Постанова № 8760283, 17.09.2009, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-4856/09/1770

17 вересня 2009 року 17год. 30хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд під головуванням судді Жуковської Л.А. за участю секретаря судового засідання Яковчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі від :

позивача: представник Базака С.Г., представник Сергійчук Н.А.;

відповідача: представник Тарасюк Р.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОрендне підприємство санаторій "Червона калина"

доДержавна податкова інспекція в Рівненському районі

про визнання нечинною податкової вимоги

ВСТАНОВИВ:

Позивач звенувся з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне про визнання нечинною другої податкової вимоги №2/141 від 21.04.2009 року. Свої позовні вимоги представник позивача обгрунтовує тим, що відповідно до платіжного доручення № 179 від 09.02.2009 р. про перерахування до державного бюджету податку на прибуток за четвертий квартал 2008 року в сумі 154800, 00 грн. про що свідчить відмітка операційного відділу банку. Обслуговуючий позивача банк - Рівненська філія комерційного банку "Західінкомбанк" взяв на себе зобов'язання надавати позивачу послуги, пов'язані з переказами грошей з його рахунку. Відтак, на думку позивача на ппідставі п.п. 16.5.1 п 16.5 ст. 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків не несе відповідальності за неперерахування банком платежів до бюджетів та державних цільових фондів". Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить визнати нечинною другу податкову вимогу №2/141 від 21.04.2009 року, пред'явлену на прибуток приватних підприємств в сумі 81 922, 27 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважає їх необгрунтованими та безпідставними.

Суду пояснив, що відповідно до норм Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платники податків зобов'язані сплачувати до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядок та строки, визначені цим Законом або іншими Законами України, а саме самостійно узгоджене податкове зобов'язання.

При цьому узгоджене, але не сплачене в установлений строк податкове зобов'язання, в тому числі пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання, є податковим боргом платника податків. Згідно поданої податкової декларації з податку на прибуток від 09.02.2009 р. за № 40452 по терміну сплати 19.02.2009 р по картці особового рахунку ОП санаторій "Червона калина" проведено нарахування податку на прибуток в сумі 255065 грн. при наявній переплаті в сумі 135000 грн., на різницю згідно рішення ДПА в Рівненській області №50 від 19.02.2009 р. було надано розстрочення податкового зобов'язання на суму 120065 грн. по строкам сплати 10.03.2009 р. в сумі з відсотками 40921, 66 грн., 10.04.2009 р. - в сумі 41000, 61 грн., 08.05.2009 р. в сумі 40463, 76 грн., про що складений відповідний договір про розстрочення податкового зобов'язання №22 від 19.02.2009 р.

Відтак, 13 березня 2009 року відповідач на підставі п.п.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону України №2181 надіслав позивачу першу та другу податкову вимогу .

На думку представника відповідача, відповідно до ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04.2001 року за №2346 саме банк, що обслуговує платника податків, несе перед платником відповідальність, пов'язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів. Оскільки банк, який обслуговує позивача, не здійснив у встановленому порядку переказу коштів на сплату податків, то платник податків повинен звертатися до банку з вимогою сплатити пеню за прострочення платежу. Просив суд в позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що згідно поданої податкової декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2009 року (поданої 9 лютого 2009 року) ОП "Червона калина" самостійно визначило зобов'язання по податку з прибутку підприємства в сумі 255065, 00 грн.

9 лютого 2009 року позивач надав обслуговуючому банку - Рівненській філії комерційного банку "Західінкомбанк" платіжне доручення № 179 на суму 154800 грн. (призначення платежу *;101;21082717 податок на прибуток за 4 квартал 2008 року по строку сплати 09.02.2009 р. перераховано повністю). На даному платіжному дорученні банк поставив відмітку про виконання міжбанківського переказу коштів того ж дня - 9 лютого 2009 року.

Тобто всі розрахункові документи були подані у банку законодавчо встановлений строк, з урахуванням можливої затримки у строк до трьох операційних днів.

Відповідно до тверджень відповідача підприємство подало до Рівненської філії КБ "Західінкомбанк" платіжне доручення №179 від 09.02.2009 р. на сплату податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств в сумі 154800 грн., але вищезазначені кошти на рахунок Управління Державного казначейства України в Рівненській області не надійшли.

Відтак, 13 березня 2009 року Державна податкова інспекція у м. Рівне надіслала першу податкову вимогу за № 1/108, якою повідомила позивача про податковий борг поподатку на прибуток підприємств в сумі 40921, 66 грн. Крім того, згідно податкової вимоги позивач попереджений, що на його активи розповсюджується право податкової застави згідно з Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Дані обставини стверджені дослідженими у судовому засіданні доказами: копією довідки про включення позивача до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України , копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи,копією рішення №50 про розстрочення податкового зобов'язання від 19 лютого 2009 року, копія договору про розстрочення податкових зобов'язань (боргу) від 19 лютого 2009 року, зворотній бік облікової картки платника станом на 13.03.2009 р., зворотній бік облікової картки платника станом на 21.04.2009 р., копією платіжного доручення № 179 від 09.02.2009 року , копією повідомлення про невиконання розрахункового документа №49 від 17.09.2009р., копією рішення про продовження строку розгляду повторної скарги № 9252/25-16/122 від 21.05.2009 р., копією повторної скарги на рішення ДПІ в Рівненському районі від 12.05.2009 року №7796/24-29 "Про результати розгляду первинної скарги" № 115 від 15.05.2009 р., копією першої податкової вимоги від 13 березня вимоги за № 1/108 , копією другої податкової вимоги від 21 квітня №2/141, копією рішення про результат розгляду первинної скарги №7796/24-29 від 12 травня 2009 року, копією рішення щодо розгляду скарги №8357/25-16/99 від 07.05.2009 р, копією скарги на першу податкову вимогу від 13.03.2009 року № 1/108, копією декларації на прибуток підприємства від 09.02.2009 р., копією листа ОП санаторій "Червона калина", копією реєстру платіжних доручень, одержаних Рівненською філією "Західінкомбанк" від ОП санаторію "Червона калина", але не проведених банком., копією договору банківського рахунку від 16 жовтня 2007 року.

Відповідно до п.8.1 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04.2001 року №2346 та п.2.19 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою правління НБУ №22 від 21.01.2004 року, Договору на здійснення розрахунково-касового обслуговування, укладеного 23.06.2001 року між позивачем та комерційним банком "Західінкомбанк" в особі керуючого Рівненською філією, банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Судом встановлено , що позивач здійснив перерахунок платіжним дорученням № 179 від 09.02.2009 року суми податку на прибуток підприємств, стосовно якої заявлена перша податкова вимога. Вказане платіжне доручення ОП санаторій "Червона калина" передало на виконання Рівненській філії комерційного банку "Західінкомбанк", що підтверджено вхідним штампом банка від 09.02.2009 року, однак банк кошти до бюджету не перерахував.

Відповідно до п. 16.5.1. ст. 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року за №2181 за порушення строків перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених підпунктом 16.4.1 пункту 16.4 статті 16, та штрафні санкції, встановлені підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Згідно з п.16.5.2. ст. 16 Закону України №2181 днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах.

Відтак, банком, обслуговуючим платника податків - позивача, було прийнято платіжне доручення 9 лютого 2009 року на сплату суми податку з прибутку підприємств, а отже, у державної податкової інспекції у м. Рівне відсутні підстави для вимоги від позивача сплати суми даного податку, незарахованої до бюджету банком.

Посилання відповідача на той факт, що саме обслуговуючий банк повинен нести відповідальність перед позивачем за неперераховані кошти податків до бюджету, і саме позивач повинен звертатися до банку про стягнення коштів та пені за неналежне виконання взятих на себе зобов'язань, не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Спірні відносини між позивачем та відповідачем щодо сплати податків регулюються Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Даний Закон № 2181 є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відтак, на підставі норм Закону України №2181 вини платника податків у ненадходженні до бюджету податків немає. А тому, подавши банку належним чином оформлене платіжне доручення про перерахування єдиного податку, позивач не може відповідати за несвоєчасну сплату податку до бюджету.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення. Крім того, в справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідач не навів належних та допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень, не довів правомірності прийняття другої податкової вимоги.

Отож, дії відповідача по обліку за картками особового рахунку суми податку на прибуток підприємств як податкової заборгованості, є неправомірними. І як наслідок, прийнята ДПІ у м. Рівне друга податкова вимога № 2/141 від 21.04.2009 року про сплату податку на прибуток підприємств на суму 81922, 27 грн. підлягає визнанню нечинною

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати нечинною другу податкову вимогу №2/141 від 21.04.2009 рокуДержавної податкової інспекція в Рівненському районі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10-ти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                   Жуковська Л.А.