Рішення № 87584371, 13.02.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2020 р. Справа№200/14145/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Буряк І.В., розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області (надалі – відповідач, ГУ ДПС у Донецькій області), про визнання протиправною та скасування вимоги ГУ ДПС у Донецькій області від 11.11.2019 № Ф-103745-43 про сплату боргу (недоїмки) на загальну суму 26 539,26 грн. та зобов`язання відповідача вчинити дії щодо скасування зазначеного податкового боргу та зобов`язання привести у відповідність облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів та інтегровану картку платника, згідно вимог чинного законодавства (видалити дані про наявність заборгованості у вищезазначеному розмірі та внести відповідні зміни до інтегрованої картки платника податків).

Позовні вимоги мотивовані наступним.

Позивач є адвокатом, що підтверджується свідоцтвом про право заняття адвокатською діяльністю від 27.01.2006. З березня 2015 року позивач прийнятий на роботу з повним робочим днем на посаду юрисконсульта Виробничої одиниці ОКП «Донецьктеплокомуненерго» «Костянтинівкатепломережа», де працював до 17.10.2019. Протягом вказаного часу індивідуальною адвокатською діяльністю не займався. Будь-яких доходів, окрім, як за основним місцем роботи, не отримував. Єдиний соціальний внесок (далі – ЄСВ) сплачено за позивача роботодавцем.

Однак, не зважаючи на це, відповідачем протиправно винесено вимогу від 11.11.2019 № Ф-103745-43 про сплату боргу (недоїмки) на загальну суму 26 539,26 грн. Вказана вимога отримана позивачем 25.11.2019.

Позивач зазначає, що системний аналіз пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – ПК України) та ст. ст. 4, 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464) свідчать, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську, вважається самозайнятою особою і платником ЄСВ лише при умові, що така особа не є найманим працівником в межах такої незалежної професійної діяльності і, що вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності.

Звертає увагу суду на практику розгляду відповідної категорії справ Верховного Суду та Першого апеляційного адміністративного суду.

У якості додаткового обґрунтування зазначає, що його місцезнаходженням, так і місцезнаходженням органу, на обліку якого він перебував, є м. Костянтинівка - територія, на якій проводилася антитерористична операція (далі – АТО), а тому за приписами чинного законодавства під час проведення АТО платники єдиного внеску звільняються від виконання обов`язків передбачених, ч. 2 ст. 6. Закону № 2464.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні до суду не зверталися.

14 січня 2020 року ГУ ДПС у Донецькій області надано відзив на позовну заяву, за змістом якого висловлено прохання відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування зазначено, що виходячи із положень Закону № 2464 особа, яка провадить незалежну професійну діяльність та не отримує дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року від такої діяльності, зобов`язана визначити базу нарахування єдиного внеску, незважаючи на наявність статусу фізичної особи - підприємця. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Крім того, оскільки позивач є платником ЄСВ, то в силу п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 зобов`язаний своєчасно нараховувати та сплачувати вказаний платіж, а відповідач, як контролючий орган, виконує обов`язки встановлені ст.25 вказаного закону та «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування» затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 499 (в редакції наказу Міністерства фінансів України 28.03.2016 № 393) зареєстрований у Міністерстві юстиції України від 21.04.2016 за №609/28739.

Поряд із цим, зміни внесені у закон № 2464 Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669 (далі – закон № 1669) втратили чинність згідно із законом № 911, з 01.01.2016, отже з цього періоду будь-які пільги для платників – відсутні.

Крім того, норми пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI не можуть тлумачитися як абсолютне та безумовне звільнення певних платників від виконання всіх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону №2464-VI, а повинні застосовуватися відповідно до призначення пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» до тих обов`язків, які платник не мав можливості виконати з об`єктивних обставин, через провадження антитерористичної операції. У даній справі такі об`єктивні обставини відсутні, що унеможливлює звільнення позивача від сплати єдиного внеску.

30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02 червня 2016 року №1401-VIII.

Підпунктом 11 пункту 16-1 «Перехідні положення» Конституції України передбачено, що представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 01 січня 2020 року.

Частина 4 ст. 131-2 Конституції України.

Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Стаття 12 КАС України.

1. Адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

2. Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

5. Умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.

6. Для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо:

10) інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження;

Частина 3 ст. 43 КАС України. Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).

Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника. (Частина 4 ст. 55КАС України (в редакції Закону № 390-IX від 18.12.2019).

Частина 2 ст. 57 КАС України.

2. У справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.

Стаття 59 КАС України.

1. Повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами:

1) довіреністю фізичної або юридичної особи;

3. Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

Таким чином, оскільки суд дійшов висновку, що дана справа є справою незначної складності, то вимоги щодо представництва, встановлені ч. 3 ст. 131-2 Конституції України, у даному випадку не є обов`язковими.

Дослідивши письмові докази та пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд встановив таке.

ОСОБА_1 є громадянином України, паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 , перебував на обліку у Костянтинівсько-Дружківському управлінні (Костянтинівська ДПІ) ГУ ДФС у Донецькій області.

Взятий на облік у якості платника податків згідно довідки від 08.02.2006 № 22/10/29/14.

Свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю від 27.01.2006 підтверджено право ОСОБА_1 на право на заняття адвокатською діяльністю

11 листопада 2019 року ГУ ДПС у Донецькій області прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-103745-43 у загальному розмірі 26 539,26 грн., станом на 31 жовтня 2019 року.

Згідно розрахунку до вимоги вбачається, що нарахування мало місце за період: з 19.04.2018 по 21.10.2019 на загальну суму 26 539,26 грн., що також підтверджується даними ІКП позивача.

З даної вимоги вбачається, що нарахування здійснено за кодом бюджетної класифікації доходів 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, утч, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, що провадять незалежну професійну діяльність)

Також позивачем до матеріалів справи надано відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків: від 24.04.2019 № 1190 за період з 01.01.2017 по 31.12.2017; від 10.04.2019 № 1171 за період 1 квартал 2018 по 4 квартал 2018; від 28.11.2019 № 1809 за період 1 квартал 2019 по 3 квартал 2019, де відображено отримання відповідачем доходу у вигляді заробітної плати нарахованої та виплаченої Виробничою одиницею ОКП «Донецьктеплокомуненерго» та ОКП «Донецьктеплокомуненерго».

Відомості трудової книжки ОСОБА_1 серія НОМЕР_3 свідчать що з 03.03.2015 по 17.10.2019 позивач перебував у трудових відносинах із ОКП «Донецьктеплокомуненерго».

Також позивачем до матеріалів справи надано податкові декларації про майновий стан та доходи з додатком форми Ф2 за 2017, 2018 роки, де задекларовано відсутність доходу від провадження незалежної професійної діяльності.

Відповідачем, на виконання вимог ухвали суду від 27.01.2020, повідомлено, що матеріали реєстраційної справи не містять заяви за формою № 1-ЄСВ, довідка ОК-7 у ГУ ДПС у Донецькій області відсутня, період нарахування складає з 19.04.2018 по 21.10.2019.

Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (форма № Д5 (річна)) за 2018 рік ОСОБА_1 не містить даних про визначення сум отриманого доходу та нарахованих сум єдиного внеску.

Предметом спору у цій справі є оцінка правомірності вимоги з огляду на наявність обов`язку у позивача сплачувати ЄСВ у мінімальному розмірі, який був зареєстрований як особа, що здійснює незалежну професійну діяльність протягом спірного періоду, за умови, що у цей період він був найманим працівником та його роботодавець сплачував за нього ЄСВ у сумі, що не була меншою мінімального розміру.

Крім того, судом має бути надана оцінка покликанням позивача, як платника єдиного внеску, на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, що обумовлює звільнення від виконання обов`язків, передбачених ч.2 ст.6 Закону №2464-VI на період проведення антитерористичної операції.

Письмові докази, що містяться у матеріалах справи досліджені судом в порядку передбаченому ст. 211 КАС України.

Спір щодо фактичних обставин справи між сторонами – відсутній.

Правова позиція суду обґрунтована таким.

Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону;

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону № 5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Статтею 13 Закону № 5076-VI визначено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Адвокатське об`єднання є юридичною особою, створеною шляхом об`єднання двох або більше адвокатів (учасників), і діє на підставі статуту (частина перша статті 15 Закону № 5076-VI)

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Верховний Суд у постанові від 27 листопада 2019 року справа № 160/3114/19 у аналогічних правовідносинах сформулював правовий висновок, відповідно до якого особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Також Верховним Судом констатовано, що інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 05 грудня 2019 року справа № 260/358/19.

Зі свого боку судом не встановлено отримання позивачем у спірний період доходів від провадження адвокатської діяльності індивідуально.

Натомість, ГУ ДПС у Донецькій області факт отримання доходу позивачем виключно у формі заробітної плати та сплату ЄСВ роботодавцем не спростовувало.

Крім того, суд підкреслює, що саме вищевикладена мотивація є підставою для визнання протиправною та скасування спірної у справі вимоги.

Посилання позивача на пункт 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 та Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 № 1669-VII є доречними та підтверджують протиправність оспорюваної вимоги.

Однак, мотивація суду ґрунтується саме на вищевикладених висновках, оскільки визначення правових підстав скасування спірної у справі вимоги створює різні правові наслідки у подальших правовідносинах сторін.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача вчинити дії щодо скасування зазначеного податкового боргу та зобов`язання привести у відповідність облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів та інтегровану картку платника, згідно вимог чинного законодавства (видалити дані про наявність заборгованості у вищезазначеному розмірі та внести відповідні зміни до інтегрованої картки платника податків).

Наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 07.04.2016 № 422 зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 20.05.2016 за № 751/28881 (далі – Порядок № 422) передбачено, що цей наказ прийнято та затверджено відповідно до вимог Податкового кодексу України, з метою реалізації підпункту 19-1.1.10 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України, підпункту 5 пункту 4 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375, та з метою удосконалення оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджету та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами; (п.1 Розділ І. Загальні положення Порядку № 422).

ІКП відкриваються автоматично кожному платнику у разі: нарахування сум грошових зобов`язань і пені з податків, зборів та сум єдиного внеску, самостійно визначених платником (за фактом надходження податкових декларацій, розрахунків, уточнюючих розрахунків); (п. 2 ч. 1 «Порядок ведення інтегрованої картки платника», розділ ІI. «Інтегрована картка платника» Порядку № 422)

Пункт 4. Розділ V «Перенесення до ІКП визначених за результатами контрольно-перевірочної роботи сум грошових зобов`язань, податкових, митних та інших платежів та методи контролю відповідності показників результатів контрольно-перевірочної роботи даним ІКП» Порядку № 422.

1. Працівники підрозділів адміністративного/судового оскарження органу ДФС, до компетенції яких належать розгляд скарг при проведенні процедури адміністративного оскарження або супроводження справ у судах при проведенні процедури судового оскарження прийнятих податкового повідомлення-рішення/рішення/вимоги та/або рішення щодо єдиного внеску, в установленому порядку відповідно до вимог регламентів використання відповідних інформаційних систем забезпечують внесення даних до інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, у день отримання чи складання відповідних документів або отримання інформації з подальшим збереженням даних та встановленням зв`язків записів зазначених інформаційних систем із записами підсистеми, що відображає результати КПР.

Відображенню в інформаційній системі органів ДФС підлягають матеріали, які зареєстровані в інформаційних системах, що забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, та мають безпосередній зв`язок з матеріалами, внесеними до підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи в ході виконання її функцій.

Такими матеріалами є:

ухвала суду про відкриття провадження;

рішення суду, прийняте по суті.

4) інформація з рішення суду, прийнятого по суті.

Статус повідомлень-рішень/рішень/вимог та/або рішень щодо єдиного внеску змінюється відповідно до суті рішення (постанови) («Скасовується в судовому порядку»/ «Вручено, судовий розгляд»/ «Анульовано»).

У підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, статус повідомлень-рішень/рішень/вимог та рішень щодо єдиного внеску змінюється на «Скасовується в судовому порядку»/ «Вручено, судовий розгляд»/ «Анульовано» при частковому скасуванні.

У разі якщо за результатами судового оскарження донарахована/зменшена сума з урахуванням її складових (платіж, санкція, пеня) у повному обсязі скасовується (статус повідомлень-рішень/рішень/вимог та/або рішень щодо єдиного внеску в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, змінюється на «Скасовується в судовому порядку»), то в ІКП відображення облікових показників (операцій) щодо донарахування /зменшення суми не проводиться.

Інформація, внесена та збережена відповідальними працівниками підрозділів адміністративного/судового оскарження до інформаційної системи органів ДФС, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, та інформаційної системи органів ДФС, яка забезпечує відображення результатів адміністративного оскарження, щоденно автоматично відображається в реєстрі «Апеляційне та судове оскарження» підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи.

Пункт 2 ч. 1 розділу 6 «Відображення в ІКП сум погашення податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску, розстрочення (відстрочення) зобов`язань (боргів), а також списання податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску» Порядку № 422.

Первинними документами, на підставі яких в інтегрованій картці платника здійснюється погашення (зменшення) суми податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску, є рішення суду про вирішення питання по суті (скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов`язання та пені / суми єдиного внеску за результатами судового оскарження).

На підставі викладеного, вбачається, що за результатами судового оскарження, зокрема, відповідальний працівник забезпечує відображення результатів судового оскарження в ІКП платника, однак потрібно звернути увагу, що відповідні правові наслідки має рішення, що набрало законної сили.

Таким чином, суд вважає, що відповідна позовна вимога є передчасною, оскільки на момент звернення позивачем до суду у податкового органу не було підстав вчиняти дії на яких наполягає позивач.

При цьому суд також бере до уваги правову позицію Першого апеляційного адміністративного суду, викладену у постанові від 04 грудня 2019 року справа № 200/7220/19-а: «Таким чином, вказаний Порядок зобов`язує Інспекцію відобразити у інтегрованій картці платника податків, зменшення суми податкового боргу у розмірі, який вона прагнула скасувати в судовому порядку, на підставі судового рішення, яке визнає відсутність такого податкового боргу.

Колегія суддів зауважує, що, а ні Податковий кодекс України, а ні вказаний Порядок не містить застережень щодо необхідності прямого судового зобов`язання для податкового органу здійснити дії щодо анулювання або списання податкового боргу, проте, дає право для самостійного корегування податкового боргу платника податків.»

Враховуючи усе викладене позов підлягає задоволенню у частині визнання протиправної та скасування вимоги ГУ ДПС у Донецькій області від 11.11.2019 № Ф-103745-43 про сплату боргу (недоїмки) на загальну суму 26 539,26 грн.

Ухвалою суду від 10.12.2019 позивачу зменшено розмір судового збору на 50 % та встановлено його у розмірі 768,40 грн.

Відповідно положень ст. 139 КАС України, сплачена позивачем сума судового збору підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 384,20 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 72-77, 139, 242-246, 255,258, 262, 293, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області (87515, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59, ЄДРПОУ 43142826) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) – задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС у Донецькій області від 11.11.2019 № Ф-103745-43 про сплату боргу (недоїмки) на загальну суму 26 539,26 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області (87515, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59, ЄДРПОУ 43142826) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 копійок.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.

Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст. 292, 295, 297 КАС України.

Повний текст судового рішення складено 13 лютого 2020 року.

Суддя І.В. Буряк