній справі.

Дана позиція знайшла своє відображення в Постанові пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року.

В судовому засіданні відповідачем не було надано достатніх доказів про наявність такого умислу у позивача.

Однак, з урахуванням системного аналізу письмових доказів та пояснень сторін, суд дійшов до висновку про обґрунтованість донарахування позивачеві податкових зобовязань з ПДВ через виключення зі складу податкового кредиту сум податку по операціям з ПП «ГПТ», з огляду на наступне.

Варто звернути увагу на п.п. 3.1.1 п. 3.1. ст.3 Закону України «Про ПДВ», де зазначено, що обєктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на обєкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі обєкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

В даному ж випадку у суду є достатньо підстав вважати, що надання послуг та поставка товарів фактично не відбулась, а відповідно відсутній обєкт оподаткування, з огляду на наступне.

Щодо договору на перевезення вантажів № б/н від 04.04.2008 року (а.с. 40), укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ПП «ГПТ», перевізник (ПП «ГПТ»).

Про неможливість реального виконання даного договору свідчить по-перше термін його виконання. Так, договір про перевезення вантажів був укладений 04.04.2008 року, в цей же день був підписаний акт виконаних робіт по даному договору та проведені розрахунки, а також виписана податкова накладна. З урахуванням значної відстані між м. Луганськ та м. Ромни, Сумської області, вбачається неможливим виконання даного договору протягом однієї доби.

Також варто звернути увагу на обставини відсутності ліцензії у надавача послуг з автоперевезення ПП «ГПТ», про що було зазначено вище.

Відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт»встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є:

-для автомобільного перевізника - ліцензія та документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

-для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.

Враховуючи, що у ПП «ГПТ»відсутня ліцензія з надання послуг з перевезення вантажів вантажними автомобілями, що підтверджується листом Територіального управління Головавтотрансінспекції у Сумській області № 19/1-2-739 від 07.09.2009 року (а.с. 70), враховуючи приписи наведеної норми Закону України «Про автомобільний транспорт», наявні достатні підстави стверджувати про відсутність фактичної можливості у ПП «ГПТ»надавати послуги з перевезення вантажу.

Щодо продажу ПП «ГПТ»у квітні 2008 року ПП ОСОБА_1 пестицидів (фастак, гранстар, дерозал), про що виписано податкові накладні на суму 59944,32 грн., в т.ч. ПДВ 9990,72 грн.

Як пояснив представник позивача договір на поставку пестицидів був укладений в усній формі, а його виконання підтверджується видатковими та податковими накладними, розрахунки відбувались в готівковій формі (а.с. 93-100).

Як було зазначено вище, Згідно з п. 11 ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», виробництво пестицидів і агрохімікатів (тільки регуляторів росту рослин),оптова, роздрібна торгівля пестицидами агрохімікатами (тільки регуляторами росту рослин) - види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню.

В той же час, з листа Департаменту ринків рослинництва Міністерства Аграрної політики України № 13-4-7/848 від 15.09.2009 року (а.с. 71) ПП «ГПТ»вбачається, що ПП «ГПТ»ліцензія на провадження господарської діяльності з оптової, роздрібної торгівлі пестицидами та агрохімікатами (тільки регуляторами росту рослин) не видавалась.

Дана обставина свідчить про неможливість ПП «ГПТ»виконати угоду купівлі-продажу пестицидів (фастак, гранстар, дерозал).

Крім того, як вбачається з Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 72-75), 25.10.2007 року державним реєстратором Виконавчого комітету Сумської міської ради внесено запис до єдиного державного реєстру про судове рішення щодо порушення провадження у справі про банкрутство юридичної особи ПП «ГПТ». Тобто в період укладення усного договору купівлі-продажу пестицидів, ПП «ГПТ»перебувало в процедурі банкрутства, що також може свідчити про те, що зазначена угода фактично не виконувалась.

Окремо варто звернути увагу на положення п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про ПДВ», де визначено, що датою виникнення податкових зобовязань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові коштидата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такоїдата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг)дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

В якості доказів оплати за надані послуги та поставлений товар позивачем, як уже було зазначено вище, надані копії квитанцій до прибуткових касових ордерів, які засвідчують проведення оплати готівкою. В той же час даний документ не може сприйматись як належний письмовий доказ, оскільки має походження від контрагента позивача та міг бути сформований для обґрунтування права позивача на податковий кредит, навіть при умові відсутності фактичного розрахунку з ПП «ГПТ». Таким чином встановити першу подію у вигляді оплати товару не вбачається можливим.

Щодо встановлення дати відвантаження товарів, а для робіт (послуг)дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку, то в даному випадку також неможливо достовірно встановити настання цієї події, через наявність обставин, що свідчать про невиконання угод про надавання послуг з автоперевезення та купівлі-продажу пестицидів, про що йшлося вище.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є необґрунтованими, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідає вимогам ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 8, 19 Конституції України, ст. ст. 4, 7, 8, 17, 71, 94, 161-163, 167, 186, 254 КАС України, ст. 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Роменської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0001001702/0 від 23.09.2009 року відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складення постанови в повному обсязі та подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя підпис В.М. Соколов

З оригіналом згідно,

Суддя В.М. Соколов

Повний текст постанови складено 24.03.2010 р.

Суддя <Текст >В.М. Соколов

<з оригіналом згідно >

< Суддя >В.М. Соколов