Рішення № 87585485, 13.02.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2020 року м. Київ Справа № 320/717/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Харченко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справуза позовом доОСОБА_1 Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києвіпровизнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі – відповідач), в якому просить суд: визнати протиправними дії відповідача, що виявились у відмові сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у Голосіївському районі міста Києва подання про повернення позивачу безпідставно сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 22374,00 грн; зобов`язати відповідача сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у Голосіївському районі міста Києва подання про повернення позивачу безпідставно сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 22374,00 грн (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 25.06.2019).

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що він як особа, яка придбала житло вперше, в силу положень абзацу 1 пункту 9 частини першої статті 1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 № 400/97-ВР звільняється від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, а відтак дії відповідача, що виявились у відмові сформувати та подати до відповідного територіального органу Державної казначейської служби України подання про повернення йому сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у наведеному вище розмірі, є протиправними.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив про відсутність у територіальних органів Пенсійного фонду України повноважень щодо перевірки факту придбання нерухомого майна особою вперше.

За наведених обставин, на думку представника відповідача, посадові особи Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.03.2019 відкрито провадження в адміністративній справі № 320/717/19 та призначено дату, час та місце підготовчого засідання.

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 25.04.2019, 25.06.2019, 29.08.2019 та 19.11.2019 продовжено строк проведення підготовчого провадження та відкладено підготовчі засідання на підставі пункту 1 частини другої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.01.2020 закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.02.2020 о 12 год. 00 хв.

У судове засідання, призначене на 13.02.2020, позивач та представник відповідача не з`явились, були своєчасно та належним чином повідомлені про дату, час та місце його проведення шляхом надсилання тексту повістки електронною поштою у відповідності до приписів статей 124, 126 та 129 Кодексу адміністративного судочинства України.

Матеріали справи містять також клопотання позивача про розгляд справи за його відсутності.

У свою чергу причини неявки представника відповідача у судове засідання суду невідомі. Письмових клопотань про розгляд справи за відсутності представника відповідача або про відкладення судового засідання із повідомленням причин неявки до суду не надходило.

В силу приписів пункту 1 частини третьої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника), належним чином повідомленого про судове засідання, без поважних причин або без повідомлення причин неявки, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.

Частиною дев`ятою цієї статті передбачено, що у разі, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Беручи до уваги ту обставину, що про дату, час та місце судового розгляду справи сторони повідомлені належним чином, однак у судове засідання не з`явились, зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами (протокольна ухвала Київського окружного адміністративного суду від 13.02.2020).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

19.12.2018 між позивачем - ОСОБА_1 - та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційно-будівельна компанія "Новоград" укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , загальною вартістю 2237400,00 грн, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Немм О.В. та зареєстровано в реєстрі за № 2257 (а.с. 31-32).

На підтвердження вказаних вище обставин позивачем надано суду інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 20.12.2018 № 150443728, з якої вбачається, що наведена вище квартира належить ОСОБА_1 на праві власності з 19.12.2018 (а.с. 33-34).

За наслідками здійснення операції з купівлі-продажу наведеного вище нерухомого майна позивачем сплачено до Державного бюджету України збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 22374,00 грн (1% вартості квартири), що підтверджується копією квитанції від 19.12.2018 № 37684115 (а.с. 30).

У подальшому позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві із заявою про повернення йому сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у наведеному вище розмірі.

Листом від 24.01.2019 № 16102/06 Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві відмовило позивачу у поверненні помилково сплачених коштів без зазначення у ньому будь-яких підстав (а.с. 37-38).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до абзацу 1 пункту 9 частини першої статті 1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 № 400/97-ВР платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України (абзац 2 пункту 9 частини першої статті 1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 № 400/97-ВР).

Пунктом 8 статті 2 цього Закону встановлено, що для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, об`єктом оподаткування є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом № 400/97-ВР врегульовано Порядком сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740 (далі - Порядок № 1740).

Так, пунктом 153 Порядку № 1740 передбачено, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше (пункт 151 Порядку № 1740).

Таким чином, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування в обов`язковому порядку сплачується фізичними особами - покупцями нерухомого майна за винятком тих осіб, які придбають житло вперше, або осіб, які придбавають житло, перебуваючи у черзі на його отримання.

Як вже зазначалось судом вище, позивач стверджує, що нерухоме майно – квартиру АДРЕСА_1 , за яку сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 22374,00 грн, придбано ним вперше.

На підтвердження вказаних вище обставин позивачем надано суду інформаційну довідку від 20.12.2018 № 150443728, з якої вбачається, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно позивач значиться в якості власника лише по відношенню до вказаного вище нерухомого майна.

При цьому суд враховує положення частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як встановлено під час розгляду даної адміністративної справи, жодних доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за позивачем будь-якого іншого нерухомого майна, представником відповідача суду надано не було.

Крім того, в листі від 24.01.2019 № 16102/06, яким позивачу відмовлено у поверненні сплачених ним коштів, Головним управлінням Пенсійного фонду України у м. Києві не зазначено будь-яких на те підстав (а.с. 37-38).

Разом з тим у відзиві на позовну заяву як на відсутність підстав для повернення позивачу збору на обов`язкове державне пенсійне страхування представник відповідача посилається на неможливість перевірки територіальним органом Пенсійного фонду України факту придбання нерухомого майна особою вперше.

Проте вказані доводи не приймаються судом до уваги, оскільки відсутність механізму перевірки зазначеної вище інформації не може ставитись в провину особі, у якої відсутній обов`язок щодо доказування правомірності своїх дій.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20.02.2018 в адміністративній справі № 819/1730/17 та 20.03.2018 в адміністративній справі № 819/1249/17.

Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що під час розгляду даної адміністративної справи відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування тверджень позивача про його приналежність до осіб, які в силу в силу абзацу 1 пункту 9 частини першої статті 1 Закону № 400/97-ВР звільнені від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, суд дійшов висновку, що відповідач, відмовляючи позивачу у формуванні та поданні до Управління Державної казначейської служби України у Голосіївському районі міста Києва подання про повернення сплаченого ним збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 22374,00 грн, діяв не на підставі та не у спосіб, визначений чинним законодавством.

Стосовно позовних вимог позивача про зобов`язання відповідача сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у Голосіївському районі міста Києва подання про повернення позивачу суми збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 22374,00 грн, суд враховує наступне.

Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 (далі - Порядок № 787).

Так, пунктом 3 розділу І вказаного Порядку передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень, відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.

Абзацом першим пунктом 5 розділу І вказаного Порядку встановлено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 цього Порядку (абзац другий пункту 5 розділу І Порядку № 787).

Згідно з пунктом 10 розділу 1 Порядку № 787 подання подається до відповідного органу Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету.

Таким чином, повернення особі помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів здійснюється за умови подання таких документів як: заява платника; подання органу, що контролює справляння відповідних надходжень до бюджету; платіжні доручення, що підтверджують зарахування коштів до відповідного бюджету.

Аналізуючи наведені вище норми, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах органом, що контролює справляння надходжень бюджету, є Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві, а отже саме на нього покладається обов`язок щодо формування та подання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково зарахованих до бюджету.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про зобов`язання відповідача сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у Голосіївському районі міста Києва подання про повернення позивачу безпідставно сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 22374,00 грн, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа

З огляду на викладене, витрати позивача у сумі 768,40 грн, пов`язані зі сплатою судового збору, підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 143, 205, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві (ідентифікаційний код: 42098368, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16), що виявились у відмові сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у Голосіївському районі міста Києва подання про повернення ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) безпідставно сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 22374 грн 00 коп.

3.Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві (ідентифікаційний код: 42098368, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у Голосіївському районі міста Києва подання про повернення ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) безпідставно сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 22374 (двадцять дві тисячі триста сімдесят чотири) грн 00 коп.

4.Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві (ідентифікаційний код: 42098368, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його складання.

Суддя Харченко С.В.