Рішення № 87589159, 14.02.2020, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2020 р. м. Чернівці Справа № 824/1142/19-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС України у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

02.10.2019 року до Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (позивач) до Головного управління ДПС у Чернівецькій області (відповідач) з такими позовними вимогами:

1) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області №0147812-5404-2412 від 09.10.2018 року, яким визначено суму податкового зобов`язання фізичної особи ОСОБА_1 за сплату податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у розмірі 1430,40 грн;

2) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області №0147813-5404-2412 від 09.10.2018 року, яким визначено суму податкового зобов`язання фізичної особи ОСОБА_1 за сплату податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у розмірі 27889,60 грн;

3) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області №0147814-5404-2412 від 09.10.2018 року, яким визначено суму податкового зобов`язання фізичної особи ОСОБА_1 за сплату податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у розмірі 70177,60 грн;

4) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області №0147815-5404-2412 від 09.10.2018 року, яким визначено суму податкового зобов`язання фізичної особи ОСОБА_1 за сплату податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у розмірі 5649,60 грн;

5) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області №0147816-5404-2412 від 09.10.2018 року, яким визначено суму податкового зобов`язання фізичної особи ОСОБА_1 за сплату податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у розмірі 25585,60 грн;

6) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області №0147817-5404-2412 від 09.10.2018 року, яким визначено суму податкового зобов`язання фізичної особи ОСОБА_1 за сплату податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у розмірі 4752,00 грн;

7) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області №0147818-5404-2412 від 09.10.2018 року, яким визначено суму податкового зобов`язання фізичної особи ОСОБА_1 за сплату податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у розмірі 8364,80 грн;

8) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області №0147819-5404-2412 від 09.10.2018 року, яким визначено суму податкового зобов`язання фізичної особи ОСОБА_1 за сплату податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у розмірі 34220,80 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, податкові повідомлення-рішення по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017 рік мали бути надіслані йому до 01.07.2018 року, однак всупереч вимог податкового законодавства, оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті 09.10.2018 року, а надіслані, як стверджує відповідач - 17.10.2018 року.

Позивач зазначає, що він не отримав зазначених податкових повідомлень-рішень, а підпис одержувача на поштовому повідомленні про вручення йому не належить.

У 2017 році позивач був сільськогосподарським виробником в розумінні пп. «ж» п. 266.2.2 Податкового кодексу України, так як виробляв сільськогосподарську продукцію, — доказом чого є договір емфітевзису від 30.08.2017 року та договір про надання сільськогосподарських послуг від 01.09.2017 року.

Крім того, вся належна позивачу нежитлова нерухомість на території сіл Негринці та Драниця Новоселицького району є нерухомістю, яка призначена безпосередньо для здійснення сільськогосподарської діяльності.

Відповідачем не враховано зазначеної обставини, та всупереч вимогам пп. «ж» п. 266.2.2 ПК України були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Позивач звертав увагу на те, що рішенням №12 третьої сесії сьомого скликання Мамалигівської сільської ради Новоселицького району Чернівецької області від 19.01.2016 року було прийнято Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельного податку. У відповідності до Додатку №3 до цього Положення розмір ставки податку на господарські (присадибні) будівлі — хліви, гаражі, вбиральні, погреби, навіси, бесідки, корівники, свинарники, пташники, — складає нуль.

Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами, подав до суду відзив проти позову в якому зазначив, що оскаржувані у даній справі податкові повідомлення-рішення були направлені позивачу листом від 11.10.2018 року №691/Б/24-13-54-04.

Таким чином, доводи про закінчення визначеного п. 266.7.2 ст. 266 Податкового кодексу України строку не є підставою для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки законом прямо передбачено інший строк, протягом якого контролюючі органи мають повноваження на визначення платнику податків податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме: протягом 1095 днів від 30 червня року, наступного за тим, стосовно якого обчислюється податок.

Стосовно того, що позивач наводить визначення "сільськогосподарського товаровиробника" із Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років" від 18.01.2001 року №2238-111, відповідач зазначив, що відповідно до преамбули Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років" від 18.01.2001 року №2238-111 цей Закон визначає основні засади державної політики на період реформування сільського господарства протягом 2001-2004 років, як пріоритетної галузі народного господарства.

Згадана позивачем постанова КМУ від 06.05.2005 року №325 має назву "Питання використання коштів, передбачених у державному бюджеті для фінансової підтримки підприємств агропромислового комплексу", яка не містить жодного визначення, а затверджує наступні порядки: - Порядок використання коштів державного бюджету, що спрямовуються для селекції в рослинництві; - Порядок використання коштів державного бюджету, що спрямовуються для проведення державних виставкових заходів у сфері агропромислового комплексу; - Порядок використання коштів державного бюджету, що спрямовуються для реформування та розвитку комунального господарства у сільській місцевості; - Порядок використання коштів державного бюджету, що спрямовуються для здешевлення вартості страхових премій (внесків), фактично сплачених суб`єктами аграрного ринку.

Жоден з цих переліків не містить визначення "сільськогосподарський товаровиробник". Згідно п. 1 Порядку використання коштів державного бюджету, що спрямовуються для селекції в рослинництві зазначено, що цей Порядок визначає механізм використання коштів, передбачених у Державному бюджеті України на 2006 рік на виконання бюджетних програм "Селекція в рослинництві" та "Селекція сільськогосподарських культур у ланках первинного рослинництва".

Відповідач зазначав, що для того, що вважатись сільськогосподарським товаровиробником в розумінні Податкового кодексу України та, відповідно, враховувати п. «ж» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, необхідно бути, зокрема, фізичною особою-підприємцем. Проте, позивач не є фізичною особою-підприємцем та не був ним протягом 2017 року.

З огляду на викладене відповідач вважає, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Ухвалою суду від 17.10.2019 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовчому судовому засіданні на 12.11.2019 року.

Підготовче судове засідання призначене на 12.11.2019 року відкладено на 26.11.2019 року, за клопотанням представника позивача.

Підготовче судове засідання призначене на 26.11.2019 року відкладено на 17.12.2019 року.

У відповідності до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року №682-р, проведено заміну первісного відповідача – Головного управління державної фіскальної служби України в Чернівецькій області на її правонаступника – Головне управління державної податкової служби України в Чернівецькій області.

Ухвалою суду від 17.12.2019 року підготовче провадження в адміністративній справі №824/1142/19-а закрито та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 21.01.2020 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.

21.01.2020 року, за клопотання сторін, суд продовжив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлені такі обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №186035984 від 24.10.2019 року (а.с. 94-105) позивач є власником нежитлових приміщень, які знаходяться за наступним адресами:

1) ветамбулаторія по вул АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 , Чернівецька область, площа 44,7 м.кв.;

2) комплекс по вул. Привокзальна, 11, с. Негринці, АДРЕСА_2 район, Чернівецька область, площею 871,55 м.кв.;

3) комплекс по вул. АДРЕСА_3 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_4 область, площею 2193,05 м.кв.;

4) будинок тваринника по АДРЕСА_5 , с. Негринці, АДРЕСА_2 , Чернівецька область, площею 176,55 м.кв.;

5) корівник по вул. Привокзальна, 10, с. Негринці, Новоселицький район, Чернівецька область, площею 799,55 м.кв.;

6) АВМ по вул. Привокзальна АДРЕСА_6 14А, с. Драниця, Новоселицький район, Чернівецька область, площею 148,5 м.кв.;

7) комплекс по вул. Привокзальна, 12, с. Негринці, Новоселицький район, Чернівецька область, площею 261,4 м.кв.;

8) комплекс по вул. Привокзальна АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 . Негринці, Новоселицький район, Чернівецька область, площею 1069,40 м.кв.

Рішенням третьої сесії сьомого скликання Мамалигівської сільської ради Новоселицького району Чернівецької області №12 від 19.01.2016 року «Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельного податку» встановлено розміри ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельного податку, для об`єктів нежитлової нерухомості.

Так, для господарських (присадибних) будівель – хліви, гаражі, вбиральні, погреби, навіси, бесідки, корівники, свинарники, пташники, ставка податку становить - 0% до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового (року) за 1 кв.м. бази оподаткування.

Для інших будівель (приміщень) ставка податку становить – 1,0% до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового (року) за 1 кв.м. бази оподаткування (а.с. 63-72).

09.10.2018 року відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення, якими позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем по сплаті податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2017 рік на загальну суму 178070,40 грн, а саме:

- №0147812-5404-2412 від 09.10.2018 року на суму 1430,40 грн (а.с. 13);

- №0147813-5404-2412 від 09.10.2018 року на суму 27889,60 грн (а.с. 13);

- №0147814-5404-2412 від 09.10.2018 року на суму 70177,60 грн (а.с. 12);

- №0147815-5404-2412 від 09.10.2018 року на суму 5649,60 грн (а.с. 13);

- №0147816-5404-2412 від 09.10.2018 року на суму 25585,60 грн (а.с. 12);

- №0147817-5404-2412 від 09.10.2018 року на суму 4752,00 грн (а.с. 13);

- №0147818-5404-2412 від 09.10.2018 року на суму 8364,80 грн (а.с. 12);

- №0147819-5404-2412 від 09.10.2018 року на суму 34220,80 грн (а.с. 12).

Вищевказані податкові повідомлення-рішення направлено на адресу позивача (вул АДРЕСА_9 Руданського, 20А/2 м. Чернівці, Чернівецька область) 11.10.2018 року супровідним листом №691/Б/24-13-54-04, та отримано адресатом 17.10.2018 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 106).

Також судом встановлено, що 27.08.2019 року позивач звертався до Головного управління ДФС України у Чернівецькій області із запитами в яких просив надати: засвідчені копії вказаних вище податкових повідомлень-рішень від 09.10.2018 року; надати засвідчену копію документів, які стали підставою для винесення зазначеного податкового повідомлення-рішення; повідомити об`єкт оподаткування, а саме конкретне нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та його адресу, по якому було винесене зазначене податкове повідомлення-рішення; повідомити за який податковий період нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за цим податковим повідомленням-рішенням (а.с. 16-23).

У відповідь на запити позивача від 27.08.2019 року, Головне управління ДФС у Чернівецькій області повідомило позивача, що податкові повідомлення-рішення направлено позивачу засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення (а.с. 24-32).

На підтвердження перебування у 2017 у статусі сільськогосподарського виробника в розумінні пп. «ж» п. 266.2.2 ПК України, позивач надав суду Договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 30.08.2017 року та Договір про надання сільськогосподарських послуг від 01.09.2017 року (а.с. 53-55, 58-58).

Вважаючи протиправними податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області від 09.10.2018 року №0147812-5404-2412, №0147813-5404-2412, №0147814-5404-2412, №0147815-5404-2412, №0147816-5404-2412, №0147817-5404-2412, №0147818-5404-2412, №0147819-5404-241, позивач звернувся до суду з даним позовом.

До вказаних спірних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд, у відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, зазначає, що при вирішенні даної справи необхідно керуватись нормами Конституції України, Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року (далі - ПК України в редакції на момент спірних правовідносин).

Відповідно до п. 8.3. ст. 8 ПК України до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

До місцевих податків належать податок на майно (пп. 10.1.1. п. 10.1. ст. 10 ПК України).

Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (пп. 266.1.1. п. 266.1. ст. 266 ПК України).

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп. 266.2.1. п. 266.2. ст. 266 ПК України).

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (пп. 266.3.1. п. 266.3. ст. 266 ПК України).

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (пп. 266.3.2. п. 266.3. ст. 266 ПК України).

Ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (пп. 266.5.1. п. 266.5. ст. 266 ПК України).

Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" №280/97-ВР від 21.05.1997 року встановлено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону №280/97-ВР органи місцевого самоврядування відповідно до Податкового кодексу України встановлюють місцеві податки і збори. Місцеві податки і збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України з урахуванням особливостей, визначених Податковим кодексом України.

Згідно з п. 24 ч. 1 ст. 26 Закону №280/97-ВР, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 266.7.1. п. 266.7. ст. 266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Відповідно до п. 58.2. ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг (п. 58.3. ст. 58 ПК України).

Відповідно до п. 102.1. ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Відповідно до пп. 54.3.3. п. 54.3. ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Відповідно до п. ж) пп. 266.2.2. п. 266.2 ст. 266 ПК України не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Згідно визначення наданого у пп. 14.1.235. п. 14.1. ст. 14 ПК України, сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу – це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Із вказаних норм випливає, що для віднесення нежитлових будівель, які належать позивачу, до сільськогосподарських товаровиробників в розумінні Податкового кодексу України та, відповідно, враховувати п. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, їх власник повинен був бути зареєстрованим як фізична особа-підприємець.

З матеріалів справи судом встановлено, та підтверджено сторонами у судовому засіданні, що протягом 2017 року позивач не був зареєстрований як фізична особа-підприємець. Таким чином, нежитлові приміщення, які належать позивачу на підставі права приватної власності, є об`єктом оподаткування відповідно до п.п. 266.2.1. п. 266.2. ст. 266 ПК України за ставкою визначеною Рішенням третьої сесії сьомого скликання Мамалигівської сільської ради Новоселицького району Чернівецької області №12 від 19.01.2016 року «Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельного податку».

Договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 30.08.2017 року та Договір про надання сільськогосподарських послуг від 01.09.2017 року не підтверджують перебування позивача у 2017 у статусі сільськогосподарського виробника в розумінні Податкового кодексу України.

Щодо тверджень позивача про пропущення відповідачем строку, протягом якого контролюючі органи мають повноваження на визначення платнику податків податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем 09.10.2018 року.

Суд зазначає, що доводи позивача про винесення оскаржених рішень поза межами передбаченого закону строку є необґрунтованими, оскільки строк надсилання податкового повідомлення-рішення не можна кваліфікувати як пресікательний. Відтак, сплив цього строку не звільняє платника від виконання податкового обов`язку (адже відповідна норма у національному законодавстві України відсутня) і не припиняє повноважень контролюючих органів на винесення податкових повідомлень рішень (адже відповідне застереження також відсутнє). На спірні правовідносини за своєю правовою суттю та призначенням не можуть бути поширені наслідки спливу строку у 1095 днів, зазначені ст. 102 Податкового кодексу України, адже фізична особа-громадянин не подає податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Разом із тим, незважаючи на це, законодавець у п. 266.10.3 ст. 266 Податкового кодексу України запровадив спеціальне правило, за яким податкове зобов`язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.

Таким чином, законом прямо передбачено інший строк, протягом якого контролюючі органи мають повноваження на визначення платнику податків податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме протягом 1095 днів від 30 червня року, наступного за тим, стосовно якого обчислюється податок, а в даному випадку за 2017 рік.

Вказаний висновок суду узгоджується із висновком Верховного Суду викладеному в ухвалі від 08.01.2019 року №821/778/18 (№К/9901/69352/18).

З огляду на вказані вище обставини, оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом, а тому правові підстави для їх скасування відсутні.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Таким чином, суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем правомірно, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання їх протиправними та скасування.

Враховуючи те, що в задоволенні позовних вимогах відмовлено повністю, в силу приписів статті 139 КАС України судові витрати не підлягають відшкодуванню позивачу.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС України у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - відмовити повністю.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач – ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_10 );

Представник позивача – адвокат Сидора Ігор Юрійович (Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №143 від 31.08.1995 року, вул. Нагірна, буд. 1, м. Чернівці, Чернівецька область, 58001);

Відповідач – Головне управління ДПС України у Чернівецькій області (код ЄДРПОУ 39392513, вул. Героїв Майдану, 200-А, м. Чернівці, Чернівецька область, 58013).

Суддя В.О. Григораш