Ухвала суду № 87597035, 04.02.2020, Залізничний районний суд м. Львова

справа № 462/2907/14-ц

УХВАЛА

04 лютого 2020 року Залізничний районний суд м.Львова у складі:

головуючого – судді Колодяжного С.Ю.

з участю секретаря судового засідання Колошкіна П.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» про заміну стягувача у виконавчому листі його правонаступником,

встановив:

ТОВ «Росвен Інвест Україна» звернулось до суду з заявою про заміну стягувача у виконавчому листі у справі №462/2907/14-ц за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а саме просить замінити стягувача ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на ТОВ «Росвен Інвест Україна».

В обґрунтування заяви посилається на те, що рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 06.08.2014 року, яке набрало законної сили, на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 22-214/184. На виконання даного рішення 14.10.2014 року видано виконавчий лист. 12.11.2018 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» і ТОВ «Росвен Інвест Україна» укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» відступило ТОВ «Росвен Інвест Україна», а ТОВ «Росвен Інвест Україна» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту №22-214/184, який був укладений з ОСОБА_1

15.12.2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким зокрема Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції.

Відповідно до п.9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з ч.3 ст.442 ЦПК України суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб, неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Представник заявника та учасники справи, будучи належним чином повідомленими про час, день та місце розгляду заяви, в судове засідання не з`явились, що, відповідно до ч.3 ст.442 ЦПК України, не є перешкодою для розгляду питання про заміну стягувача у виконавчому листі.

При цьому у заяві про заміну стягувача у виконавчому листі ТОВ «Росвен Інвест Україна» просить розглядати таку за відсутності його представника.

Представник боржника – адвокат Алєксєєва Г.І. подала письмове заперечення на заяву, в якому вказує на безпідставність вимог ТОВ «Росвен Інвест Україна», посилаючись на те, що товариством не доведено переходу до нього прав вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором № 22-214/184 від 25.01.2008 року, а також просить провадження у справі за заявою ТОВ «Росвен Інвест Україна» закрити на підставі п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України, оскільки ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 09.10.2019 року вже відмовлено у заміні стягувача у виконавчому листі за заявою, поданою з тих самих підстав, що і у заяві, яка перебуває на розгляді.

Дослідивши заяву, перевіривши наведені заявником доводи щодо заміни стягувача за виконавчим листом, вивчивши матеріали заяви, а також матеріали цивільної справи № 462/2907/14-ц, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 17.09.2014 року Залізничний районний суд м.Львова на підставі рішення від 06.08.2014 року видав виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 (згідно свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_1 21.01.2015 року змінила прізвище на ОСОБА_3 (а.с.65, 77, 98)) на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованості в розмірі 1395236,73 грн. за кредитним договором №22-214/184 від 25.01.2008 року та 3654 грн. судового збору.

12.11.2018 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» і ТОВ «Росвен Інвест Україна» укладено договір про відступлення прав вимоги (а.с.81-82), відповідно до якого ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» відступило ТОВ «Росвен Інвест Україна», а ТОВ «Росвен Інвест Україна» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту.

Відповідно до додатку №1 до вказаного договору – реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами (а.с. 82зв.-84), такий реєстр містить дані ОСОБА_1 як боржника за договором кредиту №22-214/184 від 25.01.2008 року, що підтверджується також витягом з реєстру передачі прав вимоги (а.с.85).

Як видно з акту від 12.11.2018 року приймання та передачі до договору про відступлення прав вимоги від 12.11.2018 року, на виконання умов укладених договорів про відступлення права вимоги та ст.517 ЦК України банк передав, а новий кредитор прийняв оригінали наявних у банку виконавчих листів згідно реєстру, в тому числі оригінал виконавчого листа № 462/2907/14-ц, виданого 17.09.2014 року, боржник – ОСОБА_1 .

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст.515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст.514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст.512 ЦК України, ст.442 ЦПК України та ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Так, згідно із п.п. 1, 2 ч.1 ст.512 ЦК України у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Згідно з ч.5. ст.15 цього Закону у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Доказами правонаступництва, залежно від підстав виникнення, можуть бути: свідоцтво про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК України), передавальний акт комісії з припинення юридичної особи (статті104, 106 ЦК України), правочин щодо заміни кредитора або боржника у зобов`язанні (статті 512, 513, 520, 521 ЦК України).

Відповідно до положень ч.1 ст.442 ЦПК України передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця, приватного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (ч.5 ст.442 ЦПК України).

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу. Заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення права вимоги, правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Згідно з положеннями ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зі змісту ст.ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність – достатності.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на наведене, суд вважає, що заявником надано на виконання вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України належні та допустимі докази, достовірність яких не викликає об`єктивного сумніву, а їх сукупність є достатньою для підтвердження наведених у заяві обставин того, що з підстав відступлення права вимоги згідно договору від 12.11.2018 року відбулася заміна кредитора з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на ТОВ «Росвен Інвест Україна» у зобов`язанні за кредитним договором №22-214/184 від 25.01.2008 року в розмірі 1395236,73 грн., боржником за яким є ОСОБА_2 .

Доводи представника боржника, наведені в письмовому запереченні, про ненадання доказів на підтвердження перерахування ТОВ «Росвен Інвест Україна» банку коштів в рахунок відступлення прав вимоги, відповідно до п.п. 2, 4 договору від 12.11.2018 року, не приймаються судом до уваги, враховуючи наступне.

Відповідно до п.2 договору від 12.11.2018 року про відступлення прав вимоги, новий кредитор в день укладення цього договору, але в будь якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів, відповідно до п.4 цього договору набуває усі права кредитора за основними договорами.

Відповідно до п.4 цього договору сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за основним договором, відповідно до цього договору новий кредитор сплачує банку грошові кошти в сумі 2599800 грн. (не оподатковується ПДВ), що є ціною договору. Ціна договору сплачується новим кредитором банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим договором, на підставі протоколу, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону) переможцем яких став новий кредитор.

На підтвердження оплати за відступлення прав вимоги згідно договору від 12.11.2018 року заявником надано суду платіжне доручення № 496 від 09.11.2018 року (а.с. 87), за яким ТОВ «Росвен Інвест Україна» сплачено ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» 2599800 грн., що відповідає ціні договору, визначеній в п.4 такого.

Крім цього, у даному платіжному дорученні в призначенні платежу вказано – оплата згідно протоколу електронного аукціону № UA-EA-2018-09-20-000033-b від 17.10.18 за лот F07GL29323, а в договорі про відступлення права вимоги від 12.11.2018 року вказано, що сторони уклали цей договір відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронних торгів № UA-EA-2018-09-20-000033-b від 17.10.2018 року.

За наведеного, представлене суду платіжне доручення є належним і достатнім підтвердженням оплати ТОВ «Росвен Інвест Україна» коштів саме за договором від 12.11.2018 року, тому заявник, як новий кредитор, згідно п.2 договору в день укладення цього договору набуло усіх права кредитора за основними договорами, в тому числі за договором, боржником у якому є ОСОБА_2 .

Відсутність самого проколу електронних торгів, на що посилається представник боржника, наведених висновків суду не спростовує.

Що стосується відсутності в наданому заявником витязі з реєстру до договору про відступлення прав вимоги (а.с. 85) підпису всіх сторін та їх печаток, на що вказує в запереченнях представник боржника, то слід зауважити, що зі змісту витягу вбачається, що такий не є частиною договору від 12.11.2018 року і, відповідно, не підписаний сторонами і не скріплений відтисками печаток сторін, як передбачено в п.14 для договору і будь-яких доповнень чи змін до нього. Натомість, витяг підписаний директором ТОВ «Росвен Інвест Україна» з відбитком печатки товариства, в примітці до нього вказано, що сам Реєстр передачі прав вимоги знаходиться на паперовому та електронному носіях і має великий об`єм, витяг зроблено з електронного носія. При цьому, дані витягу відповідають даним щодо кредитного договору ОСОБА_1 , наведеним у реєстрі договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами (а.с.82зв.-84).

Щодо доводів представника боржника про сумніви в легітимності укладення договору про відступлення права вимоги у зв`язку з недолученням заявником ліцензії на право викупу такого боргу, то суд відхиляє такі, виходячи з того, що вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження здійснюється судом з урахуванням положень статей 77-82, 89 ЦПК України, тобто за перевірки та надання оцінки доказам, наданим в обґрунтування відповідної заяви, зокрема, їх достовірності та достатності для висновків про фактичний перехід прав та обов`язків сторони виконавчого провадження чи сторони у виконавчому листі до іншої особи на підставі правочину, якому має бути надана оцінка на предмет нікчемності, тобто недійсності в силу положень закону. При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду такої заяви, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у здійсненні заміни сторони процесу правонаступником, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.

Наведене відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 17.01.2020 року у справі № 916/2286/16.

За наведених мотивів суд не приймає до уваги також і доводи представника боржника про відсутність доказів повідомлення боржника про укладення договору про відступлення права вимоги, окрім цього у письмовому запереченні на заяву про заміну сторони виконавчого провадження представник боржника не спростувала цього факту, лише вказала про відусність такого, не обґрунтувавши, яке правове значення мають ці обставини для вирішення питання заміни стягувача у виконавчому листі.

З огляду на наведене, враховуючи зазначені положення законодавства, за встановлених судом обставин заміни кредитора у зобов`язанні через відступлення права вимоги, що є різновидом правонаступництва, яке можливе на будь-якій стадії процесу, в тому числі до відкриття виконавчого провадження, суд дійшов висновку, що заява є обґрунтованою та доведеною, а відтак таку слід задовільнити.

Щодо клопотання представника боржника – адвоката Алєксєєвої Г.І. про закриття провадження за заявою, оскільки заявник вже подавав до суду аналогічну заяву та у її задоволенні було відмовлено, суд виходить з наступного.

Дійсно ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 09.10.2019 в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Росвен Інвест Україна» про зміну стягувача у виконавчому листі у цивільній справі № 462/2907/14-ц було відмовлено (а.с. 71).

Проте, відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Таким чином, наведені положення ст.255 ЦПК України щодо неможливості повторного звернення до суду з тими ж самими вимогами, про той самий предмет і з тих самих підстав стосуються обмежень щодо заборони пред`явлення саме вимоги, по якій постановлено по суті судове рішення або закрито провадження, в той час як у даних правовідносинах йдеться про питання щодо заміни сторони у виконавчому листі під час виконання рішення суду, яке набрало законної сили, а відтак клопотання представника боржника про закриття провадження за заявою є безпідставним і в задоволенні такого слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 512, 514 ЦК України, ст.15 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 258-261, 353-355, 442 ЦПК України, суд -

постановив:

У задоволенні клопотання представника боржника ОСОБА_2 – адвоката Алєксєєвої Ганни Ігорівни про закриття провадження по справі - відмовити.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» - задовольнити.

Замінити стягувача - Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (ЄДРПОУ 09807856) на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» (ЄДРПОУ 37616221) у виконавчому листі, виданому Залізничним районним судом м.Львова 17 вересня 2014 року у справі № 462/2907/14-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №22-214/184 від 25.01.2008 року.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення та підписання ухвали до Львівського апеляційного суду, згідно п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України – через Залізничний районний суд м.Львова.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя /підпис/

З оригіналом згідно.

Суддя: С.Ю. Колодяжний