Постанова № 8759504, 22.03.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2010 р. справа № 2а-29/10/0570

приміщення суду за адресою: м. Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17,

час прийняття постанови: 15.15 година

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Могильницького М.С.

при секретаріФенделєвій В.Є.

за участю:

представників позивача Головань В.І., Руденко О.В., Хотюшиної В.Г.

представників відповідача Федорі С.А., Троніц М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Маріупольського професійного ліцею автотранспорту до Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області про визнання частково недійсною вимоги Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області від 24.11.2009р. № 05-03-10-14/10545, складеної за результатами ревізії фінансово-господарської діяльності Маріупольського професійного ліцею автотранспорту за період з 01.10.2007р. по 30.09.2009р., викладену у пункті другому та скасування вимоги до Маріупольського професійного ліцею автотранспорту щодо вжиття заходів про відшкодування витрат, у тому числі за рахунок винних осіб в сумі 84331,97 грн., та проведення донарахування компенсації за харчування учням сиротам в сумі 1,63 тис. грн., визнання недійсними та скасування вказівок в мотивувальній частині вимог про порушення чинного законодавства в частині не проведення тендерних процедур на суму 34,61 тис. грн., щодо втрат, повязаних з перерахуванням внесків у сумі 17720,98 грн. до загальнодержавних фондів з виплаченої заробітної плати у сумі 54666,85 грн., щодо заниження вартості житлового фонду у сумі 218770 грн. внаслідок не проведення індексації,

ВСТАНОВИВ:

Маріупольський професійний ліцей автотранспорту звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області про визнання частково недійсною вимоги Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області від 24.11.2009р. № 05-03-10-14/10545, складеної за результатами ревізії фінансово-господарської діяльності Маріупольського професійного ліцею автотранспорту за період з 01.10.2007р. по 30.09.2009р., викладену у пункті другому та скасування вимоги до Маріупольського професійного ліцею автотранспорту щодо вжиття заходів про відшкодування витрат, у тому числі за рахунок винних осіб в сумі 84331,97 грн., та проведення донарахування компенсації за харчування учням сиротам в сумі 1,63 тис. грн., визнання недійсними та скасування вказівок в мотивувальній частині вимог про порушення чинного законодавства в частині не проведення тендерних процедур на суму 34,61 тис. грн., щодо втрат, повязаних з перерахуванням внесків у сумі 17720,98 грн. до загальнодержавних фондів з виплаченої заробітної плати у сумі 54666,85 грн., щодо заниження вартості житлового фонду у сумі 218770 грн. внаслідок не проведення індексації.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив наступне.

Контрольно-ревізійним управлінням в Донецькій області була проведена планова ревізія фінансово-господарської діяльності Маріупольського професійного ліцею автотранспорту, за результатами якої складено акт від 28.10.2009 року та прийнята вимога від 24.11.2009 року, з якою, як зазначає позивач, він не згоден частково.

Так, необґрунтованою вимогою відповідача позивач вважає відшкодування компенсаційних виплат на харчування на загальну суму 1630,9 грн., оскільки учні (ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4), отримавши передбачені за нормами продукти харчування, не мали права на отримання компенсаційних виплат, тому що такі виплати були можливі тільки у випадку, якщо учбовим закладом не було забезпечено повноцінне харчування.

Необґрунтованою вимогою відповідача позивач вважає відшкодування стипендії за фактом витрачання коштів державного бюджету на оплату стипендії в сумі 680 грн. особам, прийнятим на навчання до ліцею, які вже мали освіту (незакінчену вищу та вищу), оскільки дана вимога відповідає нормам ст. 51 Закону України «Про освіту», Закону України «Про професійну-технічну освіту»та Типових правил прийому до професійно-технічних навчальних закладів України. Також, позивач з цього питання зазначає, що Порядком призначення і виплати стипендії передбачено, що до першого семестрового контролю академічна стипендія призначається в мінімальному розмірі.

На думку позивача, необґрунтованою вимогою відповідача є відшкодування 8327,14 грн., призначеної і виплаченої стипендії учням, які не відвідували занять і після закінчення ліцею не отримали документів про освіту, оскільки дані учні були зараховані до ліцею відповідно до вимог діючого законодавства та встановленого порядку зарахування до навчання в ліцеї згідно наказу № 2, стипендії були призначені наказом № 66 на період з 01.09.2008 року по 31.12.2008 року. Також, позивач зазначає, що академічні стипендії в мінімальному розмірі призначаються учням першого року навчання до першого семестрового контролю, виплата стипендії не звязується з результатами відвідування занять. Крім того, позивач зазначив, що за наслідками першого семестрового контролю таким учням надалі стипендія не призначалася і не виплачувалася.

Також, на думку позивача, необґрунтованою вимогою відповідача є відшкодування суми 5575,73 грн. сплаченої працівникам ОСОБА_5, ОСОБА_6 заробітної плати без відповідного обєму робіт, оскільки ОСОБА_5 згідно наказу № 115 була переведена на посаду кухонного працівника та одночасно виконувала за сумісництвом на 0,5 ставки роботу прибиральниці. Плата за виконання додаткової роботи, яка виконувалась за сумісництвом, проводилася за прибирання підлоги зали їдальні та підсобних приміщень. ОСОБА_6 згідно наказу № 212к був призначений на посаду слюсаря-ремонтника IV розряду постійно. Як зазначає позивач, відповідно до штатного розпису ліцею на 2009 рік передбачено 3 одиниці слюсаря-ремонтника IV розряду і 1,5 одиниць слюсаря-ремонтника ІІІ розряду. Фактично була зайнята одна одинця слюсаря-ремонтника IV розряду і 1,5 одиниць слюсаря-ремонтника ІІІ розряду. Відповідно посадової інструкції слюсаря-ремонтника IV розряду слюсаря-ремонтника IV розряду входить ремонт механічного устаткування в майстернях ліцею, тобто обовязки слюсаря-ремонтника IV розряду не були обмежені тільки обслуговуванням устаткування швейної майстерні. Тому, позивач вважає, що підстав для висновку про необхідність переводу ОСОБА_6 на іншу посаду в межах штатного розкладу не було.

Також, позивач вважає необґрунтованою вимогою відповідача щодо відшкодування виплаченої суми 7482 грн. внаслідок утримання посади прибиральниці без відповідного обєму робіт на підміну відсутніх працівників, оскільки на підставі наказу № 323к ОСОБА_7 була прийнята на посаду прибиральниці службових приміщень, а не підміну. Крім того, позивач зазначає, що штатним розкладом на 2009 рік в ліцеї передбачено 11 посад прибиральниць службових приміщень. Загальна площа, закріплених за ОСОБА_7 складала 644,5 кв.м.

Необґрунтованою частково позивач вважає вимогу відповідача щодо відшкодування виплачених відпускних в сумі 333,22 грн. унаслідок допущеної арифметичної помилки, оскільки по даному пункту відповідачем у висновку на заперечення до акту ревізії, заперечення в цій частині були прийняті.

Також, позивач вважає необґрунтованою вимогу відповідача щодо відшкодування суми 41404,58 грн., виплачених як заробітна плата майстру виробничого навчання ОСОБА_8, оскільки відповідно до вимог КЗпП України заробітна плата це винагорода за виконана роботу. Оплата праці ОСОБА_8 проводилась за фактично виконана роботу, виходячи з мінімального розміру посадового окладу, без нарахування надбавок, повязаних з рівнем кваліфікації і педагогічним стажем.

Також, позивач вважає необґрунтованою вимогу відповідача щодо сплати суми 2937,00 грн., яка визнана надмірно сплаченою ВАТ «ММК ім. Ілліча»за прання білизни внаслідок завищення обєму виконаних робіт, оскільки договорами з ВАТ «ММК ім. Ілліча»передбачена оплата за виконані роботи по пранню білизни, виходячи з розцінок прання на 1 кг. білизни. Вага білизни зазначалась у накладних підприємства. Крім того, позивач зазначає, що акт зважування, проведений під час ревізії, не може бути достовірним доказом завищення ваги при наданні ліцею послуг з прання білизни в 2007-2009р.р., оскільки при такому способі не враховувалась ступінь зносу білизни, її розмір, вид матеріалу.

Стосовно зазначення відповідачем у мотивувальній частині вимоги порушення чинного законодавства в частині не проведення тендерних процедур на суму 34612,42 грн. позивач зазначає, що відповідно до Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти»рішенням від 19.06.2008 року Міжвідомча комісія з питань державних закупівель затвердила Порядок визначення предмета закупівель. Відповідно до п. 5.3 Порядку поділом предмету закупівлі з метою уникнення застосування процедур відкритих торгів із зменшенням ціни або редукційну вважається розбиття загальної річної суми предмета закупівлі, визначеного відповідно до положень цього Порядку. Як зазначає позивач, ним закупівлі проводились із визначенням обєму закупівлі за пятим знаком на виконання зазначеного рішення.

Щодо зазначеного відповідачем у вимозі як порушення позивачем фінансової дисципліни відсутність індексації вартості житлового фонду, позивач вказує на те, що в розпорядженні ліцею знаходиться житлова площа, яка використовується як гуртожиток, але складає частину учбового корпусу № 2.

Таким чином, позивач вважає, що оскаржувана вимога порушує права та інтереси ліцею.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, надали суду пояснення аналогічні письмовим обґрунтуванням позову. Просили позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, надали суду пояснення, що відповідають письмовим запереченням на адміністративний позов, які містяться в матеріалах справи. Просили позовні вимоги задовольнити частково.

Розгляд справи здійснювався із фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою «Камертон».

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи у їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»державна контрольно-ревізійна служба складається з Головного контрольно-ревізійного управління України, контрольно-ревізійних управлінь в Республіці Крим, областях, містах Києва і Севастополі, контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, груп) в районах, містах і районах у містах.

Контрольно-ревізійне управління в Донецькій області діє на підставі Положення про Контрольно-ревізійне управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, затвердженого Наказом Головного контрольно-ревізійного управління України № 111 від 9 січня 2001 року.

У період з 05.10.2009 року по 28.10.2009 року Контрольно-ревізійним управлінням в Донецькій області проводилась ревізія фінансово-господарської діяльності Маріупольського професійного ліцею автотранспорту, за результатами якої складений акт № 03-22 від 28.10.2009 року.

Зазначений акт позивачем підписаний із запереченнями.

Позивачем до Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області були надані письмові заперечення до акту ревізії, які були розглянуті відповідачем, що підтверджується висновком, затвердженим 23.11.2009 року, на заперечення до акту ревізії.

Контрольно-ревізійним управлінням в Донецькій області прийнято вимогу від 24.11.2009 року № 05-03-10-14/10545 щодо усунення виявлених ревізією порушень стосовно позивача та зобовязано останнього посилити контроль за використанням бюджетних коштів і дотриманням вимог нормативних актів щодо ведення бухгалтерського обліку; вжити заходи по відшкодуванню незаконних витрат, в тому числі за рахунок винних осіб, в сумі 127,29 тис. грн., провести донарахування компенсації за харчування учням-сиротам в сумі 1,63 тис. грн.; розробити перелік заходів з метою недопущення в подальшій роботі порушень, встановлених ревізією; провести нараду з працівниками ліцею по розгляду результатів ревізії; осіб, винних у порушеннях, притягнути до дисциплінарної та матеріальної відповідальності.

Зазначена вимога Маріупольським професійним ліцеєм автотранспорту виконана частково, що підтверджується листом від 11.12.2009 року № 01-3/1055.

Як зазначає позивач, вимога Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області від 24.11.2009 року № 05-03-10-14/10545 ним оскаржується в частині необхідності вжиття заходів щодо відшкодування витрат частково на суму 84331,97 грн.

Судом встановлено наступне.

У відповідності зі статтею 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади (до яких належать органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У п. 1 мотивувальної частини вимоги від 24.11.2009 року № 05-03-10-14/10545 Контрольно-ревізійним управлінням в Донецькій області зазначено, що учнями Маріупольського професійного ліцею автотранспорту недоотримано компенсаційних виплат на харчування на загальну суму 1630,9 грн.

Судом встановлено, що відповідно до довідки від 13.02.2009 року № 01/22-0256 Управління освіти та науки Донецької обласної державної адміністрації вартість харчування в день для студентів з числа дітей-сиріт за середніми роздрібними цінами по Донецькій області відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.11.2004 року № 1591 складає: для дітей-сиріт, позбавлених батьківського піклування 31,11 грн., для дітей-сиріт під опікою 12,44 грн. /т. 1 а.с. 54/.

18.01.2005 року Маріупольським професійним ліцеєм автотранспорту з урахуванням думок опікунів, майстрів виробничого навчання та класних керівників був прийняти наказ № 9, яким було затверджено, що для організації повноцінного харчування у дні відсутності учнів пільгової категорії в навчальному закладі у звязку із проходженням виробничого навчання і практики в умовах підприємств, а також у вихідні, святкові та канікулярні дні, через хворобу (за виключенням перебування на стаціонарному лікуванні) видавати продукти харчування (сухий пайок) за натуральними нормами із розрахунку 3-и разового харчування дітям-сирітам, 1-о разового харчування (обід) дітям, позбавленим батьківської опіки /т. 1 а.с. 55/.

Маріупольським професійним ліцеєм автотранспорту учню ОСОБА_4 01.06.2009 року були видані за квітень 2009 року наступні продукти харчування: печиво, куряче м'ясо, картопля, огірки свіжі, буряк, цибуля, риба свіжозаморожена, згущене молоко, сік, сосиски, сир, яйця, макарони, вершкове масло, цукор, яблука, що підтверджується накладною № 105 від 01.06.2009 року на загальну суму 284,98 грн. /т. 1 а.с. 51/.

Маріупольським професійним ліцеєм автотранспорту відповідно до накладної № 106 від 01.06.2009 року учню ОСОБА_3 за квітень 2009 року були видані наступні продукти харчування: печиво, куряче м'ясо, картопля, огірки свіжі, буряк, цибуля, раби свіжоморожена, згущене молоко, сік, сосиски, сир, яйця, ряжанка, макарони, вершкове масло, цукор, яблука. Всього на суму 412,10 грн. /т. 1 а.с. 49-50/.

Маріупольським професійним ліцеєм автотранспорту відповідно до накладної № 108 від 01.06.2009 року учню ОСОБА_2 за травень 2009 року були видані наступні продукти харчування: печиво, горох, гречка, картопля, капуста, огірки свіжі, морква, яблука, яйця, сік, сир, згущене молоко, рибні консерви, куряче м'ясо, вершкове масло, копчена ковбаса. Всього на суму 480,11 грн. /т. 1 а.с. 48/.

Маріупольським професійним ліцеєм автотранспорту відповідно до накладної № 109 від 01.06.2009 року учню ОСОБА_1 за травень 2009 року були видані наступні продукти харчування: печиво, горох, гречка, картопля, капуста, огірки свіжі, морква, яблука, яйця, сік, сир, згущене молоко, рибні консерви, куряче м'ясо, вершкове масло, копчена ковбаса. Всього на суму 470,83 грн. /т. 1 а.с. 47/.

Відповідно до п. 4 та п. 7 додатку № 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження норм харчування в учбових і оздоровчих закладах»від 22.11.2004 року № 1591, у літній оздоровчий період (90 днів), неділю, святкові і канікулярні дні витрати на харчування збільшуються на 10 відсотків для придбання свіжих овочів і фруктів.

Згідно з нормами для дітей віком від 13 і старше забезпечуються харчуванням також студенти і курсанти вищих навчальних закладів, які відповідно до законодавства перебувають на державному забезпеченні, та студенти і курсанти з числа дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, які перебувають на повному державному забезпеченні або яким в установленому законодавством порядку призначено опікуна чи піклувальника. У разі відсутності можливості для організації повноцінного харчування зазначеним категоріям студентів, курсантів у навчальному закладі може виплачуватися грошова компенсація у розмірі вартості харчування у школах-інтернатах відповідного регіону з урахуванням торговельних націнок. Особам, яким в установленому законодавством порядку призначено опікуна чи піклувальника, виплачується вартість обіду.

Суд проаналізувавши викладене дійшов висновку, що позивачем були дотримані норми постанови Кабінету Міністрів України від 22.11.2004 року № 1591 щодо харчування у професійно-технічному навчальному закладі, тому підстави для проведення позивачем зазначеним вище учням компенсаційних виплат були відсутні.

Крім того, щодо посилань відповідача на те, що позивачем несвоєчасно були видані продукти харчування, а саме: за квітень 2009 року та травень 2009 року видавались 01 червня 2009 року, судом було зясовано, що несвоєчасна видача позивачем учням продуктів харчування була обумовлена невчасним наданням цими учнями відомостей про фактичне проходження виробничої практики. Відповідач проти даного факту не заперечував.

У абз. 3 п. 2 мотивувальної частини вимоги від 24.11.2009 року № 05-03-10-14/10545 Контрольно-ревізійним управлінням в Донецькій області зазначено, що внаслідок прийому на навчання осіб, які на час вступу вже мали освіту (професійну, вищу) необґрунтовано витрачено коштів державного бюджету на сплату стипендії в сумі 680 грн.

Проте, суд з таким висновком відповідача не згоден та зазначає з цього питання наступне.

Відповідно до ст. 53 Конституції України кожен має право на освіту.

Судом встановлено, що позивачем до складу учнів на навчання в 2009/2010 навчальному році були зараховані 4 особи, які мали освіту (професійну, вищу): ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12

Відповідно до Закону України «Про освіту»освіта - основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави.

Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про освіту»одним із основних принципів освіти в Україні є доступність для кожного громадянина усіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Закону України «Про освіту»вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти відповідно мають гарантоване державою право на:

навчання для здобуття певного освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів;

вибір навчального закладу, форми навчання, освітньо-професійних та індивідуальних програм, позакласних занять;

додаткову відпустку за місцем роботи, скорочений робочий час та інші пільги, передбачені законодавством для осіб, які поєднують роботу з навчанням;

продовження освіти за професією, спеціальністю на основі одержаного освітньо-кваліфікаційного рівня, здобуття додаткової освіти відповідно до угоди з навчальним закладом;

одержання направлення на навчання, стажування до інших навчальних закладів, у тому числі за кордон;

користування навчальною, науковою, виробничою, культурною, спортивною, побутовою, оздоровчою базою навчального закладу;

доступ до інформації в усіх галузях знань;

участь у науково-дослідній, дослідно-конструкторській та інших видах наукової діяльності, конференціях, олімпіадах, виставках, конкурсах;

особисту або через своїх представників участь у громадському самоврядуванні, в обговоренні, вирішенні питань удосконалення навчально-виховного процесу, науково-дослідної роботи, призначення стипендій, організації дозвілля, побуту тощо;

участь в об'єднаннях громадян;

безпечні і нешкідливі умови навчання та праці;

забезпечення стипендіями, гуртожитками, інтернатами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

трудову діяльність у встановленому порядку в позаурочний час;

перерву в навчанні у вищих та професійно-технічних навчальних закладах;

користування послугами закладів охорони здоров'я, засобами лікування, профілактики захворювань та зміцнення здоров'я;

захист від будь-яких форм експлуатації, фізичного та психічного насильства, від дій педагогічних, інших працівників, які порушують права або принижують їх честь і гідність.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про професійно-технічну освіту»професійно-технічна освіта є складовою системи освіти України. Професійно-технічна освіта є комплексом педагогічних та організаційно-управлінських заходів, спрямованих на забезпечення оволодіння громадянами знаннями, уміннями і навичками в обраній ними галузі професійної діяльності, розвиток компетентності та професіоналізму, виховання загальної і професійної культури. Професійно-технічна освіта здобувається у професійно-технічних навчальних закладах.

Професійно-технічне навчання - складова професійно-технічної освіти. Професійно-технічне навчання передбачає формування у громадян професійних умінь і навичок, необхідних для виконання певної роботи чи групи робіт, і може здійснюватися у професійно-технічних навчальних закладах, а також шляхом індивідуального чи курсового навчання на виробництві, у сфері послуг.

Професійно-технічна освіта забезпечує здобуття громадянами професії відповідно до їх покликань, інтересів, здібностей, а також допрофесійну підготовку, перепідготовку, підвищення їх кваліфікації.

Допрофесійна підготовка - це здобуття початкових професійних знань, умінь особами, які раніше не мали робітничої професії.

Первинна професійна підготовка - це здобуття професійно-технічної освіти особами, які раніше не мали робітничої професії, або спеціальності іншого освітньо-кваліфікаційного рівня, що забезпечує відповідний рівень професійної кваліфікації, необхідний для продуктивної професійної діяльності.

Перепідготовка робітників - це професійно-технічне навчання, спрямоване на оволодіння іншою професією робітниками, які здобули первинну професійну підготовку.

Підвищення кваліфікації робітників - це професійно-технічне навчання робітників, що дає можливість розширювати і поглиблювати раніше здобуті професійні знання, уміння і навички на рівні вимог виробництва чи сфери послуг.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про професійно-технічну освіту»громадяни України мають рівні права на здобуття професійно-технічної освіти відповідно до своїх здібностей і нахилів. Обмеження допускаються за медичними та віковими показниками, а також показниками професійної придатності, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про професійно-технічну освіту»учень, слухач професійно-технічного навчального закладу, крім прав, передбачених Законом України «Про освіту», мають право на:

належні умови навчання за обраною професією;

матеріальне забезпечення в період навчання на умовах і в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України;

навчання професії за індивідуальною програмою;

безоплатне користування навчально-виробничою, культурно-спортивною, побутовою, оздоровчою базами навчального закладу;

матеріальну допомогу;

оплату праці під час виробничого навчання і практики згідно з законодавством;

безоплатні медичне обслуговування, користування засобами лікування, профілактики захворювань та зміцнення здоров'я;

щотижневий відпочинок і канікули протягом навчального року та після його закінчення;

безоплатне оволодіння іншою професією у разі хвороби, яка не дає змоги продовжити навчання за обраною професією;

пільговий проїзд у транспорті в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, суд проаналізувавши викладене дійшов висновку щодо обґрунтованого зарахування позивачем на навчання до Маріупольського професійного ліцею автотранспорту з метою отримання робочої професії ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, які на момент їхнього зарахування мали вищу освіту.

Крім того, висновок відповідача стосовно необґрунтованості виплати позивачем зазначеним учням стипендії у загальному розмірі 680 грн. суд вважає неправомірним, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2004 року № 882 академічна стипендія у мінімальному розмірі призначається, зокрема, учням та студентам першого року навчання до першого семестрового контролю (п. 12).

У абз. 4 п. 2 мотивувальної частини вимоги від 24.11.2009 року № 05-03-10-14/10545 Контрольно-ревізійним управлінням в Донецькій області зазначено, що під час ревізії встановлені учні, що не відвідували заняття та по закінченню закладу не отримали документу про навчання, необґрунтоване нарахування та сплата таким учням стипендії становить 8327,14 грн.

Як вбачається з акту ревізії та підтверджується представниками сторін, під час проведення ревізії відповідачем було здійснено опитування учнів ІІ курсу навчання за переліком прізвищ, встановлених раніше учнів, які не відвідували уроки теоретичного навчання з І курсу, за результатами якого встановлено 11 осіб: ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23

Відповідно до наказу Маріупольського професійного ліцею автотранспорту від 27.08.2008 року № 2 «З-УДЗ»про зарахування до складу учнів, прийнятих на навчання за державним замовленням ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23 була зараховані з 01.09.2008 року до складу учнів, прийнятих на навчання за державним замовленням /т. 1 а.с. 97-100/.

Зазначеним учням стипендія призначалась на початку 2008-2009 навчального року на період з 01.09.2008 року по 31.12.2008 року, що підтверджується наказом Маріупольського професійного ліцею автотранспорту від 01.09.2008 року № 66 /т. 1 а.с. 101-106/.

Також, судом встановлено, що ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23 були учнями першого року навчання у ліцеї, заняття відвідували із пропусками, що підтверджується зведеними відомостями та журналами теоретичного навчання за період з вересня 2008 року по грудень 2008 року /т. 1 а.с. 93-96, 64-92/.

Як зазначено судом вище Порядок призначення і виплати стипендій визначений постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2004 року № 882. Так, у п. 1 Порядку зазначено, що цей Порядок розповсюджується на учнів денної форми навчання професійно-технічних закладів. Пунктом 12 Порядку передбачено, що академічна стипендія у мінімальному розмірі призначається, зокрема, учням та студентам першого року навчання до першого семестрового контролю.

Крім того, суд проаналізувавши зазначений Порядок дійшов висновку, що виплата стипендій не звязується з результатами відвідування учнями занять.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно була нарахована та виплачена стипендія учням ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23

У абз. 5 п. 2 мотивувальної частини вимоги від 24.11.2009 року № 05-03-10-14/10545 Контрольно-ревізійним управлінням в Донецькій області зазначено, що без відповідного обсягу робіт зайво сплачено заробітну плату кухонному працівнику ОСОБА_5 та слюсарю-ремонтнику IV розряду ОСОБА_6 на загальну суму 5575,73 грн.

Судом встановлено, що відповідно наказу Маріупольського професійного ліцею автотранспорту від 21.08.2006р. № 203 прибиральниці службових приміщень ОСОБА_5 дозволено працювати на умовах сумісництва за своєю професією з оплатою 0,5 ставки. Також, на підставі заяви Мазалової С.Б. та наказу Маріупольського професійного ліцею автотранспорту від 21.04.2008 року № 115 ОСОБА_5 переведена на посаду кухонного працівника. Оплата ОСОБА_5 за виконання додаткової роботи, яка виконувалася нею за сумісництвом, проводилася за прибирання підлоги зали їдальні та підсобних приміщень загальною площею 353,7 кв. м. Дані факти сторонами не заперечуються.

Відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Пунктом 2.16 посадової інструкції кухонного робітника, затвердженої директором Маріупольського професійного ліцею автотранспорту, передбачено прибирання зали та підсобних приміщень.

Проте, як вбачається із зазначеної посадової інструкції прибирання зали і підсобних приміщень не передбачає миття підлоги, оскільки в обовязках кухонного працівника зазначені функції саме з виконання обовязків, що повязані із обслуговуванням блоку харчування (миття посуду, складання харчових відходів, чищення овочів тощо), а що стосується миття підлоги зали їдальні і підсобних приміщень, то такі обовязки посадовою інструкцією кухонного працівника не передбачені.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем у акті ревізії застосоване неправильне тлумачення п. 2.16 посадової інструкції кухонного працівника.

Також, суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на порушення позивачем п. 2.7 посадової інструкції кухонного працівника, оскільки у вказаному пункті зазначений обовязок кухонного працівника здійснювати миття та сушку використаної їдальні і кухонного посуду. Проте, таке визначення словосполучення «миття та сушку використаної їдальні і кухонного посуду»не можна трактувати вірним, оскільки, на думку суду, в даному випадку має місце невірний переклад на українську мову слова «столовой».

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно було виплачено робітнику ОСОБА_5 за фактично виконану роботу 4370,47 грн.

Стосовно встановленої відповідачем зайво сплаченої заробітної плати слюсарю-ремонтнику IV розряду ОСОБА_6 суд зазначає наступне.

ОСОБА_6 згідно наказу Маріупольського професійного ліцею автотранспорту від 26.08.2003р. № 212к призначений на посаду слюсаря-ремонтника IV розряду постійно.

Відповідно до штатного розкладу Маріупольського професійного ліцею автотранспорту на 2009 рік передбачено три одиниці слюсаря-ремонтника IV розряду та 1,5 одиниць слюсаря-ремонтника ІІІ розряду.

Як встановлено судом, у Маріупольському професійному ліцеї автотранспорту була зайнята одна штатна одиниця слюсаря-ремонтника IV розряду (ОСОБА_6) та 1,5 одиниць слюсаря-ремонтника ІІІ розряду.

У посадові обовязки слюсаря-ремонтника IV розряду відповідно до посадової інструкції, зокрема, входить ремонт механічного устаткування в майстернях ліцею.

Тобто, з зазначеного вбачається, що обовязки слюсаря-ремонтника IV розряду не були обмежені тільки обслуговуванням устаткування швейної майстерні.

Таким чином, доводи відповідача стосовно того, що позивачем заробітна плата слюсарю-ремонтнику IV розряду у сумі 1205,26 грн. виплачена неправомірно, суд з огляду на вищезазначене вважає необґрунтованими.

У абз. 6 п. 2 мотивувальної частини вимоги від 24.11.2009 року № 05-03-10-14/10545 Контрольно-ревізійним управлінням в Донецькій області зазначено, що внаслідок утримання посади прибиральника без відповідного обсягу робіт на підміну відсутніх працівників необґрунтовано сплачено 7482 грн.

Як вбачається з акту ревізії сума 7482 грн. є необґрунтовано виплаченою заробітною платою прибиральниці ОСОБА_7 внаслідок відсутності обєму роботи.

Проте, суд з таким висновком відповідача не згоден з огляду на наступне.

Відповідно до Типових штатів середніх професійно-технічних училищ, затверджених наказом Державного комітету СРСР по професійно-технічному навчанню від 29.01.1987р. № 13, посада прибиральника службових приміщень встановлюється на кожних 600 кв. м. площі, яка прибирається, без урахування площі спальних кімнат гуртожитку і класних приміщень учбового корпусу, але не менше однієї одиниці на училище.

Відповідно наказу Маріупольського професійного ліцею автотранспорту № 323к від 01.12.2008 року ОСОБА_7 було прийнято на посаду прибиральниці службових приміщень /т. 1 а.с. 132/.

Згідно штатного розгляду на 2009 рік в Маріупольському професійному ліцеї автотранспорту було передбачено 11 посад прибиральниць службових приміщень. Загальна площа внутрішніх приміщень ліцею складає 12451,9 кв.м., площа приміщень, яка прибирається складає 6542,05 кв.м., а тому відповідає кількості передбачених штатним розкладом прибиральниць 11 посад. Штатним розкладом на 2007 рік було передбачено 11,5 одиниць, на 2008 рік 11 одиниць. Фактично працювало в ліцеї 10, 9 10 прибиральниць службових приміщень.

Відповідно до п. 3.1 посадової інструкції прибиральниці службових приміщень в обовязки прибиральниці входить прибирання закріплених за нею службових та навчальних приміщень ліцею (адміністративні кабінети, коридори, сходи тощо).

З посадовою інструкцією ОСОБА_7 була ознайомлена під особистий підпис.

За ОСОБА_7 для прибирання були закріплені: по учбовому корпусу № 2 спортивний зал (171,6 кв.м.), роздягальня (25,7 кв.м.), душова (32,3 кв.м.), туалет (11 кв.м.), умивальник (2,5 кв.м.), кімната чергових (33,5 кв.м.), тренажерний зал (37,1 кв.м.); по учбовому корпусу № 1 склад на 1 поверсі (105 кв.м.), господарчий блок (побутові кімнати) (53,5кв.м.), складські приміщення (172,3 кв.м.) /а.с. 178/.

Таким чином, загальна площа, яка була закріплена за ОСОБА_7 складає 644,4 кв.м.

Тобто, наведене свідчить про те, що позивачем правомірно була здійснена оплата праці ОСОБА_7

У абз. 8 п. 2 мотивувальної частини вимоги від 24.11.2009 року № 05-03-10-14/10545 Контрольно-ревізійним управлінням в Донецькій області зазначено, що в результаті припущення арифметичної помилки позивачем зайво сплачено відпускних на суму 333,22 грн.

Як зазначає позивач вимога відповідача в цій частині ним виконана частково, а саме: сума 128,68 грн. внесена до Державного бюджету України, тому в цій частині не оскаржується /т. 1 а.с. 180/. Відповідач проти даного факту не заперечує.

Як вбачається з акту ревізії, відповідачем зазначено, що ОСОБА_24 зайво виплачено 204,54 грн. за роботу 0,5 ставки за сумісництвом.

Проте, як встановлено судом, відповідачем у висновку на заперечення позивача проти акту ревізії, був визнаний факт виконання механіком ОСОБА_24 роботи на 0,5 ставки за сумісництвом та нарахування позивачем заробітної плати за фактично виконану роботу (заперечення в цій частині були прийняті), тому, суд вважає, що відпускні по роботі з сумісництва були нараховані та виплачені позивачем ОСОБА_24 правомірно.

У абз. 9 п. 2 мотивувальної частини вимоги від 24.11.2009 року № 05-03-10-14/10545 Контрольно-ревізійним управлінням в Донецькій області зазначено, що внаслідок невідповідності освіти кваліфікаційним вимогам по займаній посаді майстра виробничого навчання зайво сплачено заробітної плати в загальній сумі 41404,58 грн.

Судом встановлено, що ОСОБА_8 має заохочення у вигляді подяки, оголошеної наказом № 891к від 25.08.2009 року начальника Управління освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації за значний особистий внесок у розвиток національної освіти, вагомі результати у справі навчання і виховання підростаючого покоління /т. 1 а.с. 198/; має середньо-спеціальну освіту, у період з 04.02.2008 року по 29.02.2008 року пройшла стажування за фахом «машиніст мостового крана»в цеху № 117 ВАТ «МЗТМ», за результатами стажування присвоєний 4 розряд /т. 1 а.с. 196/; у період з 05.10.2009 року по 26.10.2009 року пройшла підвищення кваліфікації за програмою майстрів виробничого навчання ПТНЗ в Державному інституті післядипломної освіти інженерно-педагогічних працівників Університету менеджменту освіти Академії педагогічних наук, що підтверджується свідоцтвом про підвищення кваліфікації /т. 1 а.с. 197/.

Крім того, відповідно до рішення атестаційної комісії Маріупольського професійного ліцею автотранспорту від 13.10.2008 року (протокол № 1 від 13.10.2008р.)адміністрації ліцею було рекомендовано продовжити трудові відносини з ОСОБА_8 /т. 1 а.с. 187-190/.

Відповідно до ст. 45 Закону України «Про професійно-технічну освіту»до педагогічних працівників професійно-технічних навчальних закладів та установ професійно-технічної освіти належать викладачі, педагоги з професійного навчання, вихователі, майстри виробничого навчання, старші майстри, старші майстри виробничого навчання, інструктори виробничого навчання, методисти, практичні психологи, соціальні педагоги, керівники фізичного виховання, керівники професійно-технічних навчальних закладів, науково-методичних та навчально-методичних установ, їх заступники та інші працівники, діяльність яких пов'язана з організацією і забезпеченням навчально-виховного процесу.

Педагогічною діяльністю у професійно-технічних навчальних закладах та установах професійно-технічної освіти можуть займатися особи, які мають відповідну професійну освіту та професійно-педагогічну підготовку, моральні якості і фізичний стан яких дає змогу виконувати обов'язки педагогічного працівника.

Відповідно до ст. 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_8 є відповідним педагогічним працівником, тому позивачем правомірно їй було нараховано та виплачено заробітну плату.

У абз. 15 п. 2 мотивувальної частини вимоги від 24.11.2009 року № 05-03-10-14/10545 Контрольно-ревізійним управлінням в Донецькій області зазначено, що внаслідок завищення обсягу виконання робіт ліцеєм зайво сплачено ЗАТ «ММК ім. Ілліча»за прання білизни 2937 грн.

З цього питання судом встановлено, що у перевіряємий період ВАТ «ММК ім. Ілліча»виконував послуги Маріупольському професійному ліцею автотранспорту з прання білизни на підставі відповідних договорів від 12.03.2007 року № 2196, від 24.01.2008 року № 519, від 01.04.2009 року № 1154. Даними договорами було передбачено, що оплата за виконані роботи з прання білизни виходить з розцінок прання за 1 кг. білизни.

За період з 01.10.2007 року по 30.09.2009 року Маріупольським професійним ліцеєм автотранспорту за виконані роботи з прання білизни загальною вагою 1577 кг., було сплачено ВАТ «ММК ім. Ілліча»10107 грн.

Як вбачається з акту ревізії відповідачем було здійснено контрольне зважування постільної білизни Маріупольського професійного ліцею автотранспорту, яка була у використанні та встановлено, що загальна вага білизни, що здавалася на прання, становить 1116 кг.

Проте, суд з такими діями та висновками відповідача не згоден, оскільки таке зважування білизни не може бути прийнято судом як достовірний доказ правильної ваги білизни, яка здавалася на прання протягом 2007-2009р.р., оскільки при такому способі не враховується ступінь зносу білизни, її розмір, вид матеріалу, з якого вони зшита.

У абз. 10 п. 2 мотивувальної частини вимоги від 24.11.2009 року № 05-03-10-14/10545 Контрольно-ревізійним управлінням в Донецькій області зазначено, що до втрат призвело перерахування внесків до загальнодержавних фондів з незаконно виплаченої заробітної плати у сумі 20369,27 грн.

Даний висновок в частині перерахування внесків у сумі 17720.98 грн. до загальнодержавних фондів із виплаченої заробітної плати у сумі 54666.85 грн. суд вважає необґрунтованим, оскільки, як встановлено судом, вказана сума була нарахована позивачем та перерахована ним у якості внесків до загальнодержавних фондів із заробітної плати, яка була сплачена за фактично виконану роботу працівниками Маріупольського професійного ліцею автотранспорту.

У п. 3 мотивувальної частини вимоги від 24.11.2009 року № 05-03-10-14/10545 Контрольно-ревізійним управлінням в Донецькій області зазначено щодо порушення позивачем чинного законодавства в частині не проведення тендерних процедур на суму 34612,42 грн.

Суд з таким висновком відповідача не згоден з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.1 рішення Міжвідомчої комісії з питань державних закупівель від 19.06.2007р. № 01/7рш «Щодо затвердження порядку визначення предмета закупівлі»цей Порядок встановлює спосіб визначення предмета закупівлі відповідно до положень Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти».

Пунктом 2.2 рішення Міжвідомчої комісії з питань державних закупівель від 19.06.2007р. № 01/7рш «Щодо затвердження порядку визначення предмета закупівлі»визначено, що предмет закупівлі визначається згідно з абзацами восьмим і десятим статті 1 Закону та на основі Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016-97, затвердженого наказом Державного комітету України стандартизації, метрології та сертифікації від 30.12.97 р. N 822, за показником п'ятого знака Класифікатора ДК 016-97 (класифікаційне угруповання «категорія») з наступним зазначенням у дужках конкретної назви товару чи послуги.

Відповідно до п. 5.3 рішення Міжвідомчої комісії з питань державних закупівель від 19.06.2007р. № 01/7рш «Щодо затвердження порядку визначення предмета закупівлі»поділом предмета закупівлі з метою уникнення застосування процедур відкритих торгів із зменшенням ціни або редукціону вважається розбиття загальної річної суми предмета закупівлі, визначеного відповідно до положень цього Порядку.

Судом встановлено, що позивачем закупівлі продуктів проводилися із визначенням обєкту закупівлі за пятим знаком ДК 016-97 та за кожної позиції не перевищувала загальної суми річної закупівлі, що встановлена ст. 14 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», що підтверджується наступними документами: протоколом № 1 від 22.01.2008 року засідання тендерного комітету Маріупольського професійного ліцею автотранспорту, тимчасовим планом закупок на 2008 рік, договорами про закупівлю продукції від 12.02.2008р. № 6, від 12.02.2008р. № 4, від 12.02.2008р. № 7, від 12.02.2008р. № 8, від 12.02.2008р. № 9, від 12.02.2008р. № 10, від 12.02.2008р. № 11, від 12.02.2008р. № 12, від 12.02.2008р. № 14, від 12.02.2008р. № 15, від 12.02.2008р. № 16, від 12.02.2008р. № 17 та відповідними до них специфікаціями /т. 1 а.с. 229, 230-231, 235-259/.

У п. 4 мотивувальної частини вимоги від 24.11.2009 року № 05-03-10-14/10545 Контрольно-ревізійним управлінням в Донецькій області зазначено порушення щодо заниження житлового фонду в сумі 218770 грн., внаслідок не проведеної індексації.

Суд з таким висновком відповідача не згоден з огляду на те, що судом в ході розгляду справи було встановлено, що в розпорядженні Маріупольського професійного ліцею автотранспорту знаходиться житлова площа, яка використовується як гуртожиток, але складає частину учбового корпусу № 2. Житлові будинки на балансі ліцею не рахуються.

Таким чином, посилання відповідача в оскаржуваній вимозі на постанову Кабінету Міністрів України від 31.08.1996 року № 1024 є необґрунтованим.

Відповідно до п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Недотримання зазначених принципів владним субєктом свідчить про неналежне виконання ним своїх повноважень.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття оспорюваної вимоги в частині відшкодування позивачем витрат у сумі 84331,97 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог.

Витрати по сплаті судового збору за приписами статей 87, 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 103, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Маріупольського професійного ліцею автотранспорту до Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області про визнання частково недійсною вимоги Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області від 24.11.2009р. № 05-03-10-14/10545, складеної за результатами ревізії фінансово-господарської діяльності Маріупольського професійного ліцею автотранспорту за період з 01.10.2007р. по 30.09.2009р., викладену у пункті другому та скасування вимоги до Маріупольського професійного ліцею автотранспорту щодо вжиття заходів про відшкодування витрат, у тому числі за рахунок винних осіб в сумі 84331,97 грн., та проведення донарахування компенсації за харчування учням сиротам в сумі 1,63 тис. грн., визнання недійсними та скасування вказівок в мотивувальній частині вимог про порушення чинного законодавства в частині не проведення тендерних процедур на суму 34,61 тис. грн., щодо втрат, повязаних з перерахуванням внесків у сумі 17720,98 грн. до загальнодержавних фондів з виплаченої заробітної плати у сумі 54666,85 грн., щодо заниження вартості житлового фонду у сумі 218770 грн. внаслідок не проведення індексації задовольнити у повному обсязі.

Скасувати вимогу Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області від 24.11.2009р. № 05-03-10-14/10545, складеної за результатами ревізії фінансово-господарської діяльності Маріупольського професійного ліцею автотранспорту за період з 01.10.2007р. по 30.09.2009р. частково, а саме: щодо вжиття заходів про відшкодування витрат, у тому числі за рахунок винних осіб в сумі 84331,97 грн., проведення донарахування компенсації за харчування учням-сиротам в сумі 1,63 тис. грн.; скасувати в мотивувальній частині вимоги від 24.11.2009р. № 05-03-10-14/10545 зазначення фактів щодо порушення чинного законодавства в частині не проведення тендерних процедур на суму 34,61 тис. грн., щодо втрат, повязаних з перерахуванням внесків у сумі 17720,98 грн. до загальнодержавних фондів з виплаченої заробітної плати у сумі 54666,85 грн., щодо заниження вартості житлового фонду у сумі 218770 грн. внаслідок не проведення індексації.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Маріупольського професійного ліцею автотранспорту (87522, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Таганрозька, ЄДРПОУ 02542751) витрати по сплаті судового збору у сумі 3.40 грн.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 22 березня 2010 року в присутності представників сторін. Постанова виготовлена в повному обсязі 27 березня 2010 року.

Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя М.С.Могильницький