Рішення № 87585496, 11.02.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2020 року справа № 320/6310/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО-ФУД" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО-ФУД" з позовом до Київська митниця Держмитслужби, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування заявленої митної вартості товару № UА125000/2019/000393/2 від 07.06.2019 року та № UА125000/2019/000470/2 від 02.08.2019 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при митному оформленні товару, який ввозився на територію України, позивачем було визначено його митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту). Цей показник було заявлено у митних деклараціях до яких додавалися усі необхідні документи для підтвердження ціни. Однак, на думку позивача, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товару, визначеною за ціною договору (контракту), та незаконно прийняв рішення про коригування митної вартості товару із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товару.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.11.2019 відкрито загальне позовне провадження в даній адміністративній справі.

Відповідач позову не визнав, просив суд відмовити в його задоволенні, в обґрунтування чого зазначив, що під час митного оформлення товару позивачем було надано документи, при здійсненні аналізу яких виявлено, що документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містять розбіжності.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.02.2020 вирішено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

Щодо обставин прийняття рішення № UА125000/2019/000393/2 від 07.06.2019 року, судом встановлено наступне.

17.11.2016 між ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» та «GRUPA INCO S.A.» (Польща) укладено контракт купівлі-продажу товарів № 1474 (далі - «Контракт»).

У зв`язку з імпортом товару по Контракту, представник ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» подав до Київської міської митниці ДФС (далі за текстом - «Митний орган») митні декларації (в душках зазначено номер поставки, згідно з внутрішньою нумерацією ТОВ «СІЛЬПО-ФУД»): - від 07.06.2019 № UA125220/2019/707885.

До митної декларації від 07.06.2019 № UA125220/2019/707885 були додані такі документи (в дужках зазначається код класифікатора документів під яким відповідно ідентифікуються документи у п. 44. вантажно-митної декларації):

- сертифікат відповідності (0002);

- пакувальний лист (0271);

- інвойс (0380);

- міжнародна автомобільна накладна (CMR) (0730);

- сертифікат про походження товару форми EUR. 1 (0954);

- платіжне доручення (3001);

- рахунок фактура про надання транспортно-експедиційних послуг (3004);

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару (3007);

- прайс-лист (3014);

- Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією (3016);

- страховий поліс (3530);

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (4103);

- зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу товарів (4104);

- некласифікований внутрішній договір (4200);

- додаткова угода до внутрішнього договору (4203); -договір про перевезення (4301);

- заява виробника (9000);

- заявка на перевезення (9000);

- комерційна пропозиція (9000);

- декларація про відповідність (9000);

- митна декларація країни відправлення (9610).

Під час проведення контролю правильності визначення митної вартості вищезазначеного товару відповідачем встановлено, що документи, зазначені у частині 2 статті 53 Кодексу, містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

"1) Згідно п. 4.3 та п. 4.4. генерального договору добровільного страхування вантажів від 12.12.2018 № 101043703, страхова премія сплачується щомісячно за зведеним рахунком, оплата здійснюється протягом 3-х робочих днів з моменту отримання рахунку, який виставляється протягом 3-х робочих днів з моменту закінчення звітного періоду.

Однак, до митного оформлення не надано зведений рахунок та банківські платіжні документи, що підтверджують сплату витрат понесених на страхування.

2) В наданій декларації країни відправлення від 30.05.2019 № 19РЬ301010Е0455600 вартість товару становить 47572 злотих, що становить 11038 євро (згідно даних сайту www.money.pl kyrsy valut NPB CELNE 1 євро = 4,3098 злотих), однак вартість товару згідно інвойсу від 30.05.2019 № С8ЕХ/19/107 становить 10828,04 євро. Тому, у наданих документах містяться розбіжності в числових значеннях складових митної вартості.

3) Також, пунктом 2.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 17.11.2016 № 1474 передбачені умови поставки FСА - Lubna, РL, при цьому у МД від 07.06.2019 № ІІА125220/2019/707885, інвойсі від 30.05.2019 № GSЕХ/19/107 та інших документах, зазначені інші умови поставки, а саме, FСА - Gora Kalwaria, РL.

4) У наданому висновку від 31.05.2019 № Ц-435 експертом проведений моніторинг контрактної вартості товару, однак не здійснено аналізу цін на світовому ринку на ідентичні та подібні товари.

Експертом у використаних методичних та інформаційних виданнях здійснено посилання на інформацію з мережі Інтернет: https://www.ceneo.pl/31102179 та https://www.ceneo.pl/37594504, які по своїм фізичним та хімічним характеристикам (паста та порошок для чищення) є не співставними.

Також, експертом вищевказану інформацію, а саме, Інтернет пропозиції не відображено у звіті та у додатках до нього.

Згідно п. 54 Національного стандарту № 1 затвердженого ПКМ України від 10.09.2003 № 1440, зібрані вихідні дані та інша інформація повинні відображатися у звіті з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього, однак у висновку наданому для підтвердження заявленої митної вартості відсутні вихідні дані з додатками.

Однак, вказуючи у п. 8 висновку, що проведено пошук та аналіз максимально можливої кількості інформації, експерт не здійснює посилання на жодне таке джерело, що свідчить про проведення експертизи виключно за наданими Позивачем документами без аналізу ринку.

Вищевикладені обставини, на думку Митного органу підтверджують, що надані до митного оформлення документи містили розбіжності та не підтверджували всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, тому відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.

Того ж дня, Митний орган направив електронні повідомлення про необхідність подачі додаткових документів, а саме:

- оригінал зовнішньоекономічного договору (контракту) або документу, який його замінює та додатки (специфікації) до нього;

- якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- виписку з бухгалтерської документації;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- копію митної декларації країни відправлення;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями.

07.06.2019 декларант ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» своїм листом вих. № 920 надав пояснення.

Однак, митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості товару № UA125000/2019/000393/2 від 07.06.2019.

З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 263 МК України, декларант, з урахуванням коригувань, подав нову митну декларацію № UA125220/2019/707918 від

07.06.2019 та митний орган прийняв рішення про випуск товару під фінансову гарантію.

Після винесення рішень про коригування у порядку, передбаченому п. 8 ст. 55 МК України, представник ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» звернувся до Митного органу із заявами про скасування рішень про коригування митної вартості товару, до яких були додані додаткові документи, що підтверджують заявлену ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» митну вартість товару: Заява від 23.08.2019 № урв 10/14-7193.Разом із заявою від 14.02.2019 № УРБ 10/14-1448 подані додаткові документи:

- Копія п/д №5256412 від 25.06.2019 (оплата перевезення);

- Копія акту виконаних робіт по договору перевезення №0000000740 від 03.06.2019.

У відповідь ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» отримало відмову Митного органу у скасуванні рішень про коригування митної вартості товару: № №11020/5/10-70-19-47 від 30.08.19.

Щодо обставин прийняття рішення № UА125000/2019/000470/2 від 02.08.2019 року, судом встановлено наступне.

У зв`язку з імпортом товару по Контракту, представник ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» подав до Київської міської митниці ДФС митну декларацію (в душках зазначено номер поставки, згідно з внутрішньою нумерацією ТОВ «СІЛЬПО-ФУД»): від 01.08.2019 № UA125220/2019/710786;

До митної декларації від 01.08.2019 № UA125220/2019/710786 були додані такі документи (в дужках зазначається код класифікатора документів під яким відповідно ідентифікуються документи у п. 44. вантажно-митної декларації):

- сертифікат відповідності (0002);

- пакувальний лист (0271);

- інвойс (0380);

- міжнародна автомобільна накладна (CMR) (0730);

- сертифікат про походження товару форми EUR.1 (0954);

- платіжне доручення (3001);

- рахунок фактура про надання транспортно-експедиційних послуг (3004);

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару (3007);

- прайс-лист (3014);

- Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією (3016);

- страховий поліс (3530);

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (4103);

- зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу товарів (4104);

- некласифікований внутрішній договір (4200);

- додаткова угода до внутрішнього договору (4203);

- договір про перевезення (4301);

- заява виробника (9000);

- заявка на перевезення (9000);

- комерційна пропозиція (9000);

- декларація про відповідність (9000);

- митна декларація країни відправлення (9610).

Під час проведення контролю правильності визначення митної вартості вищезазначеного товару встановлено, що документи, зазначені у частині 2 статті 53 Кодексу, містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

1) Згідно п. 4.3 та п. 4.4. генерального договору добровільного страхування вантажів від 12.12.2018 № 101043703, страхова премія сплачується щомісячно за зведеним рахунком, оплата здійснюється протягом 3-х робочих днів з моменту отримання рахунку, який виставляється протягом 3-х робочих днів з моменту закінчення звітного періоду.

Однак, до митного оформлення не надано зведений рахунок та банківські платіжні документи, що підтверджують сплату витрат понесених на страхування.

2) В наданій декларації країни відправлення від 29.07.2019 № 19PL301010E0627192 вартість товару становить 45491 злотих, що становить 10635,45 євро (згідно даних сайту www.money.pl kyrsy walut NBP CELNE 1 євро = 4,2773 злотих), однак вартість товару згідно інвойсу від 29.07.2019 № GSEX/19/143 становить 10360,36 євро. Тому, у наданих документах містяться розбіжності в числових значеннях складових митної вартості.

3) Також, пунктом 2.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 17.11.2016 № 1474 передбачені умови поставки РСА - Lubna, PL при цьому у МД від 01.08.2019 № иА125220/2019/710786, інвойсі від 29.07.2019 № GSЕХ/19/143 та інших документах, зазначені інші умови поставки, а саме, РСА - Gora Kalwaria, РL.

4) У наданому висновку від 01.08.2019 № Ц-608 експертом проведений моніторинг контрактної вартості товару, однак не здійснено аналізу цін на світовому ринку на ідентичні та подібні товари.

Експертом у використаних методичних та інформаційних виданнях здійснено посилання на інформацію з мережі Інтернет: https://www.ceneo.pl/31102179 та https://www.ceneo.pl/37594504, які по своїм фізичним та хімічним характеристикам (паста та порошок для чищення) є не співставними.

Також, експертом вищевказану інформацію, а саме, Інтернет пропозиції не відображено у звіті та у додатках до нього.

Згідно п. 54 Національного стандарту № 1 затвердженого ПКМ України від 10.09.2003 № 1440, зібрані вихідні дані та інша інформація повинні відображатися у звіті з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього, однак у висновку наданому для підтвердження заявленої митної вартості відсутні вихідні дані з додатками.

Однак, вказуючи у п. 8 висновку, що проведено пошук та аналіз максимально можливої кількості інформації, експерт не здійснює посилання на жодне таке джерело, що свідчить про проведення експертизи виключно за наданими Позивачем документами без аналізу ринку.

Експертний висновок підготовлений з порушенням положень Національного стандарту № 1 не може засвідчувати обгрунтованість числового розрахунку вартості імпортованих товарів, які у ньому наведені у зв`язку з відсутністю документально підтверджених даних. Оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватись на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Вищевикладені обставини, на думку відповідача, підтверджують, що надані до митного оформлення документи містили розбіжності та не підтверджували всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, тому відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.

Того ж дня, Митний орган направив електронні повідомлення про необхідність подачі додаткових документів, а саме:

- оригінал зовнішньоекономічного договору (контракту) або документу, який його замінює та додатки (специфікації) до нього;

- якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- виписку з бухгалтерської документації;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листа) виробника товару;

- копію митної декларації країни відправлення;

- висновки про якісні та вартісні характеристики-товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями.

02.08.2019 декларант ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» своїм листом вих. № 1240 надав пояснення.

Однак, Митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості товару № UA125000/2019/000470/2 від 02.08.2019.

З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 263 МК України, декларант, з урахуванням коригувань, подав нову митну декларацію № UA125220/2019/710866 від 02.08.2019 та митний орган прийняв рішення про випуск товару під фінансову гарантію.

Не погоджуючись з оспорюваними рішеннями митного органу щодо коригування митної вартості, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Спірні правовідносини врегульовані: Конституцією України від 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР, Митним кодексом України від 13 березня 2012 р. № 4495-VІ (далі – МК України), Порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 р. № 631 (далі – Порядок № 631), Міжнародною конвенцією про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 р. № 3018-VI (далі – Конвенція).

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

МК України, встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 52 МК України з`явлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як вбачається ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;

2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 53 МК України визначено перелік документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення. До таких документів належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як вбачається ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Крім того, ч. 1 ст. 54 МК України регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Як вбачається п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний:

1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;

4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:

- у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

- у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

- у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Крім того, ч. 6 ст. 54 МК України встановлено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Як вбачається ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до вимог ч. 2 10 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Як вбачається ч. 4 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з вимогами ч. 5 ст. 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Крім того, п. 10 ст. 58 МК України, визначається, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

При цьому суд зазначає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України, а також на вимогу митного органу (здійснення митної формальності - "митне оформлення") на підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару за ціною контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого ч. 2 ст. 53 МК України.

Суд зазначає, що з аналізу ст.ст. 53, 54 МК України вбачається, що митні органи дійсно мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження мають здійснюватися ними у спосіб, установлений законом, тобто в даному випадку витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що так чи інакше впливають на визначення безпосередньо митної вартості.

Водночас, навіть у разі витребування додаткових документів, митний орган має враховувати, що ненадання їх повного пакету може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість.

Крім того, слід враховувати, що ст. 53 МК України, якою врегульовано порядок підтвердження декларантом заявленої митної вартості та її перевірки митницею, не містить жодних вимог щодо необхідності додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість, зокрема й в інвойсі.

У рішенні про коригування митної вартості товару митний орган посилається на те, що не може прийняти до уваги поданий декларантом ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» висновок експерта оскільки там міститься інформація, щодо товарів які є комерційно не співставними.

Суд не погоджується із тим, що цей висновок не може бути доказом ціни товару, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 року № 671/97-ВР, методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов`язковими для застосування на всій території України.

Дана правова позиція також відображена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 01 вересня 2010 року у справі № К-20882/10, від 16 березня 2010 року у справі №К-40508/09.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 № 2658-ІІІ, рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Таким чином, митниця маючи сумнів щодо змісту наданого ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» експертного висновку, мала право звернутися до іншого суб`єкту оціночної діяльності із письмовим запитом рецензувати такі висновки, але митниця зазначене не зробила.

Крім того, відповідно до положень ст. 327-МК України, митниця могла самостійно залучити для участі у здійсненні митного контролю митної вартості товарів спеціалістів та експертів, якщо висновок експерта, зроблений на замовлення декларанта вона вважала сумнівним, але не зробила цього.

Стосовно зауважень митного органу до документів про страхування.

Митний орган в графі 33 Рішення зазначає, що ТОВ «Сільпо-Фуд» під час митного оформлення не було підтверджено витрати понесені на страхування.

Під час митного оформлення ТОВ «Сільпо-Фуд» було надано митним органам страховий поліс №11296 від 21.01.2019.

Згідно зі ст. 18 Закону України «Про страхування» факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.

При цьому, згідно із п. 8 ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Отже, страховий поліс є належним і достатнім страховим документом, що підтверджує укладення договору страхування і вартість страхування.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування» страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов`язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Страхова сума може бути встановлена по окремому страховому випадку, групі страхових випадків, договору страхування у цілому.

При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування або законом.

Так, положеннями п.4.2 генерального договору добровільного страхування вантажів від 12.12.2018 № 101043703 (далі - Договір страхування) страховий тариф - це відсоткова ставка, яку Сторони визначають самостійно для кожної партії товару окремо і її розмір вказується у страховому сертифікаті. Страховий тариф для кожної партії товару може відрізнятись.

Згідно із п.18.8 Договору страхання страховий тариф - ставка страхової премії, що розраховується в процентах від страхової суми.

Положеннями абз.2 ст. 10 Закону України «Про страхування» визначено, що страховий тариф - ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за визначений період страхування.

Відповідно до абз.1 ст. 10 Закону України «Про страхування» страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - плата за страхування, яку страхувальник зобов`язаний внести страховику згідно з договором страхування.

Пунктом 4.1. Договору страхування визначено, що страхова премія - це плата за страхування, яку Страхувальник (ТОВ «СІЛЬПО-ФУД») оплачує Страховику (ПрАТ «Страхова компанія «Граве Україна») у порядку передбаченому цим Договором.

Таким чином, враховуючи вищенаведені положення чинного законодавства та Договору страхування, страховий тариф - це відсоткова ставка від страхової суми, яка визначається Сторонами самостійно для кожної партії товару окремо.

У страхових сертифікатах, які були надані під час митного оформлення для підтвердження витрат на страхування, Сторони погодили, що страховий тариф складає 0,0800%.

Стосовно твердження Митного органу, що залишаються не підтвердженими витрати на транспортування.

Відповідно до п. б. ч. 10 ст. 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, обов`язково додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що фактично була сплачена »або підлягає сплаті, зокрема витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту. порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Згідно з п. б ч. 2 ст. 53 МКУ документами, які підтверджують вартість транспортування є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 р. за № 984/21296 (далі - Правила заповнення ДМВ), можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів, банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фаюури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Враховуючи невиключний характер переліку документів у Правилах заповнення ДМВ, імпортером може бути наданий будь-який з документів, які можуть підтвердити транспортні витрати, а не усі перелічені документи. Такого ж висновку дійшов В АСУ у своїх рішеннях від 11.11.2014 по справі № 826/18223/13-а та від 16.12.2014 по справі № 826/8398/14.

Зокрема, ТОВ «Сільпо-Фуд» разом з митною декларацією до митного оформлення було подано: міжнародну автомобільну накладну; рахунок; договір на перевезення і здійснення транспортно-експедиційних послуг, довідку про транспортні витрати, акт виконаних робіт.

Таким чином, суд вважає, що позивачем була повністю підтверджена така складова митної вартості, як витрати на транспортування.

Про відсутність у рішеннях обґрунтування числового значення митної вартості товарів.

Відповідно до статті 55 МК України орган доходів і зборів за відповідних умов має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом.

При цьому в разі здійснення коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів чи за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу до того ж зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598).

Верховним судом напрацював правову позицію, відповідно до якої рішення не може бути визнане правомірним, якщо у ньому не надано пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційні умови тощо та не зазначено докладної інформації та джерел, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Так, у справі № 820/7133/15 Верховний суд підтримав суди першої та апеляційної інстанцій, які: «Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої п`ятої статті 58 Митного кодексу України.

Судами обгрунтовано відхилені постання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

У рішенні про коригування митної вартості також відсутні усі відомості про конкретні факти чи обставини, встановлені під час митного оформлення, оцінивши які в сукупності митниця прийняла рішення про неможливість застосування першого методу для визначення митної вартості імпортованого позивачем товару.

Однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів обставин, про які зазначено вище, свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості оцінюваного товару.» (постанова від 18.12.2018).

Такий підхід Верховного суду узгоджується з положеннями пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України про те, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів повинно містити не лише наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), яка призвела до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, але й обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Також слід зазначити, що пунктом 3.2. Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 №2 «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13.03.2012» передбачено: «суди повинні мати на увазі, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела,- які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу».

Щодо посилання у рішеннях на цінову інформацію ЄАІС ДМСУ.

Митний орган при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в ціновій базі даних Держмитслужби України, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктом 3.16, 3.39 та 6.2 розділу 3 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-УІ «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила:

На підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства.

Митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Отже, відповідно до наявних у справі доказів, Митний орган не мав передбачених ч. 3 ст. 53 МК України підстав на витребування додаткових документів, оскільки керувався виключно інформацією з цінової бази даних Міністерства доходів і зборів України.

Разом із цим, та обставина, що в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками є інформація про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю вищою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть, впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору.

Відповідно до статті 55 МК України орган доходів і зборів за відповідних умов має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом.

При цьому в разі здійснення коригування митної вартості за таким другорядним методом, як за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу до того ж зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598).

Верховний суд у своїй постанові від 28.08.2018 №810/3879/17, дійшов висновку, що: «Оцінюючи обґрунтованість обрання відповідачем другорядного методу визначення митної вартості товару (резервний), Суд зазначає, що сама лише наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.» (від 12 вересня 2014 року, ЄДРСР - 40557368).

Також Верховний суд у своїй постанові від 21.08.2018 №804/1755/17, зазначає що: «Між тим, як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів від 14.02.2017 №500060702/2017/000005/2, у ньому зазначено лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.».

Окрім того, слід зазначити, що пунктом 3.3. Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 №2 «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13.03.2012» передбачено: «судам варто мати на увазі, що отримана з Центральної бази дата ЄАІС Міндоходів інформація про вантажну митну декларацію, на яку орган доходів і зборів посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом».

При цьому, суд зазначає, що відповідач не обґрунтував та не довів неможливості визначення митної вартості за ціною контракту та неможливості її визначення за жодним методом, що передує резервному.

Зазначене дає підстави суду висновувати, що оскаржувані рішення про застосування шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару не відповідають критеріям законності, обгрунтованості та достовірності рішення, визначеними частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу, що і було зроблено позивачем.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, чого не було зроблено відповідачем.

Крім того, судом не може бути взято до уваги обставини, викладені у відзиві відповідача, оскільки вони спростовуються наданими позивачем доказами, які були досліджені судом і свідчать про те, що позивачем було надано відповідачу усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товару.

З урахуванням викладеного та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір відповідно до платіжного доручення від 12.11.2019 №55539066 у сумі 1921,00 грн. За таких обставин на вказані витрати підлягають присудженню користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби.

Частиною другою статті 134 КАС України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на правничу допомогу, судом встановлено, що позивачу надано правову допомогу, відповідно до договору від 11.05.2018, детальний опис якої міститься в матеріалах справи. Загальна вартість наданої у цей період правової допомоги становить 13 800, 00 грн.

Отже, суд вважає, що витрати, пов`язані з наданням позивачу правової допомоги, мають бути відшкодовані позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов – задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування заявленої митної вартості товару № UА125000/2019/000393/2 від 07.06.2019 року та № UА125000/2019/000470/2 від 02.08.2019 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО-ФУД" (код ЄДРПОУ 40720198) сплачений ним судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн 00 коп за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Дермитслужби (код ЄДРПОУ 43337359).

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО-ФУД" (код ЄДРПОУ 40720198) витрати на правову допомогу у розмірі 13 800 (тринадцять тисяча вісімсот) грн 00 коп за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Дермитслужби (код ЄДРПОУ 43337359).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Терлецька О.О.