Рішення № 87587933, 06.02.2020, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/22584/13-ц

Провадження № 2/202/41/2020

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

06 лютого 2020 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Слюсар Л.П.,

за участю секретаря -Нечепуренко А.Ю.,

представника позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_2 про звернення стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач у березні 2013 року звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_2 про звернення стягнення, в обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що відповідно до кредитного договору №DODWAK1112023s від 30.03.2007 року відповідач ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 10208,28 дол. США, зі сплатою за користування ним 12,00% відсотків на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 29.03.2012 р., кредит надавався на придбання відповідачем автомобіля BYD, модель Flyer standart, рік випуску 2006, тип ТЗ легковий хетчбек, № кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 . В забезпечення виконання зобов`язань по кредитному договору був укладений договір застави від 30.03.2007 року, згідно з яким в заставу банку було передано вищевказаний автомобіль. Крім того вимоги до відповідача ОСОБА_2 а, що випливають зі згаданого кредитного договору, були забезпечені і шляхом укладання з відповідачем ПАТ "Акцент-Банк" договору поруки № 167 від 20.10.2010 року, у зв`язку з чим він є солідарним відповідачем за пред`явленим до стягнення боргом. Проте в порушення умов договору відповідач свої зобов`язання належним чином не виконував, що стало підставою для звернення до суду. З урахуванням викладеного просив суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №DODWAK1112023s від 30.03.2007 року у розмірі 7901,28 дол. США, що за курсом 7,99 відповідно до повідомлення НБУ від 01.03.2013 року складає 63154,93 грн. витребувати у відповідача ОСОБА_2 та передати у заклад шляхом опису ПАТ КБ «Приватбанк» автомобіль BYD, модель Flyer standart, рік випуску 2006, тип ТЗ легковий хетчбек, № кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_2 , комплект ключів, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; звернути стягнення на предмет застави: автомобіль BYD, модель Flyer standart, рік випуску 2006, тип ТЗ легковий хетчбек, № кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_2 шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ «Приватбанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України а також наданням ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу; стягнути з відповідачів солідарно на користь ПАТ КБ «Приватбанк» 10000 грн.; стягнути з ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у розмірі 3200 грн. та судові витрати.

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 травня 2013 року позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено частково.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04 квітня 2014 року заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 травня 2013 року скасовано і справу призначено до розгляду в загальному порядку.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 січня 2015 року в задоволені позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 серпня 2015 року рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 січня 2015 року залишено без змін.

Ухвалою колегії судової палати у цивільних справах Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 березня 2016 року Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 січня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 серпня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 29.04.2016 року справу розподілено судді Бєсєді Г.В.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 грудня 2016 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_2 про звернення стягнення залишено без розгляду.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2017 року ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 грудня 2016 року скасовано і справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 29.04.2016 року справу розподілено судді Морозу В.П.

У зв`язку з відстороненням головуючого у справі судді Мороза В.П. від здійснення правосуддя на підставі рішення Другої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 04 грудня 2017 року призначено повторний автоматичний розподіл справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.12.2017 року справа розподілена судді Слюсар Л.П., ухвалою якої від 14 грудня 2017 року цивільна справа прийнята до провадження та призначено справу до розгляду.

При новому розгляді справи представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити. Уточнений позов суду не надавався.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Вказав, що ним заборгованість за кредитом погашена в повному розмірі. Вважає, що оскільки Банк самостійно здійснював відрахування з його заробітної плати то навіть стягнено більше, ніж був наявний борг.

Представник відповідача ПАТ « Акцент-Банк» в судове засідання не з`явився. Про час і місце слухання справи повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.

Суд, заслухавши учасників справи, вивчивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню наступних підстав.

Судом встановлено, що між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» та Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк») та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №DODWAK1112023s від 30.03.2007 року, згідно з яким ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 10208,28 дол. США зі сплатою за користування ним відсотків 12,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 29.03.2012 року.

В забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором № DODWAK1112023s від 30.03.2007 року між позивачем та ОСОБА_2 укладений Договір застави транспортного засобу від 30.03.2007 року. Згідно з п.6 Договору в забезпечення виконання заставодавцем зобов`язань за кредитним договором Заставодавець надав в заставу майно, яке зазначено в п.34.4 цього Договору, а саме автомобіль BYD, модель Flyer standart, рік випуску 2006, тип ТЗ легковий хетчбек, № кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Вартість предмету застави складає 38699,00 грн. ( п.34.5 договору застави).

Відповідно до п.23 договору звернення стягнення на предмет застави здійснюється у випадках, передбачених п.п.15.7.1, 15.7.2, 15.7.3, 15.8 цього договору, відповідно до чинного законодавства України та цього договору.

Крім того, вимоги до відповідача ОСОБА_2 були забезпечені шляхом укладання з відповідачем ПАТ "А-Банк" договору поруки № 167 від 20.10.2010 року. Відповідно до договору поруки № 167 від 20.10.2010 року ПАТ «Акцент-банк» зобов`язався солідарно з боржником відповідати перед банком за виконання зобов`язань за кредитним договором №DODWAK1112023s від 30.03.2007 року, розмір відповідальності 10 000 грн. 00 коп. Строк, в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права або законного інтересу за цим договором, встановлюється протягом п`яти років.

14 червня 2018 року відбулась державна реєстрація та змінено найменування позивача з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк».

Як вказує у своїй позовній заяві позивач, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_2 умов кредитного договору № DODWAK1112023s від 30.03.2007 року заборгованість станом на 01.03.2013 року склала 7901,28 дол. США, що за курсом відповідно до повідомлення НБУ від 01.03.2013 – 7,99 складає 63154,93 грн., де: 4623,21 дол. США – заборгованість за кредитом; 2279,36 дол. США заборгованість по процентам за користуванням кредитом; 34,44 дол. США – заборгованість по комісії за користування кредитом; 964,27 дол. США – пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, одною з форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно з ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Згідно з ч. 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється на підставі рішення суду, якщо інше не передбачено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 591 ЦК України реалізація предмета застави, на який звернено стягнення, проводиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про заставу", за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання забезпеченого заставою, воно не буде виконано.

Згідно зі статтею 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

В судовому засіданні встановлено, що Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 19 лютого 2013 року по цивільній справі за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави, а також за зустрічним позовом ОСОБА_2 про припинення договору застави та стягнення зайво сплачених сум, в задоволені позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» про звернення стягнення на предмет застави відмовлено, в задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 про припинення договору застави та стягнення зайво сплачених сум відмовлено.

В ході розгляду справи Апеляційним судом Донецької області встановлено, що рішенням Вугледарського міського суду Донецької області від 28 листопада 2008 року з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» була стягнена заборгованість за вказаним кредитним договором, яка дорівнювала 7289,89 доларів США та складалася із заборгованості за кредитом в розмірі 7085,21 дол. США, заборгованість по процентам зав користування кредитом в розмірі 187,37 дол. США, заборгованість по комісії за користування кредитом в розмірі 11,48 дол. США та пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором в розмірі 5,83 дол. США. Представник ПАТ КБ «ПриватБанк» в судовому засіданні апеляційного суду підтвердив, що зазначене рішення виконане відповідачем у грудні 2012 року та не заперечував, що цим рішенням в листопаді 2008 року з ОСОБА_2 було стягнуто 7085,21 дол. США у погашення заборгованості по залишку кредиту.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається із позовної заяви позивач втретє просить суд стягнути з відповідача заборгованість за тілом кредиту в розмірі 4623,21 дол. США, яке вже було стягнено рішенням Вугледарського міського суду Донецької області від 28 листопада 2008 року.

Скасовуючи рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 січня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 серпня 2015 року в Ухвалі Вищого спеціалізовано суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 березня 2016 року зазначено, що суди першої та апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення, не врахували, що судове рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором від 05 жовтня 2007 року було виконане боржником у грудні 2012 року, з позовом банк звернувся 29 березня 2013 року, а тому підлягають стягненню штрафні санкції за період з 29 березня 2009 року по грудень 2012 року.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Саме такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12), від 04 липня 2018 року (справа № 310/11534/13) та від 31 жовтня 2018 року (справа № 202/4494/16).

Суд критично відноситься до наданого позивачем розрахунку заборгованості, звертає увагу на те, що вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 625, 1048 ЦК України, позивач не пред`явив та розрахунок зазначених сум суду не надав.

Відповідно до приписів ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтями 77,78 ЦПК України визначено поняття належності та допустимості доказів.

Відповідно до правил статті 78 ЦПК про допустимість доказів обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтями 81,82 ЦПК України встановлені правила звільнення сторони від доказування та розподілу обов`язків по доказуванню між сторонами.

За загальним правилом, встановленим ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст. 82 ЦПК України.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках

Однак суду позивачем ПАТ КБ «ПриватБанк» не надано жодних доказів в розумінні ст.ст. 79-78 ЦПК України, якими б обґрунтовувалися позовні вимоги позивача.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Виходячи із вищевикладеного, та оцінюючи докази в їх сукупності, та беручи до уваги вартість предмету застави та оскільки позивачем не надано суду розрахунку суми штрафних санкцій за період з 29 березня 2009 року по грудень 2012 року, тому суд не вбачає законних підстав для задоволення позовних вимог позивача про звернення стягнення на предмет застави та вимушений в позові відмовити в повному розмірі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України оскільки позивачу відмовлено в позові, то судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись: ст. ст. 15,16, 525, 526, 554,553, 610, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4,13,141,259,263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд.11, ЄДРПОУ 14360080), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про звернення стягнення – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст складено 11.02.2020 року

Суддя Л.П. Слюсар