Постанова № 8760266, 18.09.2009, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-4714/09/1770

18 вересня 2009 року 11год. 55хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд під головуванням судді Жуковської Л.А. за участю секретаря судового засідання Яковчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі від:

позивача: представник Рудий В.А.;

відповідача: представник Морозюк А.Л.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомВідкрите акціонерне товариство " Рівнеагроенерго" <Список ><в особі >

доДержавна податкова інспекція в м.Рівне

про визнання недійсною першої податкової вимоги та визнання дійпротиправними

                                                            ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Рівнеагроенерго»звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне про визнання нечинної першої податкової вимоги №1/259 від 23.02.2009р. на суму 20586,19грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що до ДПІ у м. Рівне була надана копія платіжного доручення №4058 від 5 лютого 2009 року на суму 20656, грн. з відміткою про реєстрацію Рівненською Філією КБ «Захід інкомбанк»05.02.2009 року на сплату податку на прибуток.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить визнати нечинною першу податкову вимогу № 1/259 від 23.02.2009 року, пред’явлену відповідачем позивачу щодо сплати узгодженої суми заборгованості з податку на прибуток в сумі 20586,19грн. Суду пояснив, що платіжним дорученням №4058 від 5 лютого 2009 року ВАТ «Рівнеагроенерго»сплатило податок на прибуток підприємств.

Обслуговуючий позивача банк - Рівненська філія комерційного банку «Західінкомбанк»взяв на себе зобов’язання надавати позивачу послуги, пов’язані з переказами грошей з його рахунку. Відтак, на думку позивача, на підставі пп. 16.5.1 п. 16.5 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ платник податків не несе відповідальності за неперерахування банком платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Відповідач –Державна податкова інспекція у м. Рівне позов не визнала. У поданих письмових запереченнях зазначає, що відповідно до норм Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ –платники податків зобов’язані сплачувати до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядок та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України, а саме - самостійно узгоджене податкове зобов'язання

Станом на 11 березня 2009 року за Відкритим акціонерним товариством «Рівнеагроенерго»рахувалась сума податкової заборгованості за узгодженими податковими зобов’язаннями по податку на прибуток підприємств в сумі 20 586,19 грн. 23 лютого 2009 р. позивачу було виставлено першу податкову вимогу № 1/259 на суму 20 586 грн.19 коп.

На думку відповідача, відповідно до ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»від 05.04.2001 року за № 2346-III саме банк, що обслуговує платника податків, несе перед платником відповідальність, пов’язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів. Оскільки банк, який обслуговує позивача, не здійснив у встановленому порядку переказу коштів на сплату податків, то платник податків повинен звертатися до банку з вимогою сплатити пеню за прострочення платежу. Отож, представник відповідача просить суд в позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно поданих податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2008 звітний рік Відкрите акціонерне товариство «Рівнеагроенерго»самостійно визначило зобов’язання по податку на прибуток підприємств в сумі 20586, 19 грн.

З метою вчасної сплати податків позивач надав банку платіжне доручення № 4058 від 05 лютого 2009 року на суму 20 656,00 грн., призначення платежу: *;101;13981123; перераховано повністю (відмітка про виконання даного платежу банком від 05 лютого 2009 року);

Тобто всі розрахункові документи були подані у банк у законодавчо встановлений строк, з урахуванням можливої затримки у строк до трьох операційних днів.

Відтак, Державна податкова інспекція у м. Рівне надіслала першу податкову вимогу за №1/259 від 23.02.2009 року, якою повідомила позивача про податковий борг в сумі 20 586, 19 грн.

Дані обставини підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами: копією довідки про включення позивача до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, Копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, копією податкової декларації з податку на прибуток підприємств, копією платіжного доручення №4058 від 05.02.2009 року, копією першої податкової вимоги за №1/259 від 23.02.2009 року, копією Договору про прийом платежів від 04.06.2002 р.,виписка про операції за 15.01.2009 р., витяг з протоколу №6 загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства «Рівнеагроенерго»від 25.03.2009 р., повідомлення про невиконання розрахункового документа.

Відповідно до п.8.1 ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»від 05.04.2001 року 2346-III та п.2.19 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою правління НБУ №22 від 21.01.2004 року. Договору про прийом платежів, укладеного 04.06.2002 року між позивачем та комерційним банком «Західінкомбанк»в особі керуючого Рівненською філією, банк зобов’язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач здійснив перерахування коштів на сплату податку на прибуток підприємств платіжними дорученнями № 4058 від 05.02.2009 року. Вказане платіжне доручення Відкрите акціонерне товариство «Рівнеагроенерго»передало на виконання Рівненській філії комерційного банку «Західінкомбанк», що підтверджено вхідним штампом банка, однак банк кошти до бюджету не перерахував.

Відповідно до п. 16.5.1. ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року за №2181 за порушення строків перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених підпунктом 16.4.1 пункту 16.4 статті 16. та штрафні санкції. встановлені підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільовою фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Згідно з п. 16.5.2. ст. 16 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах.

Відтак, виходячи з наведених доказів, банком, обслуговуючим платника податків - позивача були прийняті платіжні доручення на сплату податку на прибуток підприємств, а отже у ДПІ у м. Рівне відсутні підстави для вимоги від позивача сплати сум податків, не зарахованих до бюджетом банком

Посилання відповідача на той факт, що саме обслуговуючий банк повинен нести відповідальність перед позивачем за неперераховані кошти податків до бюджету, і саме позивач повинен звертатися до банку про стягнення коштів та пені за неналежне виконання взятих на себе зобов’язань, не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Спірні відносини між позивачем та відповідачем щодо сплати податків регулюються Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ. Даний Закон № 2181 є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів).

Відтак, на підставі норм Закону України №2181 вини платника податків у ненадходженні до бюджету податків немає, а тому подавши належним чином оформлені платіжні доручення про перерахування податку на додану вартість і земельного податку банку, позивач не може відповідати за несвоєчасну сплату податків. Отже, дії відповідача по обліку за картками особового рахунку податкової заборгованості з податку на прибуток підприємств в розмірі 20 586, 19 грн. є неправомірними. Як наслідок, прийнята ДПІ у м. Рівне перша податкова вимога № 1/259 від 23.02.2009 року про сплату податків на суму 20 586, 19 грн. підлягає визнанню нечинною.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити .

Визнати дії Державної податкової інспекції в м. Рівне по складанню першої податкової вимоги №1/259 від 23.02.2009 р. протиправними та скасувати першу податкову вимогу №1/259 від 23.02.2009 р. з моменту її прийняття.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10-ти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                   Жуковська Л.А.