Рішення № 87585823, 13.02.2020, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2020 року м. Кропивницький справа № 340/2774/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження справу

за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 )доГайворонської міської ради Кіровоградської області (вул. Василя Стуса, 30, м. Гайворон, Кіровоградська область, 26300, код ЄДРПОУ - 04055297)провизнання незаконною відмову та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

І. Зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:

- визнати незаконною відмову Гайворонської міської ради, викладену в листі від 08.07.2019 року №02-30/313, щодо вирішення питання про затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки для індивідуального садівництва площею 0,1111 га, кадастровий номер 3521110100:50:063:0029, що знаходиться по АДРЕСА_2 , у власність ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Гайворонську міську раду на найближчій сесії Гайворонської міської ради затвердити проекту землеустрою земельної ділянки для індивідуального садівництва площею 0,1111 га, кадастровий номер 3521110100:50:063:0029, що знаходиться по АДРЕСА_2 , та передати у власність ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 земельну ділянку площею 0,1111 га для індивідуального садівництва (згідно КВЦПЗ: 01.05) кадастровий номер 3521110100:50:063:0029.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що отримавши дозвіл та розробивши проект землеустрою позивач звернувся до Гайворонської міської ради Кіровоградської області про його затвердження.

Проте, не зважаючи на рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області відповідач вкотре, зокрема листом від 08.07.2019 року №02-30/313 відмовив у затвердженні проекту землеустрою.

Відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву в обґрунтування якого зазначено, що рішенням сесії від 9 листопада 2017 року №863 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 та надано рекомендації доопрацювати проект землеустрою, привести його у відповідність до вимог законів та інших нормативно-правових актів. Тобто, відповідно до ч.3 ст. 123 Земельного кодексу України, підставою для відмови у наданні дозволу Гайворонською міською радою на відведення земельної ділянки була саме невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до цих нормативно-правових актів та схем землеустрою (оскільки генеральний план міста ще не розроблено) затверджених у встановленому законом порядку, в даному випадку невідповідність рішенню Виконавчого комітету Гайворонської міської рада №161 від 23.10.2014 року "Про надання дозволу на облаштування під`їзних шляхів до станції технічного обслуговування по АДРЕСА_3 та рішенню Гайворонської міської ради № 528 від 26.01.2017 року в якому зазначено, що орієнтовна площа ділянки має бути 0.10 га.

Ігноруючи рекомендації Гайворонської міської ради ОСОБА_1 , двічі звертався до Гайворонського районного суду а потім до Гайворонської міської ради із заявами про виконання рішень Гайворонського районного суду і надавав той самий проект землеустрою, що і першого разу.

Виконуючи рішення Гайворонського районного суду від 27.03.2018 року Гайворонська міська рада вчинила всі необхідні дії, дотримуючись вимог ст. 46, 47, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та регламенту Гайворонської міської ради, розглянувши проект землеустрою щодо відведення та передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_1 на засіданні постійної комісії міської ради з питань агропромислового комплексу, земельних ресурсів, екології та охорони навколишнього середовища, а потім дане питання було винесене на розгляд 31-ї сесії міської ради сьомого скликання.

За результатами голосування депутатів ради, питання щодо затвердження та передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_1 не набрало достатньої кількості голосів для прийняття рішення (а.с.53-56).

ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дій у справі.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.11.2019 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та вирішено здійснювати її розгляд за наявними у справі матеріалами.

03.12.2019 року до суду подано відзив на позовну заяву (а.с.53-56).

10.12.2019 року до суду надійшла відповідь на відзив (а.с.70-72).

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи перебування головуючого судді по справі у відпустці (інший неробочий день), з урахуванням положень ч.ч.1, 6 ст. 120, ст. 193 КАС України, дана адміністративна справа вирішується судом у межах строку, визначеного ст.193, 263 КАС України.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 звернувся до Гайворонської міської ради Кіровоградської області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва по АДРЕСА_2 .

Рішенням Гайворонської міської ради Кіровоградської області від 26.01.2017 року №528 позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1000 га у власність для індивідуального садівництва (а.с.62).

Позивач виготовив проект та відповідно до висновку від 18.04.2017 року №1104/82-17 проект землеустрою на відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва площею 0,1111 га погоджено експертом державної експертизи ГУ Держгеокадастру в Кіровоградській області (а.с.15).

ОСОБА_1 звернувся до Гайворонської міської ради Кіровоградської області із заявою про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у власність.

Листом від 21.06.2017 року Гайворонська міська рада Кіровоградської області відмовила позивачу у затвердженні проекту землеустрою та рекомендувала доопрацювати дане питання, а саме дійти спільної згоди щодо поділу спірної частини ділянки із суміжним землекористувачем (а.с.19).

Рішенням Гайворонського районного суду від 05.10.2017 року вищенаведену відмову визнано не законною та зобов`язано Гайворонську міську раду Кіровоградської області винести на наступну сесію Гайворонської міської ради розгляд заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачі у власність земельної ділянки площею 0,1111 га для індивідуального садівництва (згідно КВЦПЗ; 01.05) кадастровий номер 3521110100:50:063:0029, що знаходиться по АДРЕСА_2 (а.с.20-25).

Рішенням двадцять п`ятої сесії міської ради сьомого скликання від 09.11.2017 року позивачу відмовлено в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення та передачі у власність земельної ділянки площею 0.1111 га для індивідуального садівництва (згідно КВЦПЗ: 01.05) кадастровий номер 3521110100:50:063:0029, що знаходиться по АДРЕСА_2 в зв`язку з невідповідністю проекту вимогам законів України, а саме відсутня інформація яка підтверджує дотримання порядку встановлення меж, дотримання порядку повідомлення власників (землекористувачів) суміжних земельних ділянок про час проведення робіт із закріпленням межових знаків, а також відкрито кримінальне провадження про підроблення підпису суміжного землекористувача ОСОБА_2 (а.с.26)

Рішенням Гайворонського районного суду від 27.03.2018 року визнано недійсним рішенням двадцять п`ятої сесії міської ради сьомого скликання від 09.11.2017 року яким позивачу відмовлено в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення та передачі у власність земельної ділянки площею 0,1111 га для індивідуального садівництва (згідно КВЦПЗ: 01.05) кадастровий номер 3521110100:50:063:0029, що знаходиться по АДРЕСА_2 та зобов`язано Гайворонську міську раду Кіровоградської області вчинити дії по розгляду заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачі у власність земельної ділянки площею 0,1111 га для індивідуального садівництва (згідно КВЦПЗ: 01.05) кадастровий номер 3521110100:50:063:0029, що знаходиться по АДРЕСА_2 у порядку та у спосіб, передбачені ч.9 ст. 118 Земельного кодексу України (а.с.27-30).

15.05.2018 року позивач звернувся до Гайворонської міської ради Кіровоградської області із заявою про виконання рішення районного суду від 27.03.2018 року про винесення питання на сесію щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1111 га у власність для індивідуального садівництва (згідно КВЦПЗ: 01.05) по АДРЕСА_2 (а.с.31).

Листом від 11.09.2018 року №02-30/400 Гайворонською міською радою повідомлено, що за наслідками поіменного голосування па 31-й сесії Гайворонської міської ради, питання щодо затвердження та передачі земельної ділянки у власність по АДРЕСА_2 , не набрало достатньої кількості голосів для прийняття рішення (а.с.32).

Рішенням Гайворонського районного суду від 01.04.2019 року визнано відмову Гайворонської міської ради, викладену в листі від 11.09.2018 року №02-30/400 незаконною (а.с.33-40).

21.05.2019 року позивач звернувся до Гайворонської міської ради Кіровоградської області із заявою про винесення питання на сесію щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1111 га у власність для індивідуального садівництва (згідно КВЦПЗ: 01.05) по АДРЕСА_2 (а.с.41).

Листом від 08.07.2019 року№02-30/313 Гайворонською міською радою позивача повідомлено, що при голосуванні на тридцять восьмій сесії Гайворонської міської ради від 27.06.2019 року, питання щодо затвердження проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки для індивідуального садівництва площею 0,1111 га не набрало необхідної кількості голосів (а.с.42).

Позивач, вважаючи зазначену відмову відповідача протиправною звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст.14 Конституції України та ст.373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Статтею 3 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 9 ст. 118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно зі ст. 25 Закону України від 22 травня 2003 року N858-IV "Про землеустрій" (далі - Закон N 858-IV) документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації, в тому числі у вигляді проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Статтею 30 Закону N858-IV передбачено, що погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.

Згідно ч.1 ст.1861 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до ч. 4 ст. 1861 ЗК України розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Органи, зазначені в частинах 1-3 цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері (ч. 5 ст. 1861 ЗК України).

Згідно з ч.6 ст.1861 ЗК України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

За приписами ч.8 ст.1861 ЗК України у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах 1-3 цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Органами, зазначеними в частинах 1-3 цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки. Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.

Таким чином, статтею 1861 ЗК України передбачено два альтернативні варіанти рішень у формі висновку, які можуть бути прийняті територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за результатами розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: про затвердження цього проекту або про відмову в його затвердженні.

Отже, ст. 1861 ЗК України не передбачено можливості направлення проекту землеустрою на доопрацювання, при цьому, без складення висновку про відмову в затвердженні проекту землеустрою листом про розгляд заяви, як це було зроблено відповідачем по справі.

Відповідно до ч.7 ст.1861 ЗК України територіальному органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, при вирішенні питання про затвердження проекту землеустрою заборонено вимагати, зокрема, надання додаткових матеріалів та документів, не включених до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону N 858-IV, а також проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.

Приписами статті 50 Закону України "Про землеустрій" визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна для об`єктів будівництва III - V категорії складності, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.

Таким чином положеннями ст.50 Закону N858-IV не передбачено надання для затвердження проекту землеустрою інших матеріалів і даних, єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою є невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації (ч. 6 ст. 1861 ЗК України).

Аналогічний правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного суду 03.10.2018 року у справі №820/4149/17 (провадження №11-759апп18).

З матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово звертався до Гайвороновської міської ради Гайворонської міської ради Кіровоградської області із заявою про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у власність. Так, листом від 21.06.2017 року Гайворонська міська рада Кіровоградської області відмовила позивачу у затвердженні проекту землеустрою та рекомендувала доопрацювати дане питання та в подальшому двічі відмовляла у затвердженні проекту.

У свою чергу, позивач, як вбачається з матеріалів справи зазначені у попередніх рішеннях відповідача недоліки не усував, а рішення оскаржував в судовому порядку. В подальшому звертаючись до відповідача з проектом в первинній редакції.

Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" установлено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: 34) вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням.

Досліджуючи спірні правовідносини судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Гайворонської міської ради від 23.10.2014 №161 «Про надання дозволу на облаштування під`їзних шляхів до станції технічного обслуговування по вул. Гайворонській, 1-Д». Згідно з цим рішенням Виконавчий комітет Гайворонської міської ради 23 жовтня 2014 року надав дозвіл ОСОБА_2 (пізніше суміжному землекористувачу позивача) на землях комунальної власності облаштувати під`їзд да станції технічного обслуговування, що знаходиться на земельній ділянці, яка йому належить, з метою забезпечення благоустрою на вказаній території. Даним під`їздом користуються і суміжні землекористувачі, на чиїх ділянках також є станція технічного обслуговування.

Частиною 1 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Положеннями частини 1 статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Разом з тим, судом встановлено, що рішенням Гайворонської міської ради № 528 від 26.01.2017 позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної! ділянки у власність для індивідуального садівництва орієнтовною площею 0,1000 га, у тому числі по угіддях: 08. садів - 0,1000 га (а.с.62). Тоді як, проект землеустрою розроблено на площу 0,1111 га (а.с.65). Тобто, проект не відповідає рішенню про надання дозволу.

У свою чергу, Гайворонською міською радою Кіровоградської області наголошувалось позивачу про необхідність доопрацювання проекту землеустрою (а.с.63).

Проте, подавши той самий проект землеустрою на затвердження, при голосуванні на тридцять восьмій сесії міської ради від 27.06.2019 року питання щодо затвердження проекту землеустрою не набрало достатньої кількості голосів (а.с.42, 66).

Судом вбачається, що в 2017 році на час звернення позивача до Гайворонської міської ради із заявою про отримання дозволу на розробку проекту землеустрою, проїзд визначений рішенням Виконавчого комітету Гайворонської міської ради від 23.10.2014 №161 уже існував.

Відповідач у своїх поясненнях зазначає, що позивачеві надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва за адресою Кіровоградська область , м . Гайворон, орієнтовною площею 0.10 га., з урахуванням вищезазначеного рішення виконавчого комітету Гайворонської міської ради.

З аналізу зазначених норм прав, спосіб захисту та предмету позову, суд дійшов до висновку про те, що заявлені в даному адміністративному позові позовні вимоги до задоволення не підлягають, оскільки є безпідставними та не ґрунтуються на приписах законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Крім того, щодо тверджень позивача про зобов`язання відповідача затвердити проект з огляду на його виготовлення, суд зазначає наступне.

За приписами ч. 6 ст. 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (ч. 10, 13, 14 ст. 123 ЗК України).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та визначені органи, уповноважені розглядати ці питання. Законодавчі норми передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені в ЗК України органи приймають одне з відповідних рішень. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її власність. А відмова особі у наданні земельної ділянки, яка висловлена шляхом відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо її відведення, сама по собі не є порушенням цивільного права цієї особи за відсутності обставин, які свідчать про наявність в неї або інших заінтересованих осіб відповідного речового права щодо такої земельної ділянки.

Аналогічний правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного суду 03.10.2018 року у справі №820/4149/17 (провадження №11-759апп18).

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та статті 8 КАС України, застосування правила про пріоритет норми з найбільш сприятливим для особи тлумаченням може бути здійснене також шляхом використання практики Європейського суду з прав людини.

У взаємозв`язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

VI. Судові витрати.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог, судові витрати у відповідності до статті 139 КАС України розподілу та присудженню не підлягають.

Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 287, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Гайворонської міської ради Кіровоградської області (вул. Василя Стуса, 30, м. Гайворон, Кіровоградська область, 26300, код ЄДРПОУ - 04055297) про визнання незаконною відмову та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Копію рішення направити сторонам по справі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано 13.02.2020 року.

Суддя

Кіровоградського окружного

адміністративного суду Р.В. Жук