Рішення № 87586164, 10.02.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

10 лютого 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/5305/19

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Тихонова І.В.,

за участю

секретаря судового засідання Таращенко О.В.

від позивача – не прибув,

від відповідача – не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 9938 – 3го прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

17 грудня 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до Військової частини 9938 – 3го прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (далі – відповідач), в якому просить:

- визнати протиправну бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період із 01 липня 2015 року по 10 серпня 2019 року включно на загальну суму 30782,99 грн;

- визнати протиправну бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу грошової компенсації за не використані дні додаткових відпусток, як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік в кількості 70 діб;

- зобов`язати відповідача внести зміни до наказу № 358 - ос від 09.08.2019, в якому зазначити про виплату грошової компенсації за не використані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій позивачу за період з 2015 року по 2019 рік в кількості 70 діб виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків частини та виплату індексації грошового забезпечення за період із 01 липня 2015 року по 10 серпня 2019 року, включно на загальну суму 30782,99 грн;

- зобов`язати відповідача виплати позивачу індексацію грошового забезпечення за період із 01 липня 2015 року по 10 серпня 2019 року включно на загальну суму 30782,99 грн;

- зобов`язати відповідача виплати позивачу грошову компенсацію за невикористані дні додаткових відпусток, як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік в кількості 70 діб виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків частини.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходив дійсну військову службу за контрактом у військовій частині 9938 в період з 23.02.2004 по 10.08.2019, під час якої, з моменту її початку, приймав безпосередню участь в Антитерористичній операції та в операції об`єднаних сил в Луганській області, у зв`язку з чим позивачу було надано статус учасника бойових дій та видане посвідчення серії НОМЕР_1 від 30 квітня 2015 року.

09 серпня 2019 року відповідачем, був виданий наказ № 358-о/с від 09 серпня 2019 року, відповідно до витягу з якого старшого прапорщика ОСОБА_1 (П - 018338), старшину відділення інспекторів прикордонної служби “Мілове” (тип В) відділу прикордонної служби “Мілове” 1 категорії (тип Б) імені Віктора БАННИХ, звільнено з військової служби наказом начальника загону від 09.07.2019 № 315-о/с за пунктом “а” (у зв`язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” у запас, без права носіння військової служби.

Вислуга років станом на 10 серпня 2019 становить: Календарна 16 років 08 місяців 15 днів; Пільгова 15 років 06 місяців 08 днів; Всього 32 роки 02 місяці 23 дні; Щорічно основну відпустку за 2019 рік використав у кількості 23 доби.

Під час звільнення позивача та по теперішній час з ним не проведено повного розрахунку, а саме не виплачена грошова компенсація за всі невикористані календарні дні додаткових відпусток, як учаснику бойових дій, за період 2015 - 2019 роки, грошове забезпечення нараховувалось не в повному обсязі, зокрема з 01 липня 2015 року по 10 серпня 2019 року, включно, індексація грошового забезпечення не виплачувалась.

Ухвалою від 23.12.2019 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини 9938 – 3го прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху. Запропоновано позивачу протягом 10-ти (десяти) днів з дати отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням та документальним підтвердженням наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з даним адміністративним позовом.

28.12.2019 на виконання вимог ухвали суду надійшов уточнений адміністративний позов.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 28.12.2019 відкрито провадження у справі за адміністративним позовом вирішено, що справа розглядатиметься за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін. Призначено перше судове засідання для розгляду справи по суті.

27.01.2020 та 31.01.2020 від позивача надійшла заява про відмову від позову в частині визнання протиправну бездіяльності щодо невиплати позивачу грошової компенсації за не використані дні додаткових відпусток, як учаснику бойових дій, зобов`язання виплати позивачу грошову компенсацію за не використані дні додаткових відпусток, як учаснику бойових дій, стягнення з відповідача витрати на правничу допомогу в сумі 3000 грн та витрати понесені у зв`язку з здійсненням оплати розрахунку № б/н від 22.11.2019 на копіювання або друк документів, що надаються за запитом інформації (адвокатський запит від 11.10.2019 від Солодовнікова ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 ) на суму 97,55 грн , а всього на загальну суму 3 097,55 грн.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 10.02.2020 прийнято відмову ОСОБА_1 від позову в частині позовних вимог щодо грошової компенсації за не використані дні додаткових відпусток, як учаснику бойових дій, та витрат на правову допомогу.

Закрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 9938 – 3го прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії в частині наступних позовних вимог:

- визнати протиправну бездіяльність Військової частини 9938 - (3 прикордонний загін імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України), щодо невиплати ОСОБА_3 грошової компенсації за не використані дні додаткових відпусток, як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік в кількості 70 діб.

- зобов`язати Військову частину 9938 - 3 прикордонний загін імені Героя України полковника ОСОБА_4 Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України), виплати ОСОБА_3 грошову компенсацію за не використані дні додаткових відпусток, як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік в кількості 70 діб виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків частини.

- стягнути з Військової частини 9938 - (3 прикордонний загін імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України) ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу в сумі 3 000 грн, та витрати понесені у зв`язку з здійсненням оплати розрахунку № б/н від 22.11.2019 на копіювання або друк документів, що надаються за запитом інформації (адвокатський запит від 11.10.2019 від Солодовнікова ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 ) на суму 97,55 грн , а всього на загальну суму 3 097,55 грн.

17.01.2020 від відповідача надійшов відзив, в якому представник просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Луганський прикордонний загін (військова частина 9938) є установою, що фінансується з державного бюджету і як розпорядник бюджетних коштів, відповідно до ст. 51 Бюджетного кодексу України може брати бюджетні зобов`язання та провадити видатки лише в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом. Стаття 27 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» передбачає, що фінансування діяльності Державної прикордонної служби України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, передбачених законодавством. Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом, надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ. Тобто за вказаний позивачем період, а також по теперішній час у Військової частини 9938 - (3 прикордонний загін імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України) відсутній достатній об`єм бюджетного асигнування, який би дозволив нарахувати крім основних складових грошового забезпечення, індексацію згідно Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, просив розглядати справу без його участі (арк.спр.102).

Представник відповідач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, просив розглядати справу без його участі за наявними матеріалами (арк.спр.106).

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_3 проходив військову службу за контрактом у військовій частині 9938 в період з 23.02.2004 по 10.08.2019, під час якої, з моменту її початку, приймав безпосередню участь в Антитерористичній операції та в операції об`єднаних сил в Луганській області, у зв`язку з чим позивачу надано статус учасника бойових дій та видане посвідчення серії НОМЕР_1 від 30 квітня 2015 року (арк.спр. 15).

09 серпня 2019 року начальником 3 прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, виданий наказ № 358-о/с від 09 серпня 2019 року «Про особовий склад», відповідно до витягу з якого старшого прапорщика ОСОБА_1 (П - 018338), старшину відділення інспекторів прикордонної служби “Мілове” (тип В) відділу прикордонної служби “Мілове” 1 категорії (тип Б) імені Віктора БАННИХ, звільнено з військової служби наказом начальника загону від 09.07.2019 № 315-о/с за пунктом “а” (у зв`язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” у запас, без права носіння військової форми одягу (арк.спр.18).

Вислуга років станом на 10 серпня 2019 становить: Календарна 16 років 08 місяців 15 днів; Пільгова 15 років 06 місяців 08 днів; Всього 32 роки 02 місяці 23 дні; Щорічно основну відпустку за 2019 рік використав у кількості 23 доби (арк.спр.18).

Під час звільнення позивача та по теперішній час з ним не проведено повного розрахунку, а саме не виплачена грошова компенсація за всі невикористані календарні дні додаткових відпусток, як учаснику бойових дій, за період 2015 - 2019 роки, грошове забезпечення нараховувалось не в повному обсязі, зокрема з 01 липня 2015 року по 10 серпня 2019 року, включно, індексація грошового забезпечення не виплачувалась.

Відповідно до адвокатського запиту від 21.08.2019 та від 10.10.2019 у тому числі щодо виплати індексації з період з 01 липня 2015 року по 10 серпня 2019 року. Листом від 08.12.2019 за № 14/10490 відповідач надав відповідь та довідка-розрахунок про індексацію грошового забезпечення ОСОБА_3 № 342 від 23.10.2019, в якій зазначено, що індексація нарахована, але не виплачена: - за липень 2015 року - 616,31 грн, за серпень 2015 року - 616,31 грн, за вересень 2015 року - 697,27 грн, за жовтень 2015 року - 697,27 грн, за листопад 2015 року - 1929,89 грн, за грудень 2015 року - 697,27 грн; за січень 2016 року - 728,96 грн, за лютий 2016 року - 728.96 грн, за березень 2016 року - 728.96 грн, за квітень 2016 року - 728.96 грн, за травень 2016 року - 767.05 грн, за червень 2016 року - 896.10 грн, за липень 2016 року — 896.10 грн, за серпень 2016 року - 896.10 грн, за вересень 2016 року - 896.10 грн, за жовтень 2016 року - 896.10 грн, за листопад 2016 року - 896.10 грн, за грудень 2016 року - 1094.40 грн; за січень 2017 року - 1094.40 грн, за лютий 2017 року - 1094.40 грн, за березень 2017 року - 1196.80 грн, за квітень 2017 року - 1196.80 грн, за травень 2017 року - 1259,63 грн, за червень 2017 року - 1367.41 грн, за липень 2017 року - 1367.41грн, за серпень 2017 року - 1367.41 грн, за вересень 2017 року - 1463.40 грн, за жовтень 2017 року - 1463.40 грн, за листопад 2017 року - 1463.40 грн, за грудень 2017 року - 1633.37 грн; за січень 2018 року - 1633.37 грн, за лютий 2018 року - 1633.37 грн, за березень 2018 року - 0 грн, за квітень 2018 року - 0 грн, за травень 2018 року - 0 грн, за червень 2018 року - 0 грн, за липень 2018 року – 0 грн, за серпень 2018 року - 0 грн, за вересень 2018 року - 0 грн, за жовтень 2018 року - 0 грн, за листопад 2018 року - 0 грн, за грудень 2018 року - 0 грн; за січень 2019 року - 0 грн, за лютий 2019 року - 0 грн, за березень 2019 року - 134.47 грн, за квітень 2019 року - 134.47 грн, за травень 2019 року - 134.47 грн, за червень 2019 року - 134.47 грн, за липень 2019 року - 206.72 грн, за серпень 2019 року - 815.68 грн; Всього індексація грошового забезпечення позивача за період з 01 липня 2015 року по 10 серпня 2019 року складає на загальну суму 30782.99грн. (арк.спр.42).

Не погоджуючись із вказаними діями відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII Про військовий обов`язок і військову службу військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. У зв`язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно із статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05 жовтня 2000 року №2017-III (далі Закон №2017-III) законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Статтею 19 Закону № 2017-III передбачено, що державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців є Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2011-XII).

Так, частинами 1-4 ст. 9 Закону № 2011-XII встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону №2011-XII).

Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України визначені в Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 № 425, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.06.2008 за № 537/15228 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Інструкція).

Абзацом другим ч. 3 ст. 9 Закону України № 2011-ХІІ встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Індексація грошового забезпечення військовослужбовцям здійснюється в порядку та розмірах, установлених законодавством (п. 1.9 Інструкції).

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 №1282-ХІІ Про індексацію грошових доходів населення (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1282-ХІІ).

Статтею 2 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до статей 4, 6 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі Порядок № 1078).

Згідно з п. 1-1 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (у 2016 році - 103 відсотка).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до п. 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

За змістом п. 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Відповідно до п. 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Суд звертає увагу, що відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що нормами Закону № 1282-ХІІ та Порядку № 1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Пунктом 6 Порядку №1078 безпосередньо не скасовано виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та не пов`язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації. В Законі йдеться про фінансові ресурси бюджетів всіх рівнів.

У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі №9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Посилання відповідача на відсутність механізму нарахування індексації грошового забезпечення та не закладення до бюджету коштів для виплати індексації, судом не приймається до уваги, оскільки індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов`язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.

Отже, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12 грудня 2018 року у справі №825/874/17.

Окрім того, відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При цьому, суд при розгляді даної справи враховує практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.

У справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (пункт 23 Рішення).

Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

З матеріалів справи встановлено, що відповідно до довідка – розрахунок про індексацію грошового забезпечення ОСОБА_3 № 342 від 23.10.2019 зазначено, що індексація була не виплачена з підстав відсутності фінансування (арк.спр.42 зв.бік).

Частиною 4 статті 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому зарплати без обмеження будь-яким строком (статті 233 КЗпП України).

Індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності вчинених ним дій, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 258, 263, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Військової частини 9938 – 3го прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ 14321736, 92702, Луганська область, м. Старобільськ, вул. Свободи, буд. 1А) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправну бездіяльність Військової частини 9938 – 3го прикордонний загін імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, щодо невиплати ОСОБА_3 , індексації грошового забезпечення за період із 01 липня 2015 року по 10 серпня 2019 року.

Зобов`язати Військову частину 9938 – 3го прикордонний загін імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України виплати ОСОБА_3 індексацію грошового забезпечення за період із 01 липня 2015 року по 10 серпня 2019 року, з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з частиною третьою статті 243 КАС України повне рішення суду складено 14 лютого 2020 року.

Суддя І.В. Тихонов