Рішення № 87584377, 04.02.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2020 р. Справа№200/11250/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голуб В.А, при секретарі- Смаль О.В.,

За участю:

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – Орєхова М.В.,

представника відповідача – Віціни О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправними та скасування наказів № 2102 та № 332 о/с від 14.08.2019 року, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправними та скасування наказів № 2102 та № 332 о/с від 14.08.2019 року, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що відповідачем необґрунтовано та незаконно звільнено його зі служби в поліції. В першу чергу позивач зазначає, що повідомлення позивачу про підозру в учиненні ним кримінального правопорушення не є законною підставою для звільнення його зі служби. Також позивач вказує, що дисциплінарною комісією було порушено його право на захист, передбачене ст. 18 Дисциплінарного статуту. Так, йому не було роз`яснено його права, передбачені цією статтею. Також позивача не запрошували на дисциплінарну комісію, тому що він відмовився від надання пояснень; позивачу не надали для ознайомлення висновок комісії та матеріали службового розслідування. Крім того, позивач вважає, що комісією було порушено процедуру службового розслідування. В наказі не зазначено, в чому саме полягає вина позивача. Отже, позивач стверджує, що комісія прийшла до передчасного висновку про скоєння ним дисциплінарного проступку.

Крім того, позивач не погоджується із наказом відповідача № 2102 від 14.08.2019 року з наступних причин. Посилання в наказі на скарги від громадян щодо неправомірних дій позивача останній вважає неприйнятними, оскільки не зазначено особи, які звертались із скаргами, дати цих звернень та результати їх розгляду. Також службове розслідування за цими скаргами не проводилось, позивача про них не повідомлялось, дисциплінарне стягнення по ним відносно позивача не застосовувалось. Аналогічні доводи у позивача в частині наказу, де зазначено, що протягом 2019 року позивача двічі заслухано на засіданнях комісії з питань дотримання дисципліни та законності Волноваського ВП ГУНП в Донецькій області за прорахунки, допущені у службовій діяльності протягом поточного року. Щодо дисциплінарного стягнення у виді догани від 07.06.2019 року на підставі наказу ГУНП в Донецькій області № 1460 за порушення службової дисципліни, що виразилось у недотриманні вимог у частині всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин адміністративної справи, збирання та оцінки доказів за адміністративною справою, позивач зазначає, що був позбавлений права на його оскарження, у зв`язку з тим, що наказ не було йому вручено або надіслано поштою. Також позивач не погоджується з висновком відповідача, викладеному у наказі № 2102 від 14.08.2019 року в частині того, що зазначені факти свідчать про систематичне порушення ОСОБА_1 службової дисципліни. На думку позивача, в цьому наказі міститься лише один факт, що не спростовано - це стягнення у виді догани від 07.06.2019 року на підставі наказу ГУНП в Донецькій області № 1460, але по цьому факту позивача вже притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

З огляду на викладене, ОСОБА_1 просить суд визнати протиправними та скасувати накази Головного управління Національної поліції в Донецькій області № 2102 від 14.08.2019 року, а також № 332 о/с від 14.08.2019 року, яким звільнено позивача зі служби в поліції; поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції № 1 Волноваського відділу поліції у спеціальному званні капітана поліції з 14 серпня 2019 року та стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14 серпня 2019 року по час ухвалення рішення суду.

Відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву. В обґрунтування незгоди представник Головного управління Національної поліції в Донецькій області зазначає, що в ході проведеного службового розслідування встановлено вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції і її працівників в очах громадськості, порушує етику поведінки поліцейського та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків і проходження служби в Національній поліції України. З огляду на вищевикладене, представник відповідача відзначає, що звільнення ОСОБА_1 проведено відповідно до вимог законодавства, що регламентує спірні правовідносини, а тому вимоги останнього не підлягають задоволенню.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23.09.2019 року клопотання позивача про витребування доказів, - задоволено. Клопотання позивача про його особисту участь та участь його представника у підготовчому засіданні в режимі відеоконференції, задоволено. Прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправними та скасування наказів № 2102 та № 332 о/с від 14.08.2019 року, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відкрито провадження по справі № 200/11250/19-а. Розгляд адміністративної справи № 200/11250/19-а визначено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання по справі на 16.10.2019 року о 13 год. 00 хв. в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду за адресою: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Добровольського, 1. Витребувано у Головного управління Національної поліції в Донецькій області копії матеріалів, які стали підставою для видання наказів № 2102 від 14.08.2019 року та № 332 о/с від 14.08.2019 року, копію наказу про призначення позивача на посаду, довідку про застосування заохочення та накладення дисциплінарних стягнень щодо позивача, табель обліку робочого часу позивача за період з часу його звільнення та до 31.12.2019 року, за умови якби позивач проходив службу, довідку про середньогодинну, середньоденну та середньомісячну заробітну плату за 2 останні місяці служби, матеріали службового розслідування відносно позивача та висновок службового розслідування, особову справу позивача, копію наказу про призначення службового розслідування та створення дисциплінарної комісії, засвідчені відповідно до вимог чинного законодавства. Забезпечено участь представника позивача у підготовчому засіданні, яке відбудеться 16.10.2019 року об 13 год. 00 хв. в режимі відеоконференції.

16.10.2019 року проведення підготовчого засідання відкладено на 05.11.2019 року до 13.00 години за клопотанням позивача та його представника для надання можливості їм ознайомитись із відвизом відповідача на адміністративний позов.

У підтоготовчому засіданні 05.11.2019 року оголошено перерву до 11.12.2019 року 13.00 години, продовжено строк підготовчого засідання на тридцять днів.

11.12.2019 року підготовче засідання перенесено на 23.12.2019 року за клопотанням представниці відповідача у зв`язку з її зайнятістю в іншому процесі.

23.12.2019 року судом винесено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 13 год 00 хв 21.01.2020 року.

21.02.2019 року судове засідання перенесено на 9 год 00 хв 04.02.2020 року у зв`язку з перебуванням головуючої судді по справі на лікарняному.

Позивач та його представник на судовому засіданні надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, позові вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

Представниця відповідача на судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, просила відмовити у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є громадянином України із зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_1 , що відображено у копії паспорта громадянина України № 001942237 від 06.06.2018 року (т. 1 а.с.7-8).

У період з 26.12.2005 року по 06.11.2015 року ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 року по 14.08.2019 року у Національній поліції України, відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_2 (т.1 а.с.13).

Наказом Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 14.08.2019 року № 332 о/с інспектора сектору реагування патрульної поліції № 1 Волноваського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області Султанова Дениса Сергійовича звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) (т. 1 а.с. 264).

Підставою для його видання став наказ Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 14.08.2019 року № 2102 «Про порушення службової дисципліни окремими працівниками Волноваського ВП ГУНП в Донецькій області та їх покарання», яким прийнято рішення, зокрема, щодо звільнення ОСОБА_1 за особисту недисциплінованість, порушення вимог п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», п. 6 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п. 5 розділу І Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 року № 1179, та скоєння дисциплінарного проступку, який виразився у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції України (т. 1 а.с.171-173).

Суд зазначає, що 29.07.2019 року відповідно до наказу Головного управління Національної поліції № 1956 призначено службове розслідування за фактом отримання неправомірної вигоди інспектором СРПП № 1 Волноваського ВП ГУНП в Донецькій області капітаном поліції Султановим Д.С. (а.с.170). Цього ж дня наказом № 303 о/с позивача відсторонено від виконання службових обов`язків (т. 1 а.с.174).

Так, розслідуванням встановлено, що згідно з графіком несення служби сектору реагування патрульної поліції Волноваського ВП ГУНП в Донецькій області на 28.07.2019 року, затвердженим начальником цього відділу, ОСОБА_1 з 08.00 год. до 19.00 год. заступив до несення служби по здійсненню охорони публічного порядку на блокпосту «Бугас» та отримав автоматичну зброю АКСУ, 4 магазина та 120 патронів (т.1 а.с.204-211).

Цього ж дня до УКЗ ГУНП в Донецькій області з Волноваського ВП надійшла інформація про затримання ОСОБА_1 працівниками Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованому у м. Краматорську, та Донецького управління ДВБ Національної поліції України в рамках кримінального провадження № 62019050000000170, відкритого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України.

Під час затримання та особистого огляду позивача працівниками Територіального управління Державного бюро розслідувань на стаціонарному посту поліції в кишені одягу останнього виявлено та вилучено грошові кошти в національній та іноземній валюті (т.1 а.с.190-193).

28.07.2019 року ОСОБА_1 затримано в порядку ст. 208 Кримінально-процесуального кодексу України з подальшим утриманням під вартою, а 29.07.2019 року- оголошено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України (т.1 а.с.194-198).

30.07.2019 року ухвалою Краматорського міського суду Донецької області по справі № 234/13157/19 відносно позивача обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з 28.07.2019 року з можливістю внесення застави у розмірі 153 680, 00 грн (т. 1 а.с.202-203).

01.08.2019 року після внесення застави ОСОБА_1 було звільнено.

У ході службового розслідування також встановлено, що стосовно ОСОБА_1 неодноразово надходили скарги від громадян щодо неправомірних дій останнього.

Матеріали перевірок за скаргами направлено до Територіального управління Державного бюро розслідування, розташованого у м. Краматорську. Вказане підтверджується копіями листів Волноваського ВП ГУНП в Донецькій області від 12.04.2019 року № 4359/501/01-2019 та від 23.07.2019 року № 8705/501/01-2019 (т. 1 а.с.218-219).

Тричі адміністративні матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності громадян за ч. 1 ст. 130 КУпАП та ч. 1 ст. 126 КУпАП, складені позивачем, скасовано у судовому порядку, що підтверджується відповідними постановами судів (т.1 а.с.241-247).

Крім цього, протягом 2019 року останнього двічі заслухано на засіданнях Комісії з питань дотримання дисципліни та законності Волноваського ВП ГУНП в Донецькій області за прорахунки, допущені у службовій діяльності у 2019 році (протоколи від 13.05.2019 року № 80 та від 24.07.2019 року № 120). За результатами нарад позивачу зменшено премію у травні 2019 року на 10 % та у липні 2019 року на 18 % відповідно (т.1 а.с.220-233).

Суд звертає увагу, що в ході службового розслідування, а саме 02.08.2019 року, ОСОБА_1 запропоновано надати пояснення щодо фактів вчинення дисциплінарних проступків, а також надано пам`ятку із роз`ясненням його прав. Однак від надання пояснень позивач відмовився (т.1 а.с.248-249).

Під час проведення службового розслідування посадовими особами Головного управління Національної поліції в Донецькій області встановлені допущені ОСОБА_1 порушення:

пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» в частині неухильного дотримання положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, професійного виконання своїх службових обов`язків відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва;

пункту 6 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту, а саме: утримуватися від дій, які підривають авторитет Національної поліції України;

пункту 5 розділу І Правил поведінки щодо дотримання поліцейським законодавства та основоположних принципів.

Про вказане свідчить висновок службового розслідування від 05.08.2019 року, затверджений начальником Головного управління Національної поліції у Донецькій області (т.1 а.с.176-189).

Слід також зазначити, що наказом Головного управління Національно поліції в Донецькій області від 07.06.2019 року № 1460 ОСОБА_1 було оголошено догану у зв`язку із проведеним службовим розслідуванням. З вказаним наказом позивач ознайомився, але не погодився, про що свідчать його пояснення на другому аркуші вказаного наказу (т.1 а.с. 239-240).

18.06.2019 року позивача було ознайомлено особисто під підпис з даним наказом (т. 2 а.с. 49-50).

Більш того, відносно ОСОБА_1 і раніше відкривалося кримінальне провадження за ч. 3 ст. 368 КК України № 42017050000000510, за яким прокуратурою Донецької області останньому оголошено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України (т.1 а.с. 254-259).

Суд звертає увагу, що ОСОБА_1 під підпис було ознайомлено із його посадовими (функціональними) обов`язками, інформацією щодо стану дисципліни та законності, інформацією щодо виконання вимог антикорупційного законодавства та щодо засудження поліцейських за корупційні правопорушення (т.1 а.с.199-200, 212-217).

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини щодо звільнення з публічної служби, зокрема зі служби в поліції, врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством. При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Нормами спеціального законодавства є, зокрема, Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII, який визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України (надалі - Закон «Про Національну поліцію»).

Так, відповідно до ч.1 ст.17 Закону «Про Національну поліцію», поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Згідно із вимогами частин 1, 4 статті 18 вказаного Закону, поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді. Додаткові обов`язки, пов`язані з проходженням поліцейським служби в поліції, можуть бути покладені на нього виключно законом.

Відповідно до ст.19 Закону «Про Національну поліцію», у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Згідно ст. 77 вказаного Закону, поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: 1) у зв`язку із закінченням строку контракту; 2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції; 4) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через службову невідповідність; 6) у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 7) за власним бажанням; 8) у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); 9) у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення; 11) у зв`язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави. Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.

Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначає Закон України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» ( далі - Дисциплінарний статут).

Відповідно до частини 1 статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Частина 1 статті 11 Дисциплінарного статуту передбачає, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом, а відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Відповідно до частини 2 статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони. Види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до поліцейських передбачені частиною 3 статті 13 Дисциплінарного статуту, з яких звільнення зі служби в поліції є найбільш суворим видом стягнення.

З метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування ( частина 2 ст.14 Дисциплінарного статуту).

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України затверджений Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року N 893 «Про реалізацію окремих положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України» (надалі-Порядок).

Розділом V цього Порядку, зокрема пунктом 1, визначено, що проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.

Пункт 4 розділу V Порядку вимагає, що службове розслідування має встановити:

наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування;

наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій;

ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок;

обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього;

відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень;

вид і розмір заподіяної шкоди;

причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

Відповідно до п.9 ст.15 Дисциплінарного статуту та п.7 розділу V Порядку збирання та перевірка матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського у разі розгляду справи у формі письмового провадження здійснюються зазвичай шляхом:

одержання пояснень щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб;

одержання в органах, закладах, установах поліції та їх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідних документів або їх копій та долучення до матеріалів справи;

отримання консультацій спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування.

Також п.14 розділу V Порядку під час розгляду справи у формі письмового провадження поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, надає пояснення в письмовій формі. Отримання пояснень від поліцейського, який перебуває під вартою, здійснюється через адміністрацію місця ув`язнення шляхом його повідомлення про необхідність надіслати пояснення на зазначену дисциплінарною комісією адресу.

Оформлення результатів службового розслідування має відповідати ст.19 Дисциплінарного статуту та розділу VI Порядку. Так, у вступній частині висновку службового розслідування викладаються такі відомості:

дата і місце складання висновку службового розслідування, прізвище та ініціали, посада і місце служби (роботи) голови (заступника голови) та членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування;

підстава для проведення службового розслідування;

форма розгляду справи дисциплінарною комісією (відкрите засідання чи письмове провадження).

В описовій частині висновку службового розслідування викладаються відомості, встановлені під час проведення службового розслідування:

обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, час, місце, спосіб, мотив учинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв`язку з цим;

посада, звання, прізвище, ім`я, по батькові, персональні дані (дата і місце народження, освіта, період служби в поліції і на займаній посаді - із дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних"), відомості, що характеризують поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень;

пояснення поліцейського щодо обставин справи, а в разі відмови від надання такого пояснення - інформація про засвідчення цього факту відповідним актом про відмову надати пояснення чи поштове повідомлення про вручення або про відмову від отримання виклику для надання пояснень чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення;

пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи;

пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи;

документи та матеріали, що підтверджують та (або) спростовують факт учинення дисциплінарного проступку;

обставини, що обтяжують або пом`якшують відповідальність поліцейського, визначені статтею 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України;

причини та умови, що призвели до вчинення виявленого дисциплінарного проступку, обставини, що знімають із поліцейського звинувачення.

У резолютивній частині висновку службового розслідування дисциплінарною комісією зазначаються зокрема:

висновок щодо наявності або відсутності в діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону, іншого нормативно-правового чи організаційно-розпорядчого акта, наказу керівника, який було порушено;

вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського в разі наявності в його діянні ознак дисциплінарного проступку.

Системний аналіз наведених нормативних актів свідчить про те, що передумовою звільнення поліцейського за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов`язаного зі здійсненням службової діяльності, має бути порушення службової дисципліни, встановлене внаслідок ретельного службового розслідування.

Суд зазначає, що у своїй позовній заяві ОСОБА_1 посилається на певні процесуальні порушення, які, на його думку, допущено дисциплінарною комісією в ході проведення службового розслідування.

По-перше, ОСОБА_1 зазначає, що комісією було порушено його право на захист, передбачене ст. 18 Дисциплінарного статуту. А саме, йому не було роз`яснено його права, передбачені цією статтею.

Так, стаття 18 Дисциплінарного статуту дійсно визначає забезпечення поліцейському права на захист.

Під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.

Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право:

1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються;

2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи;

3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України "Про захист персональних даних", "Про державну таємницю" та іншими законами;

4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування;

5) користуватися правничою допомогою.

Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень. Факт такої відмови фіксується шляхом складення акта, що підписується членом дисциплінарної комісії, присутнім під час відмови, та іншими особами, присутніми під час відмови.

Суд вважає за необхідне відзначити, що при проведенні службового розслідування позивачу 02.08.2019 року пропонувалося надати пояснення, але, останній, посилаючись на ст. 63 Конституції України, відмовився їх надавати.

Крім того, з Пам`яткою (витяг із Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України») ОСОБА_1 також був ознайомлений (т.1 а.с.248-249).

Вказане спростовує доводи позивача про позбавлення його всіх гарантій під час проведення службового розслідування.

Стосовно не запрошення позивача на засідання дисциплінарної комісії, суд зазначає наступне.

У вступній частині висновку службового розслідування за фактом відкриття кримінального провадження від 13.02.2019 року № 62019050000000170 за ч. 3 ст. 368 КК України відносно ОСОБА_1 та повідомлення йому про підозру від 05.08.2019 року зазначено, що дисциплінарна комісія розглядала матеріли службового розслідування в порядку письмового провадження.

Відповідно до приписів порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться зазвичай у формі письмового провадження.

Збирання та перевірка матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського у разі розгляду справи у формі письмового провадження здійснюються зазвичай шляхом:

одержання пояснень щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб;

одержання в органах, закладах, установах поліції та їх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідних документів або їх копій та долучення до матеріалів справи;

отримання консультацій спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування.

У разі розгляду справи у формі письмового провадження рішення дисциплінарною комісією приймається без повідомлення та (або) виклику інших учасників службового розслідування на підставі наявних у справі матеріалів.

Отже, приписи чинного законодавства не вимагають повідомлення осіб про дату, час та місце засідання дисциплінарної комісії в порядку письмового провадження, а тому суд не вбачає в даному випадку порушення прав позивача.

Суд звертає увагу, що надавати докази щодо відсутності своєї провини, або на спростування висунутих обвинувачень позивач міг під час надання письмових пояснень, натомість таким правом останній не скористався.

Разом з тим, суд також вважає необґрунтованим посилання позивача на не ознайомлення з висновком комісії та матеріалами службового розслідування.

Суд зазначає, що приписи чинного законодавства, визначають саме право, яке закріплено за особою, ознайомлюватись із вказаними матеріалами (ч.6 ст.1 Дисциплінарного статуту).

Так, право - це офіційно визнана можливість, якою володіє фізична чи юридична особа. Це також міра юридично можливої поведінки особи.

Тобто, ОСОБА_1 , мав саме можливість звернутись до Головного управління Національної поліції із вимогою надати йому для ознайомлення матеріали службового розслідування.

В свою чергу, у випадку отримання відмови від суб`єкта владних повноважень, вказане було б розцінено як порушення або невизнання його прав.

Разом з тим, доказів такого звернення із подальшим отриманням відмови позивачем до суду не надано.

З огляду на все вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність процесуальних порушень з боку відповідача під час проведення службового розслідування.

Водночас, в контексті дослідження правомірності звільнення ОСОБА_1 , слід звернути увагу на наступне.

Так, ключовою підставою для звільнення позивача було скоєння дисциплінарного проступку, який виразився у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції України.

Суд наголошує, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Судом встановлено, що підставою притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності став висновок службового розслідування за інформацією про затримання посадовими особами Державного бюро розслідувань у порядку ст. 208 КПК України у рамках кримінального провадження, розпочатого за ч.3 ст.368 КК України.

Відповідно до висновку службового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 використовуючи свої повноваження працівника поліції у злочинних, корисних цілях, вчинив корупційні злочини за наступних обставин.

Так, ОСОБА_1 28.07.2019 року, приблизно об 11 годині 40 хвилин знаходячись на стаціонарному посту поліції, що розташований на 178 кілометрі автодороги Слов`янськ-Донецьк-Маріуполь, де ніс службу, зупинив автомобіль на якому рухався ОСОБА_2 .

Маючи умисел на одержання неправомірної вигоди позивач, не пояснюючи ОСОБА_2 причини зупинки, витребував у останнього його документи, а саме: паспорт громадянина України, водійські права, технічний паспорт на автомобіль та наказав останньому пройти до приміщення стаціонарного посту.

Далі ОСОБА_1 , реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на одержання неправомірної вигоди, повідомив ОСОБА_2 , що в разі складання протоколів про адміністративні правопорушення за порушення правил дорожнього руху, ОСОБА_3 загрожує позбавлення прав управління транспортними засобами, а також великий штраф.

Після цього, ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_5 про те, що останній повинен надати йому неправомірну вигоду в сумі 4 000, 00 гривень за не складання відносно нього протоколів про адміністративні правопорушення.

ОСОБА_2 відповів, що у нього із собою є тільки 1 000, 00 гривень та 2 000, 00 російських рублів, на що ОСОБА_1 повідомив його, що цієї суми недостатньо та доки останній не принесе грошові кошти, паспорт громадянина України він не поверне.

У зв`язку з цим, ОСОБА_2 вимушено погодився надати неправомірну вигоду.

28.07.2019 року, приблизно о 13 год. 00 хв., ОСОБА_1 одержав від ОСОБА_2 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в сумі 3 000, 00 гривень та 2 000, 00 російських рублів.

Крім того, в подальшому, 28.07.2019 року, приблизно о 13 год. 15 хв., ОСОБА_1 , також одержав від іншої особи - ОСОБА_6 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в сумі 500, 00 гривень.

З огляду на обставини, які встановлені службовим розслідуванням, було зроблено висновок про порушення ОСОБА_1 службової дисципліни, недотримання вимог пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» в частині неухильного дотримання положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, професійного виконання своїх службових обов`язків відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; пункту 6 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту, а саме: утримуватися від дій, які підривають авторитет Національної поліції України; пункту 5 розділу І Правил поведінки щодо дотримання поліцейським законодавства та основоположних принципів.

Положення ст. ст. 8, 18 Закону України «Про Національну поліцію» та Правил етичної поведінки поліцейських покладають на поліцейського обов`язок бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присяги працівника поліції, статутів, наказів, норм моралі, етичної поведінки поліцейських.

Виходячи з правового регулювання спірних відносин, позивач, у силу своїх службових обов`язків, був зобов`язаний не допускати зв`язків, що ганьблять звання працівника Поліції або підривають авторитет Поліції, інших відносин, які носять корисливий або протиправний характер.

З огляду на встановленні службовим розслідуванням обставини, а також приймаючи до уваги вищенаведені норми права, суд приходить до висновку про те, що у спірному випадку відповідачем правильно кваліфіковано дії позивача як вчинення дисциплінарного проступку, які виразились у скоєнні поступку проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Суд зазначає, що поняття «службова дисципліна» включає у себе не лише обов`язок особи належним чином виконувати свої службові обов`язки, а і обов`язок дотримуватися положень чинного законодавства України та Присяги працівника поліції.

Доводи, викладені у позовній заяві, стосовно того, що підставою для звільнення зі служби в поліції позивача є повідомлення поліцейському про підозру, що, в свою чергу, є протиправним, оскільки на час звільнення позивача відсутній вирок суду, який набрав законної сили, суд не вважає обґрунтованими, оскільки, як підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, позивача звільнено не за вчинення злочину, а за порушення службової дисципліни, який виразився у недотриманні принципів діяльності поліції та вчинення дій, не сумісних з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейського, що призвело до приниження авторитету органу Національної поліції.

При цьому, факт порушення позивачем службової дисципліни у вигляді вчинення дій, не сумісних з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейського, що призвело до приниження авторитету органу Національної поліції, встановлені службовим розслідуванням.

Суд звертає увагу, що проходження служби в поліції, зважаючи на її специфіку та підвищену увагу суспільства, вимагає від особи поліцейського надзвичайної дисциплінованості та відповідальності за свої дії та вчинки.

Поліцейські зобов`язані дотримуватись Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 року № 1179, з метою дотриманням етичних норм, формування в поліцейських почуття відповідальності перед суспільством і законом за свої дії та бездіяльність, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до поліції.

У постановах Верховного Суду України від 29.09.2015 року (справа № 21-1288а15) та від 20.10.2015 року (справа № 21-2103а15) зазначено, що дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (національної поліції) за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Дії позивача, встановлені службовим розслідуванням, є такими, що підривають авторитет і довіру до поліції як органу державної виконавчої влади, який покликаний захищати життя, здоров`я, права і свободи громадян, власність, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань, що є неприпустимим.

Окремо суд наголошує на тому, що в даному випадку позивачем було вчинене діяння несумісне з займаною ним посадою та яке виходить за межі дисциплінарної відповідальності, оскільки останнім було скоєно проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 16.02.2018 року у справі № 821/4900/14.

Крім того, суд звертає увагу, що дисциплінарна комісія не вирішувала питання про обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_1 , яке здійснюється в межах судового розслідування, а лише встановила факт порушення службової дисципліни у вигляді вчинення дій, які призвели до протиправної діяльності. Встановлені в ході дисциплінарного провадження комісією факти і з`ясовані обставини мають значення тільки для прийняття рішень останньою в рамках своєї компетенції та жодним чином не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні адміністративних або кримінальних правопорушень.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням ст. 6 Конвенції притягнення особи до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі «X.. Austria» про неприйнятність заяви№ 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі «C. v.» про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована п. 2 ст. 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

Аналогічна правова позиція відображена в постановах Верховного Суду від 16 лютого 2018 року у справі № 821/4900/14, Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 800/454/17, від 11 вересня 2019 року у справі № П/9901/14/17, від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (реєстраційні номера рішень в Єдиному державному реєстрі судових рішень 72293837, 79958086, 76945463, 73837584 відповідно).

Аналізуючи зміст оскаржуваних наказів № 2102 та № 332 о/с від 14.08.2019 року суд зазначає, що предметом службового розслідування було не тільки вчинення позивачем кримінального правопорушення, а порушення ним службової дисципліни, що не залежить від встановлення вини позивача у вчиненні кримінального правопорушення.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до пункту 10 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», вчинення кримінального правопорушення у разі набрання законної сили відповідним рішенням суду є самостійною підставою для звільнення зі служби в поліції.

Натомість, позивач був звільнений за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону "Про Національну поліцію" - у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року по справі №824/1022/16-а.

Належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки службового розслідування позивачем суду надано не було.

У судовому засіданні позивач та його представник вказали, що відповідачем у висновку службового розслідування не зазначено обставини, які пом`якшують ступінь та характер відповідальності чи знімають безпідставні звинувачення з позивача. Так, позивач має відзнаку Президента України «За участь в антитерористичній операції», згідно з указом Президента України від 17.02.2016 року № 53/2016 та статус учасника бойових дій.

Наявність вказаних відзнак підтверджується матеріалами справи (т. 1 а.с.14-16), проте не спростовує висновків службового розслідування відповідача в частині встановлених порушень, вчинених позивачем.

Сам по собі висновок службового розслідування — це документ, який складається за результатами службового розслідування, містить правову оцінку виявлених фактів та обставин, дій чи бездіяльності осіб рядового і начальницького складу, висновки та пропозиції.

Висновки та пропозиції із зазначенням міри юридичної відповідальності, в цьому випадку — щодо накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення позивача зі служби в поліції, приймаються посадовими особами на підставі юридичних фактів і норм права.

З наведеного випливає, що висновки службового розслідування є самостійною підставою для накладення дисциплінарного стягнення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 7 листопада 2019 року по справі №826/1610/18.

У вказаній справі ВС також зазначено, що один і той самий проступок може бути підставою для різних видів юридичної відповідальності, однією з яких є дисциплінарна.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини, наслідки проступку, які, як правильно зазначив відповідач, фактично підривають довіру та авторитет до органів Національної поліції, суд вважає правомірним притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Відсутність обвинувального вироку щодо позивача не свідчить про відсутність ознак дисциплінарного проступку (невиконання чи неналежне виконання позивачем службової дисципліни) в його діях.

Суд звертає увагу, що в ході службового розслідування встановлене систематичне порушення дисципліни поліцейським.

Так, у відношенні ОСОБА_1 неодноразово надходили скарги від громадян, в тому числі про вимагання неправомірної вигоди за не притягнення до відповідальності. Матеріали перевірок за скаргами направлено до Територіального управління Державного бюро розслідування, розташованого у м. Краматорську. Вказане підтверджується копіями листів Волноваського ВП ГУНП в Донецькій області від 12.04.2019 року № 4359/501/01-2019 та від 23.07.2019 року № 8705/501/01-2019.

Суд зазначає, що розгляд скарг громадян на дії (бездіяльність) працівників органів (підрозділів) поліції здійснюється в порядку, передбаченому наказом Міністерства внутрішніх справ від 15.11.2017 року № 930, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 грудня 2017 року за № 1493/31361 «Про затвердження Порядку розгляду звернень та організації проведення особистого прийому громадян в органах та підрозділах Національної поліції України».

Разом з тим, даним порядком не передбачено обов`язок відповідного суб`єкта розгляду скарг проводити службове розслідування та повідомляти позивача про відповідні скарги.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідач дійшов обґрунтованого висновку про застосування до позивача за скоєння дисциплінарного проступку стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, накладене на позивача дисциплінарне стягнення є співмірним вчиненому дисциплінарному проступку.

Крім того, суд наголошує, що визначальним при застосуванні дисциплінарного стягнення до позивача було саме вчинення такого дисциплінарного проступку, що дискредитує звання поліцейського.

Стосовно посилання позивача, що застосування до нього такого дисциплінарного стягнення, як звільнення з посади - крайнього заходу дисциплінарного впливу, є передчасним і не відповідає тяжкості проступку позивача та обставинам, за яких його вчинено, а також про відсутність у його діях систематичності, суд зазначає наступне.

На переконання суду, вибір одного із видів дисциплінарного стягнення належить до дискреційних повноважень органу, що має право приймати рішення за результатами розгляду дисциплінарного провадження, а тому не визначає обов`язку органів Національної поліції послідовно накладати то чи інше стягнення.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 20 листопада 2019 року по справі №826/12649/16.

Крім того, суд погоджується із доводами відповідача, що зазначення ОСОБА_1 того, що він має відзнаку Президента України «За участь в антитерористичній операції» та йому надано статус учасника бойових дій не виключає обов`язку належного виконання ним повноважень поліцейського та дотримання дисципліни і законності та зобов`язує з гідністю нести високе звання поліцейського і сумлінно виконувати свої службові обов`язки.

Згідно із частиною 2 статті 77 КАС України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивачем не надано суду достатніх та належних доказів щодо обґрунтованості своїх позовних вимог.

Відповідачем правомірно обрано позивачу такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з поліції, адже вчинений позивачем проступок є таким, що дискредитує звання поліцейського і негативно впливає на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції з боку суспільства. Такий захід дисциплінарного впливу застосовано відповідачем обґрунтовано, розсудливо, пропорційно, тобто з урахуванням балансу між несприятливими наслідками та цілями, на досягнення яких він спрямований.

Оскільки позовні вимоги про поновлення позивача на посаді та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби, відтак підстави для їх задоволення також відсутні.

Згідно з ч. 3 ст. 243 КАС України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 2,5-10, 72-80, 159, 160, 171, 199-204, 205, 246 , 250, 295 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (код ЄДРПОУ 40109058, 87517, Донецька обл., місто Маріуполь, проспект Нахімова, буд. 86) про визнання протиправними та скасування наказів № 2102 та № 332 о/с від 14.08.2019 року, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, – відмовити в повному обсязі.

Повний текст рішення складено 14.04.2020 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Голуб